Ухвала суду № 94159969, 12.01.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/9340/20

1-кп/308/899/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2021 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді - Зарева Н.І., за участю:

секретаря судового засідання - Тимко М.В.,

прокурора - Дробиняк Ю.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисників обвинуваченого - Зеленяк С.П., Свида О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, питання доцільності продовження строку дії та клопотання захисника Свиди О.Г. про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62020140000000350 від 31.03.2020 року, за обвинуваченням::

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгорода, Закарпатської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, громадянина України

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Ужгородським міськрайонним судjv розглядається кримінальне провадження № 1-кп/308/899/20 (справа № 308/9340/20), відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62020140000000350 від 31.03.2020 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закаропатської області від 18.11.2020 року обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів, а саме до 16 січня 2021 року включно.

Захисником Свидою О.Г. подано до суду клопотання про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 . Мотивуючи своє клопотання захисник вказує на те, що ОСОБА_1 має захворювання серця, яке потребує постійного нагляду та уваги, характеризується позитивно за місцем проживання та попереднім місцем роботи, а саме обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК є безпідставним та не підтверджується наявними доказами. Окрім цього, адвокат посилається на відсутність ризику впливу обвинуваченим на свідків у зв`язку з тим, що всі заявлені стороною обвинувачення свідки по справі вже допитані у ході судового розгляду. За таких обставин, просить суд змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на домашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю.

Окрім цього, у ході судового розгляду вказаного кримінального провадження, у зв`язку з закінченням строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_1 на розгляд учасників судового провадження відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК поставлено питання доцільності продовження строків їх дії.

У судовому засіданні захисник обвинуваченого - адвокат Свида О.Г. підтримав своє клопотання про зміну запобіжного заходу та заперечив щодо продовження строків тримання під вартою його підзахисного - обвинуваченого ОСОБА_1 з підстав наведених у відповідному

клопотанні. Також додав, що показання допитаних у ході судового розгляду свідків повністю спростували інкриміновану стороною обвинувачення кваліфікацію вчиненого ОСОБА_1 діяння як кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК, а тому є всі підстави для зміни запобіжного заходу. Аналогічні пояснення надав захисник обвинуваченого адвокат Зеленяк С.П.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав позицію своїх захисників.

Прокурор Дробиняк Ю.М. заперечив щодо задоволення клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу з підстав його необґрунтованості. Зауважив, що на даному етапі судового розгляду не перестали існувати ризики переховування обвинуваченого від суду, вчинення інших кримінальних правопорушень.

Заслухавши думку прокурора, позицію обвинуваченого та його захисників, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів пов`язане із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Підставами застосування запобіжних заходів є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1-5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Надаючи оцінку ризикам, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд погоджується з доводами сторони захисту, щодо відсутності підстав вважати, що на даному етапі судового розгляду існує ризик незаконного впливу обвинуваченим на свідків та інших учасників кримінального процесу, оскільки всі заявлені стороною обвинувачення свідки вже допитані у ході судового розгляду.

Водночас, суд вважає, що продовжують існувати ризики, передбачені п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, зокрема в тому, що він вчинив незаконне придбання, зберігання з метою збуту психотропних речовин у великих розмірах та особливо небезпечних психотропних речовин у великих та особливо великих розмірах.

За вчинення даного кримінального правопорушення, встановлено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, і , відповідно до положень ст. 12 КК України, даний злочин є особливо тяжким, а тому зважаючи на вид та розмір покарання, яке загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому злочину, останній може переховуватися від суду, що свідчить про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

Разом з цим, суд не бере до уваги доводи сторони захисту про те, що показання допитаних у ході судового розгляду свідків спростовують заявлену стороною обвинувачення кваліфікацію діяння ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 307 КК, і як наслідок – зменшують відповідні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, оскільки на даному етапі суд не вирішує питання щодо оцінки доказів, а відповідно до положень ст. 94 КПК така оцінка повинна ґрунтуватися на основі всіх обставин кримінального провадження в сукупності з іншими доказами, і жоден доказ немає наперед встановленої сили.

Водночас, враховуючи те, що предметом інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення являються наркотичні засоби, психотропні речовини їх аналоги та прекурсори, в тому числі в особливо великих розмірах, походження яких та канали надходження чи обставини їх виявлення у обвинуваченого під час судового розгляду не з`ясовані, суд вважає реальним ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 нового кримінального правопорушення у сфері незаконного обігу зазначених речовин, які викликають увагу суспільства, що може негативно вплинути на охоронювані законом права, інтереси та цінності, і наголошує, що існування реальних ознак справжності громадського інтересу переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ("Летельє проти Франції").

Про можливість вчинення нового кримінального правопорушення свідчать і ті обставини, що ОСОБА_1 не працюючий, не має джерела доходів, що може спонукати останнього до пошуку протиправного заробітку, обґрунтовано обвинувачується у незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту особливо небезпечних психотропних речовин у особливо великих розмірах, а отже він може бути обізнаний у способах вчинення, приховування аналогічних злочинів, каналах походження психотропних речовин, осіб, які здійснюють їх зберігання чи збут, а тому суд констатує про існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Разом з цим доводи сторони захисту не спростовують зазначених ризиків, а зводяться тільки до характеристики особи обвинуваченого, його стану здоров`я, які є тільки окремими елементами, які враховує суд при вирішенні питання щодо зміни/продовження строку дії запобіжного заходу.

Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду. При цьому, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм застосуванням більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК, однак, вимагає доказів того, що він має реальну можливість

допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Водночас, враховуючи особу обвинуваченого, спосіб вчиненого ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, особливу суспільну небезпечність інкримінованого йому кримінального правопорушення суд вважає, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання чи особистої поруки не забезпечить в повній мірі виконання останнім його процесуальних обов`язків та запобігання спробам перешкоджати кримінальному провадженню. Застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, не зможе запобігти ризику вчинення нового кримінального правопорушення, оскільки як вбачається з матеріалів досудового розслідування обвинувачений міг зберігати наркотичні речовини за місцем свого проживання, ніде не працює, може координувати діяльність інших осіб щодо доставки чи збуту наркотичних засобів, перебуваючи за місцем проживання, що негативно вплине на захист охоронюваних законом прав та інтересів суспільства.

Обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, визначеними КПК України, конкретними підставами і метою їх застосування. Тому, на переконання суду, наявні підстави для продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , що обумовлено необхідністю завершення судового розгляду кримінального провадження та відсутністю на даний час підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід.

Відтак, суд прийшов до висновку, що інший більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою не зможе запобігти встановленим ризикам, у зв`язку з чим строк тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 слід продовжити на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів.

Керуючись ст.ст. 176-178, 331, 369-372 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання захисника Свиди О.Г. про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів, а саме до 12 березня 2021 року включно.

Копію ухвали надіслати начальнику Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань №9».

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Дата та час оголошення повного тексту ухвали 15 січня 2021 року 10 год. 00 хв.

Суддя Н.І. Зарева