Рішення № 94162344, 15.01.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2021 р. Справа№200/10457/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 0501 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

09.11.2020 ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; рнокпп: НОМЕР_1 ), позивач, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Військової частини А 0501 (юридична адреса: вул. Горішного, буд. 142, м. Чугуїв, Харківська область, 63505; код ЄДРПОУ: 24976272) про:

- визнання протиправною бездіяльність Військової частини А0501 у відношенні до ОСОБА_1 щодо не нарахування та не виплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015 по 17.08.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 17.08.2018 - березень 2018 року;

- стягнення з Військової частини А0501 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 17.08.2018 у сумі 101142 грн. 49 коп. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 17.08.2018 - березень 2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Відзив на позовну заяву з боку відповідача не надходив.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до положень статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що йому при звільненні не була виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 17.08.2018. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2020 у справі №520/1050/2020 зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 16.10.2014 по 17.08.2018. Проте, відповідач виплатив індексацію позивачу не з урахуванням базового місяця 01.01.2008, а на момент збільшення заробітної плати.

Позивач не погоджується з такою бездіяльністю відповідача, вважає її протиправною та необґрунтованою.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. З клопотаннями або заявами потягом розгляду справи до суду не звертався.

Згідно частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , з 16.10.2014 приступив до виконання службових обов`язків за посадою, з 17.08.2018 виключений з особового складу частини та всіх видів забезпечення, що підтверджується витягами з наказів командира військової частини А0501 від 16.10.2014 №228 та від 17.08.2018 №172.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2020 у справі №520/1050/2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А0501 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними дії Військової частини А0501 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 16.10.2014 по 17.08.2018. Зобов`язано Військову частину А0501 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 16.10.2014 по 17.08.2018.

Позивачем зазначено у позові та не оспорюється відповідачем, що позивачу за рішенням суду від 01.04.2020 року у справі №520/1050/2020 нараховано та виплачено суму індексації грошового забезпечення у розмірі 7193,35 грн.

На звернення позивача відповідачем надано відповідь від 10.08.2020 №10/4423, якою повідомлено адресата, що індексація по рішенню суду виплачувалась не з урахуванням базового місяця - 01.01.2008, а на момент збільшення заробітної плати.

Позивач не погодився з діями відповідача щодо проведення розрахунку індексації грошового забезпечення, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено судом вище, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2020, що набрало законної сили 14.09.2020, у справі №520/1050/2020 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А0501 встановлено, що позивач з 16.10.2014 по 17.08.2018 проходив військову службу в Збройних Силах України, а саме у Військовій частині А0501.

Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини А0501 (по строковій службі) від 16.10.2014 № 228 ОСОБА_1 зараховано на службу до Військової частини А0501.

Позивач набув статусу ветерана війни - учасника бойових дій, що підтверджується посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 від 02.09.2015.

Згідно витягу із наказу командира Військової частини А0501 (по особовому складу) від 17.08.2018 №172 позивача звільнено наказом командира Військової частини А0501 (по особовому складу) від 13.08.2018 №157-РС з військової служби в запас за статтею 26 чистиною 5 пунктом 2 підпунктом "й" (які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менш 24 місяців військової служби за контрактом, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу) Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" вважати таким, що з 17.08.2018 приступив до здачі справ та посади та з 17.08.2018 виключено із списків особового складу частини та всіх видів грошового забезпечення.

В межах справи №520/1050/2020 суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і, відповідно до чинного законодавства, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті, так як належить до основних державних гарантій щодо оплати праці.

Судом встановлено наявність підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 16.10.2014 по 17.08.2018.

З огляду на викладене зобов`язано Військову частину А0501 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 16.10.2014 по 17.08.2018.

Відтак, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2020 у справі №520/1050/2020 підтверджено наявність підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 16.10.2014 по 17.08.2018, який включає період, що розглядається у даній справі, а саме: з 01.12.2015 17.08.2018.

З огляду на те, що позивачу за рішенням суду від 01.04.2020 року у справі №520/1050/2020 нараховано та виплачено суму індексації грошового забезпечення у розмірі 7193,35 грн. за період, що включає оскаржуваний у даній справі період, спірним питанням у даній справі є наявність або відсутність правових підстав для застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а за період з 01.03.2018 по 17.08.2018 - березень 2018 року, та правильність обрахунку сум індексації грошового забезпечення позивача.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Преамбулою Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII визначено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Поняття індексації грошових доходів наведене у статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», положеннями якої визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Так, згідно статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.

Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об`єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті.

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (стаття 9 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).

У відповідності до статті 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно частини другої статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок №1078).

Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 (у редакції, чинній з 01.01.2015) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Абзацами 1, 2 пункту 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства. Між тим, індексація доходів громадян, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних соціальних гарантій, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Пунктом 5 Порядку № 1078 (в редакції, чинній до 01.12.2015) визначено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

З 01.12.2015 редакція пункту 5 Порядку № 1078 передбачає, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Аналіз редакцій норми пункту 5 Порядку № 1078 дозволяє зробити висновок, що до 01.12.2015 будь-яке зростання доходів громадян, в тому числі військовослужбовців, мало наслідком зміну базового місяця для нарахування індексації.

Відтак, до 01.12.2015 базовий місяць для обрахунку індексації не був прив`язаний до події зростання тарифних окладів працівника.

Проте, редакція пункту 5 Порядку № 1078, яка діє з 01.12.2015, покладає обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення військовослужбовців) на підприємства, установи, організації у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації з урахуванням базового місяця, в якому відбулося підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання тарифних ставок (окладів).

Таким чином, з 01.12.2015 зміна базового місяця для нарахування індексації залежить від підвищення тарифних ставок (окладів).

Згідно з пунктом 6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об`єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація допомоги по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, проводиться за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття; 5) індексація стипендій особам, які навчаються, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються; 6) індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів; 7) індексація сум відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також сум, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.

Приписами пункту 10-1 Порядку № 1078, у редакції, чинній до 01.12.2015, визначалось, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.

Порядок № 1078 доповнено пунктом 10-2 згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 526 від 13.06.2012, яка діє в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015.

Пункт 10-2 Порядку № 1078 застосовується з 01.12.2015 та встановлює, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Відтак, з 01.12.2015 положення пункту 10-2 Порядку № 1078 застосовуються до новоприйнятих працівників.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що 01.12.2015 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а з моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (далі - постанова № 1294), яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018, встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені, зокрема, Додатками № 1-7 до Постанови №1294.

01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - постанова № 704), якою було затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить висновку, що з 01.12.2015 по 28.02.2018 відповідач мав встановити базовий місяць для обчислення індексації грошового забезпечення позивача - січень 2008 року, доказів протилежного відповідачем не надано.

В свою чергу, посилання позивача на зміст пункту 14 Порядку №1078, згідно якого єдиним органом, який має право надавати роз`яснення щодо порядку нарахування індексації грошових доходів населення, є Мінсоцполітики, а саме роз`яснення, надані у листі від 29.12.2017 № 122/0/66-17 стосовно визначення базового місяця для розрахунку індексації, не приймається судом до уваги, оскільки вказаний лист не є нормативно-правовим актом, носить інформаційний, роз`яснювальний та рекомендацій характер.

З огляду на те, що відповідачем не заперечується проведення ним обчислення індексації грошового забезпечення позивача не з урахуванням місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця (базового місяця 01.01.2008), а обчислення індексації з розрахунку збільшення розміру його грошового забезпечення, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Таким чином, з 01.12.2015 позивач має право на проведення індексації його грошових доходів, виходячи з базового місяця - січня 2008 року.

01.03.2018 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», положеннями якої встановлено розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками.

Враховуючи вказане, суд приходить висновку, що у період з 01.12.2015 по 28.02.2018 відповідач мав встановити базовий місяць для обчислення індексації грошового забезпечення позивача - січень 2008 року.

Щодо визначення базового місяця індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 17.08.2018, суд зазначає наступне.

Так, 01.03.2018 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

З 01.03.2018 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками.

Отже, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації грошового забезпечення став березень 2018 року, оскільки саме в цьому місяці відбулося підвищення розміру грошового забезпечення.

З огляду на те, що відповідачем не заперечується проведення ним обчислення індексації грошового забезпечення позивача за розглядаємий період не з урахуванням місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця (базового місяця 01.03.2018), а обчислення індексації з розрахунку збільшення розміру його грошового забезпечення, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

На підставі зазначеного, суд робить висновок, що з 01.03.2018 по 17.08.2018 відповідач мав встановити базовий місяць для обчислення індексації - березень 2018 року.

Отже, доводи позивача в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Наведене відповідає правовим висновкам Першого апеляційного адміністративного суду у справі № 200/9297/19-а та Верховного Суду в зазначеній справі, що викладено у постанові від 10.09.2020 у справі № 200/9297/19-а.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 17.08.2018 у сумі 101142 грн. 49 коп., суд зазначає наступне.

Позовні вимоги щодо стягнення 101142 грн. 49 коп. індексації грошового забезпечення за період служби з 01.12.2015 по 17.08.2018 не підлягають задоволенню, адже є передчасними.

Вказаного висновку суд дійшов з огляду на те, що (як встановлено судом вище) відповідачем обчислено суму індексації позивача за некоректним алгоритмом: без застосування базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення, відтак суд не може підміняти в спірних правовідносинах відповідача та визначати належний позивачу певний розмір індексації.

Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи висновок суду про допущення відповідачем протиправної бездіяльності через не нарахування та не виплату у повному обсязі індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015 по 17.08.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 17.08.2018 - березень 2018 року, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом зобов`язання відповідача нарахувати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 17.08.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексацію грошового забезпечення в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 17.08.2018 - березень 2018 року та виплатити суму нарахованої індексації з відрахуванням раніше сплачених сум.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 139 КАС України судовий збір у даній справі стягненню не підлягає.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 КАС України. Відповідно до частини 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За приписами частини 3 цієї статті для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1 та адвокатським об`єднанням «МОДУМ» укладений договір №05/10-10 від 10.10.2020 про надання правничої допомоги.

Згідно з пунктом 3.1 даного договору сторони домовилися, що з питання стягнення невиплаченої індексації грошового забезпечення військовослужбовцям, розмір витрат залежить від фактично потраченого часу адвокатом виходячи зі ставки 2000 гривень за годину роботи.

Відповідно до акта виконаних послуг до Договору про надання правничої допомоги №05/10-10 від 10.10.2020 сторони домовились, що вартість виконаних робіт згідно умов договору становить 6000 гривень.

Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивач зазначив, що поніс витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 (шість тисяч) гривень, яку йому надавав адвокат Буряк О. М. адвокатського об`єднання «МОДУМ». Вартість оплати правової допомоги підтверджується прибутковим касовим ордером від 02.11.2020 на суму 6000 (шість тисяч) гривень.

Разом з тим, з акта виконаних послуг вбачається включення витрат на здійснення математичних розрахунків невиплаченої індексації грошового забезпечення Клієнта 1 год.

В свою чергу, судом встановлено, що здійснення математичних розрахунків невиплаченої індексації грошового забезпечення позивача здійснено ФОП ОСОБА_2 на виконання договору між АО «МОДУМ» та ФОП ОСОБА_2 , проте доказів понесення Адвокатським об`єднанням витрат на оплату вказаних послуг позивачем не надано.

Враховуючи зазначене, суд констатує, що матеріалами справи не підтверджено понесення часових та матеріальних витрат АО «МОДУМ» на здійснення математичних розрахунків невиплаченої індексації грошового забезпечення позивача, з огляду на що витрати у розмірі 2000,00 грн. не враховуються судом при обрахунку витрат позивача на правничу допомогу.

Відтак, при розподілі судових витрат на правничу допомогу, суд виходить з розміру понесених позивачем витрат в сумі 4000,00 грн.

Відповідач не оспорює розмір наданої позивачеві правової допомоги.

Верховний суд у постанові від 16.04.2020 у справі №727/4597/19 зазначив, що відповідно до положень статті 14 ПК України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон №5076-VI не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон №265/95-ВР, Положення №13 та Положення №148 не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність.

Тобто, аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа.

Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, Верховний Суд дійшов висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.

Також колегія суддів Верховного Суду зазначає, що статтею 134 КАС України не визначено конкретної форми документа, що надається до суду для підтвердження здійснення оплати витрат на оплату послуг адвоката.

За приписами частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за можливе прийняти наведені вище довідки, у сукупності з іншими доказами, в якості доказів на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Проте, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З урахуванням викладеного, враховуючи обґрунтованість та пропорційність витрат до предмета спору, значення справи для сторін, а також враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу в розмірі 2000,00 гривень.

Така позиція суду узгоджується з висновками Першого апеляційного адміністративного суду, які викладені у постанові від 05.05.2020 у справі №200/6313/19-а.

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) до Військової частини А 0501 (юридична адреса: вул. Горішного, буд. 142, м. Чугуїв, Харківська область, 63505; код ЄДРПОУ: 24976272) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А0501 у відношенні до ОСОБА_1 щодо не нарахування та не виплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015 по 17.08.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 17.08.2018 - березень 2018 року.

Зобов`язати Військову частину А 0501 нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 17.08.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 17.08.2018 - березень 2018 року та виплатити суму нарахованої індексації з відрахуванням раніше сплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Військової частини А0501 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 15.01.2021.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом частини 3 статті 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.С. Молочна