Рішення № 94170442, 15.01.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2021 року м. Київ №826/6097/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А., розглянув-ши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Представник позивача адвокат Дем`яненко В.П. звернувся з позовом, в якому просить:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу однора-зової грошової допомоги в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

2) зобов`язати відповідача виплатити вказану допомогу з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, уста-новлених на день звільнення з урахуванням вимог Закону України "Про компенсацію грома-дянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати";

3) зобов`язати відповідача виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Позов обґрунтовано тим, що з часу звільнення по дату звернення з цим позовом до суду відповідач не виплатив позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену ч. 2 ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393. Зазначає, що вислуга років позивача більше 10 років й після звільнення звертався до відповідача із запитом про нарахування грошової допомоги, у відповідь на який повідомлено про відсутність підстав для виплати. Також, посилаючись на положення ст.ст. 116, 117 КЗпП України та Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", зазначає, що виплата грошової допомоги повинна бути проведена з урахуванням компенсації втрати частини доходів, а за період до повного фактичного розрахунку з позивачем відповідач повинен сплатити на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Відповідач подав відзив, в якому просить відмовити в позові з тих підстав, що необхідною передумовою для виплати грошової допомоги відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" є наявність у особи права на пенсію і вислуга 10 років і більше. Посилаючись на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 22.01.2015 К/800/44979/14, зазначає, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, звільнені зі служби за власним бажанням без права на пенсію, не мають права на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Представник позивача подав відповідь на відзив, в якій, серед іншого, зазначив про наявність у поліцейських, які звільняються з поліції за власним бажанням, права на отримання грошової допомоги.

Відповідач подав заперечення, в яких зазначив, що усі належні до виплати позивачу при звільненні суми 06.12.2018 йому перераховані.

Представник позивача подав додаткові письмові пояснення, в яких послався на поло-ження ст. 1, п. "б" ст. 1-2, ст.ст. 5, 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" і зазначив, що позивачу лише 30 років, що надає йому можливість при досягненні 45-річчя та наявності 25 років страхового стажу скористатись своїм правом та отримати пенсію на умовах, визначених цим Законом.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи і відповідні їм правовідносини.

Наказом Управління поліції охорони в м. Києві від 05.12.2017 №434 о/с (По особовому складу) відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0025176), поліцейського взводу №3 роти охорони об`єктів та публічної безпеки Печерського районного відділу, звільнено зі служи в поліції з 06.12.2017.

Як зазначено в наказі, вислуга років станом на 06.12.2017 у календарному обчисленні складає 10р. 07міс. 13д. Підстава звільнення - рапорт ОСОБА_1 від 30.10.2017.

Згідно з довідкою Управління поліції охорони в м. Києві від 26.06.2018 при звільненні позивача з ним проведено розрахунок грошового забезпечення за грудень 2017р. у загальній сумі 8199,74 грн., у т.ч.: - посадовий оклад - 348,41 грн.; - компенсація за невикористану відпустку - 6814,50 грн.; - оклад за спецзванням - 193,56 грн.; - надбавка за стаж служби в поліції (25%)- 135,49 грн.; - доплата за роботу в нічний час (35%) - 154,64 грн.; - доплата за роботу в нічний час (35%) - 31,50 грн.; - премія - 521,64 грн.

Представник позивача звернувся з адвокатським запитом щодо виплати грошової допомоги, у відповідь на який листом Управління поліції охорони в м. Києві від 30.03.2018 №13аз/43/29/4/01-2018 повідомлено про проведення усіх виплат при звільненні позивача та про відсутність передбачених ч. 2 ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні.

Спірні правовідносини виникли у сфері соціального захисту поліцейських і сто-суються правомірності не виплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби при звільненні його зі служби в поліції за власним бажанням.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпе-чення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (у редакції, чинній на час звільнення позивача) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Згідно з абз. 4 п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" (у редакції, чинній на час звільнення позивача) поліцейським, які звільняються із служби за власним бажанням та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

У подібних правовідносинах Верховний Суд у постанові від 26.06.2019 у справі №821/3762/15-а сформував наступну правову позицію, яка згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України підлягає врахуванню судом при вирішенні цієї справи:

"24. Наведені положення пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 не пов`язують виплату одноразової грошової допомоги з набуттям права на пенсію.

25. Зі змісту зазначених норм вбачається, що частиною першою статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" встановлені дві підстави для виплати одноразової грошової допомоги зазначеним в ній особам:

які мають право на пенсію за цим Законом і звільняються зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини за наявності вислуги років 10 років і більше.

26. Позивач звільнений із Державної кримінально-виконавчої служби України у запас із званням підполковника внутрішньої служби, підставою для звільнення є підпункт «ж» (за власним бажанням) пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, вислуга років позивача при звільненні в календарному обчисленні становила 20 років 03 місяці 09 днів.

27. Аналізуючи вищезазначене, Верховний суд дійшов висновку, що право на отри-мання одноразової грошової допомоги, яка має разовий характер, у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби пов`язане з наявністю 10 річної вислуги та звільненням з передбачених підстав, таким чином не набуття права на пенсію цих осіб не може нівелювати їх право на отримання зазначеної допомоги за умови наявності 10 і більше років вислуги, що правильно було встановлено судами попередніх інстанцій.

28. Оскільки позивач має більше 10 років вислуги, то висновок судів попередніх інстанцій про те, що позивач набув право на виплату йому одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, на думку колегії суддів, є правильним.

29. За такого правового врегулювання та обставин справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги.".

Зважаючи на наявну у позивача вислугу років, яка на час його звільнення склала понад 10 років, та підстави звільнення, які передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та п. 10 вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України, а також враховуючи висновок Верхов-ного Суду, суд відхиляє заперечення відповідача і вважає, що при звільненні позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги у відповідному розмірі.

Відповідач не здійснив виплату позивачу вказаної одноразової грошової допомоги, чим порушив відповідне право позивача, тому наявні підстави для задоволення вимоги про визнання такої бездіяльності протиправною.

Порушене право позивача може бути поновлено шляхом виплати відповідачем одно-разової грошової допомоги у відповідному розмірі, тому вимога про зобов`язання відповідача вчинити такі дії підлягає задоволенню.

Водночас, дана вимога в частині зобов`язання відповідача провести виплату з ураху-ванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний харак-тер, та премій, установлених на день звільнення з урахуванням вимог Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", є передчасною і не підлягає задоволенню, оскільки виплата спірної грошової допомоги не проведена, тобто відповідачем не реалізовано вказані повноваження, а тому у суду відсутні підстави для висновку про допущення відповідачем порушення щодо не врахування певних складових грошового забезпечення чи не нарахування компенсації.

Розглядаючи вимогу про зобов`язання відповідача виплатити позивачу середній заро-біток за весь час затримки одноразової грошової допомоги по день фактичного розрахунку, суд зважає на таке.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівни-кові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Правовий висновок про наявність підстав, передбачених ст. 117 КЗпП України, для виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку у разі непроведення з вини відповідача виплати одноразової грошової допомоги у день звільнення, висловлений Верховним Судом у постановах від 31.10.2019 №821/649/17, від 29.01.2020 №440/4332/18, від 13.02.2020 №809/698/16, від 06.03.2020 №1240/2162/18, від 27.04.2020 №812/639/18, від 22.05.2020 №320/1263/19, від 30.09.2020 №821/952/17.

Вирішуючи питання про застосування наслідків, передбачених ст.ст. 116, 117 КЗпП України, у контексті належного до виплати позивачу розміру середньомісячного заробітку, суд враховує висновки Верховного Суду України у постанові від 27.04.2016 №6-113цс16 та Верховного Суду у постановах від 01.04.2020 №761/16407/15-ц, від 26.06.2020 №761/9584/15-ц, від 04.09.2020 №260/348/19, від 30.11.2020 №480/3105/19, в яких цими судами застосовано принцип співмірності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц відступила від висновку Верховного Суду України у постанові від 27.04.2016 у справі №6-113цс16 і вказала, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Тому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27.04.2016 у справі № 6-113цс16 про те, що право суду зменшити розмір середнього заробітку залежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України.

Згідно з довідкою відповідача від 09.12.2020 розмір місячного грошового забезпе-чення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення, становив 6195 грн.

Розмір одноразової грошової допомоги, який підлягав виплаті позивачу на день його звільнення (06.12.2017) становив 15487,50 грн. (25%*6195 (грн.)*10 (повних років)).

Період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості до звернення представ-ника позивача з адвокатським запитом від 24.03.2018 до відповідача і подання даного позову до суду (17.04.2018) становив 74 робочих дні і 90 робочих дні, відповідно. Тривалість невип-лати до пред`явлення вимоги про її сплату пов`язана з тим, що відповідач не визнавав право позивача на отримання допомоги. У подальшому, невиплата відповідачем допомоги пов`я-зана з розглядом судом цієї справи.

Ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат позивача, розрахований судом виходячи з розміру середньоденної заробітної плати у сумі 288,14 грн. (6195 грн./43 робочих дні за жовтень і листопад 2017р.), обчисленого відповідно до абз. 3 п. 2 розд. ІІ, п.п. 5, 8 розд. IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, становить (без врахування індексацій та компенсацій та без вирахування податків і зборів) :

- 21322,36 грн. за період з 06.12.2017 по дату адвокатського запиту 24.03.2018;

- 25932,60 грн. за період з 06.12.2017 по дату подання позову (17.04.2018);

- 223596,64 грн. за період з 06.12.2017 по дату прийняття рішення у справі.

При вирішенні справи суд враховує розмір належної позивачу до виплати суми допо-моги (15487,50 грн.), належність і своєчасність без невиправданих зволікань дій позивача щодо пред`явлення відповідачу вимоги про виплату спірної допомоги, відсутність спору між сторонами щодо розміру допомоги, а також ст. 258 КАС України строк розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (60 днів із дня відкриття провадження у справі - 25.04.2018).

За цих обставин, співмірним є відшкодування у розмірі 39187,04 грн. (288,14 грн.*136 (робочих дні за період з 06.12.2017 по 25.06.2018)). Тривалий розгляд даної справи судом, який викликаний іншими об`єктивними обставинами (неповний склад суду, надмірне наван-таження тощо), а не процесуальними діями чи рішеннями сторін, не може бути підставою для покладення на відповідача обов`язку із виплати відшкодування на дату прийняття судом рішення, розмір якого, на переконання суду, є очевидно неспівмірним із сумою допомоги.

Отже, вимога про зобов`язання відповідача виплатити позивачу середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги підлягає задоволенню у частині зобов`язання відповідача виплатити позивачу середні заробіток у сумі 39187,04 грн. (без урахування податків і зборів).

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для частко-вого задоволення позовний вимог у зазначеній судом частині.

Позивач звільнений від сплати судового збору у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", тому його стягнення судом не вирішується. Інших судових витрат сторонами не заявлено, тому їх розподіл судом не проводиться.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 90, 139, 241-246, 257-263 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Задовольнити позов ОСОБА_1 частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Управління поліції охорони в м. Києві щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

3. Зобов`язати Управління поліції охорони в м. Києві виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 15487,50 грн. (п`ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят сім гривень 50 коп.).

4. Зобов`язати Управління поліції охорони в м. Києві виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки із виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 39187,04 грн. (тридцять дев`ять тисяч сто вісімдесят сім гривень 04 коп.) (без урахування податків і зборів).

5. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в іншій частині.

Позивач: ОСОБА_1 ;

АДРЕСА_1 ;

РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Управління поліції охорони в м. Києві;

вул. Студентська, 9, м. Київ, 04050; код ЄДРПОУ 40109147.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Дата рішення є днем складення його у повному обсязі.

Суддя Д.А. Костенко