Рішення № 94162620, 09.12.2020, Дружківський міський суд Донецької області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

Номер провадження 2/229/486/2020

Справа № 229/7806/19

09 грудня 2020 року Дружківський міський суд Донецької області

у складі:

головуючого судді Лебеженко В.О.,

за участі:

секретаря судового засіданні Слободкіної Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дружківка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки повного розрахунку,-

В С Т А Н О В И В:

До Дружківського міського суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки повного розрахунку.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що в період з 05 січня 1999 року по 11 грудня 2017 року вона працювала у Дебальцевському загоні воєнізованої охорони Державного підприємства «Донецька залізниця».

Звільнена вона була з підприємства відповідно до наказу (розпорядження) №153/НОР-ос від 11.12.2017 року відповідно до ст.38 КЗпП України за власним бажанням в зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю.

Фактичним приводом для звільнення стала невиплата їй заробітної плати.

Вона звернулась до Дружківського міського суду Донецької області із заявою про стягнення з ДП «Донецька залізниця» заборгованості по заробітній платі. Судовим наказом Дружківського міського суду від 26 червня 2017 року №229/2350/17 на її користь було стягнуто заборгованість по заробітній платі за період з лютого 2016 року по травень 2017 року в сумі 23307,37 грн.

Вказане судове рішення вона передала на виконання до Ворошиловського районного відділу ДВС м.Донецьк територіального управління юстиції у Донецькій області.

03 вересня 2019 року вказаним відділом на її користь були перераховані грошові кошти, стягнуті з ДП «Донецька залізниця».

Вона вважає, що під час її звільнення роботодавцем окрім невиплати заробітної плати, також було порушено її право на отримання вихідної допомоги.

Згідно довідки відповідача розмір її середньомісячного заробітку складає 2814,92 грн.

Таким чином. При звільненні з роботи вона мала отримати від відповідача вихідну допомогу в розмірі 8444,76 грн (2814,92 грн.х3). Цих коштів вона не отримувала.

Згідно вищевказаної довідки відповідача, розмір її середньоденного заробітку складає 95,42 грн.

Кількість календарних днів за період з дня її звільнення 05 грудня 2017 року і по день фактичного розрахунку 03 вересня 2019 року становить 637 днів.

Таким чином сума середнього заробітку, що підлягає стягненню на її користь становить 60782,54 (637х95.42 грн.).

23 грудня 2019 року ухвалою Дружківського міського суду Донецької області було прийнято позовну заяву до провадження, відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити у порядку спрощеного провадження.

25 лютого 2020 року ухвалою Дружківського міського суду Донецької області було замінено первісного відповідача на належного відповідача.

В судове засідання позивач не з`явилась, про місце, дату та час розгляду справи сповіщена належним чином, надала суду заяву про можливий розгляд справи без її участі, на позовних вимогах наполягає.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, про місце, дату, час розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду невідомі.

При цьому, рекомендовані відправлення з копією позовної заяви, додатками до неї та судовою повісткою про явку до суду були вручені представнику відповідачу, про що свідчать поштові повідомлення.

Відповідно до частини першої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 27 рішення ЄСПЛ у справі "Олександр Шевченко проти України" від 26.04.2007 року, заява № 8371/02).

Тобто, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, враховуючи, що представник відповідача повідомлений належним чином про дату, місце та час розгляду справи, причина неявки його є неповажними, відзив не надано, у справі є наявні дані про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим відповідно до ст. 280 ЦПК України розглянути справу у порядку заочного провадження у відсутність відповідача з дотриманням вимог, встановлених законом, за згодою позивача на розгляд справи в порядку заочного провадження.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється на підставі ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановивши і факти та відповідні їм правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", прийнятою відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", вирішено утворити публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі на базі Державного підприємства "Донецька залізниця".

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року № 735 затверджено Статут публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", відповідно до якого товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

21 жовтня 2015 року в Єдиному державному реєстрі проведено державну реєстрацію АТ "Українська залізниця". Державне підприємство "Донецька залізниця" реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та є регіональною філією даного товариства.

Таким чином, враховуючи наведене та дані, внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, АТ «Укрзалізниця» є правонаступником. А тому, саме АТ «Укрзалізниця» несе обов`язок щодо виплати заборгованості заробітної плати перед працівниками, яка виникла у ДП «Донецька залізниця».

Судом встановлено, що позивача ОСОБА_1 в період з 05 січня 1999 року по 11 грудня 2017 року працювала у Дебальцевському загоні воєнізованої охорони Державного підриємства «Донецька залізниця», що підтверджується копією трудової книжки серія НОМЕР_1 .

Відповідно до копії наказу (розпорядження) №153/НОР-ос від 11.12.2017, позивач ОСОБА_1 була звільнена за власним бажанням в зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, за ст.38 КЗпП України.

Згідно копії судового наказу від 26 червня 2017 року №229/2350/17 на користь позивача було стягнуто заборгованість за період з лютого 2016 року по травень 2017 року у розмірі 23307,37 грн.

02 вересня 2019 року, на особистий рахунок позивача була перерахована в повній мірі сума заборгованості за період з лютого 2016 року по травень 2017 року у розмірі 23307,37 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3 від 02 вересня 2019 року.

Відповідно до довідки складеної начальником Дебальцевського загону воєнізованої охорони, встановлено, що позивача працювала у Дебальцевському загоні воєнізованої охорони Державного підприємства «Донецька залізниця» з 05.11.1999 по 11.12.2017. Її середньомісячна заробітна плата складала 2814,92 грн., середньоденна заробітна плата складала 95,42 грн.

Згідно ст. 21 КЗпП України, виплата заробітної плати найманому працівнику є обов`язком роботодавця.

Відповідно до ст.115 КЗпП України, Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Положеннями ст.44 КЗпП України, визначено, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Статтею 38 КЗпП України, встановлено, що працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України, визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, оскільки відповідач в день її звільнення не здійснив виплату всіх належних позивачу сум, вона має право на стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за час затримки повного розрахунку починаючи з 05 грудня 2017 року по день фактичного розрахунку, а саме 03 вересня 2019 року.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою КМУ України від 08 лютого 1995 року №100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Згідно з пунктом 8 розділом IV Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Суд, погоджується із наведеним позивачем розрахунком середнього заробітку за час затримки повного розрахунку починаючи з 05 грудня 2017 року по день фактичного розрахунку, а саме 03 вересня 2019 року і вважає його таким, що відповідає обставинам справи.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За встановлених обставин, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки повного розрахунку.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору та позов задоволено у повному обсязі, суд приходить до висновку, що судовий збір у розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст. 2, 10-12, 80, 141, 259, 263-265, 273, 280-282 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки повного розрахунку – задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ вул. Тверська, б. 5, ЄДРПОУ 40075815) на користь позивача ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Мурманськ, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ), вихідну допомогу в розмірі 8444 (вісім тисяч чотириста сорок чотири) 76 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ вул. Тверська, б. 5, ЄДРПОУ 40075815) на користь позивача ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Мурманськ, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ), середній заробіток за час затримки повного розрахунку з 05 грудня 2017 року і по день фактичного розрахунку 03 вересня 2019 року в сумі 60782 (шістдесят тисяч сімсот вісімдесят дві) грн. 54 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815, юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська,5) на користь держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте Дружківським міським судом Донецької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду через Дружківський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Вступну та резолютивну частини рішення складено та підписано суддею 09 грудня 2020 року.

Повний текст рішення суду складено 14 грудня 2020 року.

Суддя: В.О.Лебеженко