Рішення № 94163820, 15.01.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/9596/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2021 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати Рішення від 17.07.2020 № 190271 Відділу з питань перерахунків пенсій № 8 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди, на підставі довідки № 07.20/301/2020 від 13.03.2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої Львівським апеляційним судом, з урахуванням виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що після виходу у відставку, 23.09.2016 йому призначено на підставі ст. 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI (із врахуванням рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2016 від 08.06.2016) щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. Разом з тим, останнє на підставі Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 09.06.2017 у справі № 463/1325/17 виплачується позивачу в розмірі 90 відсотків величини суддівської винагороди, яку позивач отримував на посаді судді Апеляційного суду Львівської області з урахуванням раніше здійснених його перерахунків.

У зв`язку з визнанням положень пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII неконституційними, Львівським апеляційним судом (є правонаступником Апеляційного суду Львівської області згідно з п. 1, пп. 12 п. 2 Указу Президента України від 29.12.2017 № 452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах») видано Довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 07.20/301/2020 від 13.03.2020.

16 березня 2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та вищевказаною довідкою № 07.20/301/2020 від 13.03.2020. Однак, Рішенням Відділу з питань перерахунків пенсій № 8 Управління застосування законодавства Головного управління ПФУ у Львівській області від 17.07.2020 № 190271 позивачу відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно поданої довідки № 07.20/315/2020 від 13.03.2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 18.02.2020.

Відмова відповідача мотивована тим, що рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року не містить положень щодо порядку його виконання, а суддям у відставці у цьому році вже проводився перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, тому наступний перерахунок буде здійснено після збільшення розміру суддівської винагороди після 18 лютого 2020 року, а такого перерахунку на сьогодні не було.

Відмову відповідача у перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивач вважає протиправною, оскільки саме з 19 лютого 2020 року, тобто наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 у нього виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (№ 1402-VIII), а підставою для такого перерахунку є зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, яка й відбулася саме з 19 лютого 2020 року.

Відповідач позов не визнає. У відзиві на позовну заяву зазначає, що суддям у відставці, яким за їх звернення до 18.02.2020 проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2020 виходячи з розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VІІ, перерахунок буде здійснюватися при збільшенні розміру суддівської винагороди після 18.02.2020. Вказує на те, що питання проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці може бути розглянутим тільки після збільшення розміру суддівської винагороди, після винесення рішення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020, а саме після 18.02.2020. Натомість, після 18.02.2020 не було прийнято нормативно-правового акта щодо зміни розміру складових суддівської винагороди судді. Таким чином, на думку відповідача, відсутні законні підстави для проведення перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Крім того, представник відповідача зазначає, що оскільки позивач вийшов у відставку до 30.09.2016, положення п. 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів» на нього не поширюються, при цьому покликається на висновки Верховного Суду у рішенні від 01.11.2018 у зразковій справі № 0640/3835/20, яке 12.05.2020 залишене без змін Великою Палатою Верховного Суду.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом цієї справи, суд зазначає, що ухвалою судді від 17.11.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом та ухвалено розглянути цю справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Наказом Апеляційного суду Львівської області від 22.09.2016 № 59-К суддю ОСОБА_1, який Постановою Верховної Ради України «Про звільнення суддів» № 1515-VІІІ від 08.09.2016 звільнений з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку, з 22.09.2016 виключено зі штату Апеляційного суду Львівської області.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 09.06.2017 у справі № 463/1325/17 зобов`язано Личаківське об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Львові здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання з 23.09.2016 у розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді без обмеження граничного розміру, із врахуванням раніше виплачених сум.

Львівським апеляційним адміністративним судом, що є правонаступником Апеляційного суду Львівської області згідно з п. 1, пп. 12 п. 2 Указу Президента України від 29.12.2017 № 452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах», видано ОСОБА_1 довідку № 07.20/301/2020 від 13.03.2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно з якою станом на 18 лютого 2020 року суддівська винагорода позивача, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 2017920 грн, у тому числі:

- посадовий оклад: 126120,00 грн;

- доплата за вислугу років: 75672,00 грн (60%).

Довідка видана на підставі Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та рішення Конституційного суду № 2-р/2020 від 18.02.2020. У довідці міститься примітка вважати недійсною довідку № 07.20/283/2020 від 28.02.2020.

Позивач звернувся до органу пенсійного фонду за місцем реєстрації із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки про суддівську винагороду № 07.20/301/2020 від 13.03.2020, виданої Львівським апеляційним адміністративним судом.

Рішенням відділу з питань перерахунків пенсій № 8 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 17.07.2020 № 190271 позивачу відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Відмова обґрунтована зокрема тим, що Рішення № 2-р/2020, яким визнано неконституційним, зокрема пункт 25 розділу XII Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не містить положень щодо порядку його виконання. Відповідач покликається на те, що з 18.02.2020 порядок визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці регулюється статтею 142 Закону № 1402, згідно з якою розмір щомісячного довічного грошового утримання не залежить від факту проходження суддею кваліфікаційного оцінювання або призначення на посаду судді за результатами конкурсу. Питання щодо перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці вирішується відповідно до норм частини четвертої статті 142 Закону № 1402 - у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Суддям у відставці, яким за зверненням до 18.02.2020 перерахунок проведено з 01.01.2020 виходячи із розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI, перерахунок буде здійснюватися при збільшенні розміру суддівської винагороди після 18.02.2020.

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.

При вирішенні цього спору суд застосовує наступні норми права та виходить з таких мотивів.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст. ст. 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Частиною 1 ст. 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Також у ст. 126 Конституції України зазначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням (п. 4 ч. 5).

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій та статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII).

Згідно із п. 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у п. п. 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Згідно із ч. 1 ст. 142 Закону №1402-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (ч. 2 ст. 142 Закону №1402-VI).

Відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частиною 4 та 5 цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 3 ст. 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Так, п. 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (п. 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).

Законом України від 16.10.2019 №193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у п. 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:

а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (п. 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII).

Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24.06.1999 № 6-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01.12.2004 № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11.10.2005 № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18.06.2007 № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22.05.2008 № 10-рп/2008, а також у рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020.

Так, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.

У вказаному рішенні (пункти 15-17) зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (п. 4 ч. 6 ст. 126 Конституції України).

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абз. 4 пп. 3.1 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне забезпечення або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абз.абз. 5, 6 пп. 2.2 п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013). Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.

Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.

Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.

Згідно з ч. 1 ст. 91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 06.03.2019 у справі № 638/12586/16-а та від 11.02.2020 у справі № 200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Разом з цим, суд зазначає, що набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак, такі правовідносини безпосередньо пов`язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24 години 00 хвилини цього дня. Відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня, з дати ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила у силу і діє.

Таким чином перерахунок, який просить здійснити позивачк з 19.02.2020, обумовлений відновленням порушених його прав з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі №2-р/2020.

Отже, саме з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі №2-р/2020, у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону №1402-VIII.

При цьому, зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.

Така позиція суду повністю узгоджується з висновком, викладеним у рішенні Верховного Суду від 16.06.2020 за наслідками розгляду зразкової справи №620/1116/20.

Суд відхиляє як помилкові посилання відповідача на висновки Верховного Суду у зразковому рішенні №0640/3835/18 від 01.11.2018, оскільки таке було прийнято за іншого правового регулювання спірних правовідносин, - до ухвалення Конституційним Судом України рішення №2-р/2020 від 18.02.2020.

Отже, позивач має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду № 07.20/301/2020 від 13.03.2020, виданої Львівським апеляційним адміністративним судом, з 19.02.2020, оскільки саме з цієї дати втратили чинність обмеження, встановлені пунктом 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, згідно з якими право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 від 17.07.2020 № 190271 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, відтак відповідна позовна вимога позивача підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди, на підставі довідки № 07.20/301/2020 від 13.03.2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої Львівським апеляційним судом, з урахуванням виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року суд зазначає наступне.

Стосовно того, у якому відсотковому розмірі відносно суддівської винагороди підлягає перерахунку довічне грошове утримання судді у відставці позивача та чи підлягає воно перерахунку без обмеження його граничного розміру, суд враховує таке.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач жодних дій щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача після 19 лютого 2020 року не вчиняв та, як наслідок не зменшував відсотковий розмір суддівської винагороди для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача, а тому і відсутні підстави вважати, що його права у цій частині порушені відповідачем.

Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, то у задоволенні позовної вимоги в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці саме у розмірі 90% належить відмовити, як такої, що заявлена передчасно.

Відповідно до частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Тому, враховуючи те, що суд визнав протиправним та скасував рішення відповідача № 4 від 20 травня 2020 року про відмову у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачу відповідно до довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 12.03.2020 № 466, з метою повного та ефективного захисту порушених прав та інтересів позивача належить зобов`язати відповідача здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Львівського апеляційного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 07.20/301/2020 від 13.03.2020, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.

З огляду на наведене, позовну вимогу у цій частині належить задовольнити частково.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.

Відповідно до правил статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до квитанції №0.0.1899342047.1 від 10 листопада 2020 року позивач сплатив судовий збір у розмірі 840,80 грн, відтак, враховуючи часткове задоволення позову судом, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь позивача належить стягнути 420,40 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295, п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення", пп. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати Рішення Відділу з питань перерахунків пенсій № 8 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 17.07.2020 № 190271 про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки № 07.20/301/2020 від 13.03.2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої Львівським апеляційним судом, з урахуванням виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 630 (шістсот тридцять) гривень 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положення п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. При цьому, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до або через суд першої інстанції, який ухвалив рішення.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885).

Суддя Сидор Н.Т.