Ухвала суду № 94154773, 15.01.2021, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/366/21

Категорія 81

2/295/875/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2021 року м. Житомир

Суддя Богунського районного суду м. Житомира Лєдньов Д.М. розглянув позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», за участю третіх осіб – приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Романа Васильовича, приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Колейчика Володимира Вікторовича, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-

встановив:

Позивач звернувся до суду із позовом, де вказує на те, що в черні 2020 року з інформації, яка міститься в Єдиному реєстрі боржників, йому стало відомо про проведення виконавчих дій приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Клименком Р.В. та звернення стягнення на доходи позивача на підставі виконавчого напису нотаріуса від 28.04.2020 року № 10670.

В подальшому позивачем з`ясовано, що виконавчий напис видано на підставі кредитного договору від 07.05.2019 року із ТОВ «Авентус Україна». Відповідачем - ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» - права вимоги кредитора набуте згідно договору про відступлення права вимоги.

Позивач ставить під сумнів можливість відступлення права вимоги кредитора на користь юридичної особи, класом ведення економічної діяльності якої є діяльність агентств зі стягування платежів і бюро кредитних історій.

Також вказує на те, що договір кредиту, на підставі якого вчинено виконавчий напис, не містить підпису позивача, а сума заборгованості за кредитним договором, зазначена у виконавчому написі, не є безспірною.

Сторона звертає увагу, що виконавчий напис вчинено на підставі п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ № 1172 від 29.06.1999 року.

При цьому, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017 року визнав незаконною та не чинною постанову КМУ № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів». Визнання не чинною відповідної постанови безпосередньо пов`язано із пунктом 2 постанови № 1172 від 29.06.1999 року, який внесено як додатковий розділ згідно таких змін та на підставі якого і було видано виконавчий напис.

На підставі викладеного, позивач просить визнати виконавчий напис, вчинений 28.04.2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Колейчиком В.В. за № 10640 таким, що не підлягає виконанню.

Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.5 ст. 28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

У свій постанові від 02 жовтня 2019 року по справі № 640/2755/16-ц Верховний Суд зазначив, що Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, наведеним у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1341цс15.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Оскільки право на пред`явлення позову за місцем проживання позивача (ч.5 ст. 28 ЦПК України) пов`язується із наявністю спору і вимог такої особи як споживача, суд виходить з необхідності поверхневого підтвердження, тобто як достатнього і необхідного на стадії пред`явлення позову, фактичних даних про порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів» під час укладення або під час виконання договору (кредиту).

У разі пред`явлення позову про захист прав споживачів відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів" у заяві має бути викладено, яке саме право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; способи захисту, яких суд може вжити, тощо.

Позивач на обгрунтування пред`явлених вимог посилається виключно на положення законодавства, яке врегульовує порядок вчинення нотаріальної дії, а тому звернення за місцем свого проживання на підставі ч.5 ст. 28 ЦПК України не може вважатись правильним.

Згідно з ч.12 ст. 28 ЦПК України позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред`являтися також за місцем його виконання.

Суд виходить з відомостей про те, що приватним виконавцем прийнято до виконання відповідний документ, виконавче провадження здійснюється за виконавчим округом м. Києва, а тому твердження позивача з приводу необхідності виконання рішення за місцем проживання боржника згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження» не має правового значення за умови чинності постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч.2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Приймаючи до уваги, що місцем знаходження відповідача – юридичної особи є Шевченківський район м. Києва, місцем виконання напису нотаріуса - Дніпровський район м. Києва, справа не підсудна Богунському районному суду м. Житомира та підлягає передачі до Дніпровського районного суду м.Києва (за алфавітним визначенням).

Керуючись ст.ст. 27-31 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Цивільну справу № 295/366/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», за участю третіх осіб – приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Романа Васильовича, приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Колейчика Володимира Вікторовича, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню – передати за підсудністю до Дніпровського районного суду м.Києва (02105, м. Київ, вул. Сергієнка, 3; вул. Кошиця, 5).

Ухвала може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: Д.М. Лєдньов