Рішення № 94162134, 15.01.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2021 року Справа № 160/15446/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полікс Групп" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Полікс Групп" (далі - Підприємство, ТОВ «Полікс групп», декларант) до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 13.10.2020 року №UA110160/2020/800108/1 про коригування митної вартості товарів.

В обґрунтування позову Підприємство посилалось на протиправність оскарженого рішення, оскільки вважає, що ним подано до митного органу повний пакет необхідних документів, які не мали розбіжностей і містили усі необхідні відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості за заявленим методом. Позивач також зауважив, що усі розбіжності, які виявив відповідач є формальними і безпідставними з огляду на те, що останній не вказав, які саме документи, що подавалися Підприємством при митному оформленні містили розбіжності та/або ознаки підробки.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.11.2020 року позов залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Тією ж ухвалою суду відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.

Відповідач скористався наданим правом і надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки наданими з митною декларацією документами, які містили розбіжності, неможливо підтвердити числові значення заявленої декларантом митної вартості за основним методом, у зв`язку з чим і прийняті рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом 2-ґ.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.

Судом встановлено та не є спірним, що 01.03.2018р. укладено контракт №01/03-2018 на підставі якого Продавець (ROSSER CAPITAL GROUP) зобов`язався продати, а Покупець (ТОВ «Полікс групп») прийняти та оплатити Товар, асортимент та кількість по кожній партії вказується у відповідних Доповненнях, які є невід`ємною частиною Контракту.

Відповідно до Доповнення №31 від 05.10.2020р. до контракту №01/03-2018 від 01.03.2018р. Продавець поставив на адресу Покупця товар – полотно неткане, синтетичного волокна у рулонах з поверхневою щільністю понад 25г/м2, але не більше як 70г/кв.м., без покриття, без оздоблення, без просочення, не дубльований, білого кольору, спанлейс сітчастої структури на загальну суму 32 146, 18 дол.США.

Поставка товару здійснена на умовах DAP DNIPRO.

Митна вартість товару визначена із застосуванням основного методу – за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Для здійснення митного оформлення та підтвердження заявленої митної вартості позивачем було подано ЕМД №UA110160/2020/012392, в якій було визначено митну вартість товару за ціною договору в сумі 32 146, 18 дол.США (курс валют 28.2098).

Для підтвердження заявленої митної вартості та обраного методу її визначення декларантом до митного органу подано: митну декларацію №UA110160/2020/012392; контракт №01/03-2018 від 01.03.2018р.; доповнення №31 від 05.10.2020р.; інвойс від 05.10.2020р. №31; пакувальний лист від 03.10.2020р.; прайс-лист від 01.10.2020р. виробника; комерційна пропозиція від 01.10.2020р.; прайс лист від 01.10.2020р. продавця; сертифікат якості товару від 29.09.2020 р. №1,2; комерційний інвойс ІНR2020000000978 від 03.10.2020р.; міжнародна товарно-транспортна накладна №59368 від 03.10.2020р.; митна декларація країни відправлення 20590100ЕХ014216; сертифікат походження товару D 0120259 від 03.10.2020р.; книжка МДП від 03.10.2020р. UX.82959368; копія митної декларації країни відправлення 20341300ЕХ642116 від 03.10.2020р.

При митному оформленні вказаного товару відповідачем складено повідомлення №1 про надання додаткових документів.

У відповідь на повідомлення декларантом надано пояснення та додаткові документи- переклад на українську мову контракту від 01.03.2018р. №01/03-2018;

- переклад на українську мову міжнародної товарно-транспортної накладної СМR;

- пакувальний лист від 03.10.2020р.;

- переклад на українську мову митної декларації країни відправлення.

Між тим, відповідач прийняв оскаржене рішення про коригування митної вартості товару від 13.10.2020 року №UA110160/2020/800108/1, відповідно до якого митну вартість заявленого товару скориговано із застосуванням резервного методу 2-ґ. Застосовуючи вказаний метод відповідач керувався наявною у інформаційних ресурсах митниці інформації про митне оформлення раніше ввезеного товару на підставі відповідних декларацій, що вже пройшли митне оформлення.

Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач оскаржив його до суду, правомірність прийняття якого і є предметом розгляду у вказаному спорі. При цьому, декларант сплатив різницю митних платежів та випустив товар у вільний обіг під гарантійні зобов`язання.

При вирішені спору суд виходить із того, що за приписами статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні:а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

У даному випадку спірним рішенням визначена митна вартість товару за резервним методом 2-ґ.

Відповідно до положень статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно із ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. До документів, які підтверджують митну вартість належить, декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з ч.6 ст.54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару у разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. Проте, такі повноваження орган доходів і зборів повинен реалізовувати виключно на підставі та у спосіб, передбачений Митним кодексом України.

Як встановлено судом, підставою для витребування додаткових документів у декларанта, став висновок митного органу щодо того, що надані під час митного оформлення товару документи мають суттєві розбіжності та невідповідності, які не дають можливості перевірити числові значення заявленої митної вартості.

Так, однією із невідповідностей у наданих документах відповідач вважав, що поставка товару заявлена до митного оформлення на підставі зовнішньоекономічного контракту від 01.03.2018р. № 01/03-2018 між UAB ROSSER CAPITAL GROUP та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОЛІКС ГРУПП», специфікації (додатку) від 05.10.2020р. доп.№31, яка є невід`ємною частиною контракту, інвойсу від 05.10.2020р. № 31, проте позивачем не надано документів, що надані до митного оформлення згідно гр. 44 ЕМД.

Проте, така позиція відповідача є необґрунтованою, оскільки під час консультування з митницею декларантом надано пояснення та додаткові документи, а саме переклад на укр.мову контракту від 01.03.2018р. №01/03- 2018, переклад на укр.мову міжнародної товарно-транспортної накладної CMR; пакувальний лист від 03.10.2020р.; переклад на укр.мову митної декларації країни відправлення.

У відповіді на повідомлення зазначено, що при здійсненні митного оформлення надано переклади документів: комерційного інвойсу, пакувального листа, паспорти якості на 2 різні позиції товару, прайс-листа Виробника, комерційної пропозиції Виробника, комерційну пропозицію Продавця.

Інші документи, а саме доповнення №31, інвойс №31 складені на українській мові.

Отже, позивачем надані всі документи, що дають змогу встановити числові значення товару на українській мові, тобто декларантом були виконані вимоги митниці в повному обсязі, проте, у зв`язку з неврахуванням поданих позивачем документів під час консультування, відповідач дійшов протиправних висновків про невиконання вимог митниці в цій частині.

Враховуючи протиправне неприйняття документів, поданих позивачем у відповідь на повідомлення про надання додаткових документів, та наявність у позивача підтверджень надіслання вказаних документів митниці належним чином, суд наголошує на відсутності виявленого митницею порушення станом на день прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості.

Що ж до посилань відповідача про те, що товар постачається на підставі контракту №01/03-2018 від 01.03.2018, у контракті зазначено, що інвойс є невід`ємною частиною контракту, пакувальний лист від 03.10.2020 не містить підписів продавця, суд зазначає, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) пакувального листа. Пакувальний лист (англ. Packing List) - супровідний документ до вантажу, де дається перелік усіх видів, артикулів і сортів товарів, що перебувають у кожному товарному місці. Затвердженої форми пакувального листа та вимог щодо його заповнення законодавством України та міжнародним законодавством не передбачено, з огляду на що жодна інформація викладена в пакувальному листі не суперечить його суті та не може слугувати підставами для сумніву.

При цьому, оскаржуване рішення про коригування митної вартості не містить доводів відповідача, яким чином певні недоліки, які на його думку є в пакувальних листах, якимось чином вплинули на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару. Відсутність реквізиту в документі ніяким чином не впливає на митну вартість товарів.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.07.2020 року у справі № 815/2731/18.

Більше того, на спростування позиції митниці, судом встановлено, що пакувальний лист від 03.10.2020р.було надано з усіма необхідними реквізитами, у тому числі з підписом та печаткою Виробника товару.

Щодо доводів митниці про те, що за оцінюваною партією товару у електронному інвойс і декларантом зазначено виробника - BASAL TEKN1K TEKSTIL SANAYi VE TiCARET A.S. тa торгівельну марку BASAL, у контракті, інвойсі та паспорті якості відсутня інформація щодо виробника та ТМ, у митного органу відсутнє підтвердження виробника товару, суд зазначає наступне.

Так, до переліку додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Водночас, положення цієї статті передбачають можливість надання на підтвердження митної вартості товарів не лише прайс-лист виробника, а й інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, до яких, зокрема можна й віднести прайс-лист продавця товару, паспорт якості на фірмовому бланку, комерційний інвойс, пакувальний лист.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.07.2020 року у справі № 815/2731/18.

Всі ці документи були подані декларантом під час декларування товару, а саме:

- доповнення №31 від 05.10.2020р. до контракту №01/03-2018 від 01.03.2018р., в якому зазначається Виробник BASAL TEKNIK TEKSTIL SANAYIVE TICARET ANONIM SIRKETI, крім того у описі товарів, що поставляється по кожній позиції зазначено Виробника BASAL;

- виробником товару BASAL TEKNIK TEKSTIL SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI було надано: прайс лист від 01.10.2020р., комерційна пропозиція від 01.10.2020р., паспорт якості видано на фірмовому бланку BASAL TEKNIK TEKSTIL (з печаткою та підписом уповноваженої особи), комерційний інвойс, пакувальний лист від 03.10.2020р. Усі зазначені документи були надані при оформленні ЕМД.

З наведених документів можливо встановити виробника товару, проте вказані документи не були враховані митницею з невідомих підстав, що призвело до того, що відповідач дійшов протиправних висновків про невиконання вимог митниці в цій частині.

Таким чином, на час винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, позивачем виконано обов`язок, покладений на декларанта частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, та надано всі передбачені законодавством документи на підтвердження виробника товару.

Таким чином суд доходить висновку, що на підставі наданих декларантом документів, перелік яких відповідає вимогам ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, митний орган мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих позивачем, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості.

Суд також зауважує, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації, що містяться у внутрішніх базах даних митного органу, оскільки у ній відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить усіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Викладена правова позиція відповідає правовому висновку Верховного Суду, наведеному у постанові від 07.08.2018 у справі № 815/3400/17.

Наведене свідчить про недотримання відповідачем процедури прийняття оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим суд доходить висновку, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень під час судового розгляду справи не доведено правомірності дій щодо відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору, а встановлені судом обставини свідчать про надання позивачем достатнього обсягу документів, необхідних для визначення митної вартості за основним методом. При цьому, відповідачем не доведено обґрунтованість виникнення сумніву у заявленій позивачем митній вартості товару та не надано доказів правомірності дій при прийнятті рішення про коригування митної вартості, у тому числі у частині обґрунтованості прийнятої у цих рішеннях ціни за одиницю товару.

Підсумовуючи вищевикладене, оскаржене рішення контролюючого органу є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки позивачем надано усі передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що експортується на територію України та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, у зв`язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно із статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати зі сплату судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Полікс Групп" задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 13.10.2020 року №UA110160/2020/800108/1.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полікс Групп" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 9049 грн. (дев`ять тисяч сорок дев`ять) 58 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.Є. Букіна