Ухвала суду № 94165756, 14.01.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

14 січня 2021 р. справа № 520/370/21

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Сліденко А.В., розглянувши питання наявності правових підстав для прийняття до розгляду позову ОСОБА_1 до Департаменту реєстрації Харківської міської ради , треті особи - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 1) скасування рішення державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради від 24.11.2020р. №55312426; 2) зобов"язання зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 (далі за текстом - Квартира), -

встановив:

16.03.2012р. між заявником (у якості позикодавця) та власниками ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (далі за текстом - позичальники) було вчинено письмовий правочин у формі договору позики іноземної валюти у розмірі 19.500,00 доларів США (далі за текстом - Договір позики №1).

У цей же день між названими вище особами було укладено письмовий договір іпотеки Квартири.

Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 07.12.2015р. у справі №640/16616/15-ц із позичальників на користь заявника було стягнуто 19.647.276,82грн. у якості еквіваленту неповернутої за позикою від 16.03.2012р. суми боргу у розмірі 830.800,00 доларів США.

18.11.2020р. представник заявника шляхом подання письмового звернення порушив перед Департаментом питання з приводу набуття заявником права власності на Квартиру у порядку ст.37 Закону України "Про іпотеку".

Не погодившись із відповідністю закону владного волевиявлення державного реєстратора Департаменту, вчиненого за результатами розгляду заяви від 18.11.2020р., заявник ініціював даний спір.

Сформульовані заявником у позові вимоги та наведені заявником у позові доводи, характер та юридична природа спірних правовідносин, а також дійсні наміри заявника, котрі полягають у спонуканні адміністративного органу до вчинення управлінського волевиявлення з приводу набуття права власності на річ матеріального світу - Квартиру за рахунок припинення такого права у позичальників, виключають інше тлумачення предмету спору окрім як спору про цивільне право.

Між тим, у силу п. 7 ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 19, п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити, насамперед, із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, змісту заявлених особою вимог та наведених особою доводів, природи, характеру та сутності спірних правовідносин, суб`єктного складу учасників спору.

З матеріалів позову чітко та однозначно випливає, що метою звернення особи до суду у даному конкретному випадку є реалізація практичного наміру на набуття належного іншій особі речового права - права власності на предмет іпотеки - Квартири як наслідок виконання зобов`язань за цивільними правочинами у формі договору позики та договору іпотеки.

То ж, вирішуючи питання про наявність перешкод для розгляду даної справи у порядку адміністративного судочинства, суд виходить із дійсної правової природи спірних суспільних відносин, які хоча і відбуваються за участю владного суб`єкта - державного реєстратора речових прав на нерухоме майно у порядку Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень", проте стосуються виключно переходу цивільного права (права власності на об`єкт нерухомості у вигляді Квартири) від однієї особи - сторони цивільного правочину до іншої особи - сторони цього ж самого цивільного правочину з підстав, визначених нормами Цивільного кодексу України, тобто поза межами публічно-правових відносин.

З цього приводу Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 р. по справі №823/2042/16 (провадження №11-377апп-18) після зміни правової позиції було викладено остаточний (у хронологічному вимірі на дату вирішення цього спору) правовий висновок з приводу визначення юрисдикції суду у спорі за участю державного реєстратора.

Так, згідно з п. 33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018р. по справі №823/2042/16 (провадження №11-377апп-18) визнання протиправним і скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за третьою особою є захистом прав позивача на земельну ділянку від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна.

У п. 36 цієї постанови указано, що "З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду вважає, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру".

Відповідно до п. 50 зазначеної постанови скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов`язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.

У силу п. 51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018р. по справі №823/2042/16 (провадження №11-377апп-18) "Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження. А тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.".

Суддя вважає за можливе поширити правові висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018р. по справі №823/2042/16 (провадження №11-377апп-18) на спірні правовідносини, позаяк реальним наміром позивача є бажання через державного реєстратора домогтись набуття права власності на належний іншій особі об`єкт нерухомості.

При цьому, нездоланним та неминучим правовим результатом набуття права власності на Квартиру заявником буде подія припинення права власності позичальників на цю ж саму Квартиру.

Тому, позичальники безумовно повинні бути відповідачами за вимогою про реєстрацію речового права власності на належне їм нерухоме майно за іншою третьою сторонньою особою.

Текстуальне формулювання цієї вимоги у вигляді спонукання саме адміністративного органу до реєстрації права власності, а не у вигляді визнання права власності, об`єктивно не здатне не змінити справжньої правової природи спору як спору про право власності на Квартиру.

У спірному випадку позивач формально оскаржує управлінські діяння владного суб`єкта, проте прагне до набуття належного іншій особі цивільного права, а відтак, спір у дійсності не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів заявника у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку владного суб`єкта - державного реєстратора речових права на нерухоме майно, а стосується виключно захисту приватних інтересів заявника у зв`язку з чим не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

З огляду на положення ст.ст. 2, 19 КАС України, ст.19 ЦПК України, суд вважає, що спір по суті виник з цивільних правовідносин, пов`язаних з реалізацією сторонами цивільних правочинів (договору позики іноземної валюти та договору іпотеки Квартири) прав та виконанням обов`язків у межах таких угод.

З огляду на викладене, суддя доходить до переконання про те, що даний спір не може бути вирішений у порядку адміністративного судочинства в силу норм п.1 ч.1 ст.170 КАС України та ст.19 ЦПК України.

Керуючись ст. ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, 170, 241- 243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.

Роз`яснити, що даний спір підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 15 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України (негайно після підписання).

Суддя Сліденко А.В.