Рішення № 94161948, 14.01.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

14 січня 2021 р. Справа № 120/8435/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом військової частини А0549 до Замостянського відділу Державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький); третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася військова частина А0549 з позовною заявою до Замостянського відділу Державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 . За змістом позову позивач суд визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Замостянського відділу Державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення виконавчого збору у розмірі 20000,00 грн. від 11.12.2020, винесену у межах виконавчого провадження ВП № 63889723.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що заходів примусу державним виконавцем щодо військової частини А0549 про стягнення сум, присуджених за виконавчим листом, виданим Вінницьким окружним адміністративним судом від 04.12.2020 у справі №120/4159/20-а, на користь стягувача не здійснювалося, а відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є фактичне виконання судового рішення та вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. Так, як за своїм змістом виконавчий збір є своєрідною винагородою держаному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, а в даному разі державним виконавцем в межах виконавчого провадження ВП № 63889723, жодних заходів примусу здійснено не було, постанова про стягнення виконавчого збору у розмірі 20000,00 грн. від 11.12.2020, на думку позивача, є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 04.01.2021 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку визначеному статтею 287 КАС України. Також даною ухвалою витребувано із Замостянського відділу Державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та зобов`язано його надати суду у строк до дня судового засідання належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 63889723. Крім того, встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позов.

У встановлений судом строк Замостянським відділом Державної виконавчої служби у місті Вінниця Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) подано відзив на позовну заяву, відповідно до якої просить у задоволенні адміністративного позову відмовити. Свою позицію обґрунтовує тим, що відповідно до статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Звертає увагу, що стягнення виконавчого збору пов`язується з початком примусового виконання, яке розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження. Тому, одночасно з відкриттям виконавчого провадження державний виконавець повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.

Щодо посилання позивача на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11.03.2020 року у справі № 2540/3203/18, то відповідач вказав, що така у даному випадку застосовуватися не може, оскільки оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору винесена у межах виконавчого провадження ВП № 63889723 з виконання рішення немайнового характеру, натомість спір, розглянутий постановою Верховного Суду, стосувався визнання постанови про стягнення виконавчого збору протиправною з виконання рішення про стягнення коштів.

Крім того, до відзиву додано витребувані судом докази.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 262 КАС України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Відповідно до статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

За правилами частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 4 КАС України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази в їх сукупності, встановив такі фактичні обставини.

Вінницьким окружним адміністративним судом 04.12.2020 видано виконавчий лист №120/4159/20-а про зобов`язання Військової частини А0549 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 17.09.2018.

Державним виконавцем Замостянського відділу Державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Куцулимою Г.С. 11.12.2020 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 63889723 з примусового виконання виконавчого листа №120/4159/20-а, якою встановив 10-ти денний строк для його виконання, та постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 20000,00 грн.

Вважаючи постанову про стягнення виконавчого збору від 11.12.2020 ВП №63889723 протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).

Згідно з статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 3 названого Закону, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих написів нотаріусів.

За змістом частин 5, 6 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно з частиною 3, 4 статті 27 Закону №1404-VIII за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Таким чином, приймаючи одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору, державний виконавець діяв правомірно відповідно до норм чинного законодавства.

Разом з тим, обов`язок щодо стягнення виконавчого збору виникає у разі закінчення виконавчого провадження, у якому не сплачений виконавчий збір, з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII.

У відповідності до пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

При цьому, за змістом частини 9 статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Так, Законом №1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі добровільного виконання рішення суду до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження починається примусове виконання рішення суду, за яке передбачено стягнення виконавчого збору у визначеному законом розмірі.

Положеннями частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, у разі закінчення виконавчого провадження, у якому не сплачений виконавчий збір, з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII, державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження.

За визначенням частини 1 статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.

Обов`язковою передумовою стягнення виконавчого збору є вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

Аналіз наведених вище положень Закону № 1404-VIII дає підстави для висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Останнє виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, а тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.

Суд встановив, що на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору у державного виконавця не було законних підстав для того, щоб не вирішувати питання про стягнення виконавчого збору за виконавчим листом № 120/4159/20-а, виданим Вінницьким окружним адміністративним судом 04.12.2020.

Винесення державним виконавцем постанови ВП № 63889723 про стягнення виконавчого збору від 11.12.2020 є його прямим обов`язком, який виник одночасно із винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Посилання позивача, що державним виконавцем не вчинено жодних дій з примусового виконання рішення суд вважає безпідставними, оскільки положеннями статті 27 Закону №1404-VIII прямо передбачений обов`язок державного виконавця одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження винести постанову про стягнення виконавчого збору.

Щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2019 № 2540/3203/18, то фактичні обставини цієї справи не є тотожними обставинам у справі, яка розглядається, оскільки оскаржувані у цих справах постанови про стягнення виконавчого збору винесені за різного правового регулювання. У справі № 2540/3203/18 постанова винесена відповідно до частини 2 статті 27 Закону №1404-VIII у попередній редакції (до 28.08.2018), яка визначала розмір виконавчого збору - 10 відсотків від фактично стягнутої суми за виконавчим документом.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки, висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11.03.2019 №2540/3203/18 стосується застосування норми статті 27 Закону №1404-VIII, яка не підлягає застосуванню при вирішенні справи, що розглядається, то у суду відсутні передбачені частиною 5 статті 242 КАС України підстави для врахування вказаної постанови.

Також позивачем не зазначено, а судом не встановлено підстав, передбачених частиною 9 статті 27 Закону №1404-VIII, за яких виконавчий збір не стягується, а саме виконання позивачем рішення до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Інших підстав позову, які б доводили порушення відповідачем вимог законодавства і прав та інтересів позивача при винесенні оскаржуваної постанови останнім не зазначено.

За правилами частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В процесі судового розгляду позивач не обґрунтував протиправність прийняття відповідачем оскаржуваної постанови, натомість відповідачем доведено, що постанова від 11.12.2020 ВП № 63889723 про стягнення виконавчого збору прийнята ним на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачений законом України "Про виконавче провадження".

Тому у задоволені позову Військової частини А0549 слід відмовити.

Питання про розподіл судових витрат у даному разі судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Військова частина А0549 (вул. Стрілецька, 105, м. Вінниця, 21001, код ЄДРПОУ 08540799)

Замостянський відділ Державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (вул. Соборна, 15-А, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 3498328)

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович