Рішення № 94172185, 15.01.2021, Золочівський районний суд Харківської області

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 622/929/20 р.

2/622/43/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2021 смт Золочів

Золочівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Квітка О.О.,

за участю секретаря Поповій В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Золочівської селищної ради Харківської області про визнання права на земельну частку (пай),

встановив:

10 вересня 2020 року до суду надійшла вказана позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить визнати за нею право на земельну частку (пай) із земель, які перебували у колективній власності КСП «Довжанський» розміром 6,50 умовних кадастрових гектарів на території с. Довжик Золочівського району Харківської області з числа не витребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв) або із земель запасу або резерву.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що вона з народження мала прізвище ОСОБА_2 , яке у першому шлюбі 18.05.1985 змінила на ОСОБА_3 , після розірвання шлюбу з 03.03.2001 повернула собі дівоче прізвище ОСОБА_2 , та у другому шлюбі з 05.10.2012 знову змінила прізвище, яке має на цей час - ОСОБА_4 . З 21.05.1990 по 19.03.1996 позивач працювала в КСП «Довжанський» та була його членом. В липні 2020 року вона дізналася від колишніх членів вказаного КСП, що після 1998 року всім колишнім членам цього КСП було видано земельні частки (паї). Однак при зверненні із запитом до ГУ Держгеокадастру у Харківській області їй стало відомо, що по КСП «Довжанський» відсутній запис про виготовлення, реєстрацію та видачу сертифікату на її ім`я, у зв`язку з чим державний акт на право власності на землю їй не видавався. При цьому архівним відділом Золочівської РДА їй було повідомлено, що правонаступником КСП «Довжанський» є СТОВ «Довжик», саме там мають перебувати документи на підтвердження її стажу роботи в КСП, членства чи виключення зі складу членів, проте на письмовий запит щодо надання вказаних відомостей СТОВ «Довжик» відповіді не надано. Тому в цей час позивач змушена звернутися до суду, оскільки її право не визнається і вона не може розпорядитися своєю власністю.

Ухвалою судді Шабас О.С. від 22.09.2020 провадження у справі було відкрито та призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою судді Квітки О.О. від 10.11.2020 справу було прийнято до свого провадження та призначене підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 21.12.2020 закрито підготовче судове засідання, справу призначено до розгляду по суті.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Журков В.І. не з`явилися.

Представник відповідача Золочівський селищний голова Канівець Л.В. в судове засідання також не з`явився, завчасно подав через канцелярію суду письмовий відзив, в якому просив розглянути справу за відсутності їх представника, відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не надала жодних доказів того, що вона була членом КСП «Довжанський». Такими доказами можуть бути записи в трудовій книжці колгоспника в розділі «відомості про членство» або витяг з протоколу засідання правління сільськогосподарського підприємства про прийняття особи в його члени. Позивачем надано трудову книжку, яка не може підтвердити її членства в ньому. Крім того, з копії трудової книжки ОСОБА_1 працювала у зазначеному КСП з 21.05.1990 по 19.03.1996, в той час, коли державний акт на право колективної власності на землю КСП «Довжанський» було видано 28.10.1997. Тому вважає, що ОСОБА_1 на момент розпаювання земель не являлась членом КСП «Довжанський» і не могла ним бути, оскільки вже не працювала в ньому, у зв`язку із чим її не було включено у список осіб, які мають право на земельну частку (пай), тому вона не має права на земельну частку (пай). Крім того, позов не підлягає задоволенню через сплив строку позовної давності, оскільки позивач не зверталася за захистом свого права протягом 23 років.

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

З Державного акту на право колективної власності на землю серії ХР № 13-00-000806 від 22.10.1997, виданого Золочівською районною державною адміністрацією Харківської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 14, відповідно до розпорядження Золочівської районної державної адміністрації Харківської області від 23 вересня 1997 року № 525 колективному сільськогосподарському підприємству «Довжанський» с. Довжик Золочівського району Харківської області передано у колективну власність 3536,4 гектарів землі в межах згідно з планом для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

З трудової книжки серії НОМЕР_1 від 04.07.1985, виданої на ім`я ОСОБА_5 , вбачається, що остання з 21.05.1990 прийнята на роботу робочою їдальні бригади № 3 колгоспу «Довжанський» відповідно до наказу № 39-к від 06.06.1990, з 22.03.1994 переведена на посаду тваринниці по догляду за молодняком відповідно до наказу №37-к від 23.03.1994. 19.03.1996 звільнена за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України (наказ № 44-к від 19.03.1996).

Згідно із свідоцтва про розірвання шлюбу від 28.11.2000 розірвано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_7 – ОСОБА_2 . У свідоцтві про шлюб зазначено, що ОСОБА_8 одружилася 05.10.2012 із ОСОБА_9 та змінила своє прізвище на ОСОБА_4 .

Протоколом загальних борів трудового колективу радгоспу «Довжанський» від 26.02.1996, зареєстрованим у регіональному відділенні ФДМ України по Харківській області 22.03.1996, ухвалено подати заяву на приватизацію радгоспу «Довжанський»; створити товариство покупців; затвердити угоду про спільну діяльність, обрати голову. У списку осіб на придбання об`єкта приватизації радгоспу «Довжанський» під № 102 значиться ОСОБА_7 . Вказані відомості надані регіональним відділенням фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях.

З довідки начальника архівного відділу Золочівської районної державної адміністрації Борох Н. від 06.08.2020 №Т-15/01-56 документи щодо підтвердження стажу роботи працівників КСП «Довжанський», їх членства чи виключення із складу членів підприємства на зберігання до архівного відділу не надходили.

Як вбачається з листа Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 13.08.2020 вих. № 29-20-11-6512/0/19-20 прізвище ОСОБА_10 у списку громадян – членів КСП «Довжанський» Золочівського району Харківської області, що додається до державного акту на право колективної власності на землю серії ХР-13-00-000806 від 28.10.1997, відсутнє; згідно з Книгою реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по КСП «Довжанський» відсутній запис про виготовлення, реєстрацію та видачу сертифікату на ім`я ОСОБА_10 ; відповідно до Книг записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі на ім`я ОСОБА_10 державний акт на право власності на земельну ділянку не обліковується; відповідно до розпорядження голови Золочівської райдержадміністрації № 230 від 16.09.2002 розмір земельної частки (паю) по КСП «Довжанський» складає 6,50 умовних кадастрових гектарів, а вартість земельної частки (паю) становить 21510,00 грн.

При вирішенні спору суд виходить з того, що спірні правовідносини врегульовані положеннями Конституції України, Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», Земельного Кодексу України, Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 8 серпня 1995 року N 720/95.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди.

Право підприємства на земельну ділянку зберігається при входженні його до складу агропромислових об`єднань, комбінатів, агрофірм та інших формувань.

Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним кодексом України, Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Члену підприємства, який побажав вийти з його складу, земельна ділянка надається із земель сільськогосподарських угідь підприємства, придатних для сільськогосподарського виробництва, в частині, що припадає на одного члена підприємства.

Розподіл земель колективної власності підприємства здійснюється відповідно до Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначено, організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності. Стаття 1 вказаного Закону перелічені особи, які мають право на земельну частку (пай). Так, право на земельну частку (пай) мають в том числі: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

Громадянам, зазначеним в абзаці п`ятому частини першої цієї статті, земельні ділянки в натурі (на місцевості) виділяються із земель запасу чи резервного фонду в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. У разі відсутності на території відповідної ради необхідних площ земель запасу чи резервного фонду земельна ділянка за їх згодою може бути виділена в натурі (на місцевості) меншого розміру або за рахунок земель запасу чи резервного фонду, розташованих на території іншої ради в межах області.

Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Стаття 2 цього закону, визначає документи, що посвідчують право на земельну частку (пай). Так, основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абзаці п`ятому частини першої статті 1 цього Закону, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.

Стаття 3 цього ж закону, перелічує підстави для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв).

Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).

У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Стаття 5 цього ж Закону встановлює, що сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) в тому числі: розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

Стаття 13 регламентує питання використання нерозподілених та не витребуваних земельних ділянок і земельних часток (паїв). Так нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.

У разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним.

За позовом власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцю у разі пропуску строку для оформлення права власності на земельну ділянку з поважної причини суд може визначити додатковий строк, достатній для такого оформлення. У разі відсутності земель сільськогосподарських угідь колективної власності така земельна частка (пай) може бути виділена в натурі (на місцевості) за рахунок земель запасу комунальної власності відповідної територіальної громади (за наявності таких земель).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Земельного Кодексу України земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Пунктом 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 8 серпня 1995 року N 720/95 передбачено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Відповідно до положень п. 24 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» №7 від 16 квітня 2004р. сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розділу Х «Перехідні положення» ЗК).

Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності, то суд виходить із наступних міркувань.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення ЄСПЛ від 20 вересня 2011 року в справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення ЄСПЛ від 22 жовтня 1996 року в справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Виходячи із суті правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем, слід зазначити, що позовну давність до позову про визнання за позивачем права на земельну частку (пай) застосувати не можливо, оскільки б це суперечило не тільки природі позову, а й праву, що захищається. У позивача, як члена сільськогосподарського товариства, виникло право на земельну частку (пай). Реалізація цього права не порушує майнові права відповідача та не призводить до правової невизначеності. Позивач сам вправі обирати час і спосіб, коли він реалізує своє право. Тому суд вважає, що строк позовної давності на звернення до суду з позовом про визнання права на земельну частку (пай) позивачем не пропущено.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивач ОСОБА_1 до розпаювання земель колективної власності була прийнята до членів КСП «Довжанський», де пропрацювала до 19.03.1996, при цьому вона добровільно не виходила та не була виключена з членів підприємства на момент передачі землі у колективну власність у 1997 році та видачі 22.10.1997 державного акту на право колективної власності КСП «Довжанський» відповідно до розпорядження Золочівською районною державною адміністрацією Харківської області від 23 вересня 1997 року № 525, який було зареєстровано в Книзі реєстрації державних актів на право колективної власності на землю за №14 (рішення про виключення ОСОБА_1 з членів підприємства суду не надано, інші відомості у суду відсутні), в зв`язку з чим набула право на земельну частку (пай) у відповідному розмірі площею 6,50 в умовних кадастрових гектарах з дня видачі цього акта відповідно до положень ст.1-3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Враховуючи, що в цей час передача земельних ділянок у власність громадян на території сіл, селищ, міст відноситься до повноважень відповідних рад, земельна ділянка ОСОБА_1 відповідно до положень ст.ст. 12, 19, 25 Земельного Кодексу України, ст.ст. 5, 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» має бути виділена з земель резерву або запасу комунальної власності Золочівської селищної ради Харківської області.

Керуючись наведеними положеннями та ст., ст. 12, 13, 76, 81, 209, 211, 247, 258, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Золочівської селищної ради Харківської області про визнання права на земельну частку (пай)- задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) загальною площею 6,50 умовних кадастрових гектарів за рахунок нерозподілених (невитребуваних) паїв КСП «Довжанський» або земель запасу чи резерву сільськогосподарського призначення Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Золочівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються наступні реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 );

відповідач - Золочівська селищна рада Золочівського району Харківської області (адреса: 62203, Харківська область, Золочівський район, смт Золочів, вул. Центральна, б. 13А, ЄДРПОУ 25175462).

Суддя О. О.Квітка