Рішення № 94151051, 05.01.2021, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Хмельницький

"05" січня 2021 р. Справа № 924/99/20

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Кочергіної В.О., при секретарі судового засідання Фрей В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницької області м. Хмельницький

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Форк" м. Київ

до 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" м. Київ

до 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" с. Колодіївка Кам`янець-Подільського району Хмельницької області

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

- гр. ОСОБА_1 м. Кам`янське Дніпропетровської області

про:

- витребування у ТзОВ "Зарус-Інвест" та ТзОВ "Агро-Еко-Граунд" на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:03:003:0050, загальною площею 2га, що розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 17.10.2017 №22-20702-СГ ОСОБА_1 ;

- поновлення у Державному земельному кадастрі запису про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим 6822455800:03:003:0050, загальною площею 2га, що розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 17.10.2017 №22-20702-СГ ОСОБА_1 за державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області

За участю представників учасників справи:

від позивача: Таращан Ю.Л. згідно наказу №418-к від 10.11.2020р.

від відповідача 1: не з`явився

від відповідача 2: не з`явився

від відповідача 3: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

від прокуратури: Худенко І.О. прокурор згідно наказу №317к від 15.10.2020р.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

05.01.2021р. в судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

10.02.2020р. на адресу господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницької області м. Хмельницький до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форк" м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" с. Колодіївка Кам`янець-Подільського району Хмельницької області про витребування у ТзОВ "Зарус-Інвест" та ТзОВ "Агро-Еко-Граунд" на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:03:003:0050, загальною площею 2га, що розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 17.10.2017 №22-20702-СГ ОСОБА_1 ; поновлення у Державному земельному кадастрі запису про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим 6822455800:03:003:0050, загальною площею 2га, що розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 17.10.2017 №22-20702-СГ ОСОБА_1 за державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

В обгрунтування позовних вимог прокурор вказує, що земельна ділянка з кадастровим номером 6822455800:03:003:0050 вибула з власності держави поза її волею, з грубим порушенням вимог чинного законодавства, насамперед через її набуття у приватну власність гр. ОСОБА_1 , який приховав факт попередньої приватизації ним земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, а також з огляду на те, що на даний час право власності на спірну земельну ділянку зареєстроване за ТзОВ "Зарус-Інвест", яким її передано в оренду ТзОВ "Агро-Еко-Граунд", тому, на думку прокурора, така земельна ділянка підлягає витребуванню в останніх на користь держави.

Ухвалою суду від 14.02.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №924/99/20, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Цією ж ухвалою зупинено провадження у даній справі до вирішення Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18.

06.08.2020р. виконувачем обов`язків керівника місцевої прокуратури подано клопотання (вх.№05-22/6743/20) про поновлення провадження у даній справі з повідомленням про те, що 26.05.2020р. Великою Палатою Верховного Суду переглянуто у касаційному порядку судове рішення у справі №912/2385/18, касаційну скаргу прокурора задоволено, судове рішення, яким залишено без розгляду позов прокурора скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 19.08.2020р. поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 12год. 15хв. 07.09.2020р.

03.09.2020р. керівником місцевої прокуратури подано заяву про зміну предмету позову (вх.№05-08/1850/20). У поданій заяві заявник просив суд прийняти зміну предмету позову та вважати належними позовні вимоги в наступній редакції: витребувати у ТзОВ "Зарус-Інвест" та ТзОВ "Агро-Еко-Граунд" на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:03:003:0050, загальною площею 2га, що розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 17.10.2017 №22-20702-СГ ОСОБА_1 . Також у заяві просить суд повернути прокуратурі Хмельницької області 4204грн. 00коп. надмірно сплачених судових витрат.

Ухвалою суду від 07.09.2020р. задоволено надіслане відповідачем 2 клопотання та відкладено підготовче засідання у даній справі на 10:30год. 06.10.2020р. Розгляд заяви про зміну предмету позову судом відкладено.

05.10.2020р. відповідачем 3 подано відзив на позов (вх.№05-22/8576/20) з запереченнями проти позовних вимог посилаючись на те, що позивачем не надано доказів щодо відмови державного реєстратора у проведенні державної реєстрації припинення речових прав відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" на земельну ділянку із кадастровим номером 6822455800:03:003:0050, а тому така вимога є передчасною адже не доведено в чому саме виражається порушення права на звернення в суд. У відзиві також вказує на те, що втручання держави у право відповідача на мирне володіння майном - спірною земельною ділянкою, зважаючи на тривале добросовісне користування земельною ділянкою відповідачем, який протиправних дій для заволодіння земельною ділянкою у певному розмірі не вчиняв, має ознаки непропорційного втручання у право відповідача на мирне володіння майном.

Прокурор прокуратури області в підготовчому засіданні 06.10.2020р. подав клопотання (вх.№05-08/2151/20) про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - гр. ОСОБА_1

06.10.2020р. судом постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про продовження строку підготовчого провадження за ініціативою суду на 30 днів.

Ухвалою суду від 06.10.2020р. продовжено за ініціативою суду відповідачу 3 строк для подання відзиву на позов та прийнято відзив до розгляду; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів гр. ОСОБА_1 та відкладено підготовче засідання у даній справі на 10:00год. 20.10.2020р.

12.10.2020р. заступником керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури подано клопотання про долучення доказів направлення копії позовної заяви з додатками на адресу третьої особи.

20.10.2020р. через електронний суд від представника відповідача 3 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№05-08/2256/20).

20.10.2020р. на адресу суду через службу діловодства прокурором відділу Хмельницької обласної прокуратури надіслано докази в підтвердження направлення копії позовної заяви з додатками на адресу третьої особи.

20.10.2020р. в підготовчому засіданні постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про оголошення перерви на 11:00год. 03.11.2020р. Позивач, відповідачі та третя особа повідомлені ухвалою суду.

Ухвалою суду від 03.11.2020р. відмовлено у прийнятті заяви про зміну предмету позову; відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі; закрито підготовче провадження у даній справі; справу призначено до судового розгляду по суті у загальному позовному провадженні на 14:30год. 17.11.2020р.

17.11.2020р. відповідачем 3 подано доповнення до відзиву на позов (вх.№05-22/10285/20) з посиланням на те, що сама лише вимога про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:03:003:0050 є неефективним способом захисту та не призведе до необхідних результатів, адже вимога про витребування земельної ділянки нерозривно пов`язана з правом власності на таку ділянку та іншими речовими правами на нерухоме майно, що випливає зі змісту права власності. Відповідач 3 вважає, що заявляючи позовну вимогу про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:03:003:0050, позивач порушує права ТзОВ "Агро-Еко-Граунд", адже вказана земельна ділянка перебуває в останнього в оренді. Також зазначає, що, у зв`язку із змінами до ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", внесеними згідно із Законами №1666-VIII від 06.10.2016р., №159-IX від 03.10.2019р., в редакції Закону №340-IX від 05.12.2019р.) та ст. 79-1 Земельного кодексу України згідно із Законом № 340-IX від 05.12.2019р., ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсним чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Вважає, що без вимог щодо скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності ТзОВ "Зарус-Інвест" земельних ділянок з кадастровими номерами 6822455800:03:003:0169 та 6822455800:03:003:0170 не можуть бути відповідно скасовані записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно про державну реєстрацію права оренди ТзОВ "Агро-Еко-Граунд" на відповідну земельну ділянку, яке є похідним правом, а відповідно не може бути і витребувана сама земельна ділянка 6822455800:03:003:0050. До доповнення до відзиву додано докази його надсилання на адреси інших учасників справи.

17.11.2020р. відповідачем 3 подано клопотання (вх.№05-22/10283/20) про відкладення розгляду справи на іншу дату.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Кочергіної В.О. у період з 10.11.2020р. по 11.12.2020р., судове засідання у справі №924/99/20, призначене на 14:30год. 17.11.2020р. не відбулось.

Ухвалою суду від 15.12.2020р. призначено судове засідання на 11:00год. 05.01.2021р.

Представник позивача та прокурор Хмельницької обласної прокуратури в судовому засіданні 05.01.2021р. позовні вимоги підтримали, наполягали на їх задоволенні.

Представники інших учасників справи в судове засідання 05.01.2021р. не з`явились, про поважність причин неявки суд не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи рекомендованими листами які отримали, про що свідчать поштові повідомлення про вручення, які знаходяться в матеріалах справи.

Ухвала суду від 15.12.2020р., яка надсилалась відповідачу 1 на адресу зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців повернута на адресу суду із відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідач 1 та відповідач 2 письмових відзивів на позов не подали, своїми процесуальними правами не скористалися.

Треті особи своїх письмових позицій по суті спірних відносин суду не надали.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідачі 1 та 2 не скористалися своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, висловлені в судовому засіданні, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги суд встановив наступне.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.10.2017р. № 22-20702-СГ, згідно заяви ОСОБА_1 , затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною виду цільового призначення в межах категорії земель за основним цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 6822455800:03:003:0050). Змінено вид цільового призначення земельної ділянки з "для ведення фермерського господарства" на "для ведення особистого селянського господарства". Надано у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 6822455800:03:003:0050) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

Згідно з листом Земельно-аграрного центру “Карат” м. Хмельницький від 26.03.2018р. №71, вартість земельної ділянки сільськогосподарського призначення (рілля) залежить від місця розташування, конфігурації, площі, агровиробничих груп грунтів, потреба у рекультивації та низки інших факторів, орієнтовна середня ринкова вартість земельних ділянок по Кам`янець-Подільському району Хмельницької області становить 6-6,50грн. за кв.м.

Відповідно до наявних у матеріалах справи письмових інформацій з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 21.11.2018р., Комунальним підприємством "Подільський реєстраційний центр" Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області 21.10.2017р. проведено державну реєстрацію права власності гр. ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:03:003:0050.

24.10.2017р. до Єдиного державного реєстру речових прав на майно внесено запис про припинення права власності гр. ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:03:003:0050 та проведено реєстрацію права власності ТзОВ "Форк" на земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:03:003:0050, площею 2 га, яка знаходиться: Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, Староушицька селищна рада. Підстава виникнення права власності ТзОВ "Форк" Договір купівлі продажу від 24.10.2017р.

В подальшому, шляхом об`єднання земельних ділянок, в тому числі з кадастровим номером 6822455800:03:003:0050, утворено земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:03:003:0156 площею 73,6956га, яке здійснено на підставі технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок від 30.10.2017р. розробленої ТзОВ "Інститут землеустрою "Право на землю" за заявою ТзОВ "Форк".

07.11.2017р. проведено державну реєстрацію права власності ТзОВ "Форк" на земельну ділянку 6822455800:03:003:0156 площею 73,6956га.

В зв`язку з об`єднанням земельних ділянок, 07.11.2017р. такий об`єкт нерухомого майна як земельна ділянка кадастровий номер 6822455800:03:003:0050 закрито.

15.12.2017р. проведено державну реєстрацію права власності ТзОВ "Зарус-Інвест" на земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:03:003:0156, площею 73,6956га. Підстава виникнення права власності: Договір купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 5021, виданий 15.12.2017р., видавник: Зима Н.Ф., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу.

В подальшому ТзОВ "Зарус-Інвест" проведено поділ земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:03:003:0156, площею 73,6956га., на 2 земельні ділянки кадастровий номер 6822455800:03:003:0169, площею 71га та кадастровий номер 6822455800:03:003:0170, площею 2,6956га, дата державної реєстрації: 03.01.2018р.

14.03.2018р. проведено державну реєстрацію права оренди ТзОВ "Агро-Еко-Граунд" на земельні ділянки з кадастровими номерами 6822455800:03:003:0169, площею 71га та 6822455800:03:003:0170, площею 2,6956га, про що внесено записи №25268737 та №25272019. Підстава Договір оренди землі від 13.03.2018р., строк - 7 років.

29.03.2018р. внесено запис № 25501971 про арешт нерухомого майна, обтяжувач: Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької обл. (на підставі ухвали суду № 686/4632/18 від 21.03.2018р.).

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18.06.2019р. у справі № 676/185/19 визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадаcтру у Хмельницькій області від 17.10.2017р. №22-20702-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,00га, кадастровий номер 6822455800:03:003:0050 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області. Рішення набрало законної сили 30.07.2019р.

Вказаним рішенням встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 6822455800:03:003:0050 вибула із земель державної власності внаслідок незаконного використання ОСОБА_1 права на повторну безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази та пояснення учасників процесу, суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч.3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 ст. 53 ГПК України).

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020.

Також Велика Палата Верховного Суду при розгляді вказаної справи звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У даній справі керівник Кам`янець - Подільської місцевої прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд", про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:03:003:0050, а також з вимогами про поновлення у Державному земельному кадастрі запису про державну реєстрацію вказаної земельної ділянки за державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, оскільки ГУ Держгеокадастру в області не вживало заходів щодо усунення порушень чинного законодавства України.

Суд враховує, що згідно з ст. 15-1 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить, зокрема розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 122 Земельного кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

За змістом підп. 13 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016р. № 308, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, в тому числі розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Хмельницької області.

Суд встановив, що прокурор звертався до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із листами, в яких, в зв`язку з прийняттям рішення Кам`янець-Подільським міськрайонним судом, повідомляв про наявність підстав для пред`явлення позову про витребування на користь держави земельних ділянок та просив повідомити про заходи, які вжито управлінням з метою повного та належного захисту державних інтересів у вказаних спірних правовідносинах (лист заступника прокурора Хмельницької області №05/2-278 вих-19 від 16.09.2019 та лист заступника керівника Кам`янець - Подільської місцевої прокуратури №90-1871вих-19 від 11.12.2019 ).

У відповідь на вказані листи Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області повідомило, що чинним законодавством України та наявною судовою практикою чітко не визначено категорію позовів, що пред`являються Держгеокадастром. Крім того, зазначено, що значна частина коштів, яка виділяється на сплату судового збору, витрачена управлінням у справах, де останнє є відповідачем (листи № 10-22-0.6-5750/2-19 від 30.09.2019, №10-22-0.6-7613/2-19 від 23.12.2019).

При цьому, Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області протягом розумного строку не були вжиті жодні заходи для усунення порушення інтересів держави, зокрема, управління самостійно не звернулося до суду з позовом в інтересах держави, що є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності та достатньою підставою для звернення прокурора до суду із позовом в інтересах держави в особі вказаного органу.

Зважаючи на викладене та з огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, то суд дійшов висновку, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та обґрунтовано звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Згідно з приписами ч.1 ст. 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст.317 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 387 ЦК України встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

При цьому, відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо згідно зі статтею 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Згідно із ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Зі змісту вказаних норм убачається, що власник майна, який фактично позбавлений можливості володіти й користуватися майном в результаті його незаконного вибуття з володіння за наявності певних умов має право витребувати таке майно із чужого володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник, а відповідачем - має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

Суд встановив, що згідно із наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.10.2017р. №22-20702-СГ надано у власність земельну ділянку площею 2,0000 га кожна громадянину ОСОБА_1 (кадастровий номер 6822455800:03:003:0050) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області. На підставі вказаного наказу 21.10.2017 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку, що підтверджується інформаційними довідками №146216071 від 21.11.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18.06.2019р. у справі № 676/185/19 визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадаcтру у Хмельницькій області від 17.10.2017р. №22-20702-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,00га, кадастровий номер 6822455800:03:003:0050 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області. Рішення набрало законної сили 30.07.2019р.

Зазначеним рішенням встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 6822455800:03:003:0050 вибула із земель державної власності внаслідок незаконного використання ОСОБА_1 права на повторну безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання.

Таким чином, оскільки спірна земельна ділянка вибула з державної власності на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.10.2017р. №22-20702-СГ, визнаного недійсним в судовому порядку через його незаконність, то суд дійшов висновку, що волі держави на таке вибуття не було. Вказане узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах від 26.11.2019 по справі №914/3224/16 та від 29.05.2019 по справі № 367/2022/15-ц.

Установлення цього факту є достатнім для того, щоб у позивача виникли правові підстави для витребування спірних земельних ділянок в порядку статті 388 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна не є ефективним способом захисту прав (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 по справі №911/3749/17, від 14.11.2018 по справі № 183/1617/16, від 21.11.2018 по справі №444/1786/15).

Як вбачається із змісту долучених до матеріалів справи інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, ОСОБА_1 реалізував свою земельну ділянку площею 2га, кадастровий номер 6822455800:03:003:0050 на підставі договору купівлі-продажу 24.10.2017р. Товариству з обмеженою відповідальністю "Форк", яке об`єднало вказану земельну ділянку з іншими земельними ділянками у земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:03:003:0156 площею 73,6956га. В подальшому на підставі договору купівлі - продажу серія та номер 5021, виданий 15.12.2017р. ТОВ "Форк" реалізувало земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:03:003:0156 Товариству з обмеженою відповідальністю "Зарус - Інвест", яке здійснило поділ земельної ділянки кадастровий номер 6822455800:03:003:0156, площею 73,6956га, на 2 земельні ділянки кадастровий номер 6822455800:03:003:0169, площею 71га та кадастровий номер 6822455800:03:003:0170, площею 2,6956га, про що 03.01.2018р. вчинено відповідні записи про державну реєстрацію права власності.

На даний час земельна ділянка з кадастровими номерами 6822455800:03:003:0050 знаходиться у складі земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:03:003:0169, площею 71га, власником якої є ТОВ "Зарус-Інвест", що підтверджується також листом Відділу у Кам`янець - Подільському районі від 30.09.2019.

Крім того, на підставі договору оренди землі від 13.03.2018, укладеного між ТОВ "Агро-Еко-Граунд" та ТОВ "Зарус-Інвест", вищевказана земельна ділянка перебуває в оренді у ТОВ "Агро-Еко-Граунд".

Отже, кінцевим володільцем спірної земельної ділянки є ТОВ "Зарус-Інвест", який вважає себе власником ділянки, та ТОВ "Агро-Еко-Граунд", який використовує ділянку на умовах договору оренди.

Зважаючи на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 6822455800:03:003:0050 вибула з власності держави поза волею належного розпорядника землі, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, то суд дійшов висновку, що існують всі правові підстави для витребування їх з незаконного володіння відповідачів на підставі ст. 388 ЦК України.

При цьому суд враховує, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.05.2019 по справі № 367/2022/15-ц).

Також суд приймає до уваги, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (аналогічна позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові № 183/1617/16 від 14.11.2018).

Вказаним спростовується твердження відповідача 2 з приводу того, що вимога про витребування земельних ділянок є неефективним способом захисту.

Також суд зазначає, що накладення арешту на спірні земельні ділянки згідно з ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21.03.2018 по справі №686/4632/18 жодним чином не впливає на вирішення питання щодо витребування майна на користь власника і не скасовує пов`язаних з арештом обмежень щодо земельної ділянки. Крім того, суд приймає до уваги доводи позивача та прокурора про накладення арешту на земельні ділянки у межах кримінального провадження саме з метою унеможливлення подальшого відчуження земельних ділянок та захисту інтересів держави як їх власника.

Доводи відповідача 3 з приводу порушення вказаним позовом його права на мирне володіння майном суд до уваги не приймає з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Перший протокол ратифікований Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР і з огляду на приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення від 23.09.1982 у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", рішення від 21.02.1986 у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства") положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

Статтями 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами ст. 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.ст. 14, 19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду по справі №911/3312/17 від 29.01.2019).

Суд зазначає, що у даній справі "суспільним", "публічним" інтересом звернення прокурора з вимогою про витребування спірних земельних ділянок з володіння відповідачів у цій справі є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок із державної власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу. "Суспільний", "публічний" інтерес полягає у відновленні правового порядку, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення в державну власність земель, що незаконно вибули з такої власності.

Також витребування спірних земельних ділянок із володіння відповідачів 2 та 3 відповідає критерію законності: воно здійснюється на підставі норми ст. 388 ЦК України, у зв`язку з порушенням вимог Земельного кодексу України при отриманні громадянином ОСОБА_1 безоплатно у власність спірної земельної ділянки, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційні тексти зазначених нормативно-правових актів в актуальному стані є публічними та загальнодоступними.

В питаннях оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, також визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за виключенням випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах "Спорронґ і Льоннорт проти Швеції", "Булвес" АД проти Болгарії").

ЄСПЛ, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося в зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах "Раймондо проти Італії" від 22 лютого 1994 року, "Філліпс проти Сполученого Королівства" від 5 липня 2001 року, "Аркурі та інші проти Італії" від 5 липня 2001 року, "Ріела та інші проти Італії" від 4 вересня 2001 року, "ОСОБА_48 проти Російської Федерації" від 6 листопада 2008 року).

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Суд зазначає, що відповідачі 2 та 3 могли законно набути права приватної власності та користування на спірну земельну ділянку у разі дотримання вимог ст.ст. 116, 121 Земельного кодексу України при отриманні громадянином ОСОБА_1 земельної ділянки. Натомість вказана особа набула такого права власності у спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного: юридичне оформлення права власності (права користування) на землю стало можливим у результаті видачі Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області наказу від 17.10.2017р. №22-20702-СГ та наступного укладення договорів купівлі-продажу та оренди.

Однак земельна ділянка була отримана ОСОБА_1 внаслідок надання недостовірної інформації. Відповідачі не мали перешкод у доступі до законодавства й проявивши розумну обачність, могли і повинні були знати про те, що право власності на спірні земельні ділянки набуто з порушенням вимог законодавства. Вказані обставини, а також подальші дії щодо об`єднання та поділу земельних ділянок, до складу яких увійшли і спірні земельні ділянки, ставлять під обґрунтований сумнів добросовісність відповідачів під час набуття даної ділянки у власність (користування).

Таким чином, установлені судом під час розгляду справи обставини й факти з огляду на зміст "суспільного", "публічного" інтересу у вимогах позивача не дають підстав для висновку про порушення принципу "пропорційності".

Згідно з практикою ЄСПЛ (наприклад, рішення від 8 липня 1986 року в справі "Літгоу та інші проти Сполученого Королівства") одним із елементів дотримання принципу "пропорційності" при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

Суд зазначає, що зважаючи на особливості принципів диспозитивності та змагальності у господарському процесі України, у цій справі неможливо вирішити питання щодо належної компенсації кінцевим набувачам з огляду на те, що останні розпорядилися їхніми процесуальними правами, не заявили відповідні зустрічні позови, а суд не має можливості розглянути не ініційовані сторонами питання та самостійно збирати докази для встановлення розміру означеної компенсації. Велика Палата Верховного Суду у постанові № від 29.05.2019 по справі №367/2022/15-ц звертала увагу на те, що ЦК України визначає механізм повного відшкодування заподіяних кінцевим набувачам збитків. Так, з урахуванням приписів частин третьої і четвертої статті 390 ЦК України кінцеві набувачі можуть заявити до власника земельних ділянок позов про відшкодування здійснених з часу, з якого власникові належить право на їх повернення, необхідних витрат на утримання та збереження витребуваних земельних ділянок, а у разі здійснення поліпшень цих ділянок, які не можна відокремити від них без завдання їм шкоди, - позов про відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість земельних ділянок. Крім того, кінцеві набувачі, із власності та володіння яких витребовуються земельні ділянки, також не позбавлені можливості відновити їхні права на підставі частини першої статті 661 ЦК України, пред`явивши вимогу до осіб, в яких вони придбали ці ділянки, про відшкодування збитків.

З огляду на вищевикладене, результат розгляду позовів керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури по суті не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог щодо витребування у відповідачів 2 та 3 земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:03:003:0050, з огляду на що, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про поновлення у Державному земельному кадастрі запису про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровими номерами 6822455800:03:003:0050 за державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, то суд зазначає наступне.

Процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру визначає Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051 (далі - Порядок).

Пунктом 107 Порядку визначено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Поземельна книга ведеться за формою згідно з додатком 8 під час державної реєстрації земельної ділянки, внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про зареєстровані земельні ділянки (в тому числі у разі їх поділу чи об`єднання, а також відновлення їх меж) відповідно до пунктів 107-137 цього Порядку. Дата відкриття Поземельної книги є датою державної реєстрації земельної ділянки. Номером Поземельної книги є кадастровий номер земельної ділянки (п.п. 49, 50 Порядку).

Згідно з п. 51 Порядку внесення відомостей до Поземельної книги в електронній (цифровій) формі є внесенням відомостей до Державного земельного кадастру.

Пунктом 60 Порядку передбачено, що запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду.

Відповідно до п. 57 Порядку Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки у випадках, визначених пунктом 114 цього Порядку, та у разі виправлення помилки відповідно до пункту 156-2 цього Порядку.

Так, державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема поділу чи об`єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об`єднання (п.114 Порядку).

Суд враховує, що внаслідок об`єднання спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:03:003:0050 в земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:03:003:0156 площею 73,6956га, державна реєстрація спірної земельної ділянки була скасована, а Поземельна книга на дану ділянку закрита. В подальшому в зв`язку з поділом ділянки з кадастровим номером 6822455800:03:003:0156 на дві ділянки з кадастровим номером 6822455800:03:003:0169, площею 71га та кадастровим номером 6822455800:03:003:0170, площею 2,6956га, також закрита Поземельна книга на земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:03:003:0156.

Таким чином, на даний час в Державному земельному кадастрі містяться відомості щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:03:003:0169 та саме на вказану земельну ділянки відкрита Поземельна книга, записи в якій можуть поновлюватись Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду згідно з п. 60 Порядку.

Суд зазначає, що суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 по справі № 916/3156/17, від 11.09.2018 по справі № 905/1926/16).

Оскільки поновлення записів у Державному земельному кадастрі про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:03:003:0050 за державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області є неможливим, то звернення прокурора до суду з такою вимогою не є належним способом захисту прав, так як не призведе до реального відновлення порушеного права позивача.

В зв`язку із вказаним суд вважає за необхідне у задоволені позовних вимог про поновлення записів у Державному земельному кадастрі відмовити.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідачів 2 та 3 пропорційно розміру задоволених позовних вимог в рівних частинах.

Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-79, 86, 129, 202, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

1. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" (м. Київ, вул. Мала Житомирська, 9-Б, код ЄДРПОУ 41108081) на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:03:003:0050, загальною площею 2га, що розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 17.10.2017 №22-20702-СГ ОСОБА_1 .

2. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" (с. Колодіївка, вул. Центральна, 7 Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, код ЄДРПОУ 40738781) на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:03:003:0050, загальною площею 2га, що розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 17.10.2017 №22-20702-СГ ОСОБА_1 .

3. У задоволенні позовних вимог про поновлення у Державному земельному кадастрі запису про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим 6822455800:03:003:0050, загальною площею 2га, що розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 17.10.2017 №22-20702-СГ ОСОБА_1 за державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" (м. Київ, вул. Мала Житомирська, 9-Б, код ЄДРПОУ 41108081) на користь Хмельницької обласної прокуратури (м. Хмельницький, провулок Військоматський, 3, код ЄДРПОУ 02911102, р/р UA 188201720343120002000002814, в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету 2800) 1051грн. 00коп. (одна тисяча п`ятдесят одна гривня 00 копійок) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" (с. Колодіївка, вул. Центральна, 7 Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, код ЄДРПОУ 40738781) на користь Хмельницької обласної прокуратури (м. Хмельницький, провулок Військоматський, 3, код ЄДРПОУ 02911102, р/р UA 188201720343120002000002814, в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету 2800) 1051грн. 00коп. (одна тисяча п`ятдесят одна гривня 00 копійок) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

6. Повернути Хмельницькій обласній прокуратурі (м. Хмельницький, провулок Військоматський, 3, код ЄДРПОУ 02911102, р/р UA 188201720343120002000002814, в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету 2800) з Державного бюджету України 2102грн. 00коп. (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) судового збору, сплаченого відповідно до платіжного доручення №36 від 23.01.2020р., про що видати відповідну ухвалу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 15.01.2021р.

Суддя В.О. Кочергіна

Віддруковано 8 примірників:

1 - до справи;

2 - Кам`янець-Подільська місцева прокуратура (32000, м. Кам`янець-Подільський, вул. Драгоманова, 11);

3- прокуратуру Хмельницької області (29000, м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3);

4 - позивачу Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (29016, м. Хмельницький, вул. Інститутська, 4/1);

5 - відповідачу 1 ТзОВ "Форк" (01004, м. Київ, вул. Крутий Узвіз, 6/2"А");

6 - відповідачу 2 ТзОВ "Зарус-Інвест (01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 9-Б);

7 - відповідачу 3 ТзОВ "Агро-Еко-Граунд" (32398, с. Колодіївка, вул. Центральна, 7 Кам`янець-Подільського району Хмельницької області);

8- третій особі гр. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 );

Адресатам рекомендованим з повідомленням про вручення.