Рішення № 94149305, 14.01.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2021 року м. Житомир справа № 240/13866/20

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Черноліхова С.В.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського обласного військового комісаріату про визнання протиправним дій, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправними дії Житомирського обласного військового комісаріату щодо виплати щомісячної грошової винагороди, індексації грошового забезпечення, матеріальної допомоги, грошової допомоги на оздоровлення, одноразової премії, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, винагороди за тривалість безперервної служби за період з 01 квітня 2013 року по 15 квітня 2015 року у меншому розмірі, з розрахунку посадового окладу - 1474,00 грн.;

- зобов`язати відповідача виплатити заборгованість за період з 01 квітня 2013 року по 15 квітня 2015 року, виходячи з розрахунку посадового окладу в розмірі 2014,00 грн., сум щомісячної грошової винагороди, індексації грошового забезпечення, матеріальної допомоги, грошової допомоги на оздоровлення, одноразової премії, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, винагороди за тривалість безперервної служби, відповідно до довідки Житомирського обласного військового комісаріату від 17 серпня 2020 року №4167 з урахуванням раніше проведених виплат.

В обґрунтування позову зазначив, що в період проходження служби та при звільненні йому виплату грошового забезпечення було проведено, виходячи із посадового окладу в розмірі 1474,00 грн., замість належного – 2014,00 грн. На виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 року в справі № 806/1705/15 відповідачем проведено перерахунок і виплату основних складових його грошового забезпечення, виходячи із посадового окладу в розмірі 2014,00 грн. Однак решта грошового забезпечення, а саме суми щомісячної грошової винагороди, індексації грошового забезпечення, матеріальної допомоги, грошової допомоги на оздоровлення, одноразової премії, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, винагороди за тривалість безперервної служби, розмір яких залежать від розміру посадового окладу, перераховані не були. На своє звернення щодо перерахунку та виплати вказаних складових грошового забезпечення він отримав лист Житомирського ОВК від 13 серпня 2020 року з повідомленням про відсутність підстав для виплати суми складових грошового забезпечення. Позивач вважає, що Житомирський ОВК протиправно не виплатив йому різницю суми складових грошового забезпечення, виходячи з розрахунку посадового окладу в розмірі 2014,00 грн., а тому його право на належний розмір грошового забезпечення підлягає захисту в судовому порядку.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року дану справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Житомирським обласним військовим комісаріатом було направлено до суду відзив на позов, у якому він просить позовні вимоги залишити без задоволення за безпідставністю. Заперечуючи проти пред`явлених позовних вимог відповідач стверджує, що ним не виплачувались грошові кошти позивачу через відсутність бюджетних асигнувань, установлених кошторисом.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що позивач проходив військову службу у Збройних силах України на посаді начальника відділу оборонного планування - заступника начальника штабу управління 8 армійського корпусу.

Наказом командира військової частини - польова пошта В0226 № 77 від 15 квітня 2015 року полковника ОСОБА_1 , звільненого наказом Міністра оборони України № 203 від 27 березня 2015 року з військової служби у запас за пунктом "б" частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", виключено зі списків особового складу частини і всіх видів забезпечення.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 року по справі № 806/1705/15 визнано неправомірними дії Житомирського обласного військового комісаріату щодо встановлення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01 квітня 2013 року по 15 квітня 2015 року у меншому розмірі, з розрахунку посадового окладу - 1474,00 грн. та зобов`язано Житомирський обласний військовий комісаріат виплатити ОСОБА_1 заборгованість за вказаний період, виходячи з розрахунку посадового окладу в розмірі 2014,00 грн., в сумі 64134,24 грн. Визнано неправомірними дії Житомирського обласного військового комісаріату щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні у меншому розмірі, з розрахунку посадового окладу - 1474,00 грн. та зобов`язати Житомирський обласний військовий комісаріат виплатити ОСОБА_1 заборгованість за вказаний період, виходячи з розрахунку посадового окладу в розмірі 2014,00 грн., в сумі 27202,50 грн. Зобов`язано Житомирський обласний військовий комісаріат надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області довідку для перерахунку ОСОБА_1 розміру пенсії з 16 квітня 2015 року з урахуванням грошового забезпечення за період 01 квітня 2013 року по 15 квітня 2015 року, обчисленого з посадового окладу у розмірі 2014,00 грн.

Після виплати на виконання вказаного судового рішення заборгованості грошового забезпечення за період з 01 квітня 2013 року по 15 квітня 2015 року, виходячи з розрахунку посадового окладу в розмірі 2014,00 грн., позивачем з`ясовано, що за вказаний період не була врахована та не виплачувалась заборгованість з наступних складових грошового забезпечення: щомісячна грошова винагорода, індексація грошового забезпечення, матеріальна допомога, грошова допомога на оздоровлення, одноразова премія, компенсація за невикористані дні щорічної відпустки, винагорода за тривалість безперервної служби, виходячи з розрахунку посадового окладу в розмірі 2014,00 грн. У зв`язку з цим позивач у серпні 2020 року звернувся із відповідною заявою до відповідача.

Житомирський обласний військовий комісаріат у листі від 13 серпня 2020 року № 9/563 повідомив, що відповідно до постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 року у справі № 806/1705/15, яка набрала законної сили, йому виплачено заборгованість грошового забезпечення за період з 01 квітня 2013 року по 15 квітня 2015 року, виходячи з розрахунку посадового окладу в розмірі 2014,00 грн., а саме виплачені: посадовий оклад у розмірі 2014,00 грн, надбавка за вислугу років, надбавка за виконання особливо важливих завдань, надбавка за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, надбавка за знання іноземної мови, премія, що підтверджується довідкою від 18 листопада 2015 року № 7531. При цьому вказано, що решта складових грошового забезпечення, а саме: щомісячна грошова винагорода, індексація грошового забезпечення, матеріальна допомога, грошова допомога на оздоровлення, одноразові премії, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, винагорода за тривалість безперервної служби, які позивач отримував за період з 01 квітня 2013 року по 15 квітня 2015 року не були перераховані, виходячи з розрахунку посадового окладу в розмірі 2014,00 грн. і не виплачені. Вказано на відсутність підстав для виплати різниці суми складових грошового забезпечення, оскільки військової частиною А1494 не здійснено перерахунок вказаних складових грошового забезпечення, виходячи з розрахунку посадового окладу в розмірі 2014,00 грн. До відповіді додано довідку за період з 01 квітня 2013 року до 15 квітня 2015 року з помісячним розрахунком вищевказаних виплат, виходячи з розрахунку посадового окладу в розмірі 2014,00 грн.

Вважаючи протиправними вказані дії відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2232-XII, порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 40 Закону № 2232-XII, гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України “Про Збройні Сили України”, “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, “Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей” та іншими законами.

Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ).

Відповідно до статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Матеріалами справи підтверджено, що в період з 01 квітня 2013 року по 15 квітня 2015 року позивачу виплачувались додаткові види грошового забезпечення, а саме: щомісячна грошова винагорода, індексація грошового забезпечення (лютий-квітень 2015 року), матеріальна допомога (червень 2013 року, грудень 2014 року, березень 2015 року), грошова допомога на оздоровлення (жовтень 2013 року, жовтень 2014 року, квітень 2015 року), одноразова премія (березень і грудень 2014 року), компенсація за невикористані дні щорічної відпустки (квітень 2015 року), винагорода за тривалість безперервної служби (листопад 2013 року) розраховані, виходячи із розміру посадового окладу в сумі 1474,00 грн.

Суд ураховує, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 року по справі № 806/1705/15, яка набрала законної сили, встановлено, що розмір посадового окладу ОСОБА_1 у період з 01 квітня 2013 року по 15 квітня 2015 року повинен становити на 3% нижче від посадового окладу начальника штабу та мав бути визначений в розмірі 2014,00 грн. У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що дії Житомирського обласного військового комісаріату по встановленню позивачу посадового окладу в розмірі 1474,00 грн. є протиправними.

Відповідно до частини 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно із частиною 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Ураховуючи наведене, суд констатує, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі № 806/1705/15 щодо наявності у позивача за період з 01 квітня 2013 року по 15 квітня 2015 року права на встановлення посадового окладу в розмірі 2014,00 грн. не підлягають доказуванню у цій справі.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що складові грошового забезпечення позивача за період з 01 квітня 2013 року по 15 квітня 2015 року, а саме: щомісячна грошова винагорода, індексація грошового забезпечення (лютий-квітень 2015 року), матеріальна допомога (червень 2013 року, грудень 2014 року, березень 2015 року), грошова допомога на оздоровлення (жовтень 2013 року, жовтень 2014 року, квітень 2015 року), одноразова премія (березень і грудень 2014 року), компенсація за невикористані дні щорічної відпустки (квітень 2015 року), винагорода за тривалість безперервної служби (листопад 2013 року), повинні бути обраховані з врахуванням розміру посадового окладу в сумі 2014,00 грн.

Відповідач вказаного права позивача не заперечує, розрахунок додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з посадового окладу в сумі 2014,00 грн., наведено самостійно Житомирським ОВК у довідці від 17 серпня 2020 року № 4167.

Аргументи відповідача щодо відсутності фінансових ресурсів для виплати перерахованих складових грошового забезпечення за спірний період суд відхиляє та зазначає, що згідно зі частинами 1, 2 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі "Кечко проти України" (рішення від 08 листопада 2005 року), в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22 червня 2010 року у справі № 21-399во10, від 07 грудня 2012 року у справі №21-977во10, від 03 грудня 2010 року у справі № 21- 44а10).

Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що доводи відповідача щодо відсутності бюджетного фінансування не можуть бути підставою для неперерахування та відмови у виплаті позивачу належних сум грошового забезпечення за період з 01 квітня 2013 року по 15 квітня 2015 року, а саме: щомісячної грошової винагороди, індексації грошового забезпечення (лютий-квітень 2015 року), матеріальної допомоги (червень 2013 року, грудень 2014 року, березень 2015 року), грошової допомоги на оздоровлення (жовтень 2013 року, жовтень 2014 року, квітень 2015 року), одноразової премії (березень 2014 року, грудень 2014 року), компенсації за невикористані дні щорічної відпустки (квітень 2015 року), винагороди за тривалість безперервної служби (листопад 2013 року), обрахованих з врахуванням розміру посадового окладу в сумі 2014,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 згаданого Кодексу).

За змістом статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Беручи до уваги приписи зазначених норм, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити шляхом визнання протиправними дій Житомирського обласного військового комісаріату щодо відмови в проведенні перерахунку та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01 квітня 2013 року по 15 квітня 2015 року, а саме: щомісячної грошової винагороди, індексації грошового забезпечення (лютий-квітень 2015 року), матеріальної допомоги (червень 2013 року, грудень 2014 року, березень 2015 року), грошової допомоги на оздоровлення (жовтень 2013 року, жовтень 2014 року, квітень 2015 року), одноразової премії (березень 2014 року, грудень 2014 року), компенсації за невикористані дні щорічної відпустки (квітень 2015 року), винагороди за тривалість безперервної служби (листопад 2013 року), виходячи з розміру посадового окладу в сумі 2014,00 грн. та зобов`язання відповідача перерахувати й виплатити такі складові грошового забезпечення за вказаний період, виходячи з розрахунку посадового окладу в розмірі 2014,00 грн., з урахуванням раніше проведених виплат.

Керуючись статтями 72-78, 90, 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Житомирського обласного військового комісаріату (вул. Сергія Параджанова, 4, м. Житомир, 10001, код ЄДРПОУ 07873079) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Житомирського обласного військового комісаріату щодо відмови в проведенні перерахунку та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01 квітня 2013 року по 15 квітня 2015 року, а саме: щомісячної грошової винагороди, індексації грошового забезпечення (лютий-квітень 2015 року), матеріальної допомоги (червень 2013 року, грудень 2014 року, березень 2015 року), грошової допомоги на оздоровлення (жовтень 2013 року, жовтень 2014 року, квітень 2015 року), одноразової премії (березень 2014 року, грудень 2014 року), компенсації за невикористані дні щорічної відпустки (квітень 2015 року), винагороди за тривалість безперервної служби (листопад 2013 року), виходячи з розміру посадового окладу в сумі 2014,00 грн.

Зобов`язати Житомирський обласний військовий комісаріат перерахувати та виплатити ОСОБА_1 складові грошового забезпечення за період з 01 квітня 2013 року по 15 квітня 2015 року, а саме: щомісячної грошової винагороди, індексації грошового забезпечення (лютий-квітень 2015 року), матеріальної допомоги (червень 2013 року, грудень 2014 року, березень 2015 року), грошової допомоги на оздоровлення (жовтень 2013 року, жовтень 2014 року, квітень 2015 року), одноразової премії (березень і грудень 2014 року), компенсації за невикористані дні щорічної відпустки (квітень 2015 року), винагороди за тривалість безперервної служби (листопад 2013 року), виходячи з розміру посадового окладу в сумі 2014,00 грн., з урахуванням раніше проведених виплат.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирського обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_1 840,80 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Черноліхов