Рішення № 94162097, 24.12.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2020 року Справа № 160/13104/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полікс Групп" до Дніпровської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Полікс Групп" (далі Підприємство, ТОВ «Полікс групп», декларант) до Дніпровської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення відповідача від 04.09.2020 року №UA110160/2020/800045/1 про коригування митної вартості товарів.

В обґрунтування позову Підприємство посилалось на протиправність оскарженого рішення, оскільки вважає, що ним подано до митного органу повний пакет необхідних документів, які не мали розбіжностей і містили усі необхідні відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості за заявленим методом. Позивач також зауважив, що усі розбіжності, які виявив відповідач є формальними і безпідставними з огляду на те, що останній не вказав, які саме документи, що подавалися Підприємством при митному оформленні містили розбіжності та/або ознаки підробки.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 року позов залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Тією ж ухвалою суду відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.

Відповідач скористався наданим правом і надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки наданими з митною декларацією документами, які містили розбіжності, неможливо підтвердити числові значення заявленої декларантом митної вартості за основним методом, у зв`язку з чим і прийняті рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом 2-ґ.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.

Судом встановлено та не є спірним, що 01.03.2018р. укладено контракт №01/03-2018 на підставі якого Продавець (ROSSER CAPITAL GROUP) зобов`язався продати, а Покупець (ТОВ «Полікс групп») прийняти та оплатити Товар, асортимент та кількість по кожній партії вказується у відповідних Доповненнях, які є невід`ємною частиною Контракту.

Відповідно до Доповнення №29 від 01.09.2020р. до контракту №01/03-2018 від 01.03.2018р. Продавець поставив на адресу Покупця товар – полотно неткане, з поліпропилену у рулонах з поверхневою щільністю понад 25г/м2, без просочення та покриття, без оздоблення текстильного матеріалу (блакитний, рожевий, м`ятний, білий) на загальну суму 21 961, 63 дол.США. У доповненні №29 від 01.09.2020р. передбачені умови постачання - FOB Шекоу (Китай).

Митна вартість товару визначена із застосуванням основного методу – за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Для здійснення митного оформлення та підтвердження заявленої митної вартості позивачем було подано ЕМД №UA110160/2020/010030, в якій митну вартість товару визначено за ціною договору у сумі 21 961, 63 дол. США (оф. курс валют 27.6049).

Для підтвердження заявленої митної вартості та обраного методу її визначення декларантом до митного органу подано: митну декларацію №UA110160/2020/010030; контракт №01/03-2018 від 01.03.2018р.; доповнення №29 від 01.09.2020р.; інвойс від 01.09.2020р. №29; пакувальний лист; прайс-лист 2020 виробника; комерційний інвойс JS218-07 від 22.07.2020р.; прайс лист продавця Rosser; паспорта якості від 25.07.2020р. 3 екземпляри на різні види товару; коносамент №МКРВ20073378; експорта декларація країни відправлення №520820200580096411; сертифікат походження товару; додаткова угода №2 до договору транспортного експедирування №1906/14-1 від 19.06.2014р.; довідка (калькуляція) про транспортні витрати від 31.08.2020р.; рахунок №2008727 від 31.08.2020р. до договору №1906/14-1 від 19.06.2014р.; лист №1868 від 01.09.2020р. ДП «УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА» щодо відповідності цін.

При митному оформленні вказаного товару відповідачем складено повідомлення №1 про надання додаткових документів.

У відповідь на повідомлення декларантом надано пояснення та додаткові документи, а саме:

- Доповнення №29 від 01.09.2020р. (на українській мові та зазначено Виробника);

- Інвойс №29 від 01.09.2020р. (на українській мові та зазначено Виробника);

- Уточнений розрахунок від 31.08.2020 № 2008727, в якому зазначено реквізити сторін, номер та дата договору транспортного експедирування, номер коносаменту №MRFB20073378 та номер контейнеру NYKU5142780

- Довідка (калькуляція) про транспортні витрати згідно рахунку від 31.08.2020 №2008727

- Копія митної декларації країни відправлення (переклад на українську мову).

- Прайс-лист з повним асортиментом товарів та умовами поставки товарів FOB Shekou.

Між тим, відповідач прийняв оскаржене рішення про коригування митної вартості товару від 04.09.2020 року №UA110160/2020/800045/1, відповідно до якого митну вартість заявленого товару скориговано із застосуванням резервного методу 2-ґ. Застосовуючи вказаний метод відповідач керувався наявною у інформаційних ресурсах митниці інформації про митне оформлення раніше ввезеного товару на підставі відповідних декларацій, що вже пройшли митне оформлення.

Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач оскаржив його до суду, правомірність прийняття якого і є предметом розгляду у вказаному спорі. При цьому, декларант сплатив різницю митних платежів та випустив товар у вільний обіг під гарантійні зобов`язання.

При вирішені спору суд виходить із того, що за приписами статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні:а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

У даному випадку спірним рішенням визначена митна вартість товару за резервним методом 2-ґ.

Відповідно до положень статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно із ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. До документів, які підтверджують митну вартість належить, декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з ч.6 ст.54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару у разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. Проте, такі повноваження орган доходів і зборів повинен реалізовувати виключно на підставі та у спосіб, передбачений Митним кодексом України.

Як встановлено судом, підставою для витребування додаткових документів у декларанта, став висновок митного органу щодо того, що надані під час митного оформлення товару документи мають суттєві розбіжності та невідповідності, які не дають можливості перевірити числові значення заявленої митної вартості.

Так, однією із невідповідностей у наданих документах відповідач вважав, що поставка товару заявлена до митного оформлення на підставі зовнішньоекономічного контракту від 01.03.2018р. № 01/03-2018 між GUANGZHOU JINSHENG HUIHUANG NON-WOVEN FABRIC INDASTRIAL CO, LTD та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОЛІКС ГРУПП», специфікації (додатку) від 01.09.2020р. доп.№29, яка є невід`ємною частиною контракту, інвойсу від 01.09.2020р. № 29. Відповідно до відомостей, що містяться у наданих до митного оформлення документах, поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки FOB-SHEKOU (Китай). Умови поставки FOB передбачають, що покупець зобов`язаний за свій рахунок укласти договір перевезення товару. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості): витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. З метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової декларантом надано договір транспортного експедирування від 19.06.2014р. №1906/14-1, заявку від 07.07.2020 №1, інвойс від 31.08.2020 №2008727. У відомостях щодо транспортно-експедиційного обслуговування у заявці, яка є невід`ємною частиною договору від 19.06.2014р. №1906/14-1 не має посилання на коносамент, інвойс, тобто на товар який прийнятий до перевезення та не може кореспондетуватись з наданим інвойсом на оплату наданих послуг від 31.08.2020 №2008727, а тому не можуть бути об`єктивними та такими, що підтверджують транспортні витрати, що мають включатися до митної вартості товару.

Проте, така позиція відповідача є необґрунтованою, оскільки поставка товару заявлена до митного оформлення на підставі зовнішньоекономічного контракту від 01.03.2018р. № 01/03-2018 між UAB ROSSER CAPITAL GROUP та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОЛІКС ГРУПП», здійснювалася на умовах FOB-SHEKOU (Китай).

Твердження митниці не відповідає дійсності, оскільки у ТОВ «Полікс Групп» немає укладеного контракту від 01.03.2018р. № 01/03-2018 з GUANGZHOU JINSHENG HUIHUANG NON-WOVEN FABRIC INDASTRIAL CO, LTD, як то зазначено у рішенні.

Згідно з правил Інкотермс 2010 термін FOB означає, що продавець зобов`язаний доставити товар в порт та здійснити навантаження на вказане покупцем судно. Витрати на доставку товару на борт судна покладаються на продавця. Експортне митне оформлення покладається на продавця.

У свою чергу, покупець повинен укласти договір з перевізниками товару і сплатити вартість перевезення від пункту відправлення до пункту призначення.

На виконання наведених вимог ТОВ «ПОЛІКС ГРУПП» укладено договір транспортного експедирування від 19.06.2014р. №1906/14-1 та 07.07.2020р. складено заявку №1 до договору, у якій зазначено повний маршрут перевезення, найменування вантажовідправника GUANGZHOU JINSHENG HUIHUANG NON-WOVEN FABRIC INDASTRIAL CO, LTD.

Більше того, суд звертає увагу суду, що сама по собі заявка на транспортне перевезення не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість перевезення товару, а є лише передумовою виконання взятих на себе експедитором зобов`язань та ніяк не впливає на визначення митної вартості товарів.

Як вбачається з митної декларації №UA110160/2020/010030 позивач додатково у митну вартість придбаного товару включив морський фрахт в сумі 68 526 грн., які підтверджуються довідкою про транспортування, яка надавалась митному органу під час здійснення митного оформлення.

При цьому, у довідці (калькуляції) про транспортні витрати зазначено, що вартість перевезення вантажу (морський фрахт) в контейнері NYKU5142780 згідно консаменту MRFB20073378, що прямує за маршрутом п.Шекоу, Китай - п.Одеса, Україна становить 68 526 грн., ПДВ 0. Вартість вантажно-розвантажувальних робіт, транспортно-експедиторського обслуговування, автоперевезення за маршрутом п.Одеса - м.Дніпро становить 26 102,11 грн., ПДВ 5220,42 грн.

Калькуляція транспортних витрат надається, якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу, у даному випадку перевезення здійснюється без використання власного транспортного засобу.

Згідно із п. 11, 12 статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

З аналізу наведених норм, суд зазначає, що законодавством не вичерпано перелік документів, якими можуть бути підтверджені транспортні витрати, відтак, довідка про транспортування є належним доказом понесених позивачем витрат на транспортування.

Крім того, позивач зазначає, що вказана довідка у відповідності до вимог статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" детально відображає шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Ще однією із невідповідностей у наданих Підприємством документах стало посилання митного органу на не надання перекладів документів, що надані до митного оформлення згідно гр. 44 ЕМД.

Однак, такі твердження суд знаходить також необґрунтованими, оскільки відповідач витребував переклад усіх документів, що додані до ЕМД, у тому числі і митну декларація країни відправлення, хоча, статтею 254 Митного кодексу України передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

51 Правилом Процедури Генеральної асамблеї ООН, до якої входить Україна, передбачено, що «арабська, китайська, англійська, французька, російська та іспанська мови є офіційними та робочими мовами Генеральної Асамблеї, її комітетів та підкомітетів».

Таким чином, декларант не повинен був надавати, а контролюючий орган витребувати переклад митної декларації країни відправлення з китайської, оскільки митна декларація була складена китайською мовою, тобто мовою міжнародного спілкування. Тому, вимоги надати переклад митного документу з китайської також є незаконними та безпідставними.

Більше того, позивач зазначає, що під час консультування з митницею декларантом надано пояснення та додаткові документи, а саме: доповнення №29 від 01.09.2020р. (на українській мові та зазначено Виробника); інвойс №29 від 01.09.2020р. (на українській мові та зазначено Виробника).

Отже, позивачем були надані всі документи, що дають змогу встановити числові значення товару на українській мові, тобто декларантом були виконані вимоги митниці в повному обсязі, проте, у зв`язку з неврахуванням поданих позивачем документів під час консультування, відповідач дійшов протиправних висновків про невиконання вимог митниці в цій частині.

Що ж до посилань відповідача про те, що товар постачається на підставі контракту №01/03-2018 від 01.03.2018, у контракті зазначено, що інвойс є невід`ємною частиною контракту, пакувальний лист від 22.07.2020 не містять підписів продавця, суд зазначає, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) пакувального листа. Пакувальний лист (англ. Packing List) - супровідний документ до вантажу, де дається перелік усіх видів, артикулів і сортів товарів, що перебувають у кожному товарному місці. Затвердженої форми пакувального листа та вимог щодо його заповнення законодавством України та міжнародним законодавством не передбачено, з огляду на що жодна інформація викладена в пакувальному листі не суперечить його суті та не може слугувати підставами для сумніву.

При цьому, оскаржуване рішення про коригування митної вартості не містить доводів відповідача, яким чином певні недоліки, які на його думку є в пакувальних листах, якимось чином вплинули на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.07.2020 року у справі № 815/2731/18.

Щодо доводів митниці про те, що за оцінюваною партією товару у електронному інвойс і декларантом зазначено виробника - GUANGZHOU JINSHENG HUIHUANG NON-WOVEN FABRIC INDASTRIAL CO, LTD тa торгівельну марку JINSHENG, у контракті, інвойсі та паспорті якості відсутня інформація щодо виробника та ТМ, у митного органу відсутнє підтвердження виробника товару, суд зазначає наступне.

Так, до переліку додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Водночас, положення цієї статті передбачають можливість надання на підтвердження митної вартості товарів не лише прайс-лист виробника, а й інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, до яких, зокрема можна й віднести прайс-лист продавця товару, паспорт якості на фірмовому бланку, комерційний інвойс, пакувальний лист.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.07.2020 року у справі № 815/2731/18.

Стосовно твердження Дніпровської митниці Держмитслужби про те, що, декларантом до митного оформлення наданий інвойс від виробника товару за номером №JS218-07 від 22.07.2020р., що не відповідають відомостям зазначеним у сертифікаті походження товару від 04.08.2020р. №С207695447281013 та декларації країни експорту, в яких зазначено номер №JS21807, слід заначити що номер інвойсу від виробника JS218-07, номер зазначений у сертифікаті походження товару та експортній декларації такий самий, за виключенням рисочки JS21807.

Доводи ж відповідача про посередницький характер спірної угоди суд до уваги не приймає з огляду на відсутність доказів на підтвердження указаних обставин, а стосовно умов оплати товару суд ураховує правову позицію Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №815/4132/17 відповідно до якої, уявлення митного органу щодо проміжку часу для внесення передоплати може не збігатися з домовленостями господарюючих суб`єктів, а питання оплати вирішуються сторонами на вільній основі, з урахуванням власних ризиків та можливостей.

Таким чином суд доходить висновку, що на підставі наданих декларантом документів, перелік яких відповідає вимогам ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, митний орган мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих позивачем, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості.

Суд також зауважує, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації, що містяться у внутрішніх базах даних митного органу, оскільки у ній відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить усіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Викладена правова позиція відповідає правовому висновку верховного Суду, наведеному у постанові від 07.08.2018 у справі № 815/3400/17.

Наведене свідчить про недотримання відповідачем процедури прийняття оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим суд доходить висновку, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень під час судового розгляду справи не доведено правомірності дій щодо відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору, а встановлені судом обставини свідчать про надання позивачем достатнього обсягу документів, необхідних для визначення митної вартості за основним методом. При цьому, відповідачем не доведено обґрунтованість виникнення сумніву у заявленій позивачем митній вартості товару та не надано доказів правомірності дій при прийнятті рішення про коригування митної вартості, у тому числі у частині обґрунтованості прийнятої у цих рішеннях ціни за одиницю товару.

Підсумовуючи вищевикладене, оскаржене рішення контролюючого органу є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки позивачем надано усі передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що експортується на територію України та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, у зв`язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно із статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати зі сплату судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Полікс Групп" задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 04.09.2020 року №UA110160/2020/800045/1.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полікс Групп" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 11750 грн. (одинадцять тисяч сімсот п`ятдесят) 50 коп. за рахунок бюджетних Дніпровської митниці Держмитслужби.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.Є. Букіна