Вирок № 94136352, 14.01.2021, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/3604/20

провадження №1-кп/619/116/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2021 м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складі:

Головуючого - судді Овсяннікова В.С.,

за участю: секретаря судового засідання - Матлахової Т.С.,

прокурора – Івахненко І.С.,

потерпілої – ОСОБА_1 ,

захисника – Найдьонової О.Г.,

обвинуваченого – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дергачі кримінальне провадження №12020220280000813 у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Жданківське Богородицького району Тульської області, Російська Федерація, громадянина України, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та фактичного проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,останній раз: 29.09.2015 Ленінським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 186 КК України до 5 років 2 місяці позбавлення волі, умовно-достроково звільнений 03.01.2020 на підставі ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.12.2019 згідно ст. 81 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

17 липня 2020 року приблизно о 03 годині 00 хвилин, ОСОБА_3 , знаходячись біля магазину торгової мережі «ПОСАД», що розташований за адресою: м. Харків, проспект Перемоги, 50, розпивав алкогольні напої з малознайомими йому дівчатами, а саме ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Під час розлиття алкогольних напоїв у ОСОБА_6 виник прямий умисел, спрямований на відкрите заволодіння чужим майном, а саме грошовими коштами та мобільним телефоном ОСОБА_1 .

Проходячи по галявині поблизу залізничної станції «Підміська» в смт Мала Данилівка Дергачівського району Харківської області, ОСОБА_3 , незважаючи на присутність інших осіб, діючи з корисливих мотивів, маючи та реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, переслідуючи мету збагачення за рахунок скоєння злочину, підійшов до ОСОБА_1 спереду та застосовуючи насилля, що не є небезпечним для життя та здоров`я останньої, схопив останню пальцями правої руки за ліве плече, стиснувши пальці, від чого ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді синців на лівому плечі, що у відповідності до висновку експерта за результатами проведення судової медичної експертизи №09-2427/2020 від 27 липня 2020 року, відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Надалі ОСОБА_3 відпустив плече ОСОБА_1 та кистю правої руки штовхнув її у ліве плече, внаслідок чого ОСОБА_1 впала на землю, а ОСОБА_3 , користуючись безпорадним станом останньої, підійшов до неї та зняв з неї належну їй та одягнену через плече поясну сумку «бананку» з написом «Custom Wear» чорного кольору, вартістю у відповідності до висновку експерта за результатами товарознавчої експертизи №3 від 27 липня 2020 року - 275 гривень 00 копійок, в якій знаходились наступні речі: 1) грошові кошти в сумі 266 гривень; 2) мобільний телефон марки «Xiaomi REDMI NOTE 7» в корпусі чорного кольору, ІМЕІ № НОМЕР_1 , вартістю у відповідності до висновку експерта за результатами товарознавчої експертизи № 3 від 27 липня 2020 року - 3750 гривень 00 копійок; 3) паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_1 № НОМЕР_2 ; 4) картка ЕТІСКЕТ для проїзду в Харківському метрополітені; 5) перепустка до гуртожитку на ім`я ОСОБА_1 ; 6) помада; 7) зв`язка ключів; 8) візитниця, яка не становить для потерпілої матеріальної цінності.

Після скоєння злочину ОСОБА_3 з місця вчинення злочину з викраденим майном зник, розпорядившись в подальшому ним на власний розсуд.

В результаті злочинних дій з боку ОСОБА_6 потерпілій ОСОБА_1 завдано матеріального збитку на загальну суму 4291 гривня 00 копійок.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_2 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілої, вчинений повторно.

Обвинувачений ОСОБА_2 вину визнав частково, цивільний позов визнав повністю, та пояснив, що він 17.07.2020 біля магазину «Посад» познайомився з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , вони пили пиво. Їм зателефонувала подруга – ОСОБА_5 . Він та ОСОБА_4 пішли їй назустріч. ОСОБА_4 дала йому телефон, щоб він пояснив ОСОБА_5 дорогу до них. ОСОБА_1 залишилась чекати їх біля магазину. Після 03 години 00 хвилин вони зустріли ОСОБА_5 , потім зайшли в магазин «Посад», купили пиво, і всі разом його випили. ОСОБА_2 запропонував їм піти до нього додому, також пропонував їм роботу. Всі, крім ОСОБА_5 , були у стані сильного алкогольного сп`яніння. Він йшов з потерпілою попереду, а ОСОБА_5 з ОСОБА_4 – позаду. Потім, коли вони пройшли міст, він з ОСОБА_1 відірвались уперед від ОСОБА_5 і ОСОБА_4 . Після цього потерпіла захотіла в туалет і дала ОСОБА_2 потримати свою сумку. Після того як ОСОБА_1 зайшла в ліс, він одразу побіг і більше нікого не бачив. Сумку він сховав у шинах біля шиномонтажу. Що знаходилось всередині сумки він побачив лише під час огляду місця події. Для чого він взяв сумочку та втік пояснити не зміг.

Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що 17.07.2020 близько 03 годин 00 хвилин вони з ОСОБА_4 сиділи на лаві та розмовляли, до них підійшов познайомитися ОСОБА_2 , потім прийшла їх знайома ОСОБА_5 . ОСОБА_2 запропонував зайти до магазину «Посад» купити пива, на що останні погодились. Вони купили пиво, сіли на зупинці та випили два літри пива. ОСОБА_2 розповів ОСОБА_5 , що у його брата є ресторан та запропонував їй роботу. Потім обвинувачений запропонував піти до нього додому за ключами від машини, щоб поїхати у ресторан його брата, на що дівчата погодились. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 йшли попереду, а ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позаду. Коли дійшли до готеля – звернули наліво та дійшли до станції «Підміська», де ОСОБА_7 схопив ОСОБА_4 і сказав, що вона йде з ним, а ОСОБА_1 та ОСОБА_5 мають віддати йому телефони. ОСОБА_4 вирвалася, ОСОБА_5 намагалася заговорити ОСОБА_2 , але він почав наближатися до неї. ОСОБА_1 втрутилась, ОСОБА_2 схопив її за руку і штовхнув, від чого вона впала. Коли потерпіла падала ОСОБА_2 стягнув з неї сумку та побіг. Потім повернувся та почав вимагати у дівчат телефони. Повз них проходив чоловік з собакою, ОСОБА_5 попросила в нього допомоги і він пустив собаку на ОСОБА_2 , останній злякався та побіг із сумкою, в якій був телефон, гроші, картка, помада, дзеркало, студентський квиток.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що вони з ОСОБА_1 випивали в гуртожитку, близько 23 години 00 хвилин вони вийшли прогулятися, біля будинків по проспекту Перемоги сіли на лаві та розмовляли. Близько 03 години 00 хвилин до них підійшов ОСОБА_2 , вони почали спілкуватися. ОСОБА_4 зателефонувала ОСОБА_5 та сказала щоб вона приїхала до них, і вони всі пішли зустрічати ОСОБА_5 . Потім пішли до магазину «Посад», де купили пиво, за яке ОСОБА_4 розрахувалася карткою, а ОСОБА_2 віддав їй готівку. Вони втрьох випили приблизно 1,5 – 2 літри пива. ОСОБА_5 не пила. Далі ОСОБА_2 повів дівчат в бік вулиці Клочківської, бо йому було потрібно забрати ключі та гроші. ОСОБА_2 розповідав про свого брата, що він має кафе чи кав`ярню та пропонував там роботу. Вони дійшли до лісополоси, де почалась сутичка між ними всіма, під час якої ОСОБА_2 зняв з ОСОБА_1 сумку, пригрозив дівчатам щоб вони відали йому телефони.

ОСОБА_2 штовхав долонями ОСОБА_1 , від чого вона впала на спину і в цей момент обвинувачений зняв з неї сумку. Закінчилось все тим, що ОСОБА_2 втік біля станції «Підміська», оскільки повз них проходив чоловік з собакою та допоміг дівчатам.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що 17.07.2020 близько 03 години 00 хвилин вона зателефонувала ОСОБА_4 , щоб запитати де вони знаходяться, на що їй відповіли щоб вона йшла до них на вихід зі станції метро «Перемога», з боку супермаркету «Класс». Коли вона підійшла, то зустріла біля лавки ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Дівчата розповіли, що познайомилися з обвинуваченим і вже деякий час розмовляють. Далі сиділи на лаві, пили пиво та розмовляли на різні теми. Вона пиво не пила. Почали розмову про роботу, обвинувачений розповів, що в нього є брат – ОСОБА_8 , в якого є кафе, на що ОСОБА_5 повідомила, що шукає роботу. ОСОБА_5 з ОСОБА_2 обмінялися номерами телефонів щоб підтримувати зв`язок. Посиділи 15-20 хвилин, продовжували вживати алкогольні напої, потім спустились до магазину «Посад». ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 зайшли до магазину, ОСОБА_5 залишилась сидіти на сходах. Вони про щось розмовляли.

Потім дівчата повідомили ОСОБА_5 , що обвинувачений запропонував їм поїхати до кафе його брата, попередньо сходивши додому до обвинуваченого за автомобілем. Всі разом пішли вниз, повернули праворуч пройшли повз лікарні, далі повернули наліво та пройшли під мостом і вийшли до залізничної станції «Підміська», перейшли залізничну колію з боку тієї галявини, де все сталося. ОСОБА_2 вів дівчат на цю галявину. Вони йшли спокійно та розмовляли, в один момент обвинувачений схопив ОСОБА_1 за руку, відштовхнув її і одночасно зірвав з неї сумку-бабнанку, яка була одягнута через плече.

ОСОБА_5 намагалась захистити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 штовхав ОСОБА_4 , відбіг від них з сумкою. Потім повернувся вже без неї та почав вимагати у дівчат гроші, телефони, намагався забрати у ОСОБА_5 два рюкзаки, один з яких її, а інший – ОСОБА_4 , але в нього це не вийшло, оскільки ОСОБА_5 трималася на ногах. Далі почалася сутичка і в цей час ОСОБА_5 помітила чоловіка, який гуляв з собакою. Вона покликала його на допомогу. ОСОБА_2 злякався чоловіка з собакою і побіг у той бік, куди раніше тікав з сумкою. Свідок також розповіла, що сумка-бананка була закрита на блискавку та мала два відділення, у ній знаходились: документи, картки, гроші, косметика, ключі та телефон. Також вказала, що бачила, як ОСОБА_2 зняв сумку з ОСОБА_1 . ОСОБА_5 зазначила, що у відділенні поліції вона була опівдні, а на впізнанні приблизно о дев`ятій вечора, під час якого були присутні двоє понятих.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що він їхав додому, коли до нього підійшов поліцейський і попросив бути понятим. В його присутності обвинувачений сам дістав сумку із шин, події мали місце близько 19 чи 20 години. Потім співробітники поліції діставали речі із сумки і розкладували на капоті автомобіля.

Вина обвинуваченого також підтверджується письмовими доказами:

- протоколами пред`явлення для впізнання за фотознімками від 17.07.2020;

- протоколом огляду місця події від 17.07.2020;

- протоколом пред`явлення речей для впізнання від 23.07.2020;

- висновком фахівця з питань судово-медичної експертизи № 787-2020 від 20.07.2020;

- висновком експерта за результатами товарознавчої експертизи №3 від 27.07.2020;

- висновком експерта №09-2427/2020 від 27.07.2020;

- протоколами проведення слідчого експерименту від 25.07.2020;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 26.07.2020;

Щодо доводів обвинуваченого про відсутність понятих при пред`явленні особи для впізнання за фотознімками свідку ОСОБА_4 , суд виходить з того, що обвинуваченого було також впізнано як потерпілою ОСОБА_1 , так і свідком ОСОБА_5 при пред`явленні ним особи для впізнання.

Крім того, сама по собі відсутність понятих не є безумовною підставою для визнання доказу недопустимим. В даному випадку свідок ОСОБА_4 підтвердила, що впізнання мало місце і вона впізнала ОСОБА_2 .

Пояснення обвинуваченого про те, що його було неправильно впізнано під час пред`явлення особи для впізнання спростовуються як протоколами про пред`явлення особи для впізнання, з яких вбачається, що в усіх трьох випадках було впізнано саме ОСОБА_2 , так і поясненнями безпосередньо допитаних в судовому засіданні потерпілої та свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Що стосується аргументів обвинуваченого, що він не викладував речі з сумки на капот при огляді місця події 17.07.2020, суд виходить з наступного.

Як пояснив обвинувачений та підтвердив допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , ОСОБА_2 самостійно показав шини, де була прихована сумка потерпілої, а потім вже працівники поліції викладали речі з сумки на капоті автомобіля.

Той факт, що в протоколі було неправильно вказано, хто викладав ці речі, не змінює встановлений оглядом місця події факт, що обвинувачений сам показав, де було сховано сумку, тобто знав це місце, тому це не має істотного значення і не впливає на допустимість цього доказу.

Щодо пояснень обвинуваченого про відсутність в сумці мобільного телефону, то вони спростовуються поясненнями потерпілої та свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Пояснення обвинуваченого суд оцінює як спосіб захисту з метою уникнути покарання.

Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення, його дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України – відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинене повторно.

При вирішенні питання про призначення покарання, суд, відповідно до ст.ст. 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставить у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, що витікає з положень ч. 2 ст. 50 КК України.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 кримінального правопорушення, зокрема те, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України, відповідно до вимог ст. 12 КК України є тяжким злочином, дані про ОСОБА_2 , який не працює, має середню освіту, за місцем відбуття покарання характеризується посередньо, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше неодноразово судимий, враховуючи обставини, які обтяжують покарання, якими відповідно до ст. 67 КК України є вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння,відсутність обставин, які пом`якшують покарання, а також думку потерпілої, яка просила суворо покарати обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити покарання в межах санкції статті.

Суд не вбачає підстав для застосування до призначеного судом покарання положень ст. 75 КК України, оскільки засудженому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк більше ніж п`ять років.

Щодо клопотання обвинуваченого про застосування ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України №838-VIII від 26.11.2015 року та зарахування строку попереднього ув`язнення із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, суд виходить з наступного.

21 червня 2017 року набрав чинності Закон України №2046-VIII від 18.05.2017 року, згідно якого норму ч. 5 ст. 72 КК України викладено в новій редакції: попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув`язнення, може пом`якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018 року по справі № 663/537/17 викладено правовий висновок щодо застосування норми права, передбаченої ч. 5 ст. 72 КК України (зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання).

Згідно пункту 107 вказаної постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018 року, якщо особа вчинила злочин починаючи з 21 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 2046-VIII (пряма дія Закону № 2046-VIII).

Відповідно до ч. 6 ст. 368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічна норма міститься у ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

ОСОБА_2 засуджується за злочин, який було вчинено після 21.06.2017 року – 17.07.2020 року, затриманий він був 17.07.2020 року, тобто теж після 21.06.2017 року, тому немає правових підстав для зарахування йому строку попереднього ув`язнення в строк відбування покарання за правилами, передбаченими ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України №838-VIII від 26.11.2015 року.

Щодо цивільного позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Обвинувачений позов визнав.

За таких обставин, заявлений потерпілою ОСОБА_1 цивільний позов про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 5 749 гривень, суд, керуючись положеннями ст. 1177 ЦК України, з урахуванням визнання обвинуваченим позову - вважає можливим задовольнити повністю.

Питання щодо долі речових доказів у кримінальному провадженні необхідно вирішити згідно з положеннями ст. 100 КПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 100, 124, 127, 128, 349, 368-371, 373-376 КПК України суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 17.07.2020.

Залишити ОСОБА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 5 749 (п`ять тисяч сімсот сорок дев`ять) гривень.

Речові докази: сумку чорного кольору з написом «Gustom»; гроші - 266 (двісті шістдесят шість) гривень; паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_1 ; перепустку на вхід до гуртожитку на ім`я ОСОБА_1 ; картку ЕТІСКЕТ; ключі; чохол жовтого кольору; гребінець бурого кольору; дзеркало кругле; помада Evelin – вважати повернутими власнику ОСОБА_1 .

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні, надіслати копію судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя В. С. Овсянніков