Рішення № 94139014, 19.10.2020, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/13585/19

Провадження № 2/219/896/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2020 року м. Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Медінцевої Н.М.

за участю секретаря Петрейко А.О.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі м. Бахмут Донецької області в режимі відеоконференції у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою військової частини А0693 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої державі в особі військової частини А0693,

В С Т А Н О В И В :

26 листопада 2019 року військова частина А0693, місцезнаходження якої: 84506, Донецька область, м. Бахмут, вул. Чайковського, 8, ЄДРПОУ 26615169, звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , останнє відоме місце проживання якого: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , про відшкодування матеріальної шкоди, завданої державі в особі військової частини А0693, посилаючись на те, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині – польова пошта В2970, м. Бахмут Донецької області на посаді командира батареї протитанкових керованих ракет протитанкового дивізіону. На даний час ОСОБА_1 звільнений з лав Збройних Сил України. У військовій частині – польова пошта В2970 в грудні 2016 року було проведено службове розслідування, під час проведення службового розслідування було встановлено: відповідно до результатів внутрішньо фінансового аудиту та аудиту відповідності фінансово-господарської діяльності військової частини – польова пошта В2970 за період з 01 листопада 2015 року по 01 серпня 2016 року було виявлено переплату грошового забезпечення та підйомної допомоги у військовій частині – польова пошта В2970 на загальну суму 2382233,93 грн. (грошове забезпечення – 1698203,92 грн., підйомна допомога – 1260,56 грн., податок з доходів фізичних осіб – 303906,99 грн., єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування – 378862,46 грн.). У ході контрольного заходу військовою частиною – польова пошта В2970 було відшкодовано переплати на загальну суму 242059,04 грн. шляхом зменшення нарахувань грошового забезпечення на суму 172786,27 грн., податку з доходів фізичних осіб на суму 31051,70 грн. та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 38221,07 грн. Тобто, залишок невідшкодованих переплат грошового забезпечення на час проведення службового розслідування складає – 1367044,08 грн. (з податком з доходів фізичних осіб та єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування складає – 1913861,71 грн.). Тобто, у військовій частині – польова пошта В2970 залишок невідшкодованих переплат грошового забезпечення складає – 1142787,20 грн. (з податком з доходів фізичних осіб та єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування – 1599902,08 грн.). Так через безконтрольність за обліком особового складу з боку ОСОБА_1 командира батареї протитанкових керованих ракет протитанкового артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи у зв`язку з поданням ним даних: щодо перебування старшого сержанта ОСОБА_2 в зоні проведення антитерористичної операції, який фактично в періоди з 15 по 25 березня 2016 року та з 25 по 29 квітня 2016 року перебував поза межами зони проведення антитерористичної операції та отримав винагороду за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду в сумі 387,09 грн., у зв`язку з не поданням рапорту командиру військової частини – польова пошта В2970 для прийняття рішення встановлено переплат грошового забезпечення: солдату ОСОБА_3 в сумі 5614,40 грн. Тобто загальна сума збитку державі в особі військової частини А0693 від 24 червня 2019 року № 867 складає 6868,58 грн. станом на 07 червня 2017 року військовою прокуратурою Донецького гарнізону розпочато кримінальне провадження № 42017050000000216 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 425 КК України, за результатами аудиту фінансово-господарської діяльності військової частини з приводу переплат грошового забезпечення військовослужбовцям та з інших питань. Просять позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 29 січня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання на 09 годину 00 хвилин 24 лютого 2020 року.

24 лютого 2020 року на адресу суду надійшов відзив на позов, з якого вбачається, що відповідач позовні вимоги не визнає за наступних підстав. В період з жовтня 2015 року по липень 2017 року він виконував обов`язки командира батареї протитанкових керованих ракет протитанкового артилерійського дивізіону військової частини – польова пошта В2970. Командири батарей прирівнювались за повноваженнями до командирів рот відповідно до статуту внутрішньої служби ЗСУ, та користувались відповідними правами та обов`язками. Відповідно до ст. 112 статуту внутрішньої служби ЗСУ, командир роти (корабля 4 рангу) зобов`язаний: проводити огляд та інструктувати військовослужбовців роти перед їх відпусткою, відрядженням і контролювати їх повернення. Тобто, прямий обов`язок з контролю за поверненням військовослужбовців з відпусток, звільнень повністю лягав на командира батареї. Батарея має внутрішню структуру, яка складається з взводів та відділень відповідно, які мали командирів взводів та відділень відповідно, які були наділені повноваженнями та обов`язками відповідно до Статуту внутрішньої служби ЗСУ. Відповідні командири взводів були прямими начальниками для осіб нижчого начальницького та рядового складу цих підрозділів взводу, що відповідає вимогам ст. 119 Статуту внутрішньої служби ЗСУ. Відповідно до ст. 120 статуту Внутрішньої служби ЗСУ, командир взводу (групи, башти) зобов`язаний: неухильно стежити за додержанням військовослужбовцями військової дисципліни у взводі (групі, башті). У батареї наявний головний сержант, що відповідає ст. 123 Статуту ВС ЗСУ. Відповідно до ст. 124 Статуту ВС ЗСУ головний сержант батареї зобов`язаний: вести облік особового складу, озброєння, техніки та майна взводу; щодня проводити підбиття підсумків із сержантським (старшинським) складом з питань бойової підготовки, стану служби військ, військової дисципліни та внутрішнього порядку. Постійно знати наявність особового складу взводу та місце його перебування. Згідно акту проведення службового розслідування він пояснював, що рапорти про військовослужбовців, які самовільно залишили військову частину подавались в той же день, коли було здійснено факт правопорушення його безпосередньому керівнику командиру протитанкового артилерійського дивізіону, а він в свою чергу мав доповідати рапортом за вертикаллю командиру бригадної артилерійської групи, який рапортом доповідав командиру частини, чому не проведені службові розслідування за фактом самовільного залишення військової частини йому не відомо, так як службові розслідування призначаються наказом командира частини і в ньому призначений виконавець розслідування. Також акт проведення службового розслідування складено з порушеннями вимог п. 17 Положення, оскільки він не підписаний членами комісії, не затверджений командиром військової частини В2970, датою закінчення службового розслідування є 26 грудня 2016 року. Вважає, що не має ніяких підстав для задоволення позову, просить у його задоволені відмовити.

В судове засідання представник позивач не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином: у відповідності до частини 6 статті 128 ЦПК України – шляхом направлення судової повістки із розпискою рекомендованим листом з повідомленням на адресу, подав до суду заяву, в якій просить слухати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні пояснив, що позовні вимоги не визнає, також надав пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві на позов, також додав, що коли він звільнявся то до нього не було жодних претензій, також вказав, що за час його служби були службові розслідування. Він ніс відповідальність за зброю та майно. Просить у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

Суд, заслухавши відповідача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині В2970 в м. Бахмут Донецької області, на посаді командира батареї протитанкових керованих ракет протитанкового артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи, та 12 липня 2017 року був звільнений з військової служби Збройних Сил України, що підтверджується витягом з наказу командира війкової частини А0693 (по стройовій частині) № 26 від 24 липня 2017 року (а.с.6).

Відповідно до спільної директиви Міністерства оборони України Генерального штабу Збройних Сил України від 17.04.2017 № Д-5/дск умовне найменування військова частина - польова пошта В2970, яке належало 54 окремій механізованій бригаді, змінено на А0693, що підтверджується наказом командира ВЧ В2970 (по стройовій частині) № 176 від 01 липня 2017 року (а.с.5).

У військовій частині - польова пошта В2970 26 грудня 2016 року проведено службове розслідування за фактом допущення переплат та недоплат грошового забезпечення і підйомної допомоги (а.с.7). В результаті вказаного розслідування встановлено за порушення вимог статті 16 статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, вимог інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10 лютого 2016 року № 67, Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 26 травня 2014 року № 333, Інструкції з оформлення протоколів про військові адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністра оборони України від 19 травня 2015 року № 222 щодо незадовільного обліку особового складу та ненадання доповіді капітана ОСОБА_1 притягнуто до обмеженої матеріальної відповідальності на суму – 1265 грн. Проте ця сума не є тією сумою яку позивач просить стягнути з відповідача, і чому ці суми розрізняються позивач також не пояснює. Окрім того дійсно не має відмітки про те, що відповідач з цим актом був ознайомлений, також на ньому відсутні підписи як голови комісії так і її членів, так і особи яка його затвердила, тобто цей письмовий документ не може бути письмовим доказом у розумінні діючого законодавства України. А тому суд не приймає його за доказ при вирішенні даної справи.

Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року, затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, який визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.

Обов`язки посадових осіб, не зазначені в цьому Статуті, визначаються відповідними порадниками та положеннями.

Підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов`язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов`язків, визначені Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року (надалі в тексті рішення – Положення).

Відповідно до п. 2 Положення відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, завдана розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.

Пунктом 3 Положення передбачено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані несуть матеріальну відповідальність за наявністю: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) протиправної їх поведінки; в) причинного зв`язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вини у заподіянні шкоди.

Протиправною визнається така поведінка (дія або бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов`язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов`язки.

Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов`язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинено ним умисно чи з необережності.

Відповідно до п. 10 Положення військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані за шкоду, заподіяну недбалим виконанням ними службових обов`язків, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення (обмежена матеріальна відповідальність).

Повна матеріальна відповідальність згідно п. 13 Положення передбачена у разі: умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій; приписки у нарядах та інших документах фактично не виконаних робіт, перекручування звітних даних і обману держави в інших формах; заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані; дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину; недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.

У відповідності до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як зазначено у ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77, 79, 80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач посилається на акт проведення службового розслідування за фактом допущення переплат та недоплат грошового забезпечення і підйомної допомоги, який затверджено начебто 26 грудня 2016 року як на доказ завдання збитків державі в особі військової частини з боку відповідача.

Разом з тим, суд зазначає, що акт проведення службового розслідування це виклад встановлених обставин, уповноваженими на те особами, їх особиста думка, які повинні бути підтверджені відповідними доказами. Сам по собі акт проведення службового розслідування не доводить того, що особа заподіяла пряму дійсну шкоду, її протиправну поведінку, наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди та винуватість у заподіянні шкоди.

Крім того, вищевказаний акт службового розслідування містить загальні фрази щодо спричинення матеріальної шкоди відповідачем на суму 1265 грн., проте цей акт ніким не підписаний взагалі, як і те, що з ним не ознайомлений відповідач, незважаючи на той факт, що він у той час ще проходив службу у позивача.

За ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позову стосовно грошових вимог (обґрунтованість, правильність розрахунків, наявність доказів, що їх підтверджують).

Отже, суд встановив, що належних, достовірних та достатніх доказів, які б підтверджували вину відповідача у заподіянні шкоди військовій частині А0693, окрім акту службового розслідування, висновки якого ґрунтуються на припущеннях та який не відповідає нормам діючого законодавства України, матеріали справи не містять, тому у задоволенні позову слід відмовити.

У зв`язку із тим, що суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову, підстави для застосування при вирішенні спору строку позовної давності відсутні.

За наслідками розгляду справи судовий збір слід покласти на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 89, 229, 247, 263, 264, 354 ЦПК України, ст. 1213, 1215 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В :

У задоволені позовних вимог військової частини А0693, місцезнаходження якої: 84506, Донецька область, м. Бахмут, вул. Чайковського, 8, ЄДРПОУ 26615169, звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , останнє відоме місце проживання якого: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , про відшкодування матеріальної шкоди, завданої державі в особі військової частини А0693 на загальну суму 6868,58 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Н.М. Медінцева

19.10.2020