Рішення № 94150896, 13.01.2021, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 січня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/708/20

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М.

за участі секретаря судового засідання Бега В.М.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко - Тайс”, проспект Академіка Глушкова, буд. 40, оф. 315, м. Київ, 03187 (поштова адреса: вул. Академіка Заболотного, 38, оф. 23, м. Київ, 03187)

до відповідача Селянського (фермерського) господарства “Тереза”, с. Осташівці, Зборівський район, Тернопільська область, 47262

про стягнення донарахованого розміру грошових коштів у зв`язку із неналежним, неповним та несвоєчасним здійсненням виконання грошового зобов`язання в загальній сумі 3 463 грн 50 коп.

За участі представників:

позивача: не прибув

відповідача: не прибув

В порядку ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України), фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснюється.

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.

Суть справи:

09.11.2020 (згідно з відтиском поштового штемпеля на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко - Тайс”, надалі – позивач, звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Селянського (фермерського) господарства “Тереза”, надалі – відповідач, про стягнення донарахованого розміру грошових коштів у зв`язку із неналежним, неповним та несвоєчасним здійснення виконання грошового зобов`язання в загальній сумі 3 463,50 грн, з яких: штраф 1 994, 63 грн, три проценти річних 137,34 грн, пеня 955,74 грн, інфляційні втрати 375,79 грн.

Підставою позову визначено неналежне виконання відповідачем умов Договору купівлі – продажу товару на умовах відстрочення платежу за №ЗУФ-132/09/08 від 19.09.2008.

В підтвердження позовних вимог до матеріалів справи долучено належним чином засвідчені копії: Договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №ЗУФ-132/09/08 від 19.09.2008 та додатку №1 до нього; рішення Господарського суду Тернопільської області від 01.10.2009 у справі №18/76-1610; наказу Господарського суду Тернопільської області від 16.10.2009 у справі №18/76-1610; листа ВДВС Зборівського РУЮ за №3398 від 23.05.2013; угоди про заміну кредитора у зобов`язанні №330-ТА від 26.01.2011 та Акту прийому-передачі документів від 26.01.2011; Угоди про заміну кредитора у зобов`язанні №330/07-12 від 02.07.2012 та Акту прийому-передачі документів від 02.07.2012 тощо.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 12.11.2020, головуючим суддею для розгляду справи №921/708/20 визначено суддю Гирилу І.М.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 17.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/708/20; клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження задоволено частково; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; судове засідання у справі № 921/708/20 призначено на 10:30 год. 09.12.2020; клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко - Тайс” б/н б/д (вх. № 8221 від 12.11.2020) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; запропоновано учасникам справи подати/надіслати суду заяви по суті справи та з процесуальних питань (при наявності).

Ухвалою суду від 09.12.2020 розгляд справи було відкладено на 09:30 год. 23.12.2020 з викладених у ній підстав; постановлено судове засідання у справі № 921/708/20 проводити в режимі відеоконфернеції поза межами приміщення суду та визначено, що учасником судового процесу, який братиме участь в судовому засіданні в режимі відеоконфернеції поза межами приміщення суду є Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко - Тайс”. Окрім того, повторно запропоновано учасникам справи подати/надіслати суду заяви по суті справи та з процесуальних питань (при наявності).

В судовому засіданні 23.12.2020, яке відбулось в режимі відеоконференції, за участі повноважного представника позивача, суд розпочав розгляд справи по суті, заслухав вступне слово позивача, з`ясував обставини справи, дослідив докази та оголосив перерву до 09:00 год. 13.01.2021, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання. Відповідача про судове засідання 13.01.2021 повідомлено відповідною ухвалою.

Окрім того, ухвалою суду від 23.12.2020 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко - Тайс” б/н б/д (вх. № 8221 від 12.11.2020) про участь в судовому засіданні 13.01.2021 в режимі відеоконфернеції поза межами приміщення суду.

Повноважний представник позивача, який повинен був брати участь в судовому засіданні 13.01.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, не зміг забезпечити проведення такого засідання. Поряд із цим, в судовому засіданні 23.12.2020 останній позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві та посилаючись на наявні в матеріалах справи докази.

Згідно з ч. 5. ст. 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Відповідач явки свого уповноваженого представника в судове засідання 13.01.2021 не забезпечив, причин неприбуття не повідомив, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Слід зазначити, що усі процесуальні документи у даній справі (ухвала про відкриття провадження у справі від 17.11.2020, ухвала про відкладення розгляду справи від 09.12.2020 та ухвала від 23.12.2020) були надіслані судом 18.11.2020, 10.12.2020 та, відповідно, 24.12.2020 на юридичну адресу відповідача – СФГ "Тереза" (сформований судом спеціальний витяг - в матеріалах справи), яка вказана і позивачем у позовній заяві, а саме: с. Осташівці, Зборівський район, Тернопільська область, 47262. Поряд із цим ухвала суду від 17.11.2020, як і ухвали від 09.12.2020 та від 23.12.2020 були повернуті підприємством зв`язку на адресу господарського суду із відміткою пошти: "адресат відсутній за вказаною адресою".

П. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ст. 42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приписами ст. 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (ч. 8 ст. 252 ГПК України).

Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею

Застосовуючи ст. 3 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод" при розгляді даної справи, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи наведене вище, зважаючи на закінчення визначених ст. 248 ГПК України строків розгляду спору, беручи до уваги, що явка представників сторін в судове засідання 13.01.2021 не визнавалась судом обов`язковою, що в силу приписів чинного процесуального законодавства ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву, а відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, що наявних у матеріалах справи документів достатньо для прийняття повного, та обґрунтованого судового рішення, суд вважає за можливе розглянути спір по суті в даному судовому засіданні, за наявними у справі доказами, в звичайному режимі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні 23.12.2020 доводи та пояснення повноважного представника позивача, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) та ст. 174 Господарського кодексу України (надалі – ГК України) зобов`язання можуть виникати, зокрема, з договорів, інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду (ч. 5 ст. 11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

З матеріалів справи вбачається, що 19.09.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро", як Продавцем, з однієї сторони, та Селянським (фермерським) господарством "Тереза", як Покупцем, з другої сторони, був укладений Договір купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № ЗУФ – 132/09/08 (надалі – Договір), предметом якого є купівля-продаж товару – засобів захисту рослин на умовах відстрочення платежу (п. 1.1. Договору).

Згідно з п. 2.1 Договору асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках та/або накладних документах відпуску товару, що є невід`ємною частиною цього Договору. У випадку розбіжності даних у додатках щодо найменування, кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.3. Покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках, та/або видаткових накладних, що є невід`ємною частиною цього Договору. Оплата товару проводиться наступним чином: 20 % від вартості товару оплачується Покупцем в строк до 30.09.2008 без обов`язкового виставлення рахунку-фактури; 80 % від вартості товару оплачується Покупцем в строк до 15.11.2008 без обов`язкового виставлення рахунку-фактури.

19.09.2008 сторони уклали та підписали додаток № 1 до даного Договору, згідно з яким погодили ассортимент, кількість та ціну товару на загальну суму 28 649,10 грн та курс НБУ до долара США на день підписання договору – 4, 851 грн. Окрім того, передбачили, що у випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору сторони, для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують формулу, за якою ціна на момент проплати визначається як добуток відношення курсу (НБУ) долара США до гривні на день перерахування грошей до курсу (НБУ) долара США до гривні на день підписання Договору на ціну на момент підписання.

Договір діє з моменту його підписання обома сторонами до повного виконання сторонами обов`язків по Договору. Всі додатки до цього Договору є його невід`ємною частиною (п. п. 10.2, 11.1 Договору).

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що правовідносини сторін за вказаним вище правочином вже були предметом судового розгляду.

Так, рішенням Господарського суду Тернопільської області 01.10.2009 у справі №18/76-1610 позов ТзОВ "Тридента Агро" до СФГ "Тереза" задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача: 13 297 грн 58 коп. курсової різниці, 3 670 грн 63 коп. пені, 462 грн 22 коп. 3 відсотки річних; 2 776 грн 87 коп. інфляційних нарахувань, 3 499 грн 36 коп. штрафу, 2 000 грн витрат на послуги адвоката, 237 грн 07 коп. державного мита та 236 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

16.10.2009, на виконання вказаного вище рішення у справі №18/76-1610, Господарським судом Тернопільської області видано відповідний наказ.

19.11.2009 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повним фактичним виконанням боржником рішення суду, що підтверджується листом ВДВС Зборівського районного управління юстиції від 23.05.2013 №3398.

26.01.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро", як Первісним кредитором, з однієї сторони, та Фізичною особою-підприємцем Грищенко О.М., як Новим кредитором, з іншої сторони, було укладено Угоду №330-ТА про заміну кредитора у зобов`язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України), відповідно до якої Первісний кредитор відступив Новому кредитору право вимоги виконання Селянським (фермерським) господарством "Тереза" зобов`язання щодо сплати розміру пені, 3% річних, штрафу та інфляційних втрат, набутих Первісним кредитором на підставі договору №ЗУФ-132/09/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 19.09.2008 та договору №ЗУФ-83/05/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 15.05.2008, у зв`язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов`язання згідно договору №ЗУФ-132/09/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 19.09.2008 та договору №ЗУФ-83/05/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 15.05.2008 (п. 1.1 Угоди №330-ТА).

П. 1.2 вказаної вище Угоди передбачено, що за цією Угодою Новий кредитор одержує замість Первісного кредитора вимагати від Боржника сплати грошової суми в нарахованому розміру пені, 3% річних, штрафу та інфляційних втрат, за період існування прострочення виконання Боржником грошового зобов`язання згідно договору №ЗУФ-132/09/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 19.09.2008 та договору №ЗУФ-83/05/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 15.05.2008.

Вартість зобов`язання, що відступається за даною Угодою, становить, проте не обмежується, сумою у розмірі 15 000 грн. Окрім цього, з моменту укладення даної Угоди, Новий кредитор наділяється всіма правами Первісного кредитора, що випливають із умов договору №ЗУФ-132/09/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 19.09.2008 та договору №ЗУФ-83/05/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 15.05.2008, по відношенню до Боржника щодо нарахування пені, 3% річних, штрафу та інфляційних втрат, у зв`язку із подальшим неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов`язання згідно Договору №ЗУФ-132/09/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 19.09.2008 та договору №ЗУФ-83/05/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 15.05.2008. З моменту укладення даної Угоди, Новий кредитор наділяється всіма (будь-якими) правами Первісного кредитора, що можуть випливати у майбутньому та випливають із умов договору №ЗУФ-132/09/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 19.09.2008 та договору №ЗУФ-83/05/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 15.05.2008, по відношенню до Боржника (ст. 2 Угоди №330-ТА).

На виконання п. 4.1 даної Угоди Товариство з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" згідно з актом прийому-передачі від 26.01.2011 було передано фізичній особі-підприємцю Грищенко О.М. перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання Селянським (фермерським) господарством "Тереза" обумовленого зобов`язання.

02.07.2012 між фізичною особою-підприємцем Грищенко О.М., як Первісним кредитором, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс", як Новим кредитором, з іншої сторони, було укладено Угоду №330/07-12 про заміну кредитора у зобов`язані (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України.

Згідно з п. 1.1 Угоди №330-ТА Первісний кредитор відступив Новому кредитору право вимоги виконання Селянським (фермерським) господарством "Тереза" зобов`язання щодо сплати розміру пені, 3% річних, штрафу та інфляційних втрат, набутих Первісним кредитором на підставі договору №ЗУФ-132/09/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 19.09.2008 та договору №ЗУФ-83/05/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 15.05.2008, у зв`язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов`язання згідно договору №ЗУФ-132/09/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 19.09.2008 та договору №ЗУФ-83/05/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 15.05.2008.

П. 1.2 вказаної вище Угоди передбачено, що за цією Угодою Новий кредитор одержує замість Первісного кредитора право вимагати від Боржника сплати грошової суми в нарахованому розміру пені, 3% річних, штрафу та інфляційних втрат, за період існування прострочення виконання Боржником грошового зобов`язання згідно договору №ЗУФ-132/09/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 19.09.2008 та договору №ЗУФ-83/05/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 15.05.2008.

Відповідно до ст. 2 Угоди №330-ТА вартість зобов`язання, що відступається за даною Угодою, становить, проте не обмежується, сумою в розмірі 15 000 грн. Окрім цього, з моменту укладення даної Угоди, Новий кредитор наділяється всіма правами Первісного кредитора, що випливають із умов договору №ЗУФ-132/09/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 19.09.2008 та договору №ЗУФ-83/05/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 15.05.2008, по відношенню до Боржника щодо нарахування пені, 3% річних, штрафу та інфляційних втрат, у зв`язку із подальшим неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов`язання згідно Договору №ЗУФ-132/09/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 19.09.2008 та договору №ЗУФ-83/05/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 15.05.2008. З моменту укладення даної Угоди, Новий кредитор наділяється всіма (будь-якими) правами Первісного кредитора, що можуть випливати у майбутньому та випливають із умов договору №ЗУФ-132/09/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 19.09.2008 та договору №ЗУФ-83/05/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 15.05.2008, по відношенню до Боржника.

На виконання п. 4.1 даної Угоди фізичною особою-підприємцем Грищенко О. М. згідно з актом прийому-передачі від 02.07.2012 було передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (позивачу у даній справі) перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання відповідачем обумовленого зобов`язання.

Предметом судового розгляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача нарахованих позивачем на суму дооцінки вартості товару (курсової різниці), яка за своєю суттю є остаточною вартістю отриманого відповідачем товару, пені в сумі 955,74 грн за період з 16.07.2009 по 18.11.2009, штрафу в сумі 1 994,63 грн, передбачених ст. 625 ЦК України інфляційних втрат в сумі 375,79 грн, які, згідно з наведеним у позовній заяві розрахунком інфляційних збитків, нараховані за період з вересня місяця 2009 року по листопад місяць 2009 року та 3% річних в сумі 137,71 грн, які нараховані за період з 16.07.2009 по 18.11.2009.

Як вже зазначалось вище, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 01.10.2009 у справі №18/76-1610, яке набрало законної сили, з відповідача було стягнуто 13 297 грн 58 коп. курсової різниці. При цьому судом встановлено, що обов`язок сплати даної суми визначено в Додатку №1 до Договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №ЗУФ-132/09/08, який є його невід`ємною частиною.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем зобов`язання по сплаті стягнутих рішенням суду від 01.10.2009 у справі №18/76-1610 коштів в сумі 13 708,35 грн виконано 19.11.2009.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Ч. 1 ст. 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Загальні умови припинення господарських зобов`язань визначено також у ст. 202 ГК України, за змістом якої господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, сум.

Ст. 610 ЦК України визначено що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Згідно з ст. ст. 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Відповідно до ст. ст. 611, 612 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

У постанові від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19 Верховний Суд зазначив, що: "Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (ч. 3 ст. 6 ЦК України), у тому числі мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати)".

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 у справі № 910/2031/16 та Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 916/804/17.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України, в силу якої, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно з ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Судом враховано, що аналогічна правова позиція викладена і у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17 та від 02.04.2019 у справі №917/194/18.

П. 8.2 Договору сторони визначили, що за прострочення виконання зобов`язання Покупець зобов`язаний сплатити на користь Продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

За несплату або несвоєчасну оплату товару Покупець сплачує штраф у розмірі 15 % від вартості неоплаченого товару та інші штрафні санкції у відповідності до чинного законодавства України (п. 8.4 Договору).

Сторони, відповідно до ст. 259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним Договором. Крім цього, сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань за даним Договором, здійснюється без обмеження строку (п. 8.3 Договору).

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц від 04.02.2020 по справі № 912/1120/16.

Якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання (п. 7.1 постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Правовий аналіз положень ст. ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених статтею 625 цього Кодексу сум за час прострочення.

Отже, навіть за умови прийняття судом рішення про стягнення боргу, до моменту повного виконання боржником грошового зобов`язання з його погашення перед кредитором, між сторонами продовжують існувати договірні правовідносини, а в боржника продовжує існувати грошове зобов`язання. Тобто прийняття рішення суду про стягнення боргу на підставі договору не припиняє правовідносин сторін за договором і не тягне виникнення нового грошового зобов`язання в більшому розмірі з урахуванням інфляційних втрат. В такому разі захист прав кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів з моменту винесення судом рішення до моменту фактичної сплати боргу може бути реалізований шляхом стягнення інфляційних нарахувань за вказаний період, нарахованих на суму основного боргу. Аналогічно підлягають нарахуванню і 3% річних.

Ч. ч. 1-3 ст. 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Згідно з ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач в судове засідання не прибув, не заперечив належними та допустимими доказами доводів позивача, як і не надав суду доказів належного виконання зобов`язань за Договором чи добровільної сплати заявлених позивачем до стягнення сум.

Згідно із усталеною судовою практикою застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань "господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості".

Здійснивши перерахунок суми пені, що підлягає до стягнення за період з 16.07.2009 по 18.11.2019 на суму курсової різниці (дооцінки вартості товару) - 13 297,58 грн, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, суд встановив що в межах визначеного позивачем періоду правомірним є нарахування пені в загальній сумі 955,79 грн (проведений судом перерахунок – в матеріалах справи).

Поряд із цим, зважаючи на дизпозитивність судового процесу, а також те, що суд позбавлений права вийти за межі заявлених позовних вимог, правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 955 грн 74 коп.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку суми штрафу в розмірі 1 994 грн 63 коп. (15% від 13 297,58 грн), суд дійшов висновку про те, що нарахування здійснено вірно, а позов в даній частині є таким, що підлягає до задоволення.

Також, судом розглянуто проведений позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат та за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга" проведено перерахунок заявлених до стягнення сум.

Згідно з проведеним судом перерахунком нарахування інфляційних втрат в сумі 375 грн 79 коп. є правомірним, а вимоги в даній частині – такими, що підлягають до задоволення (проведений судом перерахунок – в матеріалах справи).

Згідно з проведеним судом перерахунком 3% річних, в межах визначеного позивачем періоду, правомірним є нарахування останніх в сумі 137 грн 71 коп. (проведений судом перерахунок – в матеріалах справи).

Поряд із цим, зважаючи на дизпозитивність судового процесу, а також те, що суд позбавлений права вийти за межі заявлених позовних вимог, правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення є вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 137 грн 34 коп.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 2 102 грн 00 коп. покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 12-14, 73-74, 76-79, 86, 123, 129, 165, 178, 197, 202, 232-233, 236-238, 240-242, 248, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарство “Тереза”, с. Осташівці, Зборівський район, Тернопільська область, 47262, ідентифікаційний код 30419002, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко - Тайс”, проспект Академіка Глушкова, буд. 40, оф. 315, м. Київ, 03187 (поштова адреса вул. Академіка Заболотного, 38, оф. 23, м. Київ, 03187), ідентифікаційний код 38039872: 955 грн 74 коп. – пені, 1 994 грн 63 коп. – штрафу; 137 грн 34 коп. – 3 % річних, 375 грн 79 коп. – інфляційних втрат та 2 102 грн 00 коп. - в повернення сплаченого позивачем судового збору.

3. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Повне судове рішення складено 15.01.2021

Суддя І.М. Гирила