Рішення № 94150899, 11.01.2021, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 січня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/750/20

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Чопка Ю.О.

при секретарі судового засідання Коник М.М.

Розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріі Україна", вул. Смольна, 9 Б, м. Київ, 03022

до відповідача: Приватного підприємства "Розтоцьке-Агро", с. Гаї-Розтоцькі, Зборівський район, Тернопільська область, 47232

про стягнення 655 398,32 грн. заборгованості.

За участю представників від:

Позивача: адвокат Мєхоношин Дмитро Васильович, довіреність №337 від 23.09.2020

Відповідача: не з`явився

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агріі Україна" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача Приватного підприємства "Розтоцьке-Агро" про стягнення 655 398,32 грн заборгованості, з яких: 230 892,00 грн основного боргу, 71 601,20 грн пені, 65 819,68 грн відсотків річних, 281 278,46 грн штрафу, 5 806,98 грн інфляційних нарахувань.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 02.12.2020, головуючим суддею для розгляду справи № 921/750/20 визначено суддю Чопка Ю.О.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 07.12.2020 позовну заяву № б/н від 23.11.2020 (вх. № 871 від 02.12.2020) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріі Україна" залишено без руху; встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Агріі Україна" строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме: надати суду докази сплати судового збору в розмірі 9 831,00 грн протягом десяти днів з дня одержання цієї ухвали.

18.12.2020 на виконання ухвали суду від 07.12.2020, на адресу Господарського суду Тернопільської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріі Україна" надійшло клопотання про виконання вимог ухвали суду від 07.12.2020, зі змісту якого вбачається, що останнім у визначений судом строк усунуто недоліки позовної заяви, які було зазначено в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 07.12.2020.

Ухвалою від 21.12.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріі Україна" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 921/750/20; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання призначено на 11.01.2021.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на невиконання його контрагентом умов договору купівлі – продажу №19 НХ 24 ТЕТО від 18.04.2019 в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару. Зважаючи, що у відповідача виникла заборгованість, сума якої, з врахуванням пені, відсотків річних, інфляційних витрат та штрафу заявлена до стягнення у судовому порядку.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позові.

Відповідач у судове засідання не з`явився, відзиву на позов не подав, хоча про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення на його адресу копії відповідної ухвали суду (Повідомлення про вручення поштового відправлення міститься в матеріалах справи).

Приписами ст. 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

П. 4 р. Х Прикінцевих положень ГПК України визначено, що процесуальні строки судового розгляду справи продовжуються на строк дії такого карантину.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (ч. 8 ст. 252 ГПК України).

Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до приписів ст. 129 Конституції України, ст.2 ГПК України своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Зважаючи на те, що явка відповідача не визнавалась судом обов`язковою, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі повноважного представника відповідача, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом встановлено наступне:

Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Із даною правовою нормою кореспондуються і положення статті 174 ГК України, за якою господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

18.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроскоп інтернешнл" (22.09.2020 позивачем змінено назву на Товариство з обмеженою відповідальністю "Агріі Україна) (далі – Продавець) та Приватним підприємством "Розтоцьке-Агро" (далі – Покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 19 НХ 24 ТЕТО, відповідно до п 1.1. якого в порядку визначеному Договором, Продавець зобов`язується поставити та передати у власність Покупця товар, найменування та асортимент якого вказується в Специфікації – Додатку до Договору, яка становить невід`ємну частину, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість згідно умов Договору.

Всі додатки і додаткові угоди до Договору становлять його невід`ємну частину і складають єдиний правочин (п.1.2. Договору).

Ціна Товару вказується в специфікаціях до Договору в гривні та додатково визначається в еквіваленті долара США/Євро до гривні. Дана ціна є первинною, яка підлягає коригуванню на умовах договору (п.2.2. Договору).

Оплата по Договору здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Продавця на підставі умов Договору або на підставі рахунку – фактури. Рахунок фактура дійсний протягом 3-х календарних днів з дня виписки (включно) Датою. Оплати вважається дата зарахування відповідної суми коштів на поточний рахунок Продавця (п.2.4. Договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та його скріплення печатками сторін і діє до остаточного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.8.1. Договору).

Специфікаціями до договору (Додатки №1 ЗП, №2 ЗП, №3 ЗП та №4 ЗП до Договору) сторони визначили найменування, кількість, ціну, загальну вартість товарно-матеріальних цінностей.

На виконання умов договору №19 НХ 24 ТЕТО від 18.04.2019 Товариство відвантажило, а Приватне підприємство прийняло товарно-матеріальні цінності:

- за Специфікацією № 1 ЗП від 18.04.2019 згідно видаткових накладних №АІ000011315 від 19.04.2019 на суму 1 396 469,76 грн, №АІ000011318 від 19.04.2019 на суму 1 241 805,60 грн, а всього на суму 2 638 275,36 грн;

- за Специфікацією № 2 3П від 22.05.2019 згідно видаткових накладних №АІ000016915 від 23.05.2019 на суму 313 980 грн; №АІ000017553 від 28.05.2019 на суму 313 980,00 грн; №АІ000017759 від 29.05.2019 на суму 565 164 грн та №АІ000018168 від 31.05.2019 на суму 326 539,20 грн, а всього на суму 1 519 663,20 грн;

- за Специфікацією № 3 3П від 19.08.2019 згідно видаткової накладної №АІ000024036 від 21.08.2019 на суму 423 954 грн;

- за Специфікацією № 4 3П від 09.09.2019 згідно видаткової накладної №АІ000025373 від 10.09.2019 на суму 530 892 грн.

Відповідачем поставленні товарно-матеріальні цінності оплачені лише частково і станом на час порушення провадження у справі за ним рахувалась заборгованість в розмірі 230 892 грн.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори та інші правочини.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов`язання з договору купівлі - продажу, згідно якого та в силу ст. 655 ЦК України, одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Статтями 525 ЦК України та 193 ГК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.

Як стверджує позивач та вбачається із матеріалів справи відповідач у встановлений договором строк оплату товару не здійснив, і станом на день розгляду спору за ним рахувалася заборгованість в сумі 230 892 грн, що не заперечено відповідачем.

У зв`язку з наведеним позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст.230 ГК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 ГК України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною шостою ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п.6.1. Договору у випадку порушення Покупцем термінів оплати, обумовлених у Договорі Покупець сплачує Продавцю неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежів по оплаті Товару, від своєчасно неоплаченої суми заборгованості, за кожен день прострочення оплати до моменту повної оплати.

Згідно розрахунку позивача за період з 20.09.2019 по 23.11.2020 пеня становить 71 601,20 грн.

Розглянувши наданий позивачем розрахунок суми пені, суд приймає його як правомірний та обґрунтований, а позовні вимоги в цій частині вважає такими, що доведені матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Відповідно до положень ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, 549 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання учасник господарських зобов`язань зобов`язаний сплатити господарські санкції - штрафні санкції. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

В разі порушення Покупцем строків оплати за Товар відповідно до графіку, встановленого договором, Продавець має право стягнути з Покупця штраф у розмірі 10% від суми несплаченої або несвоєчасно сплаченої вартості товару. Штраф сплачується за кожне порушення строків проведення оплати, встановлених Договором (п.6.2. Договору).

Враховуючи обставини справи, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 281 278,46 грн штрафу, який також підлягає до задоволення.

Також, ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.1. Договору сторони встановили річні у розмірі 20% від простроченої суми.

На підставі наведеної норми закону та умов договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення 20% річних в загальній сумі 65 819,68 грн. З наданого позивачем розрахунку 20% річних вбачається, що останні нараховані за період з 20.09.2019 по 23.11.2020.

Також позивачем здійснено нарахування інфляційних, що складають відповідно до розрахунку 5 806,98 грн за період жовтень 2019 – жовтень 2020.

З огляду на встановлений судом та не заперечений відповідачем факт неналежного виконання останнім взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної оплати вартості поставлених позивачем згідно Договору №19 НХ 24 ТЕТО від 18.04.2020 товарно-матеріальних цінностей, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 5 806,98,16 грн інфляційних нарахувань та 65 819,68 грн 20% річних є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (ч.2 ст.73 ГПК України).

Частиною 1 ст.74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст.79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Пунктами 1, 2 ст.86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, враховуючи порушення умов договору з боку відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Також, Позивач у позовній заяві просить суд, згідно ч. 10 ст. 238 ГПК України, вирішити питання про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, 20 відсотків річних на залишок основного боргу за Договором купівлі – продажу №19 НХ 24 ТЕТО від 18.08.2019 починаючи з 24.11.2020 і до моменту повної сплати суми основного боргу, за формулою Сума боргу х 20 відсотків річних х Кількість днів прострочення / Кількість днів у відповідному році.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI Господарського процесуального кодексу.

Враховуючи довготривале невиконання відповідачем зобов`язань зі сплати боргу за отриманий ним товар, а також враховуючи що розмір 20% річних є сталим, в порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України встановити нарахування на суму основного боргу 20 % річних за кожен день прострочення з 24.11.2020 до моменту сплати основного боргу.

При цьому роз`яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 20% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився. Розрахунок 20% річних проводити за формулою: Сума боргу х 20 відсотків річних х Кількість днів прострочення / Кількість днів у відповідному році.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 73-75, 79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 242 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Розтоцьке-Агро", Тернопільська область, Зборівський район, село Гаї-Розтоцькі (код 41129405) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріі Україна", м.Київ, вул. Смольна, 9Б (код 38948033) – 230 892 (двісті тридцять тисяч вісімсот дев`яносто дві) грн рівно основного боргу, 71 601 (сімдесят одну тисячу шістсот одну) грн 20 коп. пені, 65 819 (шістдесят дев`ять тисяч вісімсот дев`ятнадцять) грн 68 коп. відсотків, 281 278 (двісті вісімдесят одну тисячу двісті сімдесят вісім) грн 46 коп. штрафу, 5 806 (п`ять тисяч вісімсот шість) грн 98 коп. інфляційних і 9 831 (дев`ять тисяч вісімсот тридцять одну) грн рівно судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.Органові (особі), що буде здійснювати примусове виконання цього рішення, нараховувати двадцять відсотків річних на залишок основного боргу, присудженого до стягнення за цим рішенням, до моменту повної сплати суми основного боргу.

Протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення сторони вправі його оскаржити до Західного апеляційного господарського суду через господарський суд Тернопільської області.

Повний текст рішення виготовлено 15 січня 2021 року.

Суддя Ю.О. Чопко