Рішення № 94164835, 13.01.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/7303/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петрової Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

09.12.2020 ОСОБА_1 /надалі - ОСОБА_1 , позивач/ звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Полтавській області /надалі - ГУ НП в Полтавській області, відповідач/ про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправною бездіяльність ГУНП в Полтавській області щодо ненадання публічної інформації за запитом ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ГУНП в Полтавській області надати ОСОБА_1 повну та достовірну інформацію, що запитувалася згідно з інформаційним запитом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звертався до відповідача із письмовими запитами, проте, відповідачем області не надано йому повної та достовірної інформації. У зв`язку з тим, що наведене порушує його право на інформацію, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №440/7303/20; вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.

11.01.2021 до суду надійшов відзив, у якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що запитувана інформація не стосувалась грошового забезпечення конкретної особи, що в свою чергу виключає можливість Головного управління Національної поліції в Полтавській області надати детальну інформацію на запит позивача /а.с. 32-34/.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Із запита на отримання публічної інформації від 17.09.2020 вбачається, що ОСОБА_1 є пенсіонером внутрішніх справ (міліції) з 2016 року; на пенсію звільнений із посади головного експерта - вибухотехніка відділу вибухотехнічної і пожежотехнічної експертизи науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Полтавській області, спеціальне звання - майор міліції /а.с. 10/.

17.09.2020 позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Полтавській області із запитом, у якому просив надати йому наступну інформацію: 1) що входить до грошового забезпечення та його розмір, яке отримував поліцейський (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, процентна надбавка за вислугою років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення "надбавки, доплати, підвищення", індексація грошового забезпечення та розмір премії) за посадою поліцейського старшого інспектора з особливих доручень в апараті ГУНП станом на 01.09.2019; 2) окремо надати інформацію про складові та розмір грошового забезпечення поліцейського, який перебуває на посаді старшого інспектора з особливих доручень в апараті ГУНП, вказавши основні та додаткові види грошового забезпечення "надбавки, доплати, підвищення", індексацію грошового забезпечення та розмір премії щомісячно з 01.01.2019 по 31.12.2019 /а.с. 10/.

Листом заступника начальника Головного управління Національної поліції в Полтавській області №29/296зі від 22.09.2020 /а.с. 13/ позивачу надано інформацію наступного змісту: виплата грошового забезпечення поліцейським здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (далі - Постанова № 988) та згідно з Порядком, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 (далі - Порядок), за місцем проходження служби виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисів органу поліції на грошове забезпечення. Так, за посадою "старший інспектор з особливих доручень в апараті ГУНП» грошове забезпечення за період з 01.01.2019 виплачувалось з розрахунку таких складових: 1) посадового окладу за посадою "старший інспектор з особливих доручень в апараті ГУНП", який становить 2700,00 грн (додаток 4 "Схема посадових окладів поліцейських апарату головних управлінь управлінь Національної поліції" до Постанови № 988); 2) окладу за відповідним спеціальним званням (додаток 1 "Схема окладів поліцейських за спеціальними званнями" до Постанови № 988); 3) надбавки за стаж служби в поліції, яка виплачується залежно від стажу служби у розмірі до 50% посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням (додаток 11 "Розміри надбавки за стаж служби в поліції" до Постанови № 988).

У вказаному листі відповідач додатково зазначив, що до стажу служби для виплати поліцейським надбавки за стаж служби в поліції зараховується періоди, визначені частиною другою статті 78 Закону України "Про Національну поліцію"; надбавки за специфічні умови проходження служби в поліції, яка установлюється в розмірі до 100% посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби керівниками органів, закладів та установ Національної поліції у межах затверджених асигнувань на грошове забезпечення відповідно до пункту 4 Постанови № 988.

При цьому, згідно з пунктом 4 розділу II Порядку визначено, що розмір надбавки встановлюється кожному поліцейському індивідуально залежно від специфіки умов проходження служби (успішне виконання повноважень, якість, складність, обсяг та важливість виконуваних завдань, залучення до розробки проектів нормативно-правових актів тощо) на підставі мотивованого подання керівника структурного підрозділу відповідного органу поліції та оголошується наказом по особовому складу; премія, розмір якої визначався керівником структурного підрозділу індивідуально щодо кожного поліцейського за показниками, зазначеними у Положенні про преміювання поліцейських ГУНП в Полтавській області залежно від особистого вкладу поліцейського в загальні результати служби, та затверджувався наказом начальника ГУНП.

Враховуючи викладене, у відповідача відсутня можливість надати інформацію про розмір грошового забезпечення, оскільки грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу за займаною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), а розмір премії визначається за показниками, зазначеними у Положенні про преміювання поліцейських ГУНП в Полтавській області залежно від особистого вкладу поліцейського в загальні результати служби, та наявного фонду грошового забезпечення.

Не погодившись з отриманою відповіддю, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.

Статтею 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про інформацію" інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

За змістом частин першої та другої статті 7 Закону України "Про інформацію" право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 №2939-VI (надалі - Закон №2939-VI).

У розумінні частини першої статті 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом (частина друга статті 1 Закону №2939-VI).

Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації (частина перша статті 2 Закону №2939-VI).

Статтею 3 Закону №2939-VI встановлено, що право на доступ до публічної інформації гарантується:

1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом;

2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє;

3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації;

4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством;

5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації;

6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Згідно зі статтею 4 Закону №2939-VI доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: 1) прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень; 2) вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; 3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Статтею 5 Закону №2939-VI передбачено забезпечення доступу до інформації, шляхом:

1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом;

2) надання інформації за запитами на інформацію.

Статтею 12 Закону №2939-VI визначено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:

1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень;

2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону;

3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Відповідно до частини першої статті 13 цього Закону розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків;

4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Отже, визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

Статтею 14 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядники інформації зобов`язані:

1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами;

2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні;

3) вести облік запитів на інформацію;

4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо;

5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації;

6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Згідно з положеннями частин першої, другої, четвертої, п`ятої статті 19 цього Закону запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Письмовий запит подається в довільній формі. Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Статтею 23 Закону №2939-VI передбачено право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації, відповідно до якої рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом встановлено, що позивач у цій справі не оскаржує своєчасності надання відповідей на запити, проте, зазначає про недотримання відповідачем вимог щодо повноти запитуваної інформації.

Проаналізувавши надану на запити позивача від 17.09.2020 відповідь заступника начальника Головного управління Національної поліції в Полтавській області №29/296зі від 22.09.2020, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що у запитах позивач фактично просив надати достовірну, точну і повну інформацію про розмір грошового забезпечення поліцейського, який перебуває на посаді "старший інспектор з особливих доручень в апараті ГУНП», вказавши основні та додаткові види грошового забезпечення "надбавки, доплати, підвищення", індексацію грошового забезпечення та розмір премії, щомісячно з 01.01.2019 по 31.12.2019.

Проте відповідач, який володіє інформацією щодо розміру грошового забезпечення, яка потрібна позивачу для перерахунку його пенсії, на запит ОСОБА_1 надав загальну відповідь.

Суд зазначає, що за необхідності відповідач мав змогу уточнити питання щодо запитуваної інформації, маючи контактну інформацію запитувача (позивача).

Суд також відзначає, що у наданій відповіді на запит визначальним повинен бути не обсяг наданої відповіді, а якість, чіткість, конкретика у сформованій відповіді на конкретне запитання, або зазначення про неможливість надати відповідь з покликанням на належним чином обґрунтовані причини цього.

При цьому, суд зазначає, що відповідач у відповіді не зазначив, що не володіє відповідною інформацією, а лише послався на те, що відсутня можливість надати інформацію про розмір грошового забезпечення, оскільки грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу за займаною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), а розмір премії визначається за показниками, зазначеними у Положенні про преміювання поліцейських ГУНП в Полтавській області залежно від особистого вкладу поліцейського в загальні результати служби, та наявного фонду грошового забезпечення.

Отже, відповідач частково відмовив у наданні відповіді на запит позивача.

Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 22 Закону №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.

Таким чином, за змістом пункту 1 частини першої статті 22 Закону № 2939-VІ у задоволенні запиту може бути відмовлено лише у разі наявності одночасно двох умов: відсутності інформації у володінні розпорядника інформації та відсутності у нього обов`язку володіти нею. Якщо інформація відсутня, але розпорядник зобов`язаний нею володіти, то згідно із принципом законності він повинен усунути порушення закону та вжити заходів щодо набуття (створення) запитаної інформації, продовживши у разі необхідності строк розгляду запиту на інформацію.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем надана відповідь на запит, проте, указана відповідь не відповідає вимогам пункту 6 частини першої статті 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача шляхом визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Полтавській області, яка полягає у ненаданні ОСОБА_1 достовірної, точної та повної інформації на письмовий запит від 17.09.2020.

Враховуючи завдання адміністративного судочинства, визначені частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача на інформацію зобов`язання Головного управління Національної поліції в Полтавській області повторно розглянути запит ОСОБА_1 та надати достовірну, точну та повну інформацію на письмовий запит позивача від 17.09.2020, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що відповідач не довів правомірність та обґрунтованість своєї бездіяльності, а його заперечення не спростовують протилежного.

Натомість, факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження під час розгляду справи.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (вул. Пушкіна, 83, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 40108630) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо ненадання ОСОБА_1 достовірної, точної та повної інформації на письмовий запит від 17.09.2020.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області (вул. Пушкіна, 83, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 40108630) повторно розглянути та надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) достовірну, точну та повну інформацію на письмовий запит від 17.09.2020, з урахуванням висновків суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.М. Петрова