Рішення № 94147362, 12.01.2021, Ічнянський районний суд Чернігівської області

Ічнянський районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/733/9/21

Єдиний унікальний №733/94/20

Рішення

Іменем України

12 січня 2021 року Ічнянський районний суд Чернігівської області

в складі:

головуючого судді: Т.В. Карапиш

при секретарі: В.Ю. Донченко,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ічня цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, посилаючись на те, що з 01вересня 2016 року вона працювала інженером І категорії виробничо-технічного відділу виробничого підрозділу «Ясинуватське управління механізації» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії Державного підприємства «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». 17 липня 2017 року вона була звільнена у зв`язку з скороченням штату на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. На момент звільнення відповідачем не було проведено повний розрахунок по виплаті заробітної плати, а саме: за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в розмірі 35702 гривні 41 копійка, яку АТ «Українська залізниця» добровільно сплатити відмовляється. Зважаючи на викладене вона просить стягнути з відповідача на її користь невиплачену заробітну плату за вищевказаний період.

Позивачка та її представник в судове засідання не з`явилися, але надали суду заяву в якій просить справу розглядати без їх участі, позовні вимоги підтримали та просили стягнути на користь ОСОБА_1 заробітну плату у сумі 29570 гривень 78 копійок, яка підлягає фактичній виплаті.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, але надав суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, вказуючи на те, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з виробничим підрозділом «Ясинуватське управління механізації» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії Державного підприємства «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Територіально зазначений підрозділ знаходиться на непідконтрольній українській владі території - м. Ясинувата. З 16 березня 2017 року у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця" та виробничих підрозділів підпорядкованих дирекції, викликаних припиненням переміщення вантажу через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей шляхами залізничного та автомобільного сполучення, нарахування заробітної плати було припинено. Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 передбачено, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Станом на день звільнення позивачки затримки у виплаті заробітної плати за останні 6 місяців відсутні. Надані ОСОБА_1 копії розрахунків з заробітної плати виготовлені на непідконтрольній українській владі території в м. Ясинувата. Після захоплення відповідач втратив контроль над структурним підрозділом і його діяльністю. Зазначені обставини дають підстави для критичного оцінювання наданих позивачкою доказів по справі. Крім того, згідно з Науково-правовим висновком Торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року встановлено, що порушення норм трудового законодавства стосовно працівників структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії Державного підприємства «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» виникли через форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили). І на цій підставі АТ "Укрзалізниця" підлягає звільненню від відповідальності за невиконання обов`язків передбачених законодавством про працю, в зв`язку з чим вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши докази, надані сторонами на доведення обставин, на які вони посилаються, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається із копії трудової книжки позивачки ОСОБА_1 , остання з 01 вересня 2016 року працювала інженером І категорії виробничо-технічного відділу виробничого підрозділу «Ясинуватське управління механізації» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії Державного підприємства «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (а.с.7-8).

Наказом від 10 липня 2017 року № 9634 позивачку звільнено з роботи згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з скороченням штату (а.с.8).

Згідно із розрахунків заробітної плати «ЯУМ» СП «ДДЗП» філії Дон. зал. ПАТ УЗ ОСОБА_1 нараховано заробітну плату:

за березень 2017 року (фактично відпрацьовані 175 год.) – 243 грн. 00 коп. – сума до виплати;

за квітень 2017 року (152 год.) - 4970 грн. 41 коп. - сума до виплати;

за травень 2017 року (159 год.) - 3184 грн. 49 коп. - сума до виплати;

за червень 2017 року (159 год.) - 3145 грн. 65 коп. - сума до виплати;

за липень 2017 року (88 год.) - 18027 грн. 23 коп. - сума до виплати (а.с.9-13).

Відповідно до довідки про доходи АТ «Українська залізниця» регіональної філії «Донецька залізниця» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» № 476/2 від 27 лютого 2020 року ОСОБА_1 нарахування заробітної плати за березень 2017 року становить 305,59 грн. (фактичній виплаті – 243 грн.), а за квітень 2017 року, травень 2017 року, червень 2017 року та липень 2017 року нарахування заробітної плати не здійснювалося (а.с.27).

Як вбачається із матеріалів справи, а саме: копії видаткового касового ордеру від 10 серпня 2017 року, кошти в сумі 243 гривні 00 копійок (заробітна плата за березень 2017 року) виплачені позивачці (а.с.28).

Але відповідно до довідки про заборгованість із виплати заробітної плати позивачці станом на 01 серпня 2017 року, виданої комісією з реорганізації ДП «Донецька залізниця», розмір заробітної плати за період з березня 2017 року по липень 2017 року включно, яка підлягає виплаті, становить 29570 (двадцять дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят) гривень 78 копійок (а.с.77).

Згідно із інформацією щодо руху грошових коштів за рахунками, які відкриті в ТВБВ № 10024/0235 м. Ічня філія – Чернігівське обласне управління АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_1 , за період з 01 березня 2017 року по липень 2017 року зарахування заробітної плати від АТ «Українська залізниця» не здійснювались (а.с.76).

Науково-правовим висновком торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов`язків передбачених законодавством України про працю при вивільнені ( звільнені) працівників, спричиненого впливом дії форм-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відносно ПАТ «Укрзалізниця» засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійснені господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі, у тому числі у м. Донецьку, м. Горлівки, м. Ясинувата, м. Дебальцеве. З 20 березня 2017 року господарська діяльність на управління виробничими процесами відповідача унеможливлено неправомірними діями третіх осіб. Майно ПАТ «Укрзалізниця», що знаходиться в тому числі в м. Ясинувата, перебувають у незаконному володінні та під контролем третіх осіб. Фактично відповідач втратив контроль і доступ до своїх виробничих процесів та іншого майна, у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, у тому числі затвердження та введення в дію штатного розпису, особливих справ працівників. Початок дій форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили) є 20 березня 2017 року.

Відповідно до ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст.1 ЗУ «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Статтею 2 ЗУ «Про оплату праці» визначена структура заробітної плати, за якою основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Положеннями ст. 115 КЗпП України закріплено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частина 1 ст. 116 КЗпП України вказує, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно ст.117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ст. 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених, зокрема, у пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Частина 1 ст.13 ЦПК України вказує, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч. 2 ст. 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим особливість трудових правовідносин характеризується, тим, що саме у роботодавця залишаються всі дані щодо праці найманого працівника, а тому саме роботодавець зобов`язаний надати такі відомості судові у разі виникнення трудового спору, та довести свої заперечення проти вимог працівника. Зазначене будь-яким чином не суперечить нормам цивільного процесуального законодавства.

Та обставина, що позивачка працювала у відповідача та була звільнений на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, сторонами визнається та не оспорюється, крім цього підтверджується дослідженими в судовому засіданні записами в трудовій книжці, наданими суду розрахунковими листами.

Також позивачкою суду надані розрахункові листи та довідку про заборгованість із виплати заробітної плати, яка не оспорена та не спростована відповідачем, в яких зазначено помісячно за оспорюваний період нараховану заробітну плату та інші виплати.

Як вказано в Постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 243/5469/17, провадження № 61-94св17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією працедавця.

У зв`язку з цим суд відхиляє посилання відповідача на відсутність первинної документації, як підставу для відмови у виплаті позивачці заробітної плати, з огляду на те, що товариство не має можливості перевірити нарахування та виплату останній заробітної плати та усіх належних при звільненні платежів, оскільки обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо лежить на працедавцеві, а не на працівникові. Зазначені вимоги закріплені в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Правилами організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5.

Відповідачем представлені ОСОБА_1 докази не спростовані наданням суду належних доказів. Суд також повторно зауважує, що відповідно до норм ст. ст. 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачкою має довести саме роботодавець.

Судом також не приймається до уваги посилання на неможливість оплати праці у зв`язку із форс-мажорними обставинами, наявність яких підтверджена висновком Торгово - промислової палати.

Доводи представника відповідача про те, що Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати є підставою для звільнення від виплати заборгованості по заробітній платі, не ґрунтуються на законі.

Дійсно, 16 січня 2018 року ПАТ «Українська залізниця» надано Науково-правовий висновок №126/2/21-10.2 щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), з якого виходить, що відсутня вина ПАТ «Українська залізниця» в невиплаті належних працівникові сум при звільненні.

В той же час за змістом правових позицій, які викладені в постановах Верховного Суду України від 23 березня 2016 року по справам № 6-364цс16; № 6-365цс16 висновки Верховного Суду України зводяться до того, що форс-мажорні обставини свідчать про відсутність вини підприємства в затримці виплати належних сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, як підстави для звільнення підприємства від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України. Але жодним нормативним актом про працю не передбачено підстав для звільнення від виплати заборгованості по заробітній платі.

Наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву Укази Президента України, Рішення ради національної безпеки і оборони України жодним чином не перешкоджали останньому проводити виплати заробітної плати позивачці та не містять в собі положень, які б вказували на звільнення відповідача від обов`язку виконувати трудове законодавство по проведенню повного розрахунку при звільненні.

Практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні, зокрема в рішенні "Зубко та інші проти України" від 26 квітня 2006 року, визнавалося таким, що підпадає під захист ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод: рухоме і нерухоме майно, матеріальні і нематеріальні права, зокрема акції, патенти, відшкодування згідно з рішенням суду, право на пенсію, право землевласника на орендну плату, економічні права, пов`язані з веденням підприємницької діяльності, право займатись професійною діяльністю, правомірні очікування щодо певного стану речей у майбутньому, право вимоги. Враховуючи, що сплата заробітної платні і її розмір обов`язково зазначається в трудовому договорі чи контракті, її можливо вважати активом, а порушення роботодавцем умов виплати заробітної платні - порушенням права власності відповідно до ст..1 Першого протоколу. При цьому, позов працівника до суду про стягнення заробітної плати також вважається активом і прирівнюється до «майна» у значенні, закладеному в ст. 1 Першого протоколу.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що АТ «Українська залізниця» порушило право на отримання ОСОБА_1 законної винагороди за виконану роботу у вигляді заробітної плати, що в сенсі ст. 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод є також порушенням права на мирне володіння майном.

Крім того, суд звертає увагу на те, що форс-мажорні обставини виникли у 2017 році, і станом на теперішній час підприємство перемістилося на територію, підконтрольну владі в Україні, тобто на сьогодні є всі підстави для виконання обов`язку щодо виплати сум, які належали до виплати на час звільнення, однак цього зроблено не було.

За таких обставин, заявлені вимоги про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати підлягають задоволенню в повному обсязі, та з відповідача, у межах заявлених позивачкою позовних вимог, необхідно стягнути заборгованість із заробітної плати за період з березня по 17 липня 2017 року включно у сумі 29570 (двадцять дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят) гривень 78 копійок.

Таким чином, враховуючи, що позивачка є звільненою від сплати судового збору при зверненні до суду із позовними вимогами про стягнення заробітної плати, а позов судом задоволений в повному обсязі, то підстав стягнення судового збору з відповідача в дохід держави у суду не має, оскільки за вимогами ч. 6 ст. 141 ЦПК України, він компенсується за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 4,19,76,81,83,141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст. 40,44,115,116,117 КЗпП України , Коституцією України, Законом України «Про оплату праці», п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» за №13 від 24 грудня 1999 року суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати задовольнити.

Стягнути із Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 , невиплачену заробітну плату в сумі 29570 (двадцять дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят) гривень 78 копійок.

Рішення в частині виплати заробітної плати за 1 місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», адреса знаходження: 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815.

Повне рішення складено 12 січня 2021 року.

Суддя Т. В. Карапиш