Ухвала суду № 94165647, 20.11.2020, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

"20" листопада 2020 р. Справа № 2-4030/2009

Провадження №4-с/489/37/20

У Х В А Л А

20 листопада 2020 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого – судді Рум`янцевої Н.О.,

із секретарем судових засідань – Бодюл А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гаїбова Руслана Ельшановича та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

В липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою в якій просив визнати бездіяльність державного виконавця Гаїбова Р. Е. незаконною, скасувати постанову Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса) про закінчення виконавчого провадження від 26.06.2020 ВП № 25563649 та зобов`язати Інгульський ВДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса) винести постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 25563649 з зазначенням про зняття арешту з усього його нерухомого майна.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначив, що на виконанні головного державного виконавця Гаїбова Р. Е. знаходиться виконавче провадження № 25563649 щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-4030 від 22.03.2011, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення з боржника на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/3 частини доходів боржника щомісячно.

Постановою державного виконавця Центрального ВДВС ММУЮ від 22.02.2012 ВП № 25563649 накладено арешт та заборону на нерухоме майно. Об`єктом обтяження виступає все нерухоме майно.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 13.06.2019 у справі № 490/11055/17. Виконавчий лист № 2-4030 від 22.03.2011, виданий Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення з боржника на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/3 частини доходів боржника щомісячно, - відкликано.

23.06.2020 він звернувся з заявою про закінчення виконавчого провадження та зняття арешту з усього майна до Інгульського ВДВС.

26.06.2020 головним державним виконавцем Інгульського ВДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гаїбовим Р. Е. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

На сьогоднішній день, згідно з відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, арешт накладений державним виконавцем – не знято, в зв`язку з чим, він змушений звертатися до суду з даною скаргою.

Від державного виконавця Інгульського ВДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гаїбова Р.Е. надійшов відзив на скаргу, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі. Зазначає, що 03 вересня 2018 року до відділу з Центрального ВДВС ГТУЮ у Миколаївській області надійшли матеріали виконавчого провадження № 25563649 з примусового виконання виконавчого листа по справі № 2-4030 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 у розмірі ј частини всіх видів заробітку, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 20.04.2009 і досягнення дитиною повноліття. 23 лютого 2012 року державним виконавцем Центрального ВДВС ММУЮ Риндіною З.В. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. 12 березня 2012 року державним виконавцем Центрального ВДВС ММУЮ Риндіною З.В. винесено постанову про звільнення майна з під-арешту. 23 червня 2020 року до відділу від боржника надійшла заява про закінчення виконавчого провадження з оригіналом рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 13.06.2019, яким збільшено розмір аліментів та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 у розмірі 2300,00 грн. щомісячно з урахуванням індексу інфляції, відкликавши виконавчий лист по справі № 2-4030 виданий Ленінським районним судом м. Миколаєва від 22.03.2011. Згідно розрахунку заборгованості державного виконавця, заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів за станом на 16.07.2019 відсутня, переплата становить 38459,83 грн. 26 червня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення згідно п. 10 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Державним виконавцем Інгульського відділу за період з 05.09.2018 по 26.06.2020 не приймалося рішення про арешт майна боржника. Тому при закінченні виконавчого провадження не приймалося рішення про зняття арешту з майна. Крім того, суд не має права зобов`язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно з Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, судом встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 04.11.2009 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини зі всіх видів заробітку (доходів) ОСОБА_1 щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20 квітня 2009 року і до досягнення ОСОБА_3 повноліття.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 25.01.2010, зокрема, рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 04 листопада 2009 року в частині стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини змінено, зменшивши розмір стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів з 1/3 частини усіх видів заробітку до ј частини заробітку.

22 березня 2011 року Ленінським районним судом м. Миколаєва видано виконавчі листи по вищевказаній справі.

Згідно до ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Організаційно-правові засади здійснення примусового виконання судових рішень врегульовано Законом України «Про виконавче провадження».

З матеріалів справи вбачається, що виконавче провадження №25563649 відкрито в період дії Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21 квітня 1999 року, який втратив чинність 05 жовтня 2016 року, крім статті 4, у зв`язку із набуттям чинності Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII.

Згідно з ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

При цьому, приписами частини першої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначено мету накладення арешту, а саме: арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

У пункті 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" роз`яснено, що у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов`язані з арештом і вилученням майна та визначенням вартості й оцінки цього майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням статей 57, 58 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції чинній на момент вчинення процесуальної дії).

Пунктами 6 та 7 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII визначено: Рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини 1 та частини 3 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Відповідно до частини 1 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Із наведених вище правових норм слідує, що питання про зняття арешту вирішується одночасно із питанням про повернення виконавчого документу (закінчення виконавчого провадження) державним виконавцем, на виконанні у якого перебуває виконавчий документ та такі дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути предметом оскарження до суду.

Судом встановлено, що в Центральному відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження № 25563649 з виконання виконавчого листа по справі № 2-4030 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 у розмірі ј частини всіх видів заробітку, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 20.04.2009 і досягнення дитиною повноліття.

22 лютого 2012 року старшим державним виконавцем Центрального відділу ДВС ММУЮ Риндіною З.В. винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження у межах суми звернення стягнення 2495,32 грн.

02 березня 2012 року старшим державним виконавцем Центрального відділу ДВС ММУЮ Риндіною З.В. винесено постанову про звільнення майна боржника ОСОБА_1 з під арешту, оскільки відсутній борг по аліментам на підставі ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження».

Державний виконавець Інгульського ВДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гаїбов Р.Е. в своєму відзиві зазначає, що 03 вересня 2018 року до відділу з Центрального ВДВС ГТУЮ у Миколаївській області надійшли матеріали виконавчого провадження № 25563649 з примусового виконання виконавчого листа по справі № 2-4030 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 у розмірі ј частини всіх видів заробітку, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 20.04.2009 і досягнення дитиною повноліття.

05 вересня 2018 року державним виконавцем Інгульського ВДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гаїбовим Р.Е. винесено постанову про прийняття виконавчого провадження до виконання.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 13.06.2019, збільшено розмір аліментів встановлений рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 25 січня 2010 року, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 2300,00 грн. щомісячно, з урахуванням індексу інфляції, починаючи з моменту вступу рішення в законну силу і до досягнення дитиною повноліття. Виконавчий лист № 2-4030 від 22.03.2011, виданий Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення з боржника на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/3 частини доходів боржника щомісячно, відкликано.

23 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Інгульського ВДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з заявою про закінчення виконавчого провадження № 25563649 з примусового виконання виконавчого листа про стягнення з нього на користь на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 у розмірі ј частини всіх видів заробітку та зняти арешт з усього нерухомого майна.

26 червня 2020 року, головним державним виконавцем Інгульського ВДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гаїбовим Р. Е. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 25563649 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 39, ст.. 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, сформованої 06.07.2020, арешт накладений державним виконавцем Центрального ВДВС ММУЮ у 2012 році не знятий.

Вказане свідчить про те, що державним виконавцем не було направлено постанову про звільнення майна з-під арешту на виконання до органу (установи) або не вчинено дій щодо внесення даних до реєстру, внаслідок чого арешт залишився чинним.

Після передачі виконавчого провадження державному виконавцю ОСОБА_4 , останній набув прав та обов`язків по вказаному виконавчому провадженню, однак при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження, він не вчинив всі необхідні дії передбачені частиною 2 статтею 40 ЗУ «Про виконавче провадження», якою передбачено що про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Викладене дає підстави для висновку про правомірність дій державного виконавця в частині накладення арешту на майно боржника під час відкриття виконавчого провадження, однак, під час його закінчення 26 червня 2020 року державним виконавцем всупереч вимог ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року не було вчинено всіх дій, внаслідок чого арешт, накладений на майно боржника залишився чинним та не виключений з реєстру обтяжень.

Суд знаходить скаргу обґрунтованою, проте не погоджується із способом поновлення порушеного права заявника. ОСОБА_1 просив суд скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження.

Проте, частина 2 ст.451 ЦПК України надає суду право за результатами скарги зобов`язати державного виконавця усунути порушення. Також, суд прийшов до висновку, що державний виконавець був зобов`язаний самостійно зняти арешт з майна.

Таким чином, бездіяльність головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гаїбова Руслана Ельшановича щодо не зняття арешту з нерухомого майна скаржника слід визнати неправомірною, а також слід зобов`язати зняти арешт, в іншій частині вимог – відмовити.

Керуючись статтями 260,441 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гаїбова Руслана Ельшановича та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гаїбова Руслана Ельшановича щодо не зняття арешту з мана ОСОБА_1 .

Зобов`язати головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гаїбова Руслана Ельшановича зняти арешт з усього нерухомого майна ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом п`ятнадцяти днів.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або https://court.gov.ua/fair/.

Суддя Ленінського районного

суду міста Миколаєва Н.О. Рум`янцева

Повний текст судового рішення складено «11» січня 2021 року.