Рішення № 94165751, 15.01.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

15 січня 2021 р. справа №520/13184/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мар`єнко Л.М., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про визнання дій протиправними та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), в якій просить суд, з урахуванням уточнень позовних вимог:

- визнати протиправними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) з примусового виконання постанови Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області (ВП № 30375458) від 21.12.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 92150,75 грн., які виразились в прийнятті постанови від 31.07.2020 року про відкриття виконавчого провадження №62666489 з примусового виконання постанови Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області (ВП № 30375458) від 21.12.2011 року;

- скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Лактіонової Оксани Володимирівни від 31.07.2020 року про відкриття виконавчого провадження №62666489 з примусового виконання постанови Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області №30375458 від 21.12.2011 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 92150,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем безпідставно винесена оскаржувана постанова, оскільки винесена з порушенням Закону України «Про виконавче провадження».

Від представника відповідача - Лактіонової О., 21.12.2020 року, через канцелярію суду, надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що у даному випадку відповідач діяв на підставі та у межах чинного законодавства України.

В судовому засіданні представник позивача Пасечнік М.В. підтримала позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідачів в судове засідання не прибули, про час, дату та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву, представником відповідача - Лактіоновою О. заявлене клопотання з проханням розглянути справу без її участі, в письмовому провадженні.

Після надання, в судовому засіданні, представником позивача пояснень, письмових доказів, суд перейшов до розгляду справи в письмовому провадженні, враховуючи, що по даній категорії спорів підлягає застосуванню ч.1 ст.271 КАС України.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

В провадженні Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження №30375458 щодо примусового виконання виконавчого листа від 12.10.2011 року № 2-576/11, виданого Московським районним судом м. Харкова про стягнення солідарно з ТОВ «Первомайський харчовий комбінат «Ідеал», ПВП «Квадро», ОСОБА_1 на користь ПАТ «Перший український міжнародний банк» (ПАТ «ПУМБ») заборгованості за кредитним договором №04-747 від 10.12.2007 року в розмірі 921507.50 грн.

Постановою головного державною виконавця Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Саніним І.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 13.12.2011 року (ВП №30375458), в якій боржником зазначено ОСОБА_1 , стягувач - ПАТ «ПУМБ.

Також, 21.12.2011 року головним державним виконавцем Саніним І.С. було винесено постанову про стягнення виконавчого збору з боржника - ОСОБА_1 в сумі 92150.75 грн. у вказаному вище виконавчому провадженні № 30375458.

30.07.2015 року від стягувача ПАТ «ПУМБ» до Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Харківській області було подано заяву про закінчення вказаного виконавчого провадження в порядку п. 8 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на тот момент, у зв`язку із сплатою боргу у повному обсязі).

27.07.2020 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Лактіоновою О.В. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №30375458.

Винесенню вищевказаної постанови передувало те, що у зв`язку з бездіяльністю органу державної виконавчої служби у 2015 році щодо закінчення виконавчого провадження щодо виконання виконавчого листа № 2-57611 від 12.10.2011 року, представником ОСОБА_1 було подано відповідну скаргу до Московського районного суду м. Харкова.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 11.11.2016 року по справі №643/8394/16-ц, скаргу представника ОСОБА_1 було задоволено, визнано протиправною бездіяльність посадових осіб Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головною територіального управління юстиції у Харківській області в частині незакінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2-576/11 від 12.10.2011 року, виданого Московським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ПУМБ" суми боргу 921507.50 грн. у зв`язку із повним та фактичним виконанням рішення суду.

Зобов`язано державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області закінчити виконавче проваджений з виконанням виконавчого листа № 2-576/11 від 12.10.2011 року, виданого Московським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» суми боргу в розмірі 921507,50 грн. у зв`язку зповним та фактичним виконанням рішення суду.

Проте, лише 27.07.2020 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Лактіоновою О.В. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №30375458.

Водночас, 31.07.2020 року було відкрито виконавче провадження №62666489 щодо виконання постанови №30375458 від 21.12.2011 року щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 92150,75 грн.

Позивач, не погоджуючись з постановою державного виконавця Bідділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Лактіоновою О.В. про відкриття виконавчого провадження №62666489 від 31.07.2020 р., звернувся до суду.

Суд зазначає, що законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами.

Законом № 1403-VIII - визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3).

Згідно зі статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 Закон № 1404-VIII - підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів - постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору.

Згідно з частинами першою та другою статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

У розділі XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII закріплено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою статті 26 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону №1404-VІІІ , виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Згідно частиною четвертою статті 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина перша статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Отже, з аналізу вищенаведених норм Закону № 1404-VІІІ у редакції, що діяла до 28 серпня 2018 року, слідує, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

Між тим, Законом України від 3 липня 2018 року № 2475-VIII, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, внесено зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ.

З урахуванням наведених змін, за змістом статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

У розмінні Закону № 1404-VIII постанова про стягнення виконавчого збору є різновидом виконавчого документу, примусове виконання якого здійснюється з певними особливостями, обумовленими правовою природою виконавчого збору як плати за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.

З аналізу статей 26, 45 Закону № 1404-VIII випливає, що про стягнення виконавчого збору державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження, а його безпосереднє стягнення здійснюється без відокремлення в інше виконавче провадження за рахунок стягнутих із боржника грошових сум одночасно із задоволенням вимог стягувача.

Винятком з цього правила є випадки, передбачені частиною третьої статті 40 Закону № 1404-VIII, зокрема повернення виконавчого документа стягувачу якщо він подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

У такому випадку виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує на загальних підставах в окремому виконавчому провадженні, у тому числі урахуванням вимог щодо строку пред`явлення такого виконавчого документа до виконання.

Отже, після зміни правового регулювання відповідно до Закону № 1404-VІІІ стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення без винесення відповідної постанови.

Приписами статей 40, 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Проте, відповідачем не було прийнято постанови щодо стягнення виконавчого збору з позивача, після винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 27.07.2020 року №30375458, а оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження від 31.07.2020 року №62666489 - винесена щодо примусового виконання постанови Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області №30375458 саме від 21.12.2011 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 92150,75 грн.

Також, відповідно до ч. 4 ст. 543 Цивільного кодексу України виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Як вбачається з автоматизованої системи виконавчого провадження, 03.11.2015 державним виконавцем Відділу винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП№ 31128230 з примусового виконання виконавчого листа Московського районного суду м. Харкова по справі №2-576/11 від 12.10.2011 про стягнення з ПВП "Квадро" на користь ПАТ "ПУМБ" суми бору 921507.50 грн. на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції, діючій на той час, відповідно до якої 16.10.2015 до відділу примусовою виконання рішень Управління державної виконавчої Реєстраційний номер виконавчого провадження: 30375458 служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області надійшла заява від заступника Керуючого відділенням ПУМ "РЦ ПІВНІЧНО-СХІДНИЙ" Л.Д. Гордієнко про закінчення виконавчого провадження №31128230 на підставі повної сплати боргу боржником.

Державний виконавець Селіванов О.А., розглянувши вказану заяву прийшов до висновку, що обставини виконання рішення суду №2-576/11 боржником унеможливлюють закінчення виконавчого провадження №31128230 за п.8. ч.1 ст.49, оскільки виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій не були сплачені ПВП "Квадро".

Крім того, відповідно до постанови від 27.07.2020 року про закінчення виконавчого провадження №30375458 державним виконавцем Лактіоновою О.В. зазначено, що у зв`язку із тим, що виконавчий збір та витрати виконавчого провадження не стягнуто, постанови підлягають виведенню в окремі виконавчі провадження.

Так, 31.07.2020 року державним виконавцем Лактіоновою О.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62666489 з примусового виконання постанови Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області №30375458 від 21.12.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 92150.75 грн.

Проте, як вбачається з аналізу вищенаведеного, у постанові Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області №30375458 від 21.12.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору, помилково зазначена сума стягнення 92150.75 грн., оскільки стягнення суми боргу у розмірі 921507,50 грн. згідно виконавчого листа Московського районного суду м. Харкова по справі №2-576/11 від 12.10.2011 на користь ПАТ "ПУМБ" проходило солідарно з усіх боржників, тому і сума виконавчого збору повинна бути розрахована солідарно, відповідно до статті 27 Закону №1404-VІІІ, з урахуванням ч. 4 ст. 543 Цивільного кодексу України.

Таким чином, стягнення з усіх солідарних боржників, а саме більш ніж 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, суперечить положенням Закону України "Про виконавче провадження".

Доказів сплати виконавчого збору іншими боржниками по виконавчому провадженню №30375458 суду надано не було.

Крім того, оскільки фактичне повне виконання за виконавчим документом відбулося внаслідок врегулювання спору між боржником та кредитором, а не внаслідок вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень, у цьому випадку немає підстав для стягнення виконавчого збору.

Слід зазначити, що правомірність винесення постанови про стягнення виконавчого збору від №30375458 від 21.12.2011 року не є предметом розгляду даного спору, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду, у зв`язку з чим, позивач фактично позивач позбавлений відновити свої порушені права, оскільки всупереч чинному законодавству, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження повинен був винести постанову про стягнення виконавчого збору, тобто 28.07.2020 року.

Таким чином, суд дійшов до висновку щодо протиправності дій державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) з примусового виконання постанови Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області (ВП № 30375458) від 21.12.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 92150,75 грн., які виразились в прийнятті постанови від 31.07.2020 року про відкриття виконавчого провадження №62666489 з примусового виконання постанови Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області (ВП № 30375458) від 21.12.2011 року, тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Як наслідок встановленої протиправності дій відповідача, суд задовольняє позовні вимоги щодо скасування постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Лактіонової Оксани Володимирівни від 31.07.2020 року про відкриття виконавчого провадження №62666489 з примусового виконання постанови Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області №30375458 від 21.12.2011 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 92150,75 грн.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 КАС України, пропорційно до частин позовних вимог, адресованих кожному відповідачу.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 255, 287, 295, 297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про визнання дій протиправними та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) з примусового виконання постанови Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області (ВП № 30375458) від 21.12.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 92150,75 грн., які виразились в прийнятті постанови від 31.07.2020 року про відкриття виконавчого провадження №62666489 з примусового виконання постанови Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області (ВП № 30375458) від 21.12.2011 року.

Скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Лактіонової Оксани Володимирівни від 31.07.2020 року про відкриття виконавчого провадження №62666489 з примусового виконання постанови Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області №30375458 від 21.12.2011 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 92150,75 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (вул.Ярослава Мудрого, 16, м.Харків, 61002, код ЄДРПОУ 43315445) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1762,31 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 31 копійка).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мар`єнко Л.М.