Рішення № 94167326, 13.01.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2021 року м. Київ № 640/18216/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Компанія з управління активами адміністратор пенсійного фонду "Брокбізнесінвест"

до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Компанія з управління активами адміністратор пенсійного фонду "Брокбізнесінвест" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24 січня 2019 року №0002861406, №0002871406.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що висновок акту від 28 грудня 2018 року №1532/26-15-14-06-02/22968535 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства "Компанія з управління активами адміністратор пенсійного фонду "Брокбізнесінвест" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, валютного - за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2017 року» про те, що уцінка цінних паперів мала бути проведена позивачем в 2013 році, а не в 2016 році, як здійснено позивачем, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, а є припущенням відповідача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заперечуючи проти здовження позовних вимог у відзиві на позов представник відповідача вказує, що оскільки обіг цінних паперів Відкритого акціонерного товариства «Втормет» було зупинено в 2013 році, отже й уцінка таких цінних паперів мала відбутись в 2013 році, а не в 2016, як здійснено позивачем.

У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що норми Податкового кодексу України, на порушення яких вказує відповідач в акті перевірки від 28 грудня 2018 року №1532/26-15-14-06-02/22968535 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства "Компанія з управління активами адміністратор пенсійного фонду "Брокбізнесінвест" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, валютного - за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2017 року», набули чинності з 01 січня 2015 року, що унеможливлює їх застосування до правовідносин, які мали місце в 2013 році.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві відповідно до статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства "Компанія з управління активами адміністратор пенсійного фонду "Брокбізнесінвест" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, валютного - за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2017 року, за результатом якої складено акт від 28 грудня 2018 року №1532/26-15-14-06-02/22968535 (далі - акт перевірки).

Так, перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 37 564 грн та завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування за 2016 рік на суму 768 220,0 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 24 січня 2019 року:

- №0002861406, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 46 955,0 грн (за основним платежем 37 564,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 9 391,0 грн);

-№0002871406, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 768 220,0 грн.

Незгода позивача із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила звернення до суду з даним позовом, при вирішенні кого суд виходить з наступного.

Станом на 01 січня 2015 року на балансі Приватного акціонерного товариства "Компанія з управління активами адміністратор пенсійного фонду "Брокбізнесінвест" обліковувались акції Відкритого акціонерного товариства «Втормет» в кількості 474 384 штук вартістю 976 910,90 грн.

Відповідно до даних бухгалтерського обліку позивача, останнім здійснено уцінку цінних паперів Відкритого акціонерного товариства «Втормет» на суму 976 910,90 грн.

Відповідно до вимог пункту 2 Міжнародних стандартів фінансової звітності 13 «Оцінка справедливої вартості», який прийнято 01 січня 2013 року (далі МСФЗ 13), справедлива вартість - це ринкова оцінка, а не оцінка з урахуванням специфіки суб`єкта господарювання. Для деяких активів та зобов`язань може бути ринкова інформація або ринкові операції, інформація про які є відкритою. Для інших активів та зобов`язань може не бути ринкової інформації або ринкових операцій, інформація про які є відкритою. Проте мета оцінки справедливої вартості в обох випадках однакова - визначити ціну, за якою відбувалася б звичайна операція продажу актива чи передачі зобов`язання між учасниками ринку на дату оцінки за нинішніх ринкових умов (тобто, вихідну ціну на дату оцінки з точки зору учасника ринку, який утримує актив або має зобов`язання).

Згідно пункту 11 МСФЗ 13, оцінка справедливої вартості - це оцінка конкретного актива або зобов`язання. Тому, оцінюючи справедливу вартість, суб`єкт господарювання має брати до уваги ті характеристики активу або зобов`язання, які учасники ринку взяли б до уваги, визначаючи ціну активу або зобов`язання на дату оцінки. До таких характеристик належать, наприклад, такі: а) стан та місце розташування активу; та б) обмеження, якщо вони є, на продаж або використання активу.

Пунктом 12 МСФЗ 13 передбачено, що вплив на оцінку, що виникає внаслідок певної характеристики, буде різним залежно від того, як така характеристика була би врахована учасниками ринку.

Відповідно до пункті 15, 16 МСФЗ 13, оцінка справедливої вартості припускає, що актив або зобов`язання обмінюється між учасниками ринку у звичайній операції продажу активу або передачі зобов`язання на дату оцінки за поточних ринкових умов.

Оцінка справедливої вартості припускає, що операція продажу активу або передачі зобов`язання відбувається або а) на основному ринку для цього активу або зобов`язання; або б) за відсутності основного ринку - на найсприятливішому ринку для цього активу або зобов`язання.

Пунктами 22, 23 МСФЗ 13 передбачено, що суб`єкт господарювання оцінює справедливу вартість актива або зобов`язання, користуючись припущеннями, якими користувалися б учасники ринку, складаючи ціну активу або зобов`язання, та припускаючи, що учасники ринку діють у своїх економічних інтересах.

У процесі формулювання таких припущень суб`єктові господарювання не потрібно ідентифікувати конкретних учасників ринку. Радше, суб`єкт господарювання має визначити характеристики, які вирізняють учасників ринку загалом, враховуючи чинники, характерні для всього переліченого далі: а) активу або зобов`язання; б) основного (або найсприятливішого) ринку для цього активу чи зобов`язання; та в) учасників ринку, з якими суб`єкт господарювання здійснив би операцію на такому ринку.

Згідно пункту 24 МСФЗ 13, справедлива вартість - це ціна, яка була б отримана за продаж актива або сплачена за передачу зобов`язання у звичайній операції на основному (або найсприятливішому) ринку на дату оцінки за поточних ринкових умов (тобто вихідна ціна), незалежно від того, чи спостерігається така ціна безпосередньо, чи оцінена за допомогою іншого методу оцінювання.

Відповідно до пунктів 61,62 МСФЗ, суб`єкт господарювання застосовує методи оцінки вартості, які відповідають обставинам та для яких є достатньо даних, щоб оцінити справедливу вартість, максимізуючи використання доречних відкритих вхідних даних та мінімізуючи використання закритих вхідних даних.

Мета застосування методу оцінки вартості - визначити ціну, за якою відбулася б звичайна операція продажу актива чи передачі зобов`язання між учасниками ринку на дату оцінки за поточних ринкових умов. Три широко застосовувані методи оцінки вартості такі: ринковий підхід, витратний підхід та дохідний підхід. Основні аспекти цих підходів стисло викладені в параграфах Б5-Б11. Для оцінки справедливої вартості суб`єкт господарювання застосовує методи оцінки вартості, що відповідають одному або кільком зазначеним підходам.

Згідно пункту 72 МСФЗ 13, з метою підвищення узгодженості та зіставності оцінок справедливої вартості та пов`язаного з ними розкриття інформації, цей МСФЗ встановлює ієрархію справедливої вартості, у якій передбачено три рівня (див. параграфи 76-90) вхідних даних для методів оцінки вартості, що використовуються для оцінки справедливої вартості. Ієрархія справедливої вартості встановлює найвищий пріоритет для цін котирування (нескоригованих) на активних ринках на ідентичні активи або зобов`язання (вхідні дані 1-го рівня) та найнижчий пріоритет для закритих вхідних даних (вхідні дані 3-го рівня).

Пунктами 86 та 87 МСФЗ 13 передбачено, що вхідні дані 3-го рівня - це вхідні дані для активу чи зобов`язання, яких немає у відкритому доступі.

Закриті вхідні дані слід використовувати для оцінки справедливої вартості, якщо відповідних відкритих даних немає, що передбачається в ситуаціях, коли діяльність ринку для активу або зобов`язання на дату оцінки незначна, або її взагалі немає. Проте, мета оцінки справедливої вартості лишається такою ж, тобто ціна виходу на дату оцінки з позиції учасника ринку, який утримує актив чи несе зобов`язання. Отже, закриті вхідні дані мають відображати припущення, які використовували б учасники ринку, встановлюючи ціну на актив або зобов`язання, в тому числі припущення про ризик.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III «Податок на прибуток підприємств» Кодексу.

Судом встановлено, що рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19 листопада 2013 року №2639 «Щодо усунення порушень та зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів» зупинено з 19 листопада 2013 року внесення змін до системи депозитарного обліку щодо цінних паперів, зокрема, Відкритого акціонерного товариства «Втормет» на строк до усунення порушення.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30 липня 2014 року у справі №922/1611/14 порушено провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Втормет».

Суд наголошує, що зупинення обігу цінних паперів до усунення порушень не свідчить про виведення таких цінних паперів з обігу. Також, відкриття провадження у справі про банкрутство не є безумовною підставою для визнання такого товариства банкрутом.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17 жовтня 2016 року у справі №922/1611/14 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідовано юридичну особу - Відкрите акціонерне товариство «Втормет».

Випуск акцій Відкритого акціонерного товариства «Втормет» анульовано 13 грудня 2016 року на підставі розпорядження Національної комісії №Р.№397-КФ-С-А від 08 грудня 2016 року.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що обов`язок позивача із здійснення уцінки цінних паперів виник саме в 2016 році (з огляду анулювання випуску акцій та визнання названого товариства боржником), у зв`язку з чим позивачем правомірно здійснено в 2016 році (звітному податковому році) уцінку цінних паперів Відкритого акціонерного товариства «Втормет».

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Компанія з управління активами адміністратор пенсійного фонду "Брокбізнесінвест" задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24 січня 2019 року №0002861406, №0002871406, прийняті Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві.

3.Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія з управління активами адміністратор пенсійного фонду "Брокбізнесінвест" (01135, місто Київ, вулиця Дмитрівська, будинок 75, офіс 155, код ЄДРПОУ 22968535) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) судовий збір в сумі 12 227 (дванадцять тисяч двісті двадцять сім) грн 62 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко