Рішення № 94164953, 15.01.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/6605/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гіглави О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

13 листопада 2020 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.07.2020 №0000533202, яким застосовано до ФОП ОСОБА_1 фінансову санкцію у вигляді штрафу в сумі 17000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 03.07.2020 №0000533202 прийняте на підставі акту перевірки від 22.06.2020 №69/16-31-32-02/ НОМЕР_1 , за висновками якого перевіркою встановлено факт реалізації ФОП ОСОБА_1 алкогольних напоїв (пива) без наявності ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями 07.09.2019. Однак такі висновки не відповідають дійсності, оскільки 07.09.2019 позивач здійснював реалізацію алкогольних напоїв (пива) за наявності чинної ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Так, у наявності ФОП ОСОБА_1 малася ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пивом) з реєстраційним номером 16010312201800020 терміном дії з 07.09.2018 до 07.09.2019, а також ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пивом) терміном дії з 08.09.2019 по 08.09.2020. Таким чином, оскільки позивач не допускав порушення вимог податкового законодавства, до нього безпідставно спірним податковим повідомленням-рішенням застосовані штрафні санкції у розмірі 17000,00 грн.

Ухвалою суду від 18.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/6605/20 за позовом ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

08.12.2020 відповідач надав до суду відзив (а.с. 33-34), в якому просить відмовити в задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 , посилаючись на те, що останній день дії ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пивом) ФОП ОСОБА_1 з початком дії 07.09.2018 є 06.09.2019, що складає 1 рік. Таким чином, термін дії ліцензій, а саме, до 07.09.2019 не включається до терміну дії ліцензій, оскільки використання прийменника "до" не передбачає включення дати, яка стоїть після прийменника до вказаного проміжку часу. Також згідно заяви на отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями від 22.08.2019 (вх. ГУДПС у Полтавській області від 22.08.2019 №ФОП/С/52333/16-31-50) дата початку дії нової ліцензії вказана саме 08.09.2019. Відтак, реалізація підакцизної продукції (пива) 07.09.2019 проводилася підприємцем без відповідної ліцензії. Поряд з цим, у відзиві на позовну заяву контролюючий орган вказує про необхідність розгляду цієї справи за участі його представника, однак, не вказує жодних обґрунтувань щодо доцільності розгляду справи саме за участю представника контролюючого органу.

У відповіді на відзив позивач наполягав на обґрунтованості його позову, виходячи з правових висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 25.04.2018 у справі №803/350/17 та від 27.03.2018 у справі №821/573/16 (а.с. 65).

Згідно з частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до частини 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Враховуючи приписи вказаних норм та зважаючи на не зазначення відповідачем обґрунтованих підстав для проведення розгляду справи за участю його представника, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) у встановленому законом порядку зареєстрований як фізична особа - підприємець (а.с. 8).

ФОП ОСОБА_1 здійснює свою підприємницьку діяльність в торговельному павільйоні " ІНФОРМАЦІЯ_1 " на території ринку в АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями: договору безкоштовного користування стаціонарною малою архітектурною формою від 01.01.2019, акту приймання-передачі стаціонарної малої архітектурної форми від 01.01.2019, акту технічної комісії про прийняття стаціонарної малої архітектурної форми в експлуатацію, договору на комплексні послуги по наданню торгового місця на території ринку " АДРЕСА_1 від 01.01.2019 (а.с. 58-62).

З метою здійснення підприємницької діяльності позивач отримав в контролюючому органі відповідну ліцензію, а саме, ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пивом) від 23.08.2018 реєстраційний №16010312201800020 з терміном дії з 07.09.2018 до 07.09.2019 (а.с. 11).

У подальшому, 22.08.2019 позивач отримав в контролюючому органі ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пивом) реєстраційний №16010312201900376 з терміном дії з 08.09.2019 до 08.09.2020 (а.с. 63).

18.06.2020 за підписом начальника О. Лаврова винесено наказ №901 "Про проведення фактичної перевірки", яким наказано провести з 18.06.2020 фактичну перевірку тривалістю 10 діб ФОП ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) за місцем фактичного провадження діяльності, а саме, торгівельний павільйон " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , (ринок " АДРЕСА_1 за період з 27.04.2019 по дату закінчення перевірки у порядку встановленому Податковим кодексом України (а.с. 43).

На підставі вказаного наказу та направлень на перевірку від 18.06.2020 №896 та №897 (а.с. 44-45) посадовими особами контролюючого органу 22.06.2020 здійснено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 за місцем його фактичного провадження діяльності (торгівельний павільйон " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та / або тютюновими виробами, результати якої оформлені актом від 22.06.2020 №69/16-31-32-02/ НОМЕР_1 (а.с.39-42).

За змістом акту перевірки від 22.06.2020 №69/16-31-32-02/ НОМЕР_1 згідно контрольних стрічок за 07.09.2019 встановлено факт реалізації алкогольних напоїв, а саме, пива "Таллер Міцне", містк. 0,5 л в кількості 1 (одна) пляшка за ціною 15 грн 00 коп., що підтверджується фіскальним чеком від 07.09.2019 №3; пива "Чернігівське міцне" містк. 0,5 л в кількості 2 (дві) пляшки за ціною 19 грн 00 коп. за 1 (одну) плашку, на загальну суму чеку 38 грн 00 коп., що підтверджується фіскальним чеком від 07.09.2019 №7 - без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, чим порушено вимоги частини 20 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19.12.1995 №481/95-ВР.

Позивач направив контролюючому органу заперечення від 25.06.2020 на акт перевірки від 22.06.2020 №69/16-31-32-02/ НОМЕР_1 (а.с. 15-16).

Разом з тим, 03.07.2020 контролюючим органом на підставі висновків акту перевірки від 22.06.2020 №69/16-31-32-02/ НОМЕР_1 прийнято податкове повідомлення рішення №0000533202, яким до ФОП ОСОБА_1 у відповідності до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та абзацу 6 частини 2 статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 17000,00 грн за порушення вимог частини 20 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (а.с. 17).

В результаті оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку рішенням ДПС України від 09.10.2020 №29834/6/99-00-06-06-06-06 скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 03.07.2020 №0000533202 - без змін (а.с 18-21).

Не погоджуючись з правомірністю зазначеного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог ФОП ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.

Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР) визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.

Дія цього Закону не поширюється на роздрібну торгівлю винами столовими, крім випадків, передбачених цим Законом, а також на виробництво вин виноградних і плодово-ягідних, напоїв медових, наливок і настоянок, виготовлених громадянами в домашніх умовах для власного споживання.

Статтею 16 Закону №481/95-ВР встановлено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Контроль за дотриманням вимог відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.

Частиною 20 статті 15 Закону №481/95-ВР передбачено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Частиною 1 статті 17 Закону №481/95-ВР визначено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Згідно з абзацом 6 частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

Стаття 1 Закону №481/95-ВР визначає, що ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

За змістом статті 15 Закону №481/95-ВР ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на один рік і підлягають обов`язковій реєстрації в податковому органі, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво).

Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в податкових органах.

У заяві на видачу ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами зазначається адреса місця торгівлі.

Вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється.

Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Таким чином, Законом №481/95-ВР лише встановлюється, що ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб`єкта господарювання терміном на один рік. При цьому, Закон №481/95-ВР не визначає з якої дати суб`єкт господарювання набуває право на здійснення ліцензійної господарської діяльності та якою датою закінчується цей термін.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2015 №609 затверджений Перелік органів ліцензування, до яких відносяться територіальні органи ДФС.

Зразки ліцензій на право здійснення експорту, імпорту, оптової та роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами затверджені наказом Міністерства зовнішніх економічних зв`язків і торгівлі від 14.05.1996 №260.

Крім того, наказом Державної фіскальної служби України від 24.10.2014 №213 затверджені Рекомендації щодо організації роботи головних управлінь ДФС України із приймання документів та видачі ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами.

За змістом наказу Міністерства зовнішніх економічних зв`язків і торгівлі від 14.05.1996 №260 до реквізитів, які повинна мати ліцензія, входять, зокрема, реєстраційний номер ліцензії, дата реєстрації; термін дії "з" - "до"; дата видачі ліцензії.

Таким чином, дата реєстрації; термін дії; дата видачі ліцензії є окремими даними, які зазначаються в ліцензії.

Матеріалами справи підтверджується, що з метою здійснення підприємницької діяльності позивач оформив в контролюючому органі відповідну ліцензію, а саме, ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пивом) від 23.08.2018 реєстраційний №16010312201800020 з терміном дії з 07.09.2018 до 07.09.2019 (а.с. 11).

При цьому, термін дії в ліцензії позивача визначений не як надання права роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пивом) терміном на один рік, оскільки у такому випадку виникає необхідність визначати дату або подію, з якої ліцензія діє, а визначені дати початку та закінчення дії ліцензії - з 07.09.2018 до 07.09.2019.

Враховуючи викладене, суд вважає неможливим застосування щодо визначення строку дії ліцензій положень статті 254 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Статтями 251, 252 Цивільного кодексу України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно частини 1 статті 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Натомість, відповідно до зразка ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженого наказом Міністерства зовнішніх економічних зв`язків і торгівлі від 14.05.1996 №260, якому відповідає й ліцензія позивача від 23.08.2018 реєстраційний №16010312201800020, у ній зазначаються терміни її дії, тобто встановлений певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Враховуючи, що в ліцензії позивача зазначений термін її дії з 07.09.2018 до 07.09.2019, суд вважає, що органом, який видав ліцензію надано право суб`єкту господарювання здійснювати ліцензійну діяльність, а саме, роздрібну торгівлю алкогольними напоями (пивом) починаючи з 07.09.2018 до 07.09.2019 включно. Судом враховано, що оскільки дата закінчення строку поєднана з прийменником "до", то така прийменникова конструкція в українській мові прямо вказує на зазначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь. У такому випадку ліцензійні дії суб`єкта господарювання в період визначений в ліцензії є правомірними, тобто такими, які дозволені відповідним суб`єктом владних повноважень.

Суд також враховує, що статтею 4 Податкового кодексу України визначені основні принципи податкового законодавства, одним з яких є презумпція правомірності рішень платника податку (підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Зазначений принцип застосовується у тому числі в правовідносинах щодо оскарження рішень контролюючих органів (стаття 56 Податкового кодексу України).

Пунктом 56.21 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Також суд враховує, що позивач як платник податків діяв добросовісно. Зокрема, враховуючи, що дія ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями (пивом) від 23.08.2018 реєстраційний №16010312201800020 встановлена до 07.09.2019, ФОП ОСОБА_1 заздалегідь звернувся із відповідною заявою про видачу нової ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями (пивом).

Як свідчать матеріали справи, за результатами поданої заяви позивачу була видана нова ліцензія, а саме, ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пивом) від 22.08.2019 реєстраційний №16010312201900376 з терміном дії з 08.09.2019 до 08.09.2020 (а.с. 63).

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на викладені обставини, суд доходить висновку, що відповідач під час розгляду даної справи не довів належними та допустимими доказами фактичне допущення ФОП ОСОБА_1 порушення вимог частини 20 статті 15 Закону №481/95-ВР, та, як наслідок, не підтвердив правомірності винесення контролюючим органом відносно останнього спірного податкового повідомлення-рішення.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову ФОП ОСОБА_1 повністю шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 03.07.2020 №0000533202.

При прийнятті рішення судом враховувалися висновки Верховного Суду, викладені ним у постановах від 30.01.2019 у справі №815/4128/16 та від 18.04.2019 у справі №815/1871/16 при розгляді аналогічних справ.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн, що підтверджено квитанцією від 13.11.2020 №52649063 /а.с. 7/, хоча згідно ставок судового збору, визначених Законом України "Про судовий збір", розмір судового збору за подання цього позову для позивача становив 840,80 грн.

За таких обставин, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській області на користь позивача документально підтверджені судові витрати лише у розмірі сплаченого судового збору в сумі 840,80 грн.

При цьому, суд зауважує, що решту надміру сплаченої суми судового збору позивачу може бути повернуто ухвалою суду на підставі поданої останнім відповідної заяви про повернення надміру сплаченого судового збору.

Поряд з цим, за змістом позовної заяви позивач вказує на те, що орієнтовний розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які він поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом справи складає 1500,00 грн, які мають бути стягнуті на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Частинами 1, 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 2 - 5 статті 134 вказаного Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 9 статті 139 згаданого Кодексу при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт.

У спірному випадку, позивачем до суду не надано жодного документального доказу на підтвердження фактичного чи очікуваного понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн, як то договору про надання правової допомоги, переліку послуг, що зобов`язується надати адвокат, попереднього розрахунку вартості послуг адвоката, актів виконаних робіт (наданих послуг), а також документів про оплату гонорару адвокату (квитанції, платіжного доручення тощо).

Заява про вирішення питання про судові витрати щодо професійної правничої допомоги після ухвалення рішення по суті від позивача до суду не надходила.

З огляду на викладене, позивачем не доведено фактичне чи очікуване понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн, у зв`язку з чим сума судових витрат на правничу допомогу розподілу між сторонами не підлягає.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код 43142831) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 03 липня 2020 року №0000533202.

Стягнути з Головного управління ДПС у Полтавській області (ідентифікаційний код 43142831) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Гіглава