Ухвала суду № 94159049, 15.01.2021, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/1743/20

Провадження № 1-кп/242/283/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2021 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Владимирської І.М., при секретарі Сафроновій К.В., за участю прокурора Новікова В.С., захисника Пивовар В.П., обвинуваченого ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 про обвинувачення у скоєнні кримінальних правопорушень за ч. 1 ст. 259, ч. 2 ст. 121 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Селидівського міського суду Донецької області знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 1 ст. 259, ч. 2 ст. 121 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені п. п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість обвинуваченого переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, не зменшились.

В судовому засіданні обвинувачений та його захисник заперечували проти задоволення клопотання прокурора, просять обрати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Суд, розглянувши матеріали кримінального провадження, вислухавши думку учасників судового провадження, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Відповідно до ч. 3 ст.199 КПК України обставиною, яка є підставою для продовження строку тримання під вартою є те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Розглянувши матеріали кримінального провадження, вислухавши думку учасників судового провадження, вирішуючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу та про його зміну, суд враховує наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшились, а саме: можливість незаконно впливати на потерпілих, свідків у кримінальному провадженні (оскільки не всі потерпілі та свідки допитані в судовому засіданні), переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, а також те, що залишається достатньо підстав вважати, що обвинувачений, опинившись на волі, зможе перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження, а крім того, суд оцінює сукупність обставин, передбачених ст.178 КПК України, а саме тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується, особу обвинуваченого, який не має стійких соціальних зв`язків, репутацію обвинуваченого (який притягався до кримінальної відповідальності)та приходить до висновку, що на даний час продовження строку тримання під вартою обвинуваченого не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Обставини, які зазначаються обвинуваченим та його захисником, як підстави для зміни запобіжного заходу, судом не приймаються, оскільки стороною захисту не доведено, що ризики, передбачені ст.177 КПК України зменшились.

Обвинувачений зазначає про поганий стан здоров`я і неможливість отримання ним в умовах ізоляції належного лікування, як на підставу для зміни запобіжного заходу. Стороною захисту не надано переконливих та документально підтверджених даних про застереження та наявність захворювань, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою, тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 може отримати необхідну медичну допомогу в умовах слідчого ізолятору.

Посилання обвинуваченого на те, що в ході розгляду справи в судовому засіданні вже допитаний свідок, є передчасними, оскільки судовий розгляд триває, усі свідки та потерпіла не допитані, тому наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Також, суд не може залишити поза увагою те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину. Вказане свідчить, що обвинувачений, перебуваючи на волі зможе залишити місце проживання та ймовірніше за все прийме спроби переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Жодних стримуючих факторів, які б свідчили, що обвинуваченим не будуть вживатися перешкоди в уникненні від правосуддя в спосіб неявки в судові засідання, стороною захисту не наведено та не надано доказів на підтвердження цього.

Сукупність викладеного свідчить про відсутність підстав для зміни обвинуваченому раніше застосованого запобіжного заходу, а тому є доцільним продовження тримання обвинуваченого під вартою.

Суд зазначає, що при вирішенні питання міри запобіжного заходу суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року, тримання під вартою є виправданим у певному випадку, якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що, попри презумпцію невинуватості, переважає над повагою до особистої свободи; національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави стверджувати про наявність публічного інтересу, який превалює над загальною нормою про повагу до свободи людини.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що обмеження обвинуваченому права на свободу в даному випадку є виправданим і необхідним, через неможливість в жодний інший спосіб запобігти заявленим ризикам, які існують та не зменшились, тобто забезпечити належне виконання ним своїх процесуальних обов`язків, суд вважає, що застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить його належну процесуальну поведінку та є доцільним продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 до 12 березня 2021 року (включно).

На підставі викладеного, керуючись положеннями глави 27, ст.ст. 177, 178, 183, 331, 369 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 259 КК України, до 12 березня 2021 року (включно).

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити начальнику ДУ «Бахмутська установа виконання покарань (№6)».

Ухвала може бути оскаржена в Донецькому апеляційному суді протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя І.М. Владимирська