Рішення № 94162113, 15.12.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2020 року Справа № 160/12405/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, третя особа без самостійних вимог на предмет позову: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, третя особа без самостійних вимог на предмет позову: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Дніпропетровській області від 30.09.2020 року № М-301/01-26 в оформленні і направленні до Головного управління Пенсійного фонду Україні у Дніпропетровській області Довідки про розмір грошового забезпечення що враховується для перерахунку пенсії ОСОБА_1 станом на 30 січня 2020 року;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Дніпропетровській області скласти та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Довідку про розмір грошового забезпечення що враховується для перерахунку пенсії ОСОБА_1 станом на 30 січня 2020 року відповідно до вимог статей 43 та 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням положення пункту 4 та 5 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із обов`язковим зазначенням розміру посадового окладу та окладу за спеціальним званням шляхом множення 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати встановленої на 01 січня 2020 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками № 1, 12, 13 та 14 цієї постанови та пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393» із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у зв`язку із набранням законної сили Постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, тобто з 30.01.2020 відновлено дію пункту 4 Постанови №704 в редакції, що діяла до 21.02.2018, а саме: Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Відтак відмова Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області у підготовці та надані до ГУ ПФУ оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 30.01.2020р., у зв`язку з тим, що Урядом не приведено у відповідність підзаконні нормативно-правові акти (не внесені зміни у Порядок № 45 щодо форми довідки), є протиправною і такою, що порушує права позивача. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем безпідставно визначено розміри основних та додаткових видів грошового забезпечення позивача із застосуванням саме показника «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб», без врахування вимог, передбачених додатками 1 та 14 Постанови КМУ №704, що є чинними та якими визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, тобто, з урахуванням наведеного, відповідач повинен був застосовувати як вихідний показник для визначення розміру основних та додаткових видів грошового забезпечення позивача саме 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2020р.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні з огляду на те, що рішення суду в адміністративній справі не є обставиною, яка тягне за собою обов`язок оформити та направити до пенсійного органу нову довідку про розмір грошового забезпечення, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовцям, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Відповідачем наголошено, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови КМУ № 103 від 21.02.2018р. При цьому, на думку відповідача, визнання нормативного акта таким, що втратив чинність чи його скасування не поновлює дію актів, які ним скасовано або визнано такими, що втратили чинність. Пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 №1774-УІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі -Закон), який набрав чинності 01.01.2017, установлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Відтак, відповідач наголошує, вказаний пункт Постанови КМУ № 704 від 30.08.2017 в частині, яка суперечить нормам розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016р. №1774-УІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», не підлягає застосуванню.

04.11.2020 року до суду надійшли пояснення від третьої особи без самостійних вимог на предмет позову: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в яких останній заперечує проти адміністративного позову та просить суд відмовити у їх задоволенні.

Позивачем подано відповідь на відзив та відповідь на пояснення третьої особи, в яких позивач просив відхилити доводи відповідача та третьої особи, зазначені у відзиві і поясненнях та задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Ухвалою суду від 12.10.2020 року відкрито провадження у справі та відповідно до частини 2 статті 257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Першим днем для прийняття рішення по даній справі є 12.12.2020 – вихідний день (субота), 14.12.2020 – припадає на період перебування судді у відпустці, у зв`язку з чим, дане рішення прийнято першим робочим днем – 15.12.2020р.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

ОСОБА_1 є пенсіонером Державної служби України з надзвичайних ситуацій з 30 грудня 2005 року, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років.

Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону», довідка про розмір грошового забезпечення, що враховується при перерахунку пенсії була оформлена відповідачем та подана до ГУ ПФУ у Дніпропетровській області. Вказаний перерахунок був здійснений із таких сум грошового забезпечення, за посадою - начальник відділу організаційно-штатної роботи та обліку кадрів управління персоналу Головного управління ДСНС у Дніпропетровській області, 10.04.2018 року за №1491, згідно списку ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, було підготовлено та направлено довідку для перерахунку пенсії з 01.01.2018 року.

Відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2020 року по справі 160/2302/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Дніпропетровській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено та визнано протиправною відмову Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Дніпропетровській області в оформленні і направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області довідки про грошове забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 05.03.2019 року; зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Дніпропетровській області скласти та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області довідку про грошове забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 станом на 05.03.2019 року відповідно до вимог статей 43,63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахування положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового складу і начальницького складу та деяких інших осіб» із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

Відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 травня 2020 року по справі № 160/2302/20 відповідачем оформлена на ім`я позивача та направлена на адресу третьої особи довідка від 19 червня 2020 року за № 1818, станом на 05 березня 2019 року.

Відповідно до зазначеної довідки відповідачем були встановлені позивачу наступні види грошового забезпечення : посадовий оклад ( 36 тарифний розряд) -6570,00 грн. ( на 3 % нижче посадового окладу керівника); оклад за спеціальним званням - 1480,00 грн. (полковник внутрішньої служби); надбавка за вислугу років - 4025,00 грн. ( 50% ( посадовий оклад + оклад за спеціальним званням); надбавка за особливості проходження служби - 6037,50 грн. ( 50% ( посадовий оклад + оклад за спеціальним званням + надбавка за вислугу років); надбавка за роботу з таємними документами - 657,00 грн. (10% посадового окладу); премія - 657,00 грн. (10% посадового окладу).

Так, 29.01.2020 року набрала законної сили Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, якою визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, тобто з 30.01.2020 відновлено дію пункту 4 Постанови №704 в редакції, що діяла до 21.02.2018р.

У зв`язку із вказаними обставинами, 03.09.2020р. позивач звернувся до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області із заявою, в якій просив підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на 30.01.2020 р., у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ та з врахуванням положень Постанови №704, із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 .

Листом від 30.09.2020 року за №М-301/01-26 Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області повідомило, що приводом для оформлення нових довідок про грошове забезпечення є прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення із затвердженням нової форми довідки, з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством. Вказано, що під час розгляду заяви позивача, не встановлено факту прийняття Кабінетом Міністрів України рішень, які б тягнули за собою зміни в грошовому забезпеченні осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту. Тому, підстави для висновків про те, що у Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області виник обов`язок оформити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області іншу довідку про новий розмір грошового забезпечення з 30.01.2020р., відсутні.

Вважаючи дії відповідача протиправними щодо невиготовлення та ненадання позивачеві оновленої довідки про його грошове забезпечення з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, позивач звернувся до суду із цією позовною заявою.

Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією законами України.

Відповідно до ч.1 ст.68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (ч.1 ст.43); кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом (ч.4 ст.43).

Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдина система їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовців та членів їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах встановлені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII)

Згідно з частиною 1 статі 9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною 2 статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця (ч. 3 ст. 9 Закону № 2011-XII).

За приписами частини 4 статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

30.08.2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 (далі - постанова № 704).

Постановою № 704 зокрема затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції, чинній до 24.02.2018) установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Проте, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. № 103 (яка набрала чинності 24.02.2018) до Постанови № 704 внесено зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови КМУ № 704 викладено у новій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

Разом з тим, згідно пунктом 1 Примітки Додатку 1 постанови КМУ № 704 "Тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу" (в редакції постанови КМУ № 1041 від 20.12.2017) посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого Законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.

Згідно Примітки Додатку 14 "Схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу" оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого Законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли розмір окладу визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.

Виходячи з наведених вище приписів законодавства судом встановлено, що на момент виникнення спірних правовідносин пункт 4 постанови КМУ № 704 (в редакції постанови КМУ № 103) визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня 2018 р.", тоді як згідно приміток до вказаних додатків розрахунковою величиною визначено процентний показник від розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Отже, спірним у справі є правомірність застосування відповідачем при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача такого показника, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня 2018 р.».

Проте, суд звертає увагу на ті обставини, що на момент набрання чинності постановою КМУ №704 п.4 вказаного нормативного акту викладений у редакції згідно з п.6 Постанови КМУ від 21.02.2018р. №103, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

В подальшому пункт 6 постанови КМУ №103 втратив чинність у зв`язку із набуттям законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. по справі №826/6453/18.

Тобто лише з 29.01.2020р. відновлена дія п.4 постанови КМУ №704 у первісній редакції, котра запроваджувала у якості однієї із величин алгоритму розрахунку показника окладу за посадою - мінімальний розмір заробітної плати.

Вирішуючи справу, суд зважає на нечіткість постанови №704, коли примітки до додатків 1, 14 на які покликається позивач і які, не визнає відповідач, є в свою чергу частинами даного нормативно-правового акта, які представляють державно-владний припис, призначений для спеціального текстового або символічного підкреслення, має супровідний характер.

В той же час суд зауважує, що пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (надалі також Закон № 1774-VIII), який набрав чинності 01.01.2017, установлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Суд вважає. що під час розв`язання колізії між нормами п.3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016р. №1774-VІІІ та п.4 постанови КМУ №704 у редакції до внесення змін постановою КМУ №103 перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили, позаяк Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.99р. №8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20.03.2002р. №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Ольсон проти Швеції", а саме, що норма спеціального Законом не може розглядатися як право, якщо її не сформульовано з достатньою точністю так, щоб громадянин мав змогу, якщо потрібно, з відповідними рекомендаціями, до певної міри передбачити наслідки своєї поведінки. Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідальність за подолання недоліків законодавства, правових колізій, прогалин, інтерпретаційних сумнівів лежить, в тому числі, і на судових органах, які застосовують та тлумачать закони (рішення у справах "Вєренцов проти України", "Кантоні проти Франції").

Таким чином, згідно з Постановою КМУ № 704 (в редакції Постанови КМУ № 103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений Законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.

З огляду на викладене, суд вважає помилковою позицію позивача щодо не застосування відповідачем при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням, що враховуються для перерахунку його пенсії, такої розрахункової величини як мінімальна заробітна плата, оскільки зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови № 704 не узгоджуються з пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

З цих міркувань суд вважає нерелевантними посилання заявника на будь-які судові акти, котрі у розумінні ч.5 ст.78 КАС України не мають преюдиційного значення, а також не підлягають обов`язковому урахуванню у силу ч.5 ст.242 КАС України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Короленка, буд. 4, ЄДРПОУ 38598371), третя особа без самостійних вимог на предмет позову: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Згідно ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Турлакова