Ухвала суду № 94152160, 15.01.2021, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/12369/20

2-з/932/2/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2021 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

Головуючого судді - Лукінової К.С.

При секретарі – Івановій А.Є.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, приватний виконавець виконавчого округу Сивокозов Олександр Миколайович про визнання виконавчого напису № 1078 від 19.10.2020 року таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, приватний виконавець виконавчого округу Сивокозов Олександр Миколайович про визнання виконавчого напису № 1078 від 19.10.2020 року таким, що не підлягає виконанню.

23.12.2020 року з канцелярії суду в провадження судді ОСОБА_2 надійшла вказана позовна заява з додатками. 14.01.2021 року в провадження надійшла заява позивачки про забезпечення позову в якій вона просить постановити ухвалу, якою вжити заходи забезпечення позову а саме: зупинити стягнення на підставі виконавчого напису № 1078 від 19.10.2020 року що вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною (зареєстровано в реєстрі за № 1156) яким звернуте стягнення на домоволодіння загальною площею 782,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Обгрунтуванням поданої заяви ОСОБА_1 зазначила, що виконавчий напис і відповідне виконавче провадження від 23.10.2020 року (ВП № 63402544) має на меті стягнення з неї нерухомого майна у формі домоволодіння, що підтверджується доданими доказами – листом ДП «СЕТАМ» про продаж майна 28.12.2020 року о 9:00, «скрином» сторінки ДП «СЕТАМ» на площадці електроних торгів де розміщене майно позивачки для продажу, і здійснення виконавчого провадження у період судового розгляду її заяви може призвести до утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог, бо в разі продажу належного позивачці майна з електронних торгів – це значно ускладнить як фінансово, так і в часовому вимірі його повернення. Зазначає, що її право власності підлягає особливому захисту, бо воно є непорушним згідно ст. 41 Конституції України. Вказує, що аналіз Єдиного Державного реєстру судових рішень стосовно судових рішень відносно вчинених приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною виконавчих написів беззаперечно вказує на те, що переважна їх більшість визнавалися такими, що не підлягають виконанню і заявниця вважає, що її позовна заява має фактичні підгрунтя, оскільки ОСОБА_3 неодноразово на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вчиняла виконавчі написи, які не відповідали нормам закону. Крім цього заявниця вказує на те, що в іпотеку передала лише майно у вигляді житлового будинку, але про передачу в іпотеку земельної ділянки у договорі не зазначено оскільки на час укладання договору іпотеки вона не мала у власності земельної ділянки.

Дослідивши матеріали справи та поданої заяви про забезпечення позову, суд приходить до висновку про необгрунтованість заяви про забезпечення позову і необхідність відмови в її задоволенні, виходячи з наступного.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини третьої статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Крім того, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати іншим особам здійснювати покладені на них згідно із законодавством повноваження.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Визначений статтею 152 ЦПК України перелік видів забезпечення позову не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані інші його види.

Забороняючи приватному виконавцю вчиняти будь-які виконавчі дії з виконання виконавчого напису, суд фактично втручається та впливає на права і обов`язки приватного виконавця визначені у статті 11 Закону України «Про виконавче провадження». За змістом цієї норми приватний виконавець зобов`язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного у документі на його виконання, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом. Вказані дії є неприпустимими, що є підставою для відмови в задоволенні заяви позивачки про забезпечення позову.

Згідно ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно п.п.2, 3 ч. 1 ст.34 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі: зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа; зупинення судом реалізації арештованого майна у разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення.

Відповідно до ч.1 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Згідно ч.1 ст.61 Закону України "Про виконавче провадження", реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

Судом встановлено, що через систему електронних торгів «СЕТАМ» 28.12.2020р. мала проводитись реалізація арештованого майна, шляхом проведення торгів.

Згідно п.2 Розділу ХІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №2831/5 від 29.09.2016, підставою для зупинення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) в цілому або за окремим лотом є:

-рішення суду щодо зупинення реалізації арештованого майна;

-зупинення вчинення виконавчих дій у випадках, визначених Законом України "Про виконавче провадження" ;

-відкладення проведення виконавчих дій;

-наявність технічних підстав, що унеможливлюють роботу Системи, виключно на період відновлення її працездатності.

Слід також зазначити, що згідно п. 5 ч. 3 вказаної статті не допускається забезпечення позову шляхом заборони суб`єкту владних повноважень вчиняти будь-які дії з продажу арештованого нерухомого майна щодо проведення електронних торгів (аукціону) рішення, яке не є предметом оскарження.

Як вбачається з поданої позовної заяви, дії приватного виконавця та ДП «СЕТАМ» не оскаржуються в рамках поданої позовної заяви.

А відтак, заборона відповідачу вчиняти будь-які дії по продажу арештованого нерухомого майна щодо проведення електронних торгів (аукціону), який не відбувся, не може бути задоволена у силу приписів наведеної норми.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Як вбачається з поданої позовної заяви вона стосується визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, а тому вказана норма права не може бути застосована до поданої заяви про забезпечення позову, оскільки не стосується визнання права власності на спірне майно.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Вказана норма також не може бути застосована судом, оскільки спір стосується продажу іпотечного майна, що за своєю правовою природою не є стягненням.

Суд має врахувати вищезазначені норми права і зробити обґрунтований висновок про неможливість заборони приватному виконавцю Сивокозову Олександру Миколайовичу виконувати виконавчі дії з виконання виконавчого напису, що по суті має розцінюватись як зупинення виконання рішення.

Крім цього, перевіркою Єдиного державного реєстру судових рішень та наданими самою позивачкою доказів вбачається, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.07.2012 року було позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк`задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_1, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю торгова-будівельна компанія «Валган» солідарно на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 200, 00 грн. суми заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю торгова-будівельна компанія «Валган`солідарно на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 9 555 954, 10 грн. (девять мільйонів пятсот пятдесят пять тисяч девятсот пятдесят чотири гривні 10 коп.) (1 196 303, 71 доларів США), в тому числі 688 393, 22 доларів США заборгованості за кредитом, 368 054, 63 доларів США заборгованості за відсотками, 139 855, 86 доларів США пені. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк`про розірвання договору та зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус`про визнання договору недійсним відмовлено. В порядку розподілу судових витрат стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю торгова-будівельна компанія «Валган`в доход держави 1 769, 00 грн. та з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус» в доход держави 171, 00 грн. судових витрат. Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області у цій справі від 22.10.2012 року Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 липня 2012 року у частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю торгова будівельна компанія «Валган» скасувано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк`до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю торгова будівельна компанія «Валган»- відмовлено. В іншій частині рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 липня 2012 року залишене без змін.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Обгрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Позивач не обгрунтувала, у чому полягають об`єктивні ризики невиконання чи утруднення виконання майбутнього можливого рішення суду у справі про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню з огляду на те, що спірний будинок був переданий АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в іпотеку самою позивачкою на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, а відтак позивач усвідомлювала ризики невиконання нею зобов`язань за кредитним договором, зокрема можливість примусової реалізації спірного майна на виконання, в тому числі, рішення суду про стягнення кредитної заборгованості та у зв`язку із передачею майна в іпотеку.

За змістом статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, іпотека є дійсною для набувача цього нерухомого майна, навіть якщо до його відома не була доведена інформація про обтяження цього майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у такому обсязі і на таких умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Суд звертає увагу на тривале невиконання боржником рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.07.2012 року у справі № 412/603/2012.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Зупинення продажу арештованого нерухомого майна порушує права АТ КБ «ПРИВАТБАНК», як стягувача у виконавчому провадженні за вищевказаним рішенням суду, що підтверджується витягом ДП «СЕТАМ» в інформації про лот 454737 якого зазначено про наявність арешту нерухомого майна за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження Жовтневого ВДВС від 23.04.2015 року за ВП № 47229085, що свідчить про наявність ще одного виконавчого провадження.

Вказана позиція суду цілком узгоджується з позицією Верховного Суду, що викладена в постановах від 03.04.2019 року у справі № 211/129/18-ц та від 13.03.2019 року у справі № 755/1357/18.

Ще однією підставою для відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову є те, що заявницею не доведено, що у разі незабезпечення позову в майбутньому виконання рішення суду може бути ускладнене або буде неможливим, виходячи з такого.

Заявниця вказує, що на 28.12.2020 року на 09:00 годину ДП «СЕТАМ» призначило електронні торги предмету іпотеки – житлового будинку загальною площею 782,9 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами та земельна ділянка площею 0,0955 га з номером лоту 454737.

Перевіркою 15.01.2021 року сайту ДП «СЕТАМ» за пошуком лоту № 454737 видно, що торги 28.12.2020 року не відбулися через відсутність допущених учасників, що підтверджено протоколом № 518527.

За таких обставин заявницею не доведений факт призначення проведення електронних торгів з продажу вищевказаного майна, а відтак не доведений факт можливості відчуження майна.

Керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, приватний виконавець виконавчого округу Сивокозов Олександр Миколайович про визнання виконавчого напису № 1078 від 19.10.2020 року таким, що не підлягає виконанню – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 15-денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя: К.С. Лукінова