Ухвала суду № 94153288, 14.01.2021, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 947/304/21

Провадження № 2/947/1350/21

УХВАЛА

14.01.2021 року м. Одеса

Суддя Київського районного суду м. Одеси Маломуж А.І., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТПРОМІНВЕСТ» про захист прав споживачів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати договір позики, укладений між нею та ТОВ «КРЕДИТПРОМІНВЕСТ» недійсним.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що дана позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», встановлено, що за подання позовної заяви з немайновими вимогами до суду судовий збір справляється у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з нормою ч. 3 ст. 22 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Натомість, у поданій позовній заяві позивач, посилаючись на ч. 1 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», зазначила, що вона звільнена від сплати судового збору за подання цього позову.

Як вбачається, з матеріалів справи предметом спору є правовідносини, які склалися при укладанні договору позики.

Згідно зі ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Відтак, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду для дотримання вимог ст. 175 ЦПК України, зобов`язана викласти зміст позовних вимог та обставини, якими вона обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено (ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів»), тим самим навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

На підставі зазначеного, позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки позивач не виклала зміст позовних вимог та обставини, якими вона обґрунтовує позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», не зазначивши про те, яке право споживача порушено (ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів»), тим самим не навела підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», оскільки посилання позивача на те, що вона не підписувала та не оформлювала договорів позики ще не свідчить про порушення її прав як споживача.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Таким чином, Закон чітко розмежовує, що від оплати судового збору звільняються споживачі - позивачі і лише у поданих ними позовах, що стосуються порушення їхніх прав як споживачів.

Позивач не звільнена від сплати судового збору за позовною вимогою немайнового характеру про визнання недійсним договору позики, оскільки вказані позовні вимоги не відносяться до вимог, пов`язаних з захистом прав споживачів, та позивач в даному випадку не є споживачем у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів».

Таким чином, за вказану позовну вимогу немайнового характеру позивач повинен сплачувати судовий збір на загальних підставах у розмірі 840,80 грн.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.

В порушення п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, у позовній заяві відповідачем зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТПРОМІНВЕСТ», адресу його місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 14, оф.301, та ідентифікаційний код 43305861. При цьому, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адреса відповідача: м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, 11, оф 89.

Окрім того, судові не надано відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Керуючись ч. 1 ст. 185, ст.ст. 258, 260 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТПРОМІНВЕСТ» про захист прав споживачів - залишити без руху.

Надати позивачеві строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків позовної заяви - десять днів з дня отримання даної ухвали суду.

Роз`яснити, що у разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Копію ухвали направити позивачу для виконання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Маломуж А. І.