Рішення № 94150537, 15.01.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2021 р. м. Київ Справа № 911/1545/20

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія Коцюбинське» (08298, Київська обл., місто Ірпінь, смт Коцюбинське, вул. Пономарьова, буд. 26, корпус 2, офіс 173, код 38914828)

до

товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» (08298, Київська обл., місто Ірпінь, смт Коцюбинське, вул. Пономарьова, буд. 26, корпус 2, офіс 173, код 33939099)

про стягнення 68503,58 гривень

25.05.2020 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія Коцюбинське» (далі по тексту – ТОВ «УК Коцюбинське»/позивач) про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» (далі по тексту – ТОВ «Аверс-Сіті»/відповідач) заборгованості за надані житлово-комунальні послуги в розмірі 68503,58 гривень.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що стягувана сума виникла у зв`язку з тим, що ТОВ «Аверс-Сіті» не виконує грошові зобов`язання в частині оплати наданих позивачем житлово-комунальних послуг.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.05.2020 ТОВ «УК Коцюбинське» залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам Господарського процесуального кодексу України.

15.06.2020 на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви встановлених судом.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1545/20. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою: встановлено відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України – п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали.

02.07.2020 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечив проти пред`явлених позовних вимог та просив суд відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

Позивач процесуальним правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Суд вважає, що у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для прийняття рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Підставою звернення до суду із розглядуваним позовом, як вказує позивач, стало неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати наданих позивачем комунальних послуг.

Позивач зазначає, що здійснює експлуатаційне обслуговування житлового будинку за адресою: Київська обл., смт Коцюбинське, вул. Пономарьова, буд. 26, корпус 1, в тому числі і квартири № 450, яка на праві власності належить ТОВ «Аверс-Сіті», що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 12.05.2020 № 208741857, а саме останнім надаються житлово-комунальні послуги, зокрема, послуги з постачання електричної енергії, теплової енергії, водопостачання та водовідведення

Також, позивач, вказував на те, що на підставі отриманих ним актів за договором від 01.01.2015 № 1420336 та тимчасовим договором від 23.10.2018 № 1420336, проводиться нарахування послуг з теплопостачання населенню за спожиту теплову енергію за попередній місяць з урахуванням опалювальної площі квартири та тарифу, який зазначений в акті приймання-передавання товарної продукції.

Як на підтвердження наявності заборгованості у відповідача перед позивачем, останній посилається на дані бухгалтерського обліку ТОВ «УК Коцюбинське» за період з січня 2016 по березень 2020 року, згідно яких за відповідачем обліковується заборгованість, яка станом на день звернення до суду із розглядуваним позовом, складає 68503,58 гривень. Одночасно, як на підтвердження наявної у відповідача заборгованості перед позивачем, ТОВ «УК Коцюбинське» посилається на укладені із ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» договори, а саме на договір від 01.01.2015 № 1420336 та на тимчасовий договір від 23.10.2018 № 1420336, а також на чотири акти приймання-передавання товарної продукції, підписані із відповідними організаціями, за січень 2017 року, за січень 2018 року, за січень 2019 року, за січень 2020 року - на загальну суму 1991943,92 гривень.

У відзиві на позов відповідач заперечив проти пред`явлених вимог вказуючи, зокрема на те, що у відповідності до норм чинного законодавства, а саме Закону України «Про житлово-комунальні послуги», позивач не звертався до відповідача із пропозицією укласти договір надання комунальних послуг, а відповідач своєю чергою не відмовлявся від укладення договору, при цьому, за доводами відповідача саме на позивача покладено обов`язок укладення відповідного договору із споживачем послуг. Також відповідач зазначає про те, що позивачем не виконано вимог, що ставляться ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зокрема, не надано доказів надсилання відповідачу платіжних документів, за якими мала б бути здійснена оплата.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до статті 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 382 Цивільного кодексу України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Наведеними нормами передбачено, що саме на власників квартир, наймачів квартир та інших осіб, які за згодою власника користуються об`єктом нерухомого майна, покладений обов`язок здійснювати оплату наданих і, відповідно, отриманих цими особами житлово-комунальних послуг.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 751/3840/15-ц, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.04.2018 у справі № 904/2238/17 та від 16.10.2018 у справі № 904/7377/17.

Доводи відповідача щодо відсутності укладеного з позивачем договору спростовуються наведеними вище висновками суду.

Отже, з огляду на факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг, необхідним є доведення факту надання та споживання таких послуг ТОВ «Аверс-Сіті» у період з січня 2016 по березень 2020 року.

При цьому, позивачем повинно бути доведено за допомогою належних, допустимих та достатніх доказів факт надання послуг, їх обсяг, вартість, а також настання у відповідача строку виконання грошового зобов`язання з оплати таких послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, на підтвердження викладених в позовній заяві обставин надання житлово-комунальних послуг відповідачу, надано: відомості бухгалтерського обліку ТОВ «УК Коцюбинське» за період з січня 2016 по березень 2020 року; договір від 01.01.2015 № 1420336, тимчасовий договір від 23.10.2018 № 1420336, укладені позивачем із ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго»; акти приймання-передавання товарної продукції, підписані позивачем із ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» за січень 2017 року, за січень 2018 року, за січень 2019 року, за січень 2020 року - на загальну суму 1991943,92 гривень; інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Дослідивши подані позивачем докази, які на його думку підтверджують наявність заборгованості відповідача, суд дійшов висновку, що такі у сукупності не підтверджують та не доводять факту надання комунальних послуг позивачем відповідачу і, відповідно, споживання їх останнім.

Зокрема з наданих позивачем договорів від 01.01.2015, від 23.10.2018 № 1420336, укладених із ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» та актів приймання-передавання товарної продукції підписані із відповідними організаціями за місяць січень 2017-2020, не вбачається, що постачання теплової енергії здійснювалося за адресою Київська обл., смт Коцюбинське, вул. Пономарьова, буд. 26, корпус 1.

Крім того, з наданих позивачем доказів, суд не може дійти висновку щодо факту надання послуг позивачем саме до квартири № 450, яка на праві власності належить ТОВ «Аверс-Сіті», розташованої смт Коцюбинське по вул. Пономарьова, буд. 26, корпус 1, як і не доведено факту споживання таких послуг саме відповідачем.

Серед іншого, суд також зауважує, що згідно з ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд зазначає, оскільки згаданою нормою не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо.

Натомість, матеріали справи не містять доказів направлення на адресу відповідача рахунків для оплати послуг, які надавалися позивачем з метою проведення відповідних оплат спожитих послуг за спірний період.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. (ст.ст. 73, 77 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Дослідивши надані позивачем докази, на які останній посилається, як на підтвердження наявності заборгованості у відповідача, суд вважає такі неналежними та недопустимими доказами, адже з них неможливо встановити факт надання позивачем комунальних послуг та відповідно факт споживання відповідачем.

Враховуючи відсутність підтверджуючих доказів, які б надали суду змогу пересвідчитися у підставності заявлених позовних вимог, зокрема, відсутність документально підтвердженого обсягу надання позивачем та споживання відповідачем комунальних послуг, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог щодо стягнення суми заборгованості.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, суд відносить на позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія Коцюбинське» відмовити у повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 15.01.2021.

Суддя Р.М. Колесник