Рішення № 94161538, 30.09.2020, Сарненський районний суд Рівненської області

Справа № 572/2551/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2020 року Сарненський районний суд Рівненської області

в складі:

головуючого судді - ВЕДЯНІНОЇ Т.О.

при секретарі - ВОЗНЮК М.В.

за участю :

представника відповідача - Семенюк М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в залі суду в м. Сарни цивільну справу № 572/2551/19 за позовом Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «ВФ Україна» звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути на користь позивача з ОСОБА_3 заборгованість за надані телекомунікаційні послуги у сумі 10 930 грн. 50 коп., а саме : 6 846 грн. 50 коп. - боргу за надані телекомунікаційні послуги, 893 грн. - 3% річних, 3 191 грн. інфляційних втрат, а також 1921 грн. понесених судових витрат.

В обґрунтування заявлених вимог в позовній заяві зазначено, що між ЗАТ «Український мобільний зв`язок», правонаступником якого є ПАТ «ВФ Україна» та ОСОБА_3 було укладено договір про надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку №1.11248116/2364885 від 28 липня 2005 року на телефонний номер НОМЕР_1 . Цього ж числа сторонами було укладено додаткову угоду - про переведення картки послуги SІМ-SІМ із вказаним телефонним номером на контрактне обслуговування. Укладеним договором сторони досягли усіх істотних умов, в тому числі, щодо кількості та вартості послуг, що надаються позивачем відповідачеві, перелік, вартість і обсяг яких обліковується за допомогою білінгової системи FORIS OOS, в якій відповідачу з метою здійснення нарахування тривалості та тарифікації розмов, здійснення розрахунків за надані послуги було присвоєно особовий рахунок № НОМЕР_2 . В подальшому, в зв`язку із переходом на нову білінгову систему відповідачеві було присвоєно новий особовий рахунок - № НОМЕР_3 .

Відповідно до поданої позовної заяви - позивач належним чином виконав свої зобов`язання, надавши відповідачеві послуги зв`язку, однак, ОСОБА_3 вартість таких послуг, факт надання яких та сума їх вартості підтверджується звітом по історії балансу, сформованого за допомогою автоматизованої системи розрахунків, не оплатив, внаслідок чого з боку останнього утворилась заборгованість у сумі 6 853 грн. 41 коп. станом на 31 липня 2015 року.

В судовому засіданні представник позивача заявлені ПАТ «ВФ Україна» до ОСОБА_3 вимоги підтримала в повному обсязі, дала пояснення відповідно до змісту позовної заяви.

Відповідач у судовому засіданні заявлені до нього вимоги не визнав повністю, подав відзив, в якому вказав, що дійсно між сторонами по справі було укладено договір про надання рухомого (мобільного) телефонного зв`язку, а 28 липня 2005 року належний відповідачеві телефонний номер було переведено на контрактне обслуговування, а оператор повідомив, що замовлення активовано, однак, вказані обставини не відповідали дійсності. В подальшому в судове засідання відповідач не з`явився.

Клопотань сторонами заявлено не було.

Правовідносини між сторонами виникли з приводу надання послуг за договором.

Вказані правовідносини регулюються нормами ЦК України, Законом України «Про телекомунікації».

Відповідно до cт.509 ЦК України- зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (в тому числі і виконати роботу, надати послугу), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч.2 ст.509 ЦК України - зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, частиною 2 якої визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В ході судового провадження судом встановлено,що між сторонами по справі виникло зобов`язання з приводу надання послуг зв`язку на підставі договору.

Згідно із вимогами ст.901 ЦК України - за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Із копії договору №1.11248116/2364885 від 28 липня 2005 року, укладеного між ЗАТ «Український мобільний зв`язок», правонаступником якого є ПАТ «ВФ Україна» (що доводиться копією статуту ПАТ в новій редакції, затвердженій протоколом загальних зборів акціонерів №38 від 28 квітня 2017 року) та абонентом ОСОБА_3 , вбачається, що сторонами узгоджено, що ЗАТ надає абоненту послуги мобільного зв`язку в межах України, загальні умови укладення цього договору та надання послуг мобільного зв`язку в повному обсязі визначаються умовами (правилами) користування мережами мобільного зв`язку, які є невід`ємною частиною цього договору.

За умовами вказаного договору товариство зобов`язується надавати послуги абоненту згідно із цим договором, умовами (правилами) користування мережами мобільного зв`язку та тарифами UMC, а абонент, в свою чергу, зобов`язаний користуватись послугами мобільного зв`язку у повній відповідності до умов цього договору та умов (правил) користування мережами мобільного зв`язку, а також своєчасно сплачувати рахунки за надані послуги та плату за утримання номера в мережі мобільного зв`язку UMC по всіх телефонах, зареєстрованих на його особовому рахунку. Фактичне використання абонентом тієї чи іншої послуги означає, що така послуга була замовлена абонентом.

Крім цього, сторонами по справі 28 липня 2005 року укладено додаткову угоду до Договору про надання послуг мобільного зв`язку, згідно із якою починаючи з дати підписання цієї додаткової угоди сторонами та протягом 548 календарних днів з моменту її підписання, абонент не має права відмовитись від основного договору та/або від цієї додаткової угоди, зокрема - від послуг голосової телефонії, а після закінчення вказаного вище строку - основний договір вважається продовженим на невизначений строк, закінчення цього строку не звільняє сторони від належного виконання своїх зобов`язань, що виникли до такого припинення.

Договір та додаткова угода підписані сторонами по справі, що свідчить про те, що сторони досягли домовленності з усіх суттєвих умов укладення договору та погоджувались на такі умови.

Відповідно до ст.526 ЦК України - зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно із змістом ст.610 ЦК України - порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Досліджені судом рахунки за телекомунікаційні послуги ПрАТ «МТС Україна» за особовим рахунком абонента ОСОБА_3 № НОМЕР_3 за період з 01 червня 2015 року по 30 червня 2015 року та за період з 01 липня 2015 року по 30 липня 2015 року, здійснені автоматизованою системою розрахунків за телекомунікаційні послуги, сертифікованою сертифікатом відповідності за №UA1.153.0006388-15, а також звіт за історією балансу за період з 01 січня 2015 року по 30 жовтня 2015 року, доводять, що з боку відповідача дійсно утворився борг за вказаний вище період у сумі 6 846 грн. 50 коп.

Чинним законодавством, а саме : статтею 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В ході судового провадження достовірно встановлено, що сторонами було укладено договір про надання позивачем відповідачу платних послуг за послуги зв`язку.

Відповідач заперечував правомірність заявлених до нього позивачем позовних вимог,вказуючи, що такі послуги йому не надавались.

Пояснення відповідача в цій частині спростовується письмовими доказами, наданими позивачем.

Так, відповідно до довідкової інформації про надані послуги, сформованому станом на 21 червня 2019 року по особовому рахунку № НОМЕР_3 абонента ОСОБА_3 , за період з 01 червня 2015 року по 30 червня 2015 року - відповідач дійсно користувався послугами мобільного зв`язку, які йому надавались позивачем, за що, відповідно нараховувалась оплата.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, позивачем належними, допустимими та достатніми доказами доведені обставини, на які сторона посилалась в обґрунтування заявлених вимог,в той же час, відповідачем на спростування цих обставин доказів надано не було.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає вимоги ПАТ «ВФ Україна» в частині стягнення боргу за надані послуги обґрунтованими, а тому такими, що підлягають до задоволення.

Крім цього, позивачем заявлено вимогу про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ВФ Україна» 3% річних, а також інфляційних втрат.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України - боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із середнього індексу інфляції за період прострочення грошового зобов`язання, враховуючи індекс інфляції за період з серпня 2015 року по липень 2019 року сума індексу інфляції на заборгованість відповідача становить 3191 грн.

Із врахуванням 1465 днів прострочки сплати боргу, сума 3 відсотків річних від простроченої суми становить, відповідно до поданого суду позивачем розрахунку 893 грн.

Отже, оскільки відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання - підлягають стягненню з останнього на користь позивача додатково середній індекс інфляції та 3%річних.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача суму сплаченого нею судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 2 статті 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані із розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Оскільки суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог - слід стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрат, оплата яких у сумі 800 грн. та 1121 грн., відповідно, доводиться наявними в матеріалах справи платіжнимми дорученнями №0010077848 від 26 квітня 2017 року та 08 липня 2019 року.

На підставі ст.ст. 610, 901 ЦК України, керуючись ст. ст. 81, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ВФ УКРАЇНА" - задоволити повністю.

Стянути з ОСОБА_3 (жителя АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 ) на користь ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ВФ УКРАЇНА" (м.Київ вул.Лейпцизька,15 код ЄДРПОУ 14333937) 6 846 грн. 50 коп. боргу за надані телекомунікаційні послуги, 893 грн. - 3% річних, 3 191 грн. інфляційних втрат, а також 1921 грн. понесених судових витрат.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з моменту проголошення. У разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя: