Вирок № 94140914, 14.01.2021, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

____________

Справа № 299/3931/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.01.2021 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі :

головуючого А. А. Надопта

секретар судового засідання Онисько С.С.,

за участю прокурора Виноградівського відділу Берегівської місцевої прокуратури І.Д.Симйона,

обвинуваченого та його захисника адвоката І.В.Бочкора,

потерпілої ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів обвинувальний акт в кримінальному провадженні, внесеного 31.08.2020р. до ЄРДР за №12020070080000591 по обвинуваченню-

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця АДРЕСА_1 та фактично проживаючого в АДРЕСА_2 , громадянин України, освіта середня, не працюючий, не одружений, раніше не судимого,

за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України;

В С Т А Н О В И В:

Суд визнав доведеним, що обвинувачений ОСОБА_2 31.08.2020р. близько 07.30 години, керуючи технічно справним автомобілем марки «ВАЗ 2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул.Копанська в м.Виноградів в напрямку с.Букове, Виноградівського району, зі швидкістю 60 км/годину, в порушенні вимог п.п.2.3(б) - «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»; п. 13.1 «Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу» Правил дорожнього руху України, а саме: не врахував дорожню обстановку, що склалася, не дотримався безпечної дистанції під час руху і допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався у попутному з ним напрямку руху на краю проїжджої частини дороги. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень велосипедист ОСОБА_4 помер на місці події.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_4 згідно висновку експерта №174 від 08.10.2020р., отримав тілесні ушкодження у вигляді: саден шкірних покровів чола та брови справа, підборіддя та бокової поверхні шиї справа та ділянці правого колінного суглобу по передньо-внутрішній поверхні, які згідно гі. 2.3.2 «б» «Правил судово- медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України» від 17.01.1995 року кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров`я або незначну стійку втрату працездатності; закритого подвійного перелому кісток лівої гомілки в нижньо-середній третині зі зміщенням уламку, закритих переломів ребер, без пошкодження плеври, які згідно п. 2.2.1 «в» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України» від 17.01.1995р. кваліфікуються як тілесні пошкодження середнього ступеню тяжкості; субплевральних та паренхіматозних крововиливів правої легені по передній поверхні; відкритої черепно-мозкової травми у вигляді перелому кісток основи черепа, тотального субарахноїдального крововиливу із затіканням між звивинами і проривом в шлуночки головного мозку та забою головного мозку, які згідно п.2.1.2 «Правил судово- медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України» від 17.01.1995 року кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження і є в прямому причинно- наслідковому зв`язку із настанням смерті.

Причиною смерті ОСОБА_4 є відкрита черепно-мозкова травма у вигляді відкритого перелому кісток склепіння та основи черепа, тотальної субарахноїдального крововиливу, забою речовини головного мозку, що ускладнилося набряком головного мозку, який і призвів до смерті.

Згідно висновку експерта №10/483 від 12.10.2020р., в даній дорожньо-транспортній обстановці, в діях водія автомобіля марки «ВАЗ 2109» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 , вбачається невідповідність вимогам п.гі.2.3 «б» та 13.1 Правил дорожнього руху Україні, невиконання яких, з технічної точки зору, у своїй сукупності є у причинному зв`язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, своїми необережними діями ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Будучи допитаним у судовому засіданні обвинувачений свою вину у скоєні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, вказавши, що дійсно він 31.08.2020р. близько 07.30 години, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по вул.Копанська в м.Виноградів в напрямку с.Букове, Виноградівського району, де біля санаторія «Теплиця» допустив наїзд правою фарою свого автомобіля на велосипедиста ОСОБА_4 , який рухався у попутному з ним напрямку руху на краю проїжджої частини дороги, який внаслідок отриманих тілесних ушкоджень помер на місці події.

Про скоєне жаліє, щиро розкаюється та просить суд суворо його не карати. Також повністю визнає заявлений до нього потерпілою цивільний позов.

Потерпіла в суді вказала, що про обставини ДТП їй повідомив дядько. У зв`язку із смертю батька в результаті даної ДТП вона, з урахуванням глибини вже перенесених моральних страждань та тих нескінченних страждань, що будуть переслідувати її довготривалий час, перенесених нею моральних переживань, які продовжують тривати по даний час і ніколи не закінчаться та пов`язаних з ним істотними вимушеними змінами у її життєвих стосунках, часу та зусиль, які можливо хоч частково відновлять стан її психологічного здоров`я, величину моральної шкоди оцінює у 281 108,00 грн., а відтак просить суд заявлений її цивільний позов задоволити повністю. І, оскільки обвинувачений обіцяє їй повністю відшкодувати її моральні збитки, а відтак просить суд суворо не карати обвинуваченого.

Визначаючи в порядку, передбаченому ст.349 ч.ч.2-3 КПК України, обсяг доказів,які будуть досліджуватися та порядок їх дослідження визначається ухвалою суду і в разі необхідності можуть бути змінені. Суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники кримінального провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясував, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку вирішив, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 мало місце, це діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, обвинувачений винен у вчиненні цього кримінального правопорушення та підлягає покаранню за вчинений ним злочин, оскільки таке ним вчинено у стані осудності.

Обвинувачений не вчинив кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності.

Обставини, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження, чи є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності відсутні.

Призначаючи обвинуваченому покарання за ч.2 ст.286 КК України суд, відповідно до положень ст.ст.65-67 КК України, враховує ступінь і характер небезпечності вчиненого злочину, його тяжкість, дані, що характеризують особу обвинуваченого, обставини і причини, за яких було вчинено кримінальне правопорушення, і які пом`якшують та обтяжують його відповідальність.

Окрім того, при призначенні покарання за ст.286 ч.2 КК України істотне значення має думка потерпілого щодо виду і розміру покарання, який необхідно призначити винуватцю ДТП.

Зокрема, прокурор в судовому засіданні просив призначити обвинуваченому міру покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із застосуванням іспитового строку в один рік, а також з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік, потерпіла підтримала позицію прокурора.

Обвинувачений та його захисник просили суд призначити йому покарання в межах санкції ч.2 ст.286 КК України без застосування реального відбування покарання зі встановленням іспитового строку на підставі ст.75-76 КК України, просили суд врахувати характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, фактичні обставини кримінального провадження, тяжкість заподіяних наслідків, особу засудженого, який раніше не судимий, за місцем свого проживання характеризується позитивно, на обліках у нарколога і психіатра не перебуває, усвідомив суспільну небезпеку вчиненого злочину, а також врахувати його поведінку після вчинення злочину (надання допомоги потерпілому, очікування працівників поліції та швидкої медичної допомоги, повне визнання заявленого до нього цивільного позову та готовності його відшкодувати), обставини, які пом`якшують покарання, - щире каяття, а також врахувати відсутність обставин, які обтяжують його покарання.

Отже, вирішуючи питання про призначення міри покарання обвинуваченому суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та відповідно до ст.65 КК України бере до уваги: ступінь тяжкості вчиненого злочину, враховує обставини вчиненого злочину та його наслідки- смерть людини, характеризуючі дані про особу обвинуваченого, який на обліку у лікарів-нарколога, -фтизіатра, -психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується з позитивної сторони, не одружений, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, разом з тим, не працевлаштований і не має законних джерел доходу /а.п.106-112/.

Суд враховує і те, що обвинувачений визнав себе винним, однак, повністю визнавши заявлений до нього в судовому засіданні від 16.12.2020р. цивільного позову, станом на час розгляду справи по суті, завдані потерпілій моральні збитки не відшкодував, а обмежився лише обіцянкою в майбутньому їх відшкодувати.

Окрім того, органом досудового розслідування обставиною, яка пом`якшує відповідальність ОСОБА_2 зазначено щире каяття.

На переконання суду, з урахуванням вищевикладеного, дана обставина зазначена помилково з огляду на таке.

Так, щире каяття ґрунтується на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки і характеризується щирим осудом цієї поведінки, визнанням своєї провини, висловленні жалю з приводу вчиненого, бажанням виправити ситуацію, що склалася, а також готовністю підлягати кримінальній відповідальності. Визнання-ж вини під тиском зібраних у справі доказів не свідчить про щире каяття винного у вчиненні злочину.

Суд констатує, що поведінка обвинуваченого зазначеному не відповідає, оскільки формальне визнання вини, без усвідомлення причини і наслідків скоєного судом сприймається як лінія захисту з метою пом`якшення покарання.

За правилами кримінального закону покарання, призначене особі за скоєний злочин, має бути законним і справедливим. Законність покарання означає, що його має бути призначено особі відповідно до вимог цього закону, а справедливість покарання визначається принципом його домірності, тобто необхідності його визначення судом саме у тому вигляді й розмірі, яке з урахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, даних про особу винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, буде необхідним та достатнім для її виправлення й попередження скоєння нових злочинів.

Відповідно до положень ст.50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, та й іншими особами.

За правилами ст.65 КК, суд призначає покарання за вчинений злочин відповідно до загальної частини цього кодексу, враховуючи ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка скоїла злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження скоєння нових злочинів.

Вимоги цієї норми є імперативними, тобто обов`язковими для застосування судом. Наведені в ній положення зобов`язують суд при призначенні покарання враховувати не лише ступінь тяжкості вчиненого злочину та обставини, що обтяжують покарання, а й особу винного та обставини, що пом`якшують покарання.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Положенням ч.1 ст.75 КК визначено, що, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

При цьому суд має належним чином дослідити й оцінити всі обставини, що мають значення для кримінального провадження, та врахувати, що ст.75 КК застосовується лише в тому разі, коли для цього є умови і підстави.

Так, ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК, який згідно з вимогами ст.12 КК є тяжким.

Отже суд, врахувавши конкретні обставини вчинення злочину, дані про особу засудженого, позицію потерпілої та прокурора, не знаходить підстав для застосування до обвинуваченого положень ст.75 КК і можливість досягти мети виправлення засудженого без його ізоляції від суспільства, а також призначення покарання без позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки вони не ґрунтуються на загальних засадах призначення покарання, визначених у ст.65 КК, згідно з якими при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При цьому суд надав належної уваги конкретним обставинам вчиненого злочину та його наслідкам, а саме тому, що обвинувачений допустивши порушення декількох пунктів Правил дорожнього руху (п.п.2.3 (б), 13.1 ПДР України), керуючи транспортним засобом у межах населеного пункту в літній період та світлу пору доби, що призвело до загибелі людини.

За таких обставин навіть позитивна характеристика та визнання і обіцянка в майбутньому відшкодувати завданих потерпілій моральних збитків не можуть бути визнані мотивованими підставами для застосування до нього положень ст.75 КК та звільнення від відбування призначеного покарання без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Крім того, суд бере до уваги, що вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення належить до суспільно небезпечних злочинів у сфері безпеки руху та експлуатації транспорту, а тому позиція потерпілих у справі щодо покарання, яке він повинен понести за вчинене, при вирішенні цього питання судом не є вирішальною.

З урахуванням вказаних обставин, на думку суду, звільнення обвинуваченого на підставі ст.75 КК від відбування покарання буде неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призведе до призначення м`якого покарання, яке, з урахуванням тяжких наслідків- смерті потерпілого, не можна вважати справедливим, пропорційним і співрозмірним ступеню тяжкості вчиненого злочину та його наслідкам.

На підставі вищенаведеного суд не погоджується з позиціями прокурора, потерпілої, обвинуваченого та його захисника та вважає, що вони не враховують конкретних обставин кримінального провадження, даних про особу обвинуваченого, який вчинив злочин, що з об`єктивної сторони виявився у недотриманні ним безпечної дистанції та інтервалу в людному місці з достатньо жвавим рухом, втратив належну увагу, нехтуючи при цьому наявністю по напрямку його руху велосипедиста, здійснив у світлу пору доби (7.30 годин 31.08.2020р.) наїзд на нього правою частиною свого автомобіля, а саме, даючи показання у суді обвинувачений вказав, що «відволікся від керування та наїхав на велосипедиста правою фарою свого автомобіля».

Крім того, суд враховує, що у матеріалах провадження відсутні докази, що підтверджують відшкодування обвинуваченим моральної шкоди, завданій потерпілій. Вербальне визнання-ж цивільного позову і обіцянка відшкодувати його в майбутньому, не може бути визнана судом як належне відшкодування моральної шкоди.

При вирішенні питання про доцільність застосування додаткового покарання, передбаченого ч.2 ст.286 КК України у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, з врахуванням обставин справи, суд вважає за доцільне позбавити обвинуваченого і права керування транспортними засобами строком на три роки.

На думку суду, призначення за результатами судового розгляду ОСОБА_2 покарання за ч.2 ст.286 КК України, з огляду на відсутність обставин, які б обтяжували його покарання та негативно характеризували обвинуваченого, таке покарання йому слід призначити у мінімальному розмірі, передбачене санкцією ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки, що буде відповідати вимогам статей 50,65 КК, а відтак буде необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

На переконання суду призначення обвинуваченому саме такого покарання буде відповідати загальним вимогам призначення покарання, передбаченим ст.50,65 КК України, щодо необхідності і достатності покарання для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Окрім того, потерпілою заявлено цивільний позов, згідно якого просить стягнути з обвинувачеого 281.108,00 грн. у відшкодування завданої їй моральної шкоди.

Заявлений позов мотивовано тим, що даним злочином потерпілій- дочці загиблого ОСОБА_4 , було заподіяно моральну шкоду, яка виражається в тому, що своїми діями обвинувачений завдав їй як фізичного болю, так і спричинив душевні страждання та емоційний дискомфорт у зв`язку із втратою рідною людини, що проявляється в погіршенні її фізичних здібностей. Внаслідок загибелі батька, позивачу було завдано значну моральну шкоду, яка виразилась у тому, що покійний батько позивачки був її опорою і постійною підтримкою, оскільки, з батьком у неї був досить тісний зв`язок. З огляду на те, що позивачка була розлучена, та має двоє дітей (16 і 8 років), батько позивачки постійно допомагав їй у вихованні дітей і постійно підтримував її, допомагав їй у всіх домашніх потребах.

Незважаючи на те, що пройшов вже час, позивач постійно згадує про нього, та не може змиритися з тим, що його вже немає, що вона залишилась без батька, а відтак остання втратила нормальний, спокійний сон, внаслідок чого погіршився стан здоров`я. Все це призводить до великих страждань, які не закінчаться ніколи, оскільки життєві ситуації, які трапляються в житті кожних дітей, так чи інакше пов`язані із потребою батьків.

Проте, враховуючи частку моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню за рахунок ПрАТ "СК "Перша" (18892,00 грн.), то решта суми моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок смерті ОСОБА_4 в результаті дії джерела підвищеної небезпеки, підлягає відшкодуванню за рахунок Відповідача, і становить саме 281 108,00 грн..

Отже, з урахуванням викладеного, глибини вже перенесених позивачем моральних страждань та тих нескінченних страждань, що будуть переслідувати Позивача довготривалий час, перенесених нею моральних переживань, які продовжують тривати по даний час і ніколи не закінчаться та пов`язаних з ним істотними вимушеними змінами у її життєвих стосунках, часу та зусиль, які можливо хоч частково відновлять стан її психологічного здоров`я, величину моральної шкоди Позивач оцінює у 281 108,00 грн.

У судовому засіданні потерпіла вимоги позову підтримала, обвинувачений і його захисник повністю визнали позов.

Вирішуючи цивільний позов суд виходить з наступного.

Статтею 55 Конституції України закріплене право громадян на судовий захист від протиправних посягань.

У відповідності до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства (ч.5 ст. 128 КПК України).

Згідно ст.1166 1167, 1168 ЦК України, матеріальна та моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.23 ЦК України та п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 31.03.1995року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч.1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

У разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду (ч.3 ст. 129 КПК України).

Отже, вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, яку потерпіла оцінила у 281.108,00 грн., суд виходить з того, що у зв`язку із трагічною смерю її батька в результаті ДТП, винним якого є обвинувачений, потерпіла зазнала душевного болю, який полягає в морально-психічних стражданнях, які вона перенесла. Суд визнає, що вимушені зміни у житті потерпілої зумовлені вказаною подією, носять значний характер, а для відновлення попереднього укладу життя та душевного спокою необхідно докласти значних зусиль.

За загальним правилом розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч.3 ст.23 ЦК України).

Всі вищенаведені обставини в дотримання вимог ст.23 ЦК України враховуються судом при з`ясуванні питання про обґрунтованість заявленого позивачем розміру моральної шкоди. Тому на підставі всього вищенаведеного, керуючись засадами розумності та справедливості, суд вважає, що вимогу про стягнення моральної шкоди завданої злочином в сумі 281.108,00 грн., і яку визнав сам обвинувачений, заслуговує на увагу, а відтак, за вказаних обставин цивільний позов підлягає до повного задоволення.

Питання про речові докази по справі вирішити у відповідності до вимог ст.100 КПК України.

Судові витрати по справі відповідно до положень ст.124 КПК України слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Документи залишити в матеріалах справи.

Запобіжний захід до обвинуваченого не застосовується.

Керуючись ст.ст.94,368,370,371,373-376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_2 визнати винним у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання за ч.2 ст.286 КК України у вигляді трьох років позбавлення волі з позбавлення його права керування транспортними засобами строком на три роки.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди задоволити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканки АДРЕСА_3 281.108,00 гривень у відшкодування завданої їй моральної шкоди.

Речовий доказ по справі: автомобіль марки «ВАЗ 2109», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , що знаходиться на зберіганні на спецмайданчику Виноградівського відділення поліції, і який відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить громадянину ОСОБА_5 - повернути йому як законному володільцю; велосипед марки «Торпедо»- повернути потерпілій ОСОБА_1 /а.п.33-49/.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою Виноградівського районного суду від 07.09.2020р. на автомобіль марки «ВАЗ 2109», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , який відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить громадянину ОСОБА_5 - повернути йому як законному володільцю; та на велосипед марки «Торпедо», який повернути потерпілій ОСОБА_1 /а.п.46-49/.

Судові витрати по справі: 817,25 грн.- за проведення 21.09.2020р. інженерно-транспортної експертизи №10/440, 1.307,60 грн.- за проведення 11.09.2020р. інженерно-транспортної експертизи №10/441, 817,45 грн.- за проведення 12.10.2020р. інженерно-транспортної експертизи №10/483, які відповідно до положень ст.124 КПК України слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави.

До набрання вироку законної сили щодо обвинуваченого запобіжні заходи не застосовуються.

На вирок відповідно до ч.2 ст.395 КПК України може бути подана через Виноградівський районний суд апеляція до Закарпатського Апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а копія вироку обвинуваченому та прокурору підлягає врученню негайно після проголошення.

ГоловуючийА. А. Надопта