Ухвала суду № 94140190, 13.01.2021, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 2-4952/11

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження

13 січня 2021 року м. Київ

Суддя Подільського районного суду м. Києва Казмиренко Л.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересовані особи ПАТ «ПроКредит Банк», Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, державні виконавці Подолянко І.А., Амбарський А.В., Бочковський Т.О. , про визнання виконавчих листів підробленими, такими, що не підлягають виконанню,

встановив:

До Подільського районного суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересовані особи ПАТ «ПроКредит Банк», Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, державні виконавці Подолянко І.А., Амбарський А.В., Бочковський Т.О. , про визнання виконавчих листів підробленими, такими, що не підлягають виконанню.

13.01.2021 року дана заява із матеріалами цивільної справи за протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями надійшла судді Казмиренко Л.В.

Суддя, дослідивши та проаналізувавши заяву та матеріали справи, дійшов наступного висновку.

За змістом ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Так, у поданій заяві ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просять визнати виконавчі листи №2-4952/11 від 06.08.2014 року щодо ОСОБА_1 у ВП №44453918 та щодо ОСОБА_2 у ВП №51748837 підробленими, та як наслідок такими, що не підлягають виконанню.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Слідуючи принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Підстави та порядок пред`явлення заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню регламентований статтею 432 ЦПК України.

Так, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Судова юрисдикція це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, характерною рисою таких справ є їх зв`язок із реалізацією особами їхніх цивільних, земельних, трудових сімейних, житлових та інших прав.

В свою чергу, відповідно до частини першої статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Недопустимим з огляду на завдання цивільного судочинства є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у кримінальному провадженні, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, неналежним або недопустимим.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи).

Недопустимим з огляду на завдання цивільного судочинства є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у кримінальному провадженні, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, неналежним або недопустимим.

Такі позови не підлягають судовому розгляду, тому у відкритті провадження за ними слід відмовляти на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України.

Так, заявники просять при розгляді вказаної заяви визнати виконавчі листи підробленими, так як наслідок такими, що не підлягають виконанню, однак суд при вирішенні вказаної заяви в порядку ЦПК України не може дати оцінку щодо їх дійсності.

Вирішення питання про визнання виконавчих листів підробленими не є компетенцією суду під час розгляду справи за заявою в порядку Цивільного процесуального кодексу України.

Обраний спосіб захисту прав шляхом подання заяви про визнання виконавчих листів підробленими в порядку ЦПК сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права.

У рішенні у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03, ЄСПЛ нагадує, що право на суд, одним з аспектів якою є право доступу до суду (рішення у справі Gоldеr v. The United Kingdom від 21 лютого 1975 року, серія А №18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги.

Підстави для відмови у відкритті провадження у справі визначені статтю 186 ЦПК України.

Зокрема, згідно із п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України у відкритті провадження слід відмовити.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересовані особи ПАТ «ПроКредит Банк», Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, державні виконавці Подолянко І.А., Амбарський А.В., Бочковський Т.О. , про визнання виконавчих листів підробленими, такими, що не підлягають виконанню - відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Подільський районний суд м. Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СуддяЛ. В. Казмиренко