Рішення № 94167256, 11.01.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2021 року місто Київ № 640/22135/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., при секретарі судового засідання Неклесі І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Центренерго»до про Офісу великих платників податків Державної податкової служби визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.05.2020 №0001114504 та №0001124504, На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11 січня 2021 року проголошено скорочену (вступну та резолютивну) частини рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Центренерго» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Офісу великих платників податків Державної податкової служби, в якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.05.2020 №0001114504 та №0001124504, винесені Офісом великих платників податків Державної податкової служби.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 26.05.2020 №0001114504 та №0001124504 прийняті відповідачем з порушенням норм чинного законодавства, оскільки прийняті відповідачем поза межами 1095 денного строку, визначеного Податковим кодексом України, а отже, на думку позивача, платник податків вважається вільним від грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення-рішенн не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Крім того, позивач зауважив, що висновки Акта перевірки від 26.02.2020 №438/28-10-45-02/22927045, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення грунтуються лише на припущеннях контролюючого органу та не підтверджені належними та допустимими доказами, оскільки узагальнююча податкова інформація не може містити висновки щодо встановленого факту порушення платником податків податкового законодавства та не підтвердження реальності здійснення господарських операцій з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.09.2020 позовну заяву залишено без руху. Позивач у встановлені судом строки усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2020 прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання в адміністративній справі №640/22135/20.

Через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва 27.10.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на те, що наказ на перевірку був виданий 23.10.2019, а останньою датою для перевірки було 23.10.2016, а тому податкові повідомлення-рішення від 26.05.2020 №0001114504 та №0001124504 прийняті відповідачем в межах строку, визначеного Податковим кодексом України. Заперечуючи проти позову відповідач зазначає про безтоварність здійснення господарської діяльності, а саме, щодо нереальності господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Добре Тепло», оскільки вказані у специфікаціях від 01.12.2016 №5, від 01.12.2016 №7, від 12.12.2016 №8, від 30.12.2016 №9 залізничні станції відправлення перебувають на тимчасово не підконтрольній території (зона проведення АТО/ООС). При цьому, на момент проведення перевірки перевіряючому органу не було надано інформацію щодо наявності дозволів на переміщення товарів (вугільної продукції) через лінію розмежування та включення Публічного акціонерного товариства «Центренерго» до переліку суб`єктів господарювання - одержувачів вугільної продукції (енергогенеруючі підприємства). Крім того, Офісом великих платників податків Державної податкової служби отримано узагальнену податкову інформацію від Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області щодо Tовариства з обмеженою відповідальністю «Добре Тепло» за звітний період декларування ПДВ - січень, лютий, серпень 2017 року від 12.06.2018 №192/05-99-14-15-09 та грудень 2016 року від 05.10.2017 №368/05-99-14-15-09. Відповідно до зазначеної податкової інформації Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Добре Тепло» за вказані періоди. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики.

У своїй відповіді на відзив від 19.11.2020 позивач зазначив про те, що позиція відповідача з приводу обрахування строків визначення суми грошових зобов`язань протирічить положенням статті 102 Податкового кодексу України. Оскільки контролюючий орган не визначив суму грошового зобов`язання протягом встановленого вказаною статтею строку, платник податків вважається вільним від грошового зобов`язання, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Щодо включення Публічного акціонерного товариства «Центренерго» до Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей позивач зауважив, що Публічне акціонерне товариство «Центренерго» внесено до додатку №9 (пункт 7 та 8), прийнятого на підставі положень Наказу Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 12.06.2015 №415ог "Про затвердження Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей" на підставі наданого СБУ та ДФСУ дозволу на перевезення вугілля з неконтрольованої території АТО для забезпечення вугіллям українських споживачів. З приводу реальності здійснення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Добре Тепло" При цьому, жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати недійсним правочини, первинні документи до договору та дані, вказані платником податків в податкових накладних, деклараціях. Відповдач наголосив, що з метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає вимогам податкового законодавства, та складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці. Складання контролюючим органом замість акта перевірки узагальнюючої податкової інформації свідчить про відсутність результатів податкового контролю відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Добре Тепло", і як наслідок, про відсутність податкової інформації, отриманої в порядку та у спосіб, передбачений Податковим кодексом України.

Протокольною ухвалою суду від 23.11.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу №640/22135/20 до судового розгляду по суті.

Під час судового розгляду справи судом оголошувались перерви та розгляд справи відкладався у відповідності із приписами Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Офісом великих платників податків Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Центренерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Добре Тепло» за період з 01.12.2016 по 28.02.2017.

Перевіркою встановлено наступні порушення Публічним акціонерним товариством «Центренерго»:

- пп.134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПКУ, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 11.02.2000 №85/4306, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 11880893 грн., в тому числі по періодам:

2016 рік-3080497 грн.;

1 квартал 2017 року - 8800396 грн.

- п. 198.1, п. 198.2 п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 ПКУ, в результаті чого занижено суму податкового кредиту на загальну суму 13 200 990,83 грн., в тому числі:

- за грудень 2016 року в сумі 3 422 773,85 грн.;

- за січень 2017 року в сумі 6 368 413,58 грн.;

- за лютий 2017 року в сумі 3 409 803,40 грн.

За наслідками документальної позапланової виїзної перевірки Офісом великих платників податків Державної податкової служби складено Акт від 26.02.2020 №438/28-10-45-02/22927045 (далі по тексту - акт перевірки) та прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 26.05.2020 №0001114504, яким податковим органом визначена сума грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств (код платежу 11021000) - 17 821 339,50 грн, з них 11 889 893, 00 грн - основна сума боргу, 5 940 446,50 грн - штрафні санкції;

- від 26.05.2020 №0001124504, яким податковим органом визначена сума грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код платежу 14060100) - 19 801 486,50 грн, з них 13 200 991, 00 грн - основна сума боргу, 6 600 495,50 грн - штрафні санкції.

Публічне акціонерне товариство «Центренерго», не погоджуючись із податковими повідомленням-рішеннями від 26.05.2020 №0001114504 та №0001124504 звернулось зі скаргою до Державної податкової служби України про скасування винесених відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Державної податкової служби України від 14.08.2020 №25589/6/99-00-06-02-03-06 про результати розгляду скарги, скаргу Публічного акціонерного товариства «Центренерго» залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 26.05.2020 №0001114504 та №0001124504 залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство «Центренерго», не погоджуючись із податковими повідомленням-рішеннями від 26.05.2020 №0001114504 та №0001124504 звернулось до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 75 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Статтею 109 ПК України визначено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з пунктом 111.2 статті 111 ПК України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Отже, Кодексом визначено, що порушення законів з питань оподаткування, за яке настає фінансова відповідальність (у вигляді штрафів та/або пені), може вчинятись як платником податків, так і контролюючим органом, які діють через своїх посадових осіб. Порядок застосування такої фінансової відповідальності встановлюється Податковим кодексом України та іншими законами.

За приписами пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до положень пунктів 49.1, 49.2 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Згідно з статтею 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу;

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

- календарному року для платників податку на прибуток (у тому числі платників частини чистого прибутку (доходу)), для податкової декларації (у тому числі розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку), яка розраховується наростаючим підсумком за рік, - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Таким чином, контролюючий орган має право нарахувати штрафні санкції за порушення строків сплати грошового зобов`язання в межах строку 1095 днів та відлік строку давності у 1095 днів починається за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань.

Норма пункту 102.1. статті 102 Податкового кодексу України пов`язує відлік строку давності саме із останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань.

Відповідні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 (справа №820/3543/17) та від 10.05.2018 (справа №820/3544/17).

Враховуючи вимоги статті 49 ПК України: 1) останнім днем граничного строку подання податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період грудень 2016 року було 20.01.2017, відповідно останнім днем 1095 денного строку, передбаченого для самостійного визначення податковим органом грошових зобов`язань платника податків є 20.01.2020; 2) останнім днем граничного строку подання податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період січень 2017 року було 20.02.2017, відповідно останнім днем 1095 денного строку, передбаченого для самостійного визначення податковим органом грошових зобов`язань платника податків було 20.02.2020; 3) останнім днем граничного строку подання податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період лютий 2017 року було 20.03.2017, відповідно останнім днем 1095 денного строку, передбаченого для самостійного визначення податковим органом грошових зобов`язань платника податків було 19.03.2020; 4) останнім днем граничного строку подання податкової декларації з податку на прибуток підприємств за звітний період 2016 року було 01.03.2017, відповідно останнім днем 1095 денного строку, передбаченого для самостійного визначення податковим органом грошових зобов`язань платника податків було 29.02.2020; 5) останнім днем граничного строку подання податкової декларації з податку на прибуток підприємств за звітний період І квартал 2017 року було 10.05.2017, відповідно останнім днем 1095 денного строку, передбаченого для самостійного визначення податковим органом грошових зобов`язань платника податків було 09.05.2020.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові повідомлення рішення Офісу великих платників податків Державної податкової служби №0001114504 та №0001124504 прийняті 26.05.2020.

Як зазначив відповідач, наказ на перевірку був виданий 23.10.2019, а останньою датою для перевірки було 23.10.2016, тому податкові повідомлення-рішення від 26.05.2020 №0001114504 та №0001124504 прийняті ним в межах строку, визначеного Податковим кодексом України.

Однак, суд не погоджується з наведеною позицією з огляду на те, що положення статті 102 ПК України встановлюють початок перебігу строку з моменту визначення суми грошових зобов`язань. При цьому, наказом на проведення перевірки передбачено лише порядок проведення такої перевірки, результат якої оформлюється Актом перевірки, а на підставі такого акта формуються податкові повідомлення-рішення, які за свою природою встановлюють суми грошових зобов`язань.

Таким чином, суд вважає, що відповідач, протягом строку, визначеного статтею 102 ПК України не визначив суму грошового зобов`язання.

Крім того, як вбачається з Акта перевірки від 26.02.2020 №438/28-10-45-02/22927045 відповідачем встановлено факт нереальності вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Добре Тепло"; відсутність реально вчиненої господарської операції та юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом п.44.1 ст. 44 ПК України.

З огляду на встановлені відповідачем висновки Акта перевірки, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Починаючи з 1 січня 2015 року податок на прибуток розраховується виходячи із бухгалтерського фінансового результату (як різниці між отриманими підприємством доходами та понесеними ним витратами протягом звітного періоду) за національними положеннями (стандартів) бухгалтерського обліку (далі по тексту - НП(С)БО) чи міжнародними стандартами фінансової звітності (далі по тексту - МСФЗ), відкоригованого на різниці, передбачені ПК України (як то амортизаційні різниці, різниці, які виникають при формуванні резервів (забезпечень), різниці, які виникають під час здійснення фінансових операцій).

Базою оподаткування визначено грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п. 135.1 ст. 135 ПК України), а звітним для цілей податку на прибуток періодом - календарний рік (п. 137.4 ст. 137 ПК України).

В силу норм п.п. 44.1, 44.2 і 44.3 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У свою чергу правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі по тексту - Закон № 996-ХІV).

Відповідно до ч. 2 ст. 3, ч. 1 ст. 11 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

На основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов`язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

Частинами першою - четвертою ст. 9 Закону № 996-ХІV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій (визначення яких як фактів підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів міститься в абз. 2 п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88) є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

За приписами ч. 5 цієї статті Закону № 996-ХІV господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Згідно з ч. 2 ст. 6 зазначеного Закону регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Зокрема, методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати і доходи підприємства та її розкриття в фінансовій звітності закріплені у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248), Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 5 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153). Так, відповідно до положень п.п. 5 - 9 цього НП(С)БО витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

За змістом п. 5, 7 П(С)БО «Дохід», дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

З контексту наведених вище норм права можна дійти правого висновку про те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та витрат.

При цьому, згідно п. 36.1, 36.5 ст. 36, п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов`язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Так, відповідно до Акта перевірки від 26.02.2020 №438/28-10-45-02/22927045, відповідачем отримано узагальнену податкову інформацію від ГУ ДФС у Донецькій області щодо TOB «Добре тепло» (ЄДРПОУ 39354373) за звітний період декларування ПДВ - січень, лютий, серпень 2017 року №192/05- 99-14-15-09 від 12.06.2018 року та грудень 2016 року №368/05-99-14-15-09 від 05.10.2017 року. Відповідно до зазначеної податкової інформації ГУ ДФС у Донецькій області не підтверджено реальність здійснення господарських операцій TOB «Добре Тепло» (ЄДРПОУ 39354373) за вказані періоди.

Узагальнену податкову інформація складено на виконання п.п.2.5 п.2 протоколу наради робочої групи ГУ ДФС у Донецькій області по оперативному реагуванню та подоланню економічних ризиків згідно наказу ДФС України від 28.07.2015 № 543, від 05.06.2018 № 12 та листа ДФС України від 06.06.2018 № 17026/7/99-99-07-04-063-17, від 19.04.2018 № 11864/7/99- 99-07-04-03-17, від 06.04.2018 № 24/7д/99-99-07-04-02-09 та з причини неможливості проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Як вбачається з пояснень представника позивача, копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осію, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на протягом перевіряємого періоду позивач здійснював господарську діяльність за одним з основних видів задекларованої діяльності - виробництво електроенергії та теплової енергії.

Основним видом матеріальних ресурсів, які витрачаються тепловими електростанціями, що входять до складу ПАТ „Центренерго" на виробництво електричної і теплової енергії, є технологічне паливо (вугілля, газ, мазут).

Суд встановив, що між ПАТ "Центренерго" (як покупцем), з однієї сторони, та суб`єктом підприємницької діяльності - ТОВ «Добре Тепло» (як постачальникам), з іншої сторони, були укладені однотипні за змістом договори поставок, а саме: договір поставки вугілля від 11.03.2016 №111/8; договір поставки вугілля від 25.04.2016 №111/11.

За умовами цих договорів постачальник зобов`язується поставляти (передавати) у власність Покупця вугільну продукцію (далі вугілля) в строки, в кількості, асортименті і з якісними характеристиками, по реквізитах та ціні, погодженими сторонами в Договорі.

Згідно з п. 5.1 Договору від 11.03.2016 №111/8 приймання вугілля за кількістю та якістю здійснюється відповідно вимог: Інструкції «О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по количеству», затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65р. № П-6 (Інструкція № П-6) із змінами і доповненнями (в частині, яка не суперечить ГТР 34.09.110-2003); Інструкції «О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству», затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.66р. № П-7 (Інструкція № П-7) із змінами і доповненнями (в частині, яка не суперечить ГТР 34.09.110- 2003); ДСТУ 4083-2012 «Вугілля кам`яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях. Технічні умови»; ДСТУ 4096-2002 «Вугілля буре, кам`яне, антрацит, горючі сланці ті вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб до лабораторного випробовування»; ГТР «Вхідний контроль палива на ТЕС та організація претензійної роботи»; Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 р. № 457 та нормативно-правових актів, виданих відповідно до Статуту залізниць України.

Згідно 5.6 вказаного Договору фактична кількість та якість вугілля, яке надійшло від Постачальника та прийнято Покупцем на умовах цього Договору відображається в Актах звіряння вугілля по кількості і якості та Актах приймання-передачі вугілля. Датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками Сторін Акту приймання-передачі Продукції. Розрахунки по договору, відповідно до п. 6.6 проводяться в безготівковій формі у національній валюті України протягом 100 (ста) календарних днів з моменту підписання Акту приймання-передачі Продукції. Вартість транспортування вугілля залізницею оплачує Постачальник відповідно до п. 6.6. договору. Покупець разом з оплатою вартості вугілля зобов`язується відшкодувати постачальнику вартість залізничного тарифу від залізничної станції відправлення до залізничної станції вантажоотримувача виключно по території України.

Як вбачається з матерілів справи, на виконання умов Договору від 11.03.2016 №111/8 здійснено поставку вугілля залізничим транспортом та Трипільску та Зміївську ТЕС ПАТ "Центренерго" за період січень 2016-лютий 2017 року, що підтверджується наступними документами:

- залізничними накладними № 52598554, №52605060, №52598562, №52686813, №52686839, №52750353, №52852134, №52921848, №52921855, №52605060, №52598562, №52972031, №53340618, №53342242, №53337804, №53337754, №53450631;

- посвідченнями якості №865, №866 від 22.11.2016 p., №889 від 26.11.2016 p., №895 від 28.11.2016 p., №920 від 03.12.2016 року, №931 від 06.12.2016 p., №938 від 08.12.2016 p., №653 від 25.12.2016 p., №659 від 30.12.2016 p.;

- актами звіряння по кількості та якості №№ 375/ДТ від 16.12.2016 р., 386/ДТ від 22.12.2016 р., 404/ДТ від 30.12.2016 р., 406/ДТ від 31.12.2016, 25/ДТ від 01.02.2017 р., 26/ДТ від 01.02.2017 р., 28-ДТ від 08.02.2017 р., 27-ДТ від 08.02.2017 p.;

- актами приймання-передачі вугільної продукції №№ 375/ДТ від 16.12.2016 року на суму 4 380 999,05 грн. з ПДВ; 386/ДТ від 22.12.2016 року на суму 1 306 690,81 грн. з ПДВ, 404/ДТ від 30.12.2016 року на суму 4 652 938,56 грн. з ПДВ, 406/ДТ від 31.12.2016 року на суму 4 760166,78 грн. з ПДВ, 25/ДТ від 01.02.2017 р. на суму 2 353 030,76 грн. з ПДВ, 26/ДТ від 01.02.2017 р. на суму 1902 150,74 грн. з ПДВ, 28-ДТ від 08.02.2017 р. на суму 1954 163,98 грн. з ПДВ, 27-ДТ від 08.02.2017 р. на суму 3706 447,24 з ПДВ;

- актами відшкодування вартості транспортування відповідно до актів приймання передачі №№ 375/ДТ від 16.12.2016 року на суму244 249 грн. з ПДВ; 386/ДТ від 22.12.2016 року на суму68 890,80 з ПДВ, 404/ДТ від 30.12.2016 року на суму 244 249,20 грн. з ПДВ, 406/ДТ від 31.12.2016 року на суму 256 774.80 грн. з ПДВ, 25/ДТ від 01.02.2017 р. на суму 12 525,60 грн. з ПДВ, 26/ДТ від 01.02.2017 р. на суму 100 204,80 грн. з ПДВ, 27-ДТ від 08.02.2017 р. на суму 422 016.00 з ПДВ.

Також відповідно до матералів справи ПАТ «Центренерго» розрахувалось за поставлене вугілля за період січень 2016-лютий 2017, що підтверджується платіжними дорученнями, №№ 57 від 06.01.2017 p., 73, 74 від 10.01.2017 p., 177 від 13.01.2017 р, 236 від

17.01.2017 p.,289 від 19.01.2017 p., 701,702 від 14.02.2017 p., 6489,6490 від 01.12.2016 p., 6775, 6776 від 15.12.2016 p.,7045 від 29.12.2016 р.

Згідно з п. 5.5. Договору від 25.04.2016 №111/11 приймання вугілля за кількістю та якістю здійснюється відповідно вимог: ДСТУ 4083-2012 «Вугілля кам`яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях. Технічні умови»; ДСТУ 4096-2002 «Вугілля буре, кам`яне, антрацит, горючі сланці ті вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб до лабораторного випробовування»; ГТР 34.09.110-2003 «Вхідний контроль палива на ТЕС та організація претензійної роботи»; Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 р. № 457 та нормативно-правових актів, виданих відповідно до Статуту залізниць України.

Згідно 5.6. Договору від 25.04.2016 №111/11 фактична кількість та якість вугілля, яке надійшло від Постачальника та прийнято Покупцем на умовах цього Договору відображається в Актах звіряння вугілля по кількості і якості та Актах приймання-передачі вугілля. Датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками Сторін Акту приймання-передачі Продукції. Розрахунки по договору, відповідно до п. 6.5 Договору проводяться в безготівковій формі у національній валюті України протягом 100 (ста) календарних днів з моменту підписання Акту приймання-передачі Продукції. Вартість перевезення вугілля залізницею оплачує Постачальник відповідно до п. 6.6. договору. Покупець разом з оплатою вартості вугілля зобов`язується відшкодувати постачальнику вартість залізничного тарифу від залізничної станції відправлення до залізничної станції вантажоотримувача виключно по території України.

Так, на виконання умов Договору № 111/11 від 25.04.2016 року TOB «Добре Тепло» була здійснена поставка вугілля залізничним транспортом і отримано продукцію на Трипільську та Зміївську ТЕС ПАТ «Центренерго» за період січень 2016-лютий 2017, що підтверджується наступними документами:

- залізничними накладними №№ 52622024, 52695749, 52767217, 52767258, 52796869, 52842523,52888435, 52974730,53001475, 53033650, 53024717, 53045803, 53056339, 53277422, 53274049,53299442,53327037;53356325;53380697,54303150,53400362,53425799,53425864,53447686,53465316,534 68229;

- посвідченнями якості №№ 868 від 23.11.2016 p., 891 від 26.11.2016 p.,899 від 29.11.2016 p., 908 від 30.11.2016 р.,913 від 01.12.2016 року,915 від 02.12.2016 p., 924 від 04.12.2016 p.,937 від 08.12.2016 р.,940 від 09.12.2016 p., 942 від 10.12.2016 p.,943 від 10.12.2016 р., 945 від 11.12.2016 p.,987 від 22.12.2016 p., 988 від 22.12.2016 p., 994 від 23.12.2016 p.,998 від 24.12.2016 p.,1002 від 26.12.2016 p.,1009 від 27.12.2016 p., 1012 від 28.12.2016 p., 1013 від 28.12.2016 p., 1021 від 29.12.2016 p.,1022 від 29.12.2016 p.,1026 від 30.12.2016 p.,1032 від 31.12.2016 p.,1033 від 31.12.2016 р.

-актами звіряння по кількості та якості №№ 357/ДТ від 07.12.2016 р., 387/ДТ від 22.12.2016 р., 388/ДТ від 22.12.2016 р., 401/ДТ від 28.12.2016,405 /ДТ від 30.12.2016 р., 23/ДТ від 01.02.2017 р., 24-ДТ від 01.02.2017 р., 27-ДТ від 08.02.2017 р.;

- актами приймання-передачі вугільної продукції №№ 357ДТ від 07.12.2016 року на суму 5 981934,48 грн. з ПДВ; 387/ДТ від 22.12.2016 року на суму 1 322 651,09 грн. з ПДВ, 388/ДТ від 22.12.2016 року на суму 7 043 520,17 грн. з ПДВ, 401/ДТ від 28.12.2016 року на суму 6 628 609,24 грн. з ПДВ, 405/ДТ від 30.12.2016 р. на суму 6 409 672,81 грн. з ПДВ, 23/ДТ від 01.02.2017 р. на суму 10 081 917,60 грн. з ПДВ, 24-ДТ від 01.02.2017 р. на суму 1 181 569,09 грн. з ПДВ.

- актами відшкодування вартості транспортування відповідно до актів приймання передачі №№ 357ДТ від 07.12.2016 року на суму 339 081,60 грн. з ПДВ; 387/ДТ від 22.12.2016 року на суму 73 154.40 грн. з ПДВ, 388/ДТ від 22.12.2016 року на суму 379 072,80 грн. з ПДВ, 401/ДТ від 28.12.2016 року на суму 365 772,00 грн. з ПДВ, 405/ДТ від 30.12.2016 р. на суму 352 471,20 грн. з ПДВ, 23/ДТ від 01.02.2017 р. на суму 558633.60 грн. з ПДВ, 24-ДТ від 01.02.2017 р. на суму 66 504,00 грн. з ПДВ.

ПАТ «Центренерго» розрахувалось за поставлене вугілля за період січень 2016-лютий 2017, що підтверджується платіжними дорученнями №№ 57 від 06.01.2017 р., 73, 74 від 10.01.2017 р., 177 від 13.01.2017 р, 236 від 17.01.2017 р.,289 від 19.01.2017 р, 701 від 14.02.2017.

Дослідивши та проаналізувавши зміст перелічених вище документів, суд дійшов висновку, що надані позивачем первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, і в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій, рух активів (товарів та фінансових зобо`язань).

З наявних матеріалів справи чітко прослідковується наявність взаємозв`язку між витратами ПАТ «Центренерго» на придбання товару (кам`яного вугілля) і здійсненням ним основного виду господарської діяльності (виробництва електричної та теплової енергії).

Таким чином, суд вважає, що матеріалами справи підтверджено наявність у позивача належних первинних документів, фізичних і технічних можливостей для здійснення операцій з купівлі-продажу вугілля, та наявністю зв`язку між фактом придбання такого товару і подальшою господарською діяльністю, що, в свою чергу, є обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій. Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 27.10.2015 у справі №826/661/14 (№21-1539а15).

Разом з тим, вивчивши наявні в матеріалах справи докази, суд зазначає наступне.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

Суд наголошує, що відповідачем не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, його контрагентів, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Стосовно тверджень контролюючого органу про відсутність необхідних матеріальних та технічних ресурсів для постачання задекларованих обсягів вугільної продукції, необхідно відмітити, що згідно із позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 30.01.2018 №К/9901/921/18, від 27.02.2018 №К/9901/4256/17, від 06.02.2018 №К/9901/8403/18, від 30.01.2018 №К/9901/5786/18, відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Стосовно посилань відповідача на досудове розслідування в кримінальному провадженні від 20.06.2018 №32018050000000020 щодо відображення у бухгалтерському та податковому обліку підприємства неіснуючих операцій щодо придбання товарів, робіт (послуг), у підприємств з ознаками ризиковості в подальшому постання по ланцюгу на адресу ТОВ "Добре Тепло" необхідно зазначити, що наявність кримінальної справи щодо контрагентів платника податків, в якій не винесено обвинувального вироку або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, в силу приписів частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 31.07.2018 по справі №815/3725/13-а.

Також, суд зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Слід зазначити, що акт перевірки не містить аналізу дотримання податкової дисципліни позивачем та його контрагентами в розрізі господарських операцій, які і наведені в цьому акті. Відсутні докази, на підтвердження припущень контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Суд не бере до уваги і посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Також, суд зазначає, що платник податків (покупець товарів) не має обов`язку, повноважень та можливості здійснювати контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо створення підприємства, ведення його господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за вчинені підприємством (продавцем) або його посадовими особами порушення.

В даному випадку контролюючим органом не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують фіктивність реєстрації контрагентів позивача, доказів узгодженості дій позивача та його контрагентів, спрямованих виключно на штучне створення умов для виникнення податкової вигоди.

Як зазначено в Акті перевірки 26.02.2020 №438/28-10-45-02/22927045, до перевірки не надано інформацію щодо наявності дозволів на переміщення товарів (вугільної продукції) через лінію розмежування та включення ПАТ "Центренерго" до переліку суб`єктів господарювання - одержувачів вугільної продукції (енергогенеруючі підприємства).

Суд зазначає, що тимчасовий порядок контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей (далі - Тимчасовий порядок) визначає окремі питання здійснення контролю за переміщенням в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей (далі - АТО), вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів), а також види блокпостів, контрольних пунктів в`їзду-виїзду, порядок їх функціонування, правила їх перетинання затверджений наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 12.06.2015 №415 ог, (далі - Тимчасовий порядок №415ог).

Як встановлено Тимчасовим порядком №415ог, розгляд питання щодо надання дозволу на переміщення деяких видів таких товарів для виробничих потреб суб`єктів господарювання, що здійснюють підприємницьку діяльність згідно діючого законодавства України на неконтрольованій території, здійснюється у виключних випадках за погодженням (спеціальним дозволом) з профільними міністерствами (МВС, МОЗ та інші) та, або СБУ, окрім бензолу, як похідного продукту від процесу переробки вугілля.

При цьому, пунктом 8.3 Тимчасового порядку №415ог встановлено, що у визначені терміни керівник КЦ за погодженням з представниками ДФС (заступником керівника Координаційного центру з питань переміщення товарів), СБУ (заступником керівника КЦ з питань захисту економічних інтересів держави), ДПСУ (офіцером по напрямку), МВС (офіцером по напрямку), приймає протокольне рішення щодо включення суб`єкта господарювання до відповідних переліків.

Таким чином, до переліку суб`єктів господарювання - одержувачів вугільної продукції (Додаток №9) включаються виключно ті суб`єкти господарювання, які пройшли відповідну перевірку Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Міністерства внутрішніх справи, а також Державної фіскальної служби України.

Як вбачається з наявних матеріалів справи ПАТ "Центренерго" внесено до Додатку №9 (пункти 7, 8) Тимчасового порядку №415о, як підприємства, яким надано право на одержання вугільної продукції.

Отже, наявність ПАТ «Центренерго» у такому переліку свідчить, що діяльність такого господарюючого суб`єкта була піддана ретельній перевірці та аналізу, зокрема і податковою (фіскальною) службою, та свідчить про необґрунтованість подальших посилень контролюючого органу на відсутність дозволів на переміщення товарів (вугільної продукції) через лінію розмежування та включення ПАТ "Центренерго" до переліку суб`єктів господарювання - одержувачів вугільної продукції (енергогенеруючі підприємства).

Аналогічна позиція зазначена і в Постанові Верховного суду України по справі № 826/9534/17 від 19.03.2019 року.

Як зазначено вище, суд відхиляє посилання контролюючого органу в тексті акта перевірки на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органам (у вигляді листів про результати опрацювання зібраної податкової інформації), оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також враховуючи умови укладених договорів та специфіку придбаних товарів у контрагента, суд приходить до висновку, що доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в статті 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на такого суб`єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень, що задекларований позивачем податковий кредит за господарськими операціями з контрагентами сформовано безпідставно за господарськими операціями, які в реальності не виконувались.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Центренерго» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.05.2020 №0001114504 та №0001124504, винесені Офісом великих платників податків Державної податкової служби.

3. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (08711, Київська обл, смт. Козин, вул. Рудиківська, 49, код ЄДРПОУ 22927045) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 21 020,00 грн (двадцять одну тисячу двадцять гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної податкової служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11Г, код ЄДРПОУ 43141471).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлений 14.01.2021.

Суддя Іщук І.О.