Рішення № 94140491, 13.01.2021, Мангушський районний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Першотравневий районний суд Донецької області)

241/2037/20

2-а/241/2/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2021 року Першотравневий районний суд Донецької області

у складі:

головуючого судді Чудопалова С.В.,

при секретарі Небиліченко Т.В.,

за участю представника

відповідача Присяжнюка І.М.,

розглянувши адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до Начальника Мангушського районноговідділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області Присяжнюка Івана Миколайовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ПН МДО № 000600 від 13.11.2020,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ПН МДО № 000600 від 13.11.2020,мотивований тим, що 13.11.2020 посадовою особою – начальником Мангушського РВ ГУ ДМС України в Донецькій області Присяжнюком І.М. було винесено оскаржувану постанову, згідно якої її було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 206 КУпАП, та накладено адміністративне стягненняу виді штрафу у розмірі 5100 грн. Згідно вказаної постанови з 09.08.2020 по теперішній час на порушення встановлених правил перебування іноземців в Україні вона надає житло своєму чоловікові ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину Республіки Білорусь. Із даною постановою вона не згодна та вважає її неправомірною, виходячи з наступного. Так, вона у період з 2014 року по 2019 вона проживала у м. Мінськ, Руспубліка Білорусь, де 21.09.2018 був укладений шлюб. 05.10.2018 вона разом з чоловіком придбали житло у АДРЕСА_1 , куди і переїхали 03.03.2019. Будинок був придбаний за кошти чоловіка, але задля можливості оформити договір купіві-продажу дистанційно, була надана довіреність від її імені її матері, як єдиному родичу і особі, якій вони довіряють, тому за документами вона є єдиним власником житла. Таким чином, оскільки житло було придбано у шлюбі, воно є спільною сумісною власністю її – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а тому вона не може впливати на надання чи ненадання чоловікові житла. Крім того, зазначає, що об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ст. 206 КУпАП, є саме надання послуг, проте, оскільки вона є дружиною ОСОБА_2 , вона не може надавати йому послуг.

Так, її чоловік – ОСОБА_2 є громадянином Республіки Білорусь і з 2019 року проживає в Україні та мав посвідку та тимчасове проживання, яка була видана строком на один рік, строк якої закінчувався 19.03.2020. У зв`язку з початком карантинних дій в Україні з 12.03.2020 по теперішній час у її чоловіка виникли непередбачувані обставини та ускладнення щодо оформлення посвідки на тимчасове проживання. Документи міграційна служба не приймає. Спочатку ГУ ДМС у Донецькій області провівши перевірку, не знайшла у діях чоловіка складу правопорушення, пізніше в усній формі працівник ГУ ДМВ у Донецькій області ОСОБА_3 роз`яснив чоловіку, що прийме документи після того, як він перетне кордон. Не ставлячи під сумнів слова начальника управління, її чоловік 09.08.2020 перетнув кордон та повернувся до сім`ї. 10.08.2020 одразу звернувся до ГУ ДМС у Донецькій області у м. Маріуполі для подання документів на перебування на території України на законних підставах та отримання посвідки на тимчасове проживання, де було виявнено нібито вчинене ним порушення і, як наслідок, її порушення за ст. 206 КУпАП, тому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення та закрити провадження у справі.

Ухвалою судді від 19.11.2020 вказану позовну заяву було залишено без руху для усунення недоліків, зазначених в ухвалі.

25.11.2020 позивачем на виконання ухвали від 19.11.2020 надано заяву із усуненими недоліками.

27.11.2020 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 07.12.2020.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутності (а.с.26).

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовної заяви. 23.12.2020 надав відзив, згідно якого 12.11.2020 співробітниками Мангушського РВ ГУДМС в Донецькій області за інформацією Головного відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю ГУ СБУ в Донецькійта Луганській областях під час відпрацювання території Мангушського району було встановлено нелегального мігранта – громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Цього ж дня його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 203 КУпАП із накладенням штрафу у розмірі 1700 грн. Згідно наданих останнім пояснень встановлено, що він із порушенням законодавства України 09.08.2020 прибув в Україну до своєї дружини – громадянки України ОСОБА_1 та проживав у неї за адресою: АДРЕСА_1 . 13.11.2020 було опитано громадянку ОСОБА_1 та встановлено, що остання, як приймаюча сторона, фактично фінансово забезпечувала перебування іноземця на території України з порушенням чинного законодавства; що ОСОБА_2 під час знаходження на території України проживав у б. АДРЕСА_1 , єдиним власником якого згідно договору купівлі-продажу є ОСОБА_1 , що свідчить про фактичне надання нею житла нелегальному мігранту, у зв`язку з чим працівником Мангушського РВ ГУ ДМС в Донецькій області стосовно ОСОБА_1 13.11.2020 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МДО № 000601 за ст. 206 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 5100 грн. Вважає винесену постанову законною та обгрутнованою, а позовні вимоги позивача – безпідставними, тому просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши представника відповідача, вивчивши зміст позовної заяви, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею ст.245 КУпАП визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об`єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.

Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Так, судом встановлено, що 13.11.2020 Мангушським РВ ГУ ДМС України в Донецькій області відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МДО № 000601, згідно якого остання з 09.08.2020 по теперішній час на порушення встановлених правил перебування іноземців на ОБГ в Україні надає житло за адресою: АДРЕСА_1 громадянину Республіки Білорусь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який з 09.08.2020 знаходиться на території України незаконно. Порушення встановленого порядку надання житла іноземцям (особам без громадяньвта), місце скоєння порушення: АДРЕСА_1 (а.с. 4).

Відповідно до постанови про накладення адміністтративного стягнення серії ПН МДО 000600 від 13.11.2020, винесеної Мангушським РВ ГУ ДМС України в Донецькій області, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення вищевказаних дій, а саме: правопорушння, передбаченого ст. 206 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 5100 грн (а.с. 3).

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого Палацом шлюбних обрядів головного управління юстиції Мінського міськвиконкому 21.09.2018, ОСОБА_2 одружився із ОСОБА_1 , актовий запис № 965 (переклад на українську мову здійснено перекладачем та посвідчено приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Лашиною Н.Г.) (а.с. 7, 8).

Як вбачається з договору купівлі-продажу домоволодіння від 05.10.2018, ОСОБА_1 придбала будинок АДРЕСА_1 (а.с. 5).

Відповідно до положень статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Отже, у сенсі положень статті 60 СК України набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності, наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, доведенню ні чоловіком, ні дружиною не підлягає.

Таким чином, враховуючи, що домоволодіння, у якому проживає подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , є спільною сумісною власністю кожного із подружжя, а отже в рівних частках належить кожному із них.

Як вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 25.06.2020, виданого виконавчим комітетом Бердянської сільської ради Мангушського р-ну Донецької області, ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , актовий запис № 5 (а.с. 10).

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Тобто, держави - учасниці повинні охороняти сім`ю, дитинство, материнство, батьківство та створювати мови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного життя.

Частиною 2 ст. 51 Конституції України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до повноліття.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 3 Сімейного кодексу України, сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Кожна особа має право на проживання в сім`ї. Особа може бути примусово ізольована від сім`ї лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ст. 4 Сімейного кодексу України кожна особа має право на проживання в сім`ї. Особа може бути примусово ізольована від сім`ї лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя. Держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання.

Приписами ст. 5 Сімейного кодексу України визначено, що держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини. Держава бере під свою охорону кожну дитину-сироту і дитину, позбавлену батьківського піклування.

Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 Сімейного кодексу України, батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

У ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

У ст. 8 Конституції України проголошено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Згідно з ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ніхто не повинен зазнавати свавільного чи незаконного втручання в його особисте і сімейне життя, свавільних чи незаконних посягань на недоторканність його житла або таємницю його кореспонденції чи незаконних посягань на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист закону від такого втручання чи таких посягань.

Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, вирішуючи питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачу слід було довести протиправність правопорушень (проступку), зокрема об`єкт та об`єктивну сторону правопорушення передбаченого ст. 206 КУпАП, що, на думку особи, яка здійснювала розгляд справи про адміністративне правопорушення, полягало у наданні житла громадянину Республіки Білорусь ОСОБА_2 , який знаходиться на території України незаконно.

При цьому, доведеність вини позивача у вчиненому адміністративному правопорушенні підлягає доказуванню шляхом збирання та перевірки доказів, передбачених ст.251 КпАП України. Зокрема такими являються будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Крім цього, у відповідності до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно ч.1,2 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Однак, в ході судового розгляду відповідачем жодними належними та допустимими доказами не доведено перед судом факту вчинення позивачем зазначеного у оскаржуваній постанові адміністративного правопорушення.

Відповідно до закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи викладене, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 не було вчинено правопорушення, передбачене ст. 206 КУпАП, зокрема, щодо надання житла громадянину Республіки Білорусь ОСОБА_2 , який знаходиться на території України незаконно, оскільки дана обставина спростовується наданими суду доказами, згідно яких він проживає у житлі, розташованому по АДРЕСА_1 , яке на Ѕ частину належить йому на праві спільної сумісної власності, а також те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх малолітня дитина, яка є громадянкою України, становлять одну сім`ю, акожна особа має право на проживання в сім`ї та особа може бути примусово ізольована від сім`ї лише у випадках і в порядку, встановлених законом, які у даному випадку відсутні, а тому відсутні і підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 206 КУпАП, у зв`язку з чим постанова від 13.11.2020 серії ПН МДО № 000600 підлягає скасуванню, а позов - задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , враховуючи, що судом було відстрочено сплату судового збору позивачем до ухвалення судового рішення у справі, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь держави судовий збір в сумі 420 грн. 40 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 12, 73-77, 241-246, 255, 286 КАС України, ст.ст. 7, 33, 122, 222, 245, 247, 251, 268, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Начальника Мангушського районноговідділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області Присяжнюка Івана Миколайовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ПН МДО № 000600 від 13.11.2020– задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення від 13.11.2020 серії ПН МДО № 000600, винесену відносно ОСОБА_1 за ст. 206 Кодексу України про адміністративне правопорушення, – скасувати, а провадження у справі - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнуваньМангушського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області на користь держави (рахунок UA978999980313101206000005668, отримувач: Донецьке ГУК/Мангушська СТГ/22030101, код класифікації доходів бюджету 22030101, код за ЄДРПОУ 37967785, банк отримувача Казначейство України(ел. адм. подат.) судовий збір у розмірі сумі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя С.В. Чудопалова