Ухвала суду № 94159439, 11.05.2019, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кп/428/76/2019

Справа № 428/5682/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2019 року м.Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Олійник В.М.,

за участю секретаря судового засідання Василович Г.Ю.,

прокурора Лещинської О.Я.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_3 Петрощук К.В.,

захисника обвинуваченого ОСОБА_2 Бондаренко Ю.Ю.,

обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Сєвєродонецького міського суду Луганської області, кримінальне провадження у відношенні:

ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України,

ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Сєвєродонецького міського суду Луганської області знаходяться матеріали кримінального провадження у відношенні ОСОБА_3 , ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України.

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду вказане кримінальне провадження було призначене до судового розгляду.

Прокурором у судовому засіданні було заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою, так як на сьогоднішній день ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, не усунені, ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України та його провина підтверджується зібраними у провадженні доказами.

Прокурор посилається на те, що в ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які є підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 . Про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду свідчить тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, відсутність міцних соціальних зв`язків, оскільки ОСОБА_3 не одружений, не має на утриманні неповнолітніх та малолітніх дітей, а також той факт, що ОСОБА_3 переховувався від органів досудового розслідування, оголошувався у розшук. Разом з тим, про існування ризику, що ОСОБА_3 може вчинити інше кримінальне правопорушення свідчить відсутність у нього постійного джерела доходу.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник - адвокат Петрощук К.В. в судовому засіданні заперечували проти клопотання прокурора. Крім того захисник обвинуваченого - адвокат Петрощук К.В. заявила клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому з тримання під вартою на домашній арешт, посилаючись на необґрунтованість підозри, відсутність доказів, невірну кваліфікацію інкримінованого порушення, практику ЄСПЛ, необґрунтованість зазначених прокурором ризиків.

Вислухавши прокурора, захисника обвинуваченого, обвинуваченого, який заперечував щодо клопотання прокурора, підтримав захисника, думку потерпілого, суд дійшов наступних висновків.

Ухвалою слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21.11.2018 року до обвинуваченого ОСОБА_3 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Згідно ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно ч.1 ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, наявність судимостей у обвинуваченого тощо.

Розглядаючи питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , відповідно до ст.178 КПК України суд враховує характеризуючи та особистісні відомості обвинуваченого, його майновий стан та стан здоров`я, міцність соціальних зав`язків, те, що він ніде не працює, не одружений, на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей та інших осіб не має, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винуватим у вчиненні злочину, що йому інкримінується, а також те, що злочин за ч.2 ст.187 КК України, є тяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 10 років з конфіскацією майна, також суд враховує те, що ОСОБА_3 раніше переховувався від органів досудового розслідування, через що його було оголошено у розшук, а отже фактори, які б утримували ОСОБА_3 за місцем проведення судового провадження, відсутні, а більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Також на теперішній час суду не надано відомостей про стан здоров`я ОСОБА_3 , який би унеможливлював тримання обвинуваченого під вартою в умовах слідчого ізолятора.

Ст.8 КПК України встановлено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципів верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

З рішення Європейського суду з прав людини у справі Харченко проти України від 10.02.2011 року видно, що тримання під вартою, як запобіжний захід, може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (див., серед інших джерел, рішення у справі «Лабіта проти Італії» (980_009 ) (Labita v. Italy), [GC], N 26772/95, п. 153, ECHR 2000-IV).

Згідно практики Європейського суду з прав людини, питання про обґрунтованість періоду тримання під вартою не можна розглядати абстрактно. Оцінювати, наскільки виправданим є подальше тримання обвинуваченого під вартою, в кожній справі потрібно з огляду на конкретні обставини. У тій чи іншій справі безперервне тримання під вартою можна виправдати лише в разі, якщо існують конкретні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, попри презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, викладений у статті 5 Конвенції.

Таким чином, суд приходить до висновку, що обставини по справі з часу обрання запобіжного заходу не змінились, підстави обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не відпали, докази в судовому засіданні не перевірені.

У судовому засіданні встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема ризиків спробам переховуватися від суду, можливість продовження кримінального правопорушення, тому на думку суду клопотання прокурора підлягає задоволенню, а ОСОБА_3 повинно бути продовжено, достатній та відповідний його особі, запобіжний захід, який забезпечить його належну процесуальну поведінку, у вигляді тримання під ватрою, строком на 60 днів, який усуне передбачені ст. 177 КПК України ризики.

Підстав для зміни обраного запобіжного заходу більш м`яким, судом на даний час не встановлено. Отже, клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , підлягає задоволенню.

Оскільки, суд дійшов висновку про те, що підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому немає, так як наявні на час розгляду справи ризики не усунені, обставини не змінилися, тому у задоволенні клопотання захисника слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 331, 369-372 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, по 9 липня 2019 року, включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

У задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 -відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику, а також спрямувати до відповідного слідчого ізолятора для виконання.

Суддя В. М. Олійник