Ухвала суду № 94137219, 14.01.2021, Печенізький районний суд Харківської області

Справа №636/4168/18 Провадження №1-кп/633/28/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2021 року смт. Печеніги

Печенізький районний суд Харківської області у складі: головуючої судді Цимбалістенко О.В., за участі прокурора Романова Р.В., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника Бодяна М.В.., секретаря судового засідання Панченко С.В., розглянувши у підготовчому судовому засіданні об`єднані обвинувальні акти у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018220440001225 від 16.08.2018 року, №12019220440001431 від 17.11.2019 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чугуєва, українця, громадянина України, неодруженого, офіційно не працюючого, раніше судимого, останній раз 05.03.2015 року вироком Чугуївського міського суду Харківської області за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до 4 років 9 місяців позбавлення волі, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 125 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

14.01.2021 року прокурор звернувся до суду з клопотанням, в якому просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 обраний раніше строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, посилаючись на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 125 КК України та ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Захисник та сам обвинувачений з клопотанням прокурора не погодилися і просили суд обрати обвинуваченому інший, більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Захисник зазначив, що клопотання не містить підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 цього Кодексу та обґрунтування недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу. На підтвердження своєї позиції сторона захисту посилалась на заяву потерпілого ОСОБА_2 від 18.11.2020р. в якій він зазначав, що претензій матеріального та морального характеру не має, а також на те, що обвинувачений має намір стати на шлях виправлення.

Окрім того, обвинувачений в судовому засіданні скаржився на ненадання йому належної медичної допомоги в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор». В обґрунтування своїх тверджень ОСОБА_1 зазначає, що він хворіє на низку хронічних захворювань, а саме: гепатит та ВІЛ, останнім часом його здоров`я погіршився та у нього з`явились болі в області печінки та шлунку. Однак, зі слів обвинуваченого, співробітниками медичної частини ігнорується його стан та його звернення та скарги на погіршення стану здоров`я, він просить забезпечити проведення комплексного медичного обстеження та надання кваліфікованої медичної допомоги.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Чугуївського міського суду Харківської області від 17.11.2019 року відносно обвинуваченого обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який потім був неодноразово продовжений вже під час розгляду об`єднаних кримінальних проваджень в суді, останній раз ухвалою від 18.11.2020 року до 16.01.2021 року із визначенням застави в розмірі 63060 гривень.

Згідно з вимогами ст. 331 КПК України - під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Так, відповідно до вимог ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Виходячи зі змісту ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею ст. 177 цього Кодексу.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ст. 162 та ч. 1 ст. 125 КК України, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до 5 років (ст. 185 ч. 2 КК України) та покарання не пов`язані з позбавленням волі (ст. 162 ч. 1 та ст. 125 ч. 1 КУ України) відповідно та які, згідно статті 12 цього Кодексу, кваліфікуються як нетяжкий злочин та кримінальні проступки.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, як дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статі. Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання, продовження строку дії запобіжного заходу повинен врахувати всі обставини, які можуть вплинути на вид обраного запобіжне заходу.

Таким чином із зазначених положень слідує, що запобіжні заходи є заходами превентивно: характеру, що застосовуються з метою запобігання протиправній поведінці обвинуваченого і забезпечення кримінального провадження. Превентивний характер цих заходів чітко проявляється в цілях їх застосувань якими є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, які ст. 177 КПК України віднесено до ризиків у кримінальному провадженні. Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність сукупності як обґрунтованої: підозри, так і вищенаведених ризиків.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство в Україні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

За правовими позиціями ЕСПЛ «обгрунтована підозра» це наявність фактів або відомостей, які здатних переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення. Ризиками кримінальному провадженні є наявність відомостей, які свідчать про можливість виникнення у майбутньому проявів протиправної поведінки обвинуваченого.

Суд вважає, що на момент розгляду питання щодо продовження дії обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою існує обґрунтована підозра та ризики переховуватися від суду і вчинити інше кримінальне правопорушення. На підтвердження зазначених ризиків свідчить вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується; вік та стан його здоров`я, репутацію та майновий стан, міцність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, а саме те, що ОСОБА_1 неодружений, утриманців не має, відсутність: постійного місця роботи або навчання, раніше судимий. Також судом враховується, що обвинувачений звільнившись з місць позбавлення волі в липні 2017 року, майже через рік вже обвинувачується у вчиненні нового злочину, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України, а саме 14.08.2018 року та будучи обізнаним про розгляд вказаного провадження вже 16.11.2019 року та 18.11.2019 року вчиняє інші кримінальні правопорушення, передбачені ст. 185 ч. 2, ст. 162 ч. 1 та ст. 125 ч. 1 КК України. Що в свою чергу свідчить про його зухвалу поведінку та не виключається можливість скоєння ним іншого правопорушення.

Окрім цього, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існуванні презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, про що викладено правову позицію в рішеннях ЄСПЛ «Летельє проти Франції», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Осаковський проти України».

Положення ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлюють, що законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов`язку встановленого законом.

Суд не бере до уваги твердження обвинуваченого про те, що обвинувачений характеризується виключно з позитивного боку за місцем фактичного місця проживання, оскільки жодних доказів зазначеного ані обвинуваченим ані його захисником суду не надано.

З урахуванням наведених обставин, суд вважає, що на момент вирішення клопотання прокурора встановлено наявність обґрунтованої підозри та достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п.п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на теперішній час не зменьшились, та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам.

Таким чином, заслухавши думку прокурора про необхідність продовження обвинуваченому обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, думку захисника та обвинуваченого, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування, зміни запобіжного заходу, оскільки не зникли ризики, передбачені п.п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а відтак суд вважає доцільним продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ще на 60 діб.

Враховуючи конкретні обставини та тяжкість правопорушення, суд вважає за необхідним залишити обвинуваченому розмір застави - 30 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 63060 грн.

Щодо скарги обвинуваченого з приводу ненадання останньому належної медичної допомоги, суд зазначає наступне.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод покладає на державу обов`язок захищати фізичне здоров`я осіб, позбавлених волі.

Держава має забезпечити належний захист здоров`я ув`язнених, зокрема шляхом надання необхідної медичної допомоги (п. 72 рішення ЄСПЛ від 18.12.2008 року у справі «Ухань проти України», заява №30628/02).

Відповідно до пункту 138 рішення ЄСПЛ від 15.05.2012 року у справі «Каверзін проти України»(Kaverzin v. Ukraine), заява № 23893/03, надання необхідної медичної допомоги особам у місцях тримання під вартою є обов`язком держави (див., наприклад, рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Ухань проти України»(Ukhan v. Ukraine), заява № 30628/02, пп. 72-74, з подальшими посиланнями). Встановлюючи те, чи виконали державні органи свої обов`язки з надання медичної допомоги особі, яка перебуває під вартою і під їхнім контролем, Суд має оцінити якість медичних послуг, наданих такій особі з урахуванням стану її здоров`я та «практичних вимог ув`язнення», і, якщо її було позбавлено адекватної медичної допомоги, з`ясувати, чи становило це нелюдське і таке, що принижує гідність, поводження на порушення статті 3 Конвенції (див. рішення у справах «Сарбан проти Молдови» (Sarban v. Moldova), заява №3456/05, п.78, від 4 жовтня 2005 року «Алексанян проти Росії» (Aleksanyan v. Russia), заява №46468/06, п.140, від 22 грудня 2008 року, і «Євген Олексеєнко проти Росії» (YevgeniyAlekseyenko v. Russia), заява №41833/04, п.104, від 27 січня 2011 року).

Положеннями статті 11 Закону України «Про попереднє ув`язнення» та ст.ст. 6, 39, 72 Основ законодавства України про охорону здоров`я, передбачено, що особи, узяті під варту, мають право на надання їм медичної допомоги.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 206 КПК України розгляд скарг на порушення прав осіб, що тримаються під вартою та зобов`язання забезпечити дотримання прав такої особи відноситься до компетенції слідчого судді суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою.

Виходячи з викладеного та керуючись ст. ст. 55, 177,314-316, 331 КПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Застосований ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час досудового розслідування захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» продовжити на строк 60 днів, тобто по 14.03.2021 року включно.

Визначити ОСОБА_1 суму застави в розмірі 63060 грн., яку необхідно внести на відповідний рахунок до спливу терміну тримання під вартою. При цьому сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Печенізького районного суду Харківської області: р/р UA208201720355299002000006674; МФО 820172; код одержувача 26281249; банк одержувача: ДКСУ м. Київ; отримувач коштів: ТУ ДСА України в Харківській області; призначення платежу: застава згідно КПК по справі _від__(П.І.П.), назва суду.

Після внесення визначеної суми застави, ОСОБА_1 звільнити з-під варти та покласти на нього наступні обов`язки: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду та повідомляти суд про зміну місця свого проживання.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз`яснити обвинуваченому та заставодавцю, що в разі не виконання покладених на них обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Звернути увагу начальника Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» на необхідність надання обвинуваченому ОСОБА_1 належної медичної допомоги.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 його право на звернення зі скаргою в порядку статті 206 КПК України щодо ненадання ув`язненому належної медичної допомоги до суду в межах територіальної юрисдикції якого знаходитьсяДУ «Харківський слідчий ізолятор».

Строк дії ухвали з 14.01.2021 р. по 14.03.2021 р.(включно).

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою згідно п.2 ч. 1, п.1 1 ч. 2 ст. 395 КПК України може бути оскаржена безпосередньо до суду Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя О.В. Цимбалістенко