Рішення № 94167002, 15.01.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2021 року Чернігів Справа № 620/5506/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також позивач), звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області (далі також - відповідач, УДМСУ) про визнання протиправним та скасування рішення УДМСУ від 23.07.2020 № 75-Д про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, видане громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов`язати УДМСУ поновити посвідку на постійне проживання позивачу, відповідно до норм Закону України «Про імміграцію».

В обґрунтування позову зазначив, що оскаржуване рішення є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки винесено без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення.

Ухвалою суду від 18.11.2020 розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалами суду від 25.11.2020 та від 14.12.2020 відмовлено в задоволення клопотання сторін про розгляд справи з повідомленням сторін.

Від відповідача надійшов відзив, в якому позов не визнає, просить відмовити у задоволенні за безпідставністю. Зазначає, що позивач порушив законодавство про правовий статус іноземців, оскільки під час отримання дозволу на імміграцію подав неправдиві відомості щодо законності свого перебування на території України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , є громадянином Азербайджанської Республіки, що підтверджено паспортом № НОМЕР_1 від 04.06.2015, строк дії до 03.06.2025 (а.с.8-9).

17.08.2015, 16.08.2016, 02.08.2017 рішеннями УДМСУ позивачу надано дозвіл на тимчасове проживання в Україні (а.с.47,52,53).

17.08.2015 на підставі дозволу на тимчасове проживання в Україні, відповідно до Закону України «Про імміграцію», УДМСУ позивачу видано посвідку на тимчасове проживання в Україні серії НОМЕР_2 терміном до 16.08.2016, строк дії якої продовжувався 15,08.2017 та 01.08.2018. За даними посвідки місце проживання позивача значиться: АДРЕСА_1 (а.с.55).

07.11.2017 позивачу видана посвідка на постійне місце проживання серії НОМЕР_3 без строку за реєстраційною адресою місця проживання АДРЕСА_2 (а.с.10).

Також суду надана копія свідоцтва про шлюб позивача з ОСОБА_2 , серії НОМЕР_4 (а.с.50).

УДМСУ проведено перевірку справ про надання дозволу на імміграцію з 01.06.2018 по 01.08.2012 (зворотному напрямку).

В ході перевірки УДМС направлено до Адміністрації Державної прикордонної служби України запит від 13.01.2020 № 7401.5-343/74.2-20 щодо перетину позивачем Державного кодону, але такі не підтвердились. Тобто посвідку на тимчасове проживання серії НОМЕР_2 від 17.08.2015 строком дії до 16.08.2016, термін якої продовжено до 15.08.2017 та до 01.08.2018, видано громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , на підставі неправдивих відомостей.

Законність свого перебування на території України на момент подачі документів про оформлення дозволу на імміграцію громадянин ОСОБА_1 підтвердив посвідкою на тимчасове проживання серії НОМЕР_2 , виданою 17.08.2015, термін дії якої неодноразово продовжувався, в останнє до 01.08.2018.

За результатами проведеної перевірки, 23.07.2020 відповідачем складено висновок, в якому вказано, що в ході додаткової перевірки справи № 5470/3397 УДМС України в Чернігівській області перевірено матеріали справи № 290/2015 ТП громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо оформлення посвідки на тимчасове проживання, та встановлено, що штампи перетину Державного кордону: виїзд 08.08.2015 у пункті перетину «Нові Яриловичі» та в`їзд 08.08.2015 пункті перетину «Нові Яриловичі», які проставлені в паспортному документі С00932621 відсутні у Інтегрованій міжвідомчій автоматизованій системі обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан». За таких обставин вважав би скасувати рішення №3/17 УДМСУ від 20.10.2017 про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.12 Закону України «Про імміграцію», скасувати та визнати такою, що підлягає вилученню та знищенню, видану на підставі цього дозволу посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_5 від 07.11.2017 на підставі п.п.4 п.72 Порядку оформлення (а.с. 13-17).

Відповідно до вимог п. 2 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання на посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2012 № 251 (далі - Порядок оформлення посвідок, який діяв на момент оформлення заявнику посвідки на тимчасове проживання), документи на отримання посвідки мали право подати лише ті іноземці та особи без громадянства, які законно перебувають на території України.

Виходячи з викладеного, на момент подачі документів на отримання посвідки на тимчасове проживання серії НОМЕР_2 громадянин ОСОБА_1 перебував на території України з порушенням вимог Законодавства України з питань правового статусів іноземців та осіб без громадянства, що намагався приховати, тобто надав про себе неправдиві відомості.

23.07.2020 на підставі вказаного висновку відповідачем винесено рішення № 75-Д про скасування дозволу на імміграцію в Україну та скасування посвідки серії НОМЕР_3 від 07.11.2017 (а.с.12). Підставою для прийняття спірного рішення стало надання позивачем про себе неправдивих відомостей щодо законності свого перебування на території України та порушення ним законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

Позивач, не погоджуючись із рішенням Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області № 75-Д від 23.07.2020, звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, су зазначає наступне.

Відповідно до ст. 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж самі обов`язки, що і громадяни України.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства від 22.09.2011 № 3773-VI іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Згідно з ст. 9 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку. Іноземці та особи без громадянства під час проходження прикордонного контролю у пунктах пропуску через державний кордон зобов`язані подати свої біометричні дані для їх фіксації. Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначаються Законом України № 2491-ІІІ від 07.06.2001 року Про імміграцію.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про імміграцію" імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції та підпорядкованих йому органів, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Згідно з п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про імміграцію" спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань імміграції і підпорядковані йому органи: перевіряють правильність оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутність підстав для відмови у його наданні; приймають рішення про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видають копії цих рішень особам, яких вони стосуються.

У відповідності до ст. 12 Закону України "Про імміграцію", дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про імміграцію" Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання. Особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії цього рішення. Якщо за цей час особа не виїхала з України, вона підлягає видворенню в порядку, передбаченому законодавством України. У разі скасування дозволу на імміграцію стосовно особи, яка була до його надання визнана біженцем в Україні, її не може бути вислано або примусово повернуто до країни, де її життю або свободі загрожує небезпека через її расу, національність, релігію, громадянство (підданство), належність до певної соціальної групи або політичні переконання. Якщо особа оскаржила рішення про скасування дозволу на імміграцію до суду, рішення про її видворення не приймається до набрання рішенням суду законної сили.

Згідно зі ст. 14 Закону України "Про імміграцію" особа може повторно подати заяву про надання дозволу на імміграцію не раніше ніж через рік з дня прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію чи його скасування.

Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначено Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 року № 1983 (далі - Порядок № 1983).

Відповідно до п. 21 Порядку № 1983 дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу. Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

Згідно з п. 22 Порядку № 1983 для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України Про імміграцію, що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу. У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України Про імміграцію, що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

У відповідності п. 23 Порядку № 1983 ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.

Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 321 (далі - Порядок №321).

Відповідно до п. 64-66 Порядку №321 посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі: 1) скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статті 12 Закону України Про імміграцію; 2) отримання даних з баз даних Реєстру, відповідних автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз інших державних органів або інформації від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу, який у межах наданих йому повноважень забезпечує дотримання вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інформації про те, що посвідку видано на підставі неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів; 3) в інших випадках, передбачених законом. Рішення про скасування посвідки приймається керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п`яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування. Копія рішення про скасування посвідки видається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві або особі без громадянства під розписку або надсилається їм рекомендованим листом не пізніше ніж через п`ять робочих днів з дня його прийняття.

Так, з матеріалів справи встановлено, що оскаржуване рішення, видане на ім`я громадянна Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , вмотивовано п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про імміграцію", за яким дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність та інших випадках.

Відповідач зазначає, що в ході перевірки законності перебування іноземця на території України за відомостями інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан» встановлено, що громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснював в`їзди в Україну та виїзди з України на підставі паспорту № НОМЕР_1 у проміжок часу, який входить у період контролю при обчисленні строку перебування, а саме: в`їзд -08.08.2015, виїзд – 08.08.2015.

За таких обставин відповідач дійшов висновку, що дозвіл на імміграцію в Україну та посвідку на постійне проживання Україні надано громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 на підставі свідомо неправдивих відомостей.

Разом з тим, відповідачем не надано доказів того, що дати штампу про перетин державного кордону позивачем з 2015 по 2020 роки, що проставлені в паспортному документі серії НОМЕР_1 , виданому 04.06.2015, є недійсними, або визнано у судовому порядку факт його підробки.

Відповідач вважає, що на момент подачі заяви про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , перебував на території України з порушенням вимог пп. 2 п. 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою КМУ від 15.02.2012 № 150, якою передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів для в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.

Згідно з ст.23 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.

Доказів порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства з боку позивача, відповідачем до матеріалів справи не надано, доказів притягнення позивача до адміністративній відповідальності за це порушення не встановлено.

Як на підставу для скасування дозволу на імміграцію відповідач посилається на відомості інтегрованої міжвідомчої інформаційно - телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон "Аркан», в яких інформації про перетин державного кордону, які наявні в паспорті позивача за базою не значиться. Водночас суд зазначає, що зазначені відомості інформаційної системи "Аркан" не є підставою для скасування дозволу на імміграцію та скасування посвідки на постійне проживання в Україні.

Крім того, представником позивача до матеріалів справи надана відповідь Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 7401.5-343/74.2-20 від 13.01.2020, в якій повідомлено, що в базі даних є інформація щодо перетину кордони позивачем в`їзд -07.06.2015 виїзд – 26.05.2015, іншої інформації у вказаний період не має, оскільки дана інформація, зберігається протягом п`яти років (а.с.83).

У ході перевірки законності перебування позивача на території України за даними інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи встановлено, що інформація про перетин державного кордону за даними бази не значиться. Відтиски вказаних штампів містились в паспорті позивача С00932621, виданого 04.06.2015, не співпадають.

На момент скасування дозволу на імміграцію позивачу, особа позивача підтверджена іншим паспортом AZE 15566448 , виданим 31.05.2015, термін дії до 26.05.2024, що підтверджує правовий зв`язок з Азербайджанською Республікою. Отже, перевірити справжність таких штампів у паспорті С00932621, виданого на ім`я позивача 04.06.2015, не є можливим (а.с.64).

Таким чином, відповідно до ст. 73-75 КАС України відповідачем не доведено належними та достовірними доказами подання позивачем неправдивих відомостей та порушення ним законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо протиправності рішення УДМСУ № 75-Д від 23.07.2020 про скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну та необхідності задоволення решти позовних вимог як похідних, оскільки лише у такий спосіб судовий захист буде ефективним, а порушені права позивача поновленими.

За таких обставин, позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, на користь позивача підлягає стягненню, сплачений ним при поданні позовної заяви, судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області № 75-Д від 23.07.2020 про скасування дозволу на імміграцію в Україну, видане громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області поновити посвідку на постійне проживання громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн)80 коп., сплачений відповідно до квитанції від 08.11.2020 № 94755.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач: Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, вул.Шевченка, 51-А,м.Чернігів,14013, код ЄДРПОУ 37804450.

Повний текст рішення виготовлено 15 січня 2021 року.

Суддя І.І. Соломко