Рішення № 94169125, 14.01.2021, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/11069/20

Провадження № 2/750/319/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2021 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

судді Карапута Л.В.,

секретаря Харевич Н.Є.,

за участі представників позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представника відповідачів Алексієнко О.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_1 до виконавчого комітету Чернігівської міської ради, Чернігівської міської ради про визнання неправомірною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

02.12.2020 позивач звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Чернігівської міської ради, Чернігівської міської ради та просить:

- визнати неправомірною бездіяльність виконавчого комітету Чернігівської міської ради щодо незабезпечення позачергово житлом особи з інвалідністю І групи внаслідок захворювання, одержаного під час проходження військової служби ОСОБА_3 .

- зобов`язати виконавчий комітет Чернігівської міської ради ухвалити рішення про надання ОСОБА_3 у постійне користування житлового приміщення відповідно до встановлених санітарних та технічних норм.

- зобов`язати виконавчий комітет Чернігівської міської ради вчинити дії з розподілу та надати ОСОБА_3 у постійне користування житлове приміщення відповідно до встановлених санітарних та технічних норм.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є особою з інвалідністю І групи внаслідок захворювання, одержаного під час проходження військової служби та перебуває на квартирному обліку у виконавчому комітеті Чернігівської міської ради з 1996 року в загальній черзі за №1661, а з 7 листопада 2019 року у позачерговому списку як інвалід армії за № 862, на квартирному обліку ОСОБА_3 перебуває один. Вважає, що ненадання ОСОБА_3 житла протягом 24 років перебування на обліку є грубим порушенням його прав та охоронюваних законом інтересів.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали та просили задовольнити.

Представник відповідачів через канцелярію суду подав письмовий відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до частин 1, 3 статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону.

Відповідно до Конституції України народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (частина друга статті 5). В Основному Законі України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста — самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (частина перша статті 140). Виходячи з цих конституційних положень у системному зв`язку з положеннями статті 6 Конституції України про те, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 26 березня 2002 року визначив політико-правову природу органів місцевого самоврядування, які не є органами державної влади, а є представницькими органами, через які здійснюється право територіальної громади самостійно вирішувати не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення, тобто такі, які пов`язані передусім з життєдіяльністю територіальних громад і перелік яких визначено у Конституції і законах України (пункти 4, 5 мотивувальної частини Рішення від 26 березня 2002 року № 6-рп/2002 у справі про охорону трудових прав депутатів місцевих рад).

Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України.

З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо незабезпечення житлом протиправною, позивач звернувся до суду з позовом.

Протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

У постанові від 13.06.2017 у справі № 21-1393а17 ВСУ роз`яснив, що для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Також ВС України зауважив, що самі по собі строки поза зв`язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набувати) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи із змісту зазначеної конституційної норми прямої дії органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть бути визнані винними лише і виключно у випадку, якщо при прийнятті ними рішення останні діяли з порушенням підстав, меж повноважень та способу, що передбачені Конституцією та законами України.

«На підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватись встановленої законом процедури і форми прийняття рішень або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

У відповідності до ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Частина 1 ст. 24 Основного Закону України передбачає, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не можу бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, такі як - облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності, та делеговані повноваження: облік відповідно до закону житлового фонду, здійснення контролю за його використанням; надання відповідно до закону громадянам, які потребують соціального захисту, безоплатного житла або за доступну для них плату.

Відповідно до рішення Чернігівської міської ради № 25/VII-23 від 30 листопада 2017 року, яким було затверджено положення про виконавчі органи міської ради, одним із виконавчих органів Чернігівської міської ради є відділ квартирного обліку та приватизації житлового фонду Чернігівської міської ради. Згідно із завданнями та функціями на відділ покладено ведення квартирного обліку та забезпечення громадян доступним житлом, що полягає в формуванні фонду житла соціального призначення та внесення пропозицій виконавчому комітету міської ради з його розподілу, веденні обліку житла, внесенні пропозиції виконавчому комітету міської ради щодо розподілу і перерозподілу звільненої житлової площі, соціального житла, службового житла, житла для тимчасового проживання, житлових приміщень у гуртожитках, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Чернігова, забезпечення громадян доступним житлом, оформляє і видає ордери; приймає від громадян заяви про прийняття на соціальний квартирний облік; готує проекти рішень виконавчого комітету міської ради з питань прийняття громадян на квартирний (кооперативний) облік, соціальний квартирний облік, про включення до списку першочергового та позачергового надання житла (вступу до житлово-будівельних кооперативів); проводить щорічну перереєстрацію громадян, що перебувають на квартирному (кооперативному) обліку та на соціальному квартирному обліку у виконавчому комітеті міської ради.

Враховуючи вищевикладене, до повноважень виконавчого комітету Чернігівської міської ради відносяться питання забезпечення, надання та розпорядження пільговим житлом громадянам, які перебувають у черзі на отримання житла.

Статтею 9 ЖК УРСР визначено, що ніхто не може бути обмежений у праві користуватися жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

За загальним правилом, викладеним у ст. 43 ЖК Української PCP, громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Порядок визначення черговості надання громадянам жилих приміщень встановлюється законодавством Союзу PCP, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української PCP. З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень). Законодавством Української PCP окремим категоріям громадян, які перебувають у загальній черзі, може бути надано перевагу в строках одержання жилих приміщень у межах календарного року взяття на облік.

Аналогічні положення закріплені у пунктах 38 та 39 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській PCP, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 №470.

Згідно рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №434 від 07.11.2019 «Про затвердження списків громадян, поставлених на квартирний облік, виділення житла підприємствам, зміну статусу службового житла» п. 5.1 включено до позачергового списку ОСОБА_3 , одного, що зареєстрований та мешкає у приватній трикімнатній квартирі, житловою 33,7 кв.м, квартирі АДРЕСА_1 за договором позики. Відповідно до пункту 3 статті 12 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення окремих питань проходження громадянами військової служби» включено до позачергово списку як інваліда армії.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач перебуває в загальній черзі за порядковим номером 1603, в позачерговій черзі - 843. Позивач перебуває в позачерговій черзі (перебуває на обліку) за номером 843, перед ним є й інші громадяни на черзі, які в силу положень статей 21, 24 Основного Закону України користуються однаковими правами із позивачем.

З огляду на зазначене та враховуючи порядковий номер позивача у позачерговій черзі (843), чинності рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №434 від 07.11.2019 року, яке не оскаржувалося позивачем, суд доходить висновку, що відсутні правові підстави для визнання неправомірною бездіяльність виконавчого комітету Чернігівської міської ради щодо незабезпечення позачергово житлом особи з інвалідністю І групи внаслідок захворювання, одержаного під час проходження військової служби ОСОБА_3 та задоволення вимог позивача щодо реальної можливості забезпечити позивача житлом в обхід інших громадян, що знаходяться в черзі з аналогічними підставами взяття на облік.

Позивач має право бути забезпеченим житлом у порядку черги після того, як будуть забезпечені житлом особи, які перебувають у списку осіб, що мають право на позачергове одержання житла раніше нього, що відповідатиме положенням статті 43 ЖК України.

Одночасно, у разі надання позивачу житла поза чергою серед такої ж категорії осіб, це може призвести до порушення житлового законодавства та соціальної справедливості по відношенню до громадян, які перебувають у черзі раніше, оскільки позивач не перебуває під номером 1 у списках осіб, які перебувають на квартирному обліку, як особи, які потребують поліпшення житлових умов та як особи, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 7 квітня 2015 року №21-108а15.

Таким чином, суд доходить висновку, що черговість ОСОБА_3 на отримання житла відповідно до черги не настала, зобов`язання судовим рішенням відповідача до забезпечення житлом позивача призведе до безпідставної зміни черговості отримання житла (ст. 43 ЖК УРСР), порушення охоронюваних законом прав та інтересів інших громадян, які перебувають на квартирному обліку та користуються позачерговим правом одержання житла та зареєстровані раніше ніж ОСОБА_3 .

При цьому, реалізація права ОСОБА_3 на одержання житла не може відбуватись шляхом порушення житлових прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які перебувають на квартирному обліку та також користуються позачерговим правом одержання житла.

Інших підходів, ніж дата взяття на облік у формуванні черговості забезпечення житлом осіб, які користуються певним правом (мають однакові пільги) в черговості одержання таких приміщень чинне законодавство України не встановлює.

Дана позиція узгоджується із правовими висновками, що містяться у постановах Верховного Суду України від 02 жовтня 2013 № 6-87цс13, від 04 червня 2014 року № 6-50цс14, від 03 червня 2015 року № 6-390цс15.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову з підстав заявлених позивачем в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

в задоволенні позову ОСОБА_3 в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_1 до виконавчого комітету Чернігівської міської ради, Чернігівської міської ради про визнання неправомірною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду складено 15.01.2021.

Суддя Л.В. Карапута