Рішення № 94163197, 14.01.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2021 року справа №320/8754/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківського відділу обслуговування громадян №2 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Білоцерківського відділу обслуговування громадян №2 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, якому просить суд:

- визнати протиправними дії Білоцерківського відділу обслуговування громадян №2 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років.

- зобов`язати Білоцерківський відділ обслуговування громадян №2 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити з 13.12.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно дост.50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ ( у редакції, що діяла на момент призначення пенсії), обчисленої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 657 від 30.08.2017 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», виходячи з розрахунку 90% від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати без обмежень її максимального розміру, відповідно до довідки прокуратури Київської області від 26.02.2020 № 18ф-66 .

- зобов`язати Білоцерківський відділ обслуговування громадян №2 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити виплату різниці між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією разово та однією сумою з урахуванням довідки прокуратури Київської області від 26.02.2020 №.18ф-66.

Обгрунтовуючи позов, позивач зазначив, що Відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 05.11.1991 № 1789-ХІІ з 01 листопада 2006року йому призначено пенсію за вислугу років у розмірі 90% від суми середньомісячної заробітної плати.

На час звернення за призначенням пенсії, позивач перебував на посаді прокурора міста Біла Церква, відповідно до Наказу Генерального прокурора України № 389к від 31 травня 2006 року.

Наказом прокурора Київської області №2104к від 22 грудня 2014 року позивача звільнено з роботи в органах прокуратури за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію, за вислугою років. На даний час позивач перебуває на пенсійному обліку у Білоцерківському відділі обслуговування громадян №2 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», яка набрала чинності 06.09.2017 відповідно якої внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури». У відповідності до вказаної постанови КМУ від 30.08.2017 № 657, відбулись зміни у оплаті праці працівників прокуратури, а саме збільшено розміри посадових окладів та надбавки до посадових окладів за класні чини.

Ці зміни в оплаті праці стосуються і посади яку позивач обіймав, а саме прокурора міста Біла Церква Київської області, що підтверджується довідкою прокуратури Київської області від 26 лютого 2020 року №18ф-66, унаслідок чого, позивач вважає, що виникли підстави для перерахунку раніше призначеної йому пенсії.

Тому 2 березня 2020 позивач із заявою звернувся до Білоцерківського відділу обслуговування громадян №2 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про перерахунок раніше призначеної пенсії без обмеження граничного розміру виходячи із розміру 90% місячної заробітної плати нарахованої відповідно до постанови КМУ від 30.08.2017 № 657, розмір якої визначено у довідці прокуратури Київської області від 26 лютого 2020 року №18ф-66 долученої до заяви.

Своїм листом Білоцерківським відділом обслуговування громадян №2 (сервісним центром) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області позивачу повідомлено про відмову у проведенні перерахунку пенсії, зазначивши при цьому, що «....Постановою Кабінету Міністрів України "Про умови оплати праці прокурорів" від 11.12.2019 №1155 затверджено схеми посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних, та прирівняних до них прокуратур. При цьому пунктом 7 постанови №1155 встановлено, що зміна розмірів посадових окладів передбачених цією постановою не є підставою для перерахунку пенсій".

Позивач вважає, що дії Білоцерківського відділу обслуговування громадян №2 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області є незаконними і такими, що порушують його гарантовані конституційні соціальні права на належне пенсійне забезпечення.

Ухвалою суду від 05.10.2020 в зазначеній справі відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання.

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмовий відзив, у якому просить суд відмовити в задоволенні вимог позивача та зазначає, що провівши системний аналіз норм законодавства та обставин справи, можливо дійти висновку, що Управління діє в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити з огляду на наступне.

Так відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормою статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих було визначено статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (далі Закон №1789- XII).

Згідно із частинами 1, 2 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (в редакції Закону №2663 від 12.07.2001, чинної на момент призначення мені пенсії) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією, або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією, незалежно від наявності перерв протягом всього періоду на даній роботі.

Частиною 12 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Згідно з частиною 17 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівниками виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Отже, на момент призначення мені пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у частинах 12 та 17 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ.

У подальшому, Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-УІ від 08.07.2011 до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ внесено нову норму, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Цим же Законом зменшено максимальний розмір при призначенні пенсії до 80 відсотків місячного заробітку.

Разом з тим, положення статті 50-1 Закону №1789-ХІІ щодо підстав та порядку перерахунку пенсій прокурорам змін у зв`язку з прийняттям Закону №3668-УІ від 08.07.2011 не зазнали. Відбулась лише зміна порядкового номеру частин статті, що регламентували вказаний порядок та підстави.

Так, згідно з частинами 13 та 18 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ(в редакції Закону №3668-УІ від 08.07.2011) обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсій. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий період може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Надалі, Законом України «Про внесення змін та визначення такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII (далі - Закон №76-УІІІ) до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ внесено зміни, зокрема, частину 18 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ викладено у наступній редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

14.10.2014 прийнято новий Закон України «Про прокуратуру» №1697-УІІ (далі Закон №1697-УІІ), який набрав чинності з 15.07.2015.

Відповідно до частини 20 статті 86 Закону №1697-УІІ умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 3 розділу XII Прикінцевих положень Закону №1697-VII попередній Закон України «Про прокуратуру» із змінами частково втратив чинність, окрім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1 Закону.

Крім того, Законом України від 02.03.2015 №213-УІІ (далі - Закон №213-УІІ) знову внесено зміни до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, а саме в частину 15 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, згідно якої визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Також, пунктом 5 Прикінцевих положень Закону №213-VII передбачено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України, зокрема, «Про прокуратуру».

Таким чином, з моменту призначення позивачу у 2006 році пенсії згідно із Законом України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ(в редакції Закону №2663 від 12.07.2001) до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ неодноразово вносились зміни.

Водночас, нова редакція статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ суттєво звужує і обмежує зміст та обсяг прав пенсіонерів з числа працівників прокуратури, яким пенсія призначена до набрання чинності цими законами (Законами №76-VIII, №213-VII).

Законом №1697-VII взагалі визнано таким, що втратив чинність Закон України №1789-ХІІ, в тому числі частини статті 50-1, окрім частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої цієї статті.

Відповідно до частин 2, 3 статті 22, частини 1 статті 64 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Судом встановлено, що позивач перебува на обліку в органах Пенсійного фонду України з 2006 року та отримує пенсію за вислугу років згідно із Законом України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ із розрахунку 90% складових заробітної плати.

Як зазначалось, на момент призначення пенсії позивача порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у частинах 12 та 17 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, якими передбачалось, зокрема, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за таким призначенням або перерахунком.

Таким чином, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Крім того, Законом №213-VII внесено зміни до частини п`ятнадцятої статті 50-1 Закону №1789-ХІІ згідно з якою максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Однак, вказана норма набрала чинності після призначення пенсії позивачу за вислугою років.

Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

В контексті викладеного застосування нових положень до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, суперечить вимогам частини 1 статті 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Тобто безпідставним є застосування до правовідносин норм Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, оскільки вказаний закон поширює свою дію на прокурорів та слідчих органів прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності. Отже, зміни стосуються саме призначення пенсії, а не її перерахунку.

У той час як, пенсія позивача була призначена відповідно до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ в редакції, чинній на той момент призначення, тобто до набрання чинності Законом № 1697-VII.

Таким чином, враховуючи те, що позивач є пенсіонером з 2006 року, а пенсія йому призначена за вислугою років до 01.01.2016, тому до розміру нарахованої йому пенсії не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, визначені Законом № 1697-VII.

Крім того, звуження та обмеження змісту й обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до статті 22 Конституції України не допускається.

Верховний Суд України в постанові від 10.12.2013 у справі №21-348а13 дійшов правового висновку, що внесені Законом № 3668-УІ зміни до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.

Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугою років прокурорам є частини 13 та 18 статті 50-1 вищевказаного Закону, положення яких щодо перерахунку пенсії у зв`язку з прийняттям Закону № 3668-VI від 08.07.2011 змін не зазнали (змінилась лише нумерація частин цієї статті).

Таку ж позицію висловлено Верховним Судом України в постановах від 10.12.2013 (справа № 21-348а13), 17.12.2013 (справа № 21-445а13), від 06.10.2015 (справа № 21-2432а15), від 15.12.2015 (справа № 21-4289а15).

У разі існування неузгодженості між актами, виданими одним й тим же органом, але які мають різну юридичну силу, застосовується акт вищої юридичної сили.

У випадку суперечності норм закону та Конституції України, які прийняті Верховною Радою України - колізія вирішується на користь Конституції, яка має найвищу юридичну силу.

Такого ж висновку дійшов і Конституційний Суд України у своєму рішенні у справі № 1-9/2015 від 13.05.2015 (пункти 2.1. та 2.2. мотивувальної частини Рішення).

Крім цього, Конституційний Суд України в рішенні від 22.05.2008 №10- рп/2008 зазначив, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Тлумачення словосполучення «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, Конституційний Суд України дав у рішенні від 22.09.2005 N 5-рп/2005, згідно з яким «конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням». При цьому Конституційний Суд України зазначив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Згідно з пунктом 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Мені пенсія в розмірі 90% від суми заробітної плати була призначена значно раніше, ще до набрання чинності вказаним Законом.

З огляду на викладене, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, яка визначає розмір пенсії у відсотках без обмеження її граничного розміру, що діяла на момент призначення пенсії.

Частиною 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 №5-р/2018 зазначено, що положення частини 1 статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності. Зміст права громадян на соціальний захист, гарантований ст.46 Конституції України, узгоджується із її приписами, за якими, зокрема, людина її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ч.1 ст.3); кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (ст.48). На думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. У разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював чітку правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі в органах прокуратури (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії..

Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що їх служба пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей, а тому це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 10.12.2013 у справі № 21 -348а13, від 17.12.2013 у справі №21-445а13, від 06.10.2015 у справі №21-2432а15.

Новий порядок призначення та виплати пенсій, встановлений Законами України від 02.03.2015 № 213-УІІ, від 28.12.2014 № 76-VIII та від 14.10.2014 № 1697-VII, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання ними чинності, а тому до даних спірних правовідносин слід застосовувати норми статті 50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії), оскільки редакції вказаних законів звужує його права в частині розміру пенсії.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Оскільки позивач постійно працюючи в органах прокуратури сплачував передбачені чинним законодавством страхові внески до Пенсійного фонду України, тому дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії можуть вважатись з урахуванням рішення Європейського Суду з прав людини втручанням у право позивача на мирне володіння майном - пенсією.

Пенсія, як гарантована щомісячна грошова виплата та вид соціального забезпечення є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Стаття 1 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, у редакції протоколів № 11 та № 14 (04.11.1950), визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І цієї Конвенції.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26.06.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності.

Верховний Суд України у постанові від 01.07.2014 у справі №21-244а 14 висловив правову позицію, відповідно до якої правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія призначається за спеціальними законами, виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.

Тобто, внаслідок незаконних дій відповідача сталася загроза протиправного позбавлення позивача права власності, гарантованого частиною четвертою статті 41 Конституції України. Крім того, порушуються вимоги статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що не проведення перерахунку раніше призначеної позивачу пенсії на підставі та у порядку, визначеному у законі, чинному на момент призначення йому пенсії, є втручанням в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу.

Необхідно зазначити про те, що Постановою Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 826/8546/18 залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019, якими визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України в частині неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури та зобов`язано Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та прийняти рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

При цьому, Верховний Суд звернув увагу, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом покладено саме на Уряд.

Неприйняття Кабінетом Міністрів України нормативно-правового акта, який би визначав умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, не може бути підставою для відмови пенсіонеру у такому перерахунку, оскільки це порушує статтю 22 Конституції України.

Такого самого висновку дійшов і Верховний Суд у прийнятому 15.02. 2018 Рішенні у зразковій справі №820/6514/17.

Суд акцентує увагу, що рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 у справі № 3-209/2018(2413/18, 2807/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-УІІ зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-УІІ зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 установлено такий порядок виконання цього Рішення:

- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-УІІ зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:

« 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

У своєму рішенні від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 Конституційний суд України зазначив, що працівник прокуратури, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, набуває право на отримання пенсії. Пенсійне забезпечення таких працівників здійснюється відповідно до статті 86 Закону.

Необхідно також зазначити, що Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду прийняв рішення від 14.09.2020 у зразковій справі №560/2120/20(№ Пз/9901/9/20) - про перерахунок пенсії прокурорів відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ) /2019.

У своєму рішенні Верховний Суд зазначив про те, що твердження Пенсійного органу про факт, що для реалізації пенсіонерами права на перерахунок пенсії, визначеного статтею 86 Закону № 1697-VII (у редакції, що діє з 13.12.2019), обов`язковою умовою є прийняття урядом нової постанови про підвищення заробітної плати прокурорським працівникам, є хибним з огляду на те, що на момент прийняття Конституційним Судом України зазначеного рішення вже існувала суттєва різниця в оплаті праці діючих працівників прокуратури та розмірі заробітних плат, з яких розраховані пенсії прокурорських пенсіонерів. І така нерівність має усуватись Пенсійним Фондом України шляхом беззастережного (відносно дати ухвалення рішення про збільшення заробітку діючих працівників прокуратури) задоволення заяв пенсіонерів про перерахунок пенсії, поданих після 13.12.2019.

Крім того, суд звернув увагу на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 є чинною, а тому відсутні підставі для її незастосування. Таке рішення уряду є рішенням про «підвищення заробітної плати прокурорським працівникам».

За результатами розгляду справи №560/2120/20 як зразкової Верховний Суд дійшов висновку про те, що з 13.12.2019 особи, яким пенсії призначені відповідно до Закону №1789-ХІІ або Закону №1697-VII мають право на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам (зокрема на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657); такі пенсії перераховуються з 13.12.2019.

Висновки Верховного Суду в цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовами до територіальних органів Пенсійного фонду України з вимогами перерахувати пенсію відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ або статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019.

Враховуючи міжнародні стандарти діяльності органів прокуратури та юридичні позиції Конституційного Суду України, метою нормативного регулювання, зокрема питань соціального захисту працівників прокуратури, є уникнення втручання інших органів влади в діяльність прокуратури з метою додержання принципу поділу влади та закріплення виключно на рівні закону питань пенсійного забезпечення працівників прокуратури.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає аргументи відповідача викладені у листі-відповіді у березні 2020 року про відмову позивачу в перерахунку пенсії незаконними та протиправними, оскільки в заяві від 02.03.2020 позивач просив Білоцерківський відділ обслуговування громадян №2 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області провести перерахунок пенсії відповідно до довідки про заробітну плату прокуратури Київської області від 26.02.2020 № 18ф-66, у якій розмір зарплати вирахований за нормами постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 станом на 06.09.2017 тобто на дату набрання чинності згаданої постанови.

Як уже зазначалось, законодавством, а саме ч. 17 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ в редакції чинній станом на дату виходу позивача на пенсію, гарантовано право на перерахунок пенсії, у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №657, яка набрала чинності 06 вересня 2017 року було підвищено розміри посадових окладів та інших складових заробітної плати працівників органів прокуратуру. Тобто право на перерахунок пенсії у позивача виникло ще 6 вересня 2017 року, однак позивач не міг реалізувати своє право на перерахунок пенсії оскільки Кабінет Міністрів України тривалий час ухилявся від прийняття рішення про встановлення порядку перерахунку пенсій прокурорсько-слідчим працівникам органів прокуратури, а органи прокуратури відмовляли у зв`язку з цим у видачі пенсіонерам довідок про розмір та складові заробітної плати.

Лише після прийняття Конституційним Судом України рішення від 13 грудня 2019 року № 7-р (11)2019 позивач набув реальної змоги реалізувати своє право на перерахунок пенсії та 2 березня 2020 року звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії за вислугою років.

Таким чином, відмова відповідача у проведенні перерахунку пенсії позивача суперечить нормам ст. 22, 64 Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України "Про прокуратуру".

Наведене відповідає правовим позиціям, висловленим Верховним Судом України у справах від 15.12.2015 №161/18933/14-а, від 10.12.2013 у справі №21-348а13, а також у зразковій справі №560/2120/20 які відповідно до ст. 244-2 КАС України є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов`язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Статтями 3, 8 Конституції України передбачено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (стаття 77 КАС України).

Разом з тим, відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій. Водночас, доводи відповідача, викладені у відзиві, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При звернені з даним позовом до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 681,60 грн., отже вказані витрати підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправними дії Білоцерківського відділу обслуговування громадян №2 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 022933548) про відмову ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років.

Зобов`язати Білоцерківський відділ обслуговування громадян №2 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) здійснити з 13.12.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) пенсії за вислугу років, відповідно дост.50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ ( у редакції, що діяла на момент призначення пенсії), обчисленої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 657 від 30.08.2017 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», виходячи з розрахунку 90% від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати без обмежень її максимального розміру, відповідно до довідки прокуратури Київської області від 26.02.2020 № 18ф-66.

Зобов`язати Білоцерківський відділ обслуговування громадян №2 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 022933548) здійснити виплату ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) різниці між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією разово та однією сумою з урахуванням довідки прокуратури Київської області від 26.02.2020 №.18ф-66.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1 681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн 60 коп за рахунок бюджетних асигнувань Білоцерківського відділу обслуговування громадян №2 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 022933548).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.