Рішення № 94137322, 11.01.2021, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/6525/19

Провадження №2/645/102/21

РІШЕННЯ

іменем України

11 січня 2021 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м.Харкова у складі :

головуючого - судді Бабкової Т.В.,

при секретарі - Малій О.Л.,

представника позивача - адвоката Мизиненка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовомАкціонерного товариства «Мегабанк» до ОСОБА_1 про звільнення майна з-під арешту, третя особа: ОСОБА_2 ,

встановив:

Позивач АТ «Мегабанк» звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовною заявою, в якій просить звільнити з-під арешту нерухоме майно, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 та є предметом іпотеки за договором іпотеки між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 № 27/2011-MK-USD-3 від 26.12.2011 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бакіровою В.В. 26.12.2011 року за р. № 1241, а також виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про обтяження № 6975490 (спеціальний розділ), внесений 12.09.2019 року державним реєстратором Харківського міського управління юстиції Харківської області від 05.09.2014 року по справі № 645/2487/14-ц.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між АТ «МЕГАБАНК» (яке є правонаступником ПАТ «Мегабанк») та ФОП ОСОБА_1 26.12.2011 року був укладений кредитний договір №27/2011-МК-USD, відповідно до умов якого банк надав боржнику грошові кошти на споживчі цілі у розмірі 70 000 доларів США на строк з 26.12.2011 року до 20.12.2016 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,00% річних. Для забезпечення виконання зобов`язань боржником за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 26.12.2011 року був укладений іпотечний договір №27/2011-МК- USD -3, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Бакіровою В.В. 26.12.2011 року за р.№1241, предметам іпотеки згідно якого є: 3-кімнатна квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 103,8 кв.м., житловою площею 67,8 кв. м., реєстраційний номер в реєстрації прав власності на нерухоме майно №4647075. В зв`язку з порушенням умов укладених договорів, АТ «МЕГАБАНК» вимушений був звернутися із позовом та на підставі рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04.12.2015 року на підставі договору іпотеки №27/2011-МК- USD -3 від 26.12.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Бакіровою В.В. 26.12.2011 року за р.№1241, звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 , на погашення заборгованості перед ПАТ «Мегабанк» за кредитним договором № 27/2011-МК- USD від 26.12.2011 року у розмірі 42063,78 доларів США та 275928,73 грн., із застосуванням процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України « Про іпотеку», для чого ПАТ «Мегабанк» надано право від імені ОСОБА_1 укласти договір купівлі-продажу вказаної квартири будь-яким способом з іншою особою-покупцем за початковою ціною реалізації, встановленої на рівне не нижчим за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки квартири. До реалізації предмету іпотеки передано квартиру АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_1 в управління ПАТ «Мегабанк».

За для виконання зазначеного рішення суду, АТ «МЕГАБАНК» звернувся до органів нотаріальних органів. Однак здійснити своє законне право стягувача та іпотекодержателя на звернення стягнення на іпотечне майно, а також виконання рішення суду, виявилось неможливим, в зв`язку наявністю в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно запису про обтяження №

№6975490. Встановлено, що вказане обтяження було накладено державним реєстратором Кот О.О. на підставі ухвали Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05.09.2014 року. Встановлено, що вказана ухвала про забезпечення позову шляхом накладення заборони та відчуження об`єктів нерухомості, в тому числі й на квартиру АДРЕСА_4 постановлена судом під час розгляду цивільної справи №645/2487/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики. При цьому АТ «МЕГАБАНК», як іпотекодержатель вказаного нерухомого майна, до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, не залучалося. Під час постановлення рішення по цивільній справі №645/2487/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики 03.10.2014 року питання щодо скасування заходів забезпечення позову, які було вжиті згідно ухвали Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05.09.2014 року, судом не вирішувалося. Як вбачається з інформації, що наявна в Автоматизованій системі виконавчого провадження, відсутні будь-які виконавчі провадженні у відношенні боржника ОСОБА_1 про стягнення на користь ОСОБА_2 21.05.2019 року АТ «МЕГАБАНК» звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова з відповідним клопотанням про скасування в порядку ст. 158 ЦПК України заходів забезпечення позову згідно ухвали Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05.09.2014 року по справі №645/3487/14-ц. Однак, ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30.07.2019 року у задоволення клопотання АТ «МЕГАБАНК» про скасування заходів забезпечення позову було відмовлено з тих підстав, що АТ «МЕГАБАНК» не є стороною по справі. Також судом зазначено про необхідність звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Отже обтяженням, яким було накладено заборону на нерухоме майно ОСОБА_1 , було охоплено й іпотечне майно, що унеможливлює здійснення АТ «МЕГАБАНК» першочергового задоволення своїх грошових вимог за рахунок предмету іпотеки і виконання рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04.12.2015 року.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22.10.2019 року позовну заяву АТ «МЕГАБАНК» було залишено без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків.

31.10.2019 року АТ «МЕГАБАНК» звернулося до суду з клопотанням про усунення недоліків та просило прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі за позовом АТ «МЕГАБАНК» до ОСОБА_1 , 3-тя особа ОСОБА_2 , про звільнення майна з-під арешту.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 01.11.2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом АТ «МЕГАБАНК» до ОСОБА_1 , 3-тя особа ОСОБА_2 , про звільнення майна з-під арешту, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, призначене підготовче судове засідання у справі.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26.12.2019 року закрито підготовче засідання у справі за позовом АТ «МЕГАБАНК» до ОСОБА_1 , 3-тя особа ОСОБА_2 , про звільнення майна з-під арешту, призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

17.07.2020 року від 3-ї особи по справі ОСОБА_2 надійшло письмове клопотання, в якому він звертав увагу на те, що він має бути залучений в якості саме відповідача, а не третьої особи, так як судове рішення у даній справі впливає на його права та обов`язки, а обтяження , що було накладено згідно ухвали про забезпечення позову, є таким, що накладене в його інтересах. На підставі наведеного ОСОБА_2 просив вирішити питання про залучення його у справі як відповідача.

Статтею 175 ЦПК України передбачено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Процедурні питання заміни неналежного відповідача чи залучення співвідповідача визначені ст. 51 ЦПК України.

Згідно положень ч.1 ст.51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Отже, за загальними правилами, визначеними ЦПК України, право на заміну відповідача/залучення співвідповідача належить виключно позивачу.

26.08.2020 року представник позивача адвокат Мизиненко Д.В. подав до суду письмову заяву, в якій зазначив, що АТ «МЕГАБАНК» заперечує проти залучення в якості відповідача до участі у справі ОСОБА_2 .

Аналогічні заперечення були заявлені представником позивача адвокатом Мизиненко Д.В. в судовому засіданні 05.11.2020 року.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Мизиненко Д.В. позовні вимоги підтримав.

Представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Максимов М.І. проти позову заперечував з наступних підстав. Приймаючи до уваги, що ухвала суду про заборону відчуження нерухомого майна - предмета іпотеки була прийнята в інтересах ОСОБА_2 , вважав доручним залучення останнього до участі у справі в якості відповідача. Крім того, предметом спору в даному випадку вважав оскарження ухвалу суду про забезпечення позову, в той час, як вказаний спосіб захисту шляхом подання окремого позову чинним законодавством не передбачений. Одночасне існування ухвали суду забезпечення позову, що не скасована у встановленому законом порядку судом, що її постановив, чи судом в апеляційному порядку, та рішення суду щодо виключення майна з- під арешту, буде суперечити одна одному. Зазначив, що позивач не вичерпав процесуальної можливості оскарження ухвали суду про забезпечення позову, як особа , що не була залучена до розгляду справи, але права якої могли б бути порушені забезпеченням позову. Крім того, зазначив, що наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки речових прав обтяжень речових прав на передане в іпотеку майно, не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем. Позивачем не надано жодних доказів того, що він вчинив дії щодо звернення стягнення на спірну квартиру: направив боржнику вимоги; звернувся до ОСОБА_2 , як кредитора, із заявою про надання дозволу на укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна; звернувся до реєстратора або нотаріуса та ін., але реєстратором або нотаріусом йому було відмовлено у зверненні стягнення та внесенні відповідних записів з підстав наявності зареєстрованої заборони на відчуження нерухомого майна. Крім цього, фактичне скасування заборони, що накладена ухвалою суду, призведе до порушення переважного права ОСОБА_2 на купівлю вказаного об`єкту нерухомості (предмета іпотеки), що закріплено згідно ст. 38 Закону України «Про іпотеку». Таким чином, замість того, щоб використати досудовий порядок врегулювання спору, звернутися до ОСОБА_2 з проханням надати згоду на відчуження іпотечної квартири, спільно здійснити її продаж, та справедливо розподілити грошові кошти між кредиторами ОСОБА_1 , банк умисно ініціює судовий процес з метою порушення прав відповідача та третьої особи.

Крім того, представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Максимов М.І. звернувся до суду із заявою про відмову у задоволенні позову з підстав пропущення позивачем строку позовної давності. Встановлено, що позивач отримав судове рішення про звернення стягнення на іпотечну квартиру 04.12.2015 року. Заборона відчуження спірної квартири була зареєстрована у Реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.09.2014 року. Таким чином з кінця 2015 року, позивач, як професійний суб`єкт на ринку фінансових послуг, що має значний штат юристів, та враховуючи відкритість інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно, міг дізнатися про наявність зареєстрованого обтяження нерухомого майна. У позивача не було об`єктивних перепон дізнатися про порушення свого права.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що 26.12.2011 року між АТ «МЕГАБАНК» (яке є правонаступником ПАТ «Мегабанк») та ФОП ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №27/2011-МК-USD, відповідно до умов якого банк надав боржнику грошові кошти на споживчі цілі у розмірі 70 000 доларів США на строк з 26.12.2011 року до 20.12.2016 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,00% річних.

Для забезпечення виконання зобов`язань боржником за кредитним договором між ПАТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 26.12.2011 року був укладений іпотечний договір №27/2011-МК- USD-3, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Бакіровою В.В. 26.12.2011 року за р.№1241, згідно якого предметом іпотеки є: 3-кімнатна квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 103,8 кв.м., житловою площею 67,8 кв. м., реєстраційний номер в реєстрації прав власності на нерухоме майно №4647075.

На підставі рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 04.12.2015 року по цивільній справі за позовом ПАТ «Мегабанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнгення на предмет іпотеки, 3-тя особа: ОСОБА_3 , на підставі договору іпотеки №27/2011-МК- USD -3 від 26.12.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Бакіровою В.В. 26.12.2011 року за р.№1241, звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 , на погашення заборгованості перед ПАТ «Мегабанк» за кредитним договором № 27/2011-МК- USD від 26.12.2011 року у розмірі 42063,78 доларів США та 275928,73 грн., із застосуванням процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України « Про іпотеку», для чого ПАТ «Мегабанк» надано право від імені ОСОБА_1 укласти договір купівлі-продажу вказаної квартири будь-яким способом з іншою особою-покупцем за початковою ціною реалізації, встановленої на рівне не нижчим за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки квартири. До реалізації предмету іпотеки передано квартиру АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_1 в управління ПАТ «Мегабанк».

Відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, квартири АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_1 , містять актуальну інформацію щодо наявності запису про обтяження № 6975490. Встановлено, що вказане обтяження у виді заборони на нерухоме майно було накладено державним реєстратором Харківського міського управління юстиції Кот О.О. на підставі ухвали Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05.09.2014 року по цивільній справі № 645/3487/14-ц.

Встановлено, що вказана ухвала про забезпечення позову шляхом накладення заборони та відчуження об`єктів нерухомості, в тому числі й на квартиру АДРЕСА_4 постановлена судом під час розгляду цивільної справи №645/2487/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

Як вбачається з інформації, що наявна в Автоматизованій системі виконавчого провадження, відсутні будь-які виконавчі провадженні у відношенні боржника ОСОБА_1 про стягнення на користь ОСОБА_2 . Однак, ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30.07.2019 року у задоволення клопотання АТ «МЕГАБАНК» про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики було відмовлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Залучення до участі у справі співвідповідача або заміна неналежного відповідача за клопотання відповідача без згоди позивача процесуальним законом не передбачена.

Ухвала суду під час розгляду цивільної справи №645/2487/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики про заборону відчуження нерухомого майна-предмета іпотеки була прийнята в інтересах позивача ОСОБА_2 , який під час даної справи мав бути залученим до розгляду у якості відповідача.

Учасник справи - це особа, котра наділена більш широким колом прав та обов`язків, порівняно з третьою особою. У даному випадку ОСОБА_2 має особистий інтерес, який охороняється законом, та який може бути порушено у випадку скасування заборони відчуження майна.

Судом встановлено, що позивачем не подавалося клопотань про залучення в якості співвідповідача ОСОБА_2 , а суд позбавлений можливості самостійно залучити ОСОБА_2 у якості відповідача.

Відповідно до ч. 11 ст. 153 ЦПК України, ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ч. 11 ст. 153 ЦПК України передбачено, оскарження ухвали про скасування забезпечення позову або про заміну одного виду забезпечення іншим зупиняє виконання цієї ухвали.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За змістом ст. 293 ЦПК України, окремо від рішення суду в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про задоволення заяви про забезпечення позову, а також про його скасування.

Судом встановлено, що позивач не скористався своїм законним правом на оскарження ухвали про забезпечення позову шляхом подання апеляційної скарги, хоча мав таке право, як особа, що не була залучена до розгляду справи, але права якої могли б бути порушені забезпеченням позову.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч.1 ст.7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

За змістом статей 33, 36, 37, 39 Закону України "Про іпотеку", статей 328, 335, 376, 392 ЦК України законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

В силу п. 61 в редакції Постанови КМ № 189 від 26.02.2020, Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, обтяжень речових прав на передане в іпотеку майно, у тому числі внесення після державної реєстрації іпотеки іпотекодавця до Єдиного реєстру боржників, не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

На підставі ч. 4 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 (наявність зареєстрованих обтяжень) частини першої цієї статті, не застосовується у разі: 1) державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Згідно ч. 4 п. 7 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 (наявність зареєстрованих обтяжень) частини першої цієї статті, не застосовується у разі: державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України "Про іпотеку". Наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

На підставі ст. 55 Закону України "Про нотаріат", при посвідченні договорів про відчуження або заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, транспортних засобів перевіряється відсутність будь-якої заборони відчуження або арешту майна. В разі наявності заборони договір про відчуження майна, обтяженого боргом, засвідчується лише у разі згоди кредитора і набувача на укладення такого договору.

Крім цього, в силу ст. 35-36 Закону України "Про іпотеку", іпотекодержатель у разі застосування позасудового порядку звернення стягнення на предмет іпотеки має звернутися до боржника з відповідними вимогами та попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки.

П. 2.7. Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що якщо рішенням суду або договором про задоволення вимог іпотекодержателя передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, посвідчення таких договорів здійснюється за загальними правилами посвідчення договорів відчуження. Для посвідчення такого договору іпотекодержатель зобов`язаний за тридцять днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані в установленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти такий договір. Іпотекодержатель має документально підтвердити нотаріусу, що він повідомив осіб, які мають зареєстровані в установленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позивачем не надано суду жодного доказу того, що він вчинив дії щодо звернення стягнення на спірну квартиру: направив боржнику вимоги; звернувся до ОСОБА_2 , як кредитора, з заявою про надання дозволу на укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна; звернувся до реєстратора або нотаріуса та ін., але реєстратором або нотаріусом йому було відмовлено у зверненні стягнення та внесенні відповідних записів з підстав наявності зареєстрованої заборони на відчуження нерухомого майна. Крім цього, позивач зазначає, що має судове рішення про звернення стягнення на спірну квартиру шляхом надання йому права на її продаж будь-якій третій особі (а таке рішення в силу Конституції України має виконуватися безумовно без урахування будь-яких обмежень).

Крім цього, фактичне скасування заборони, що накладена ухвалою суду, призведе до порушення переважного права ОСОБА_2 на купівлю вказаного об`єкту нерухомості (предмета іпотеки), що закріплено згідно ст. 38 Закону України "Про іпотеку".

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи від 03.06.2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Зі змісту позову вбачається, що позивач наполягає на тому, що наявність заборони відчуження іпотечної квартири перешкоджає зверненню стягнення на спірну квартиру за рішенням суду шляхом її продажу третій особі.

Відповідно до ст.ст. 1, 9, 38 Закону України «Про іпотеку», право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві не передбачає переходу до нього прав, пов`язаних з володінням заставним майном, а отже позивача не наділено правом вимоги щодо спірного майна, тому позовні вимоги про виключення його з-під арешту є безпідставними.

В той же час відносно заяви представника відповідача ОСОБА_4 щодо застосування строків позовної давності суд зазначає, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Застосування строку позовної давності можливе лише за наявності порушення відповідачем прав позивача. При вирішенні спору судом встановлено, що безпосередньо ОСОБА_1 , яка визначена на розсуд АТ «МЕГАБАНК» відповідачкою за позовом, будь-яким чином не порушено право позивача, а тому застосування строку позовної давності не можливе, необхідно відмовляти у задоволенні позовних вимог саме з підстав необґрунтованості позовних вимог

Отже, позов про скасування обтяження накладеного згідно ухвали суду, не підлягає задоволенню

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову понесені позивачем судові витрати відносяться на його рахунок.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Мегабанк» до ОСОБА_1 про звільнення майна з-під арешту, третя особа: ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Акціонерне товариство «Мегабанк», код ЄДРПОУ 09804119, адреса місцезнаходження: 61002, м. Харків, вул. Алчевських, 30.

Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване у встановленому порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_5 .

Третя особа - ОСОБА_2 , зареєстроване у встановленому порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_6 .

Повне судове рішення складено 14.01.2021 року.

Суддя-