Ухвала суду № 94135768, 13.01.2021, Рубіжанський міський суд Луганської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2021 415/7459/17

1-кп/425/138/21

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі колегії суддів:

головуючого судді Козюменської В.В.,

суддів Ткачука Ю.А., М`якінченко Н.В.,

при секретарі Рогожкіній І.Ю.,

за участю прокурора Деркачова Д.В.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

їх захисників адвокатів Гавриленка О.І., Хорольського І.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рубіжанського міського суду Луганської області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12) ч. 2 ст. 115 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Рубіжанського міського суду Луганської області знаходиться зазначене кримінальне провадження.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження, в ході досудового розслідування до обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були застосовані заходи забезпечення кримінального провадження - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який, відповідно до ухвали Рубіжанського міського суду Луганської області від 16.11.2020 р., був продовжений на 60 днів, тобто по 14.11.2021 року включно.

Таким чином, строк тримання під вартою, встановлений обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ухвалою суду, закінчується 14 січня 2021 року, однак судове провадження по даному кримінальному провадженню не закінчено, тому прокурором заявлено клопотання про продовження строків тримання обвинувачених під вартою, оскільки, на його думку, ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, відносно обвинувачених продовжують існувати та не зменшились.

Так, наявність ризиків, передбачених п. п. 1), 5) ч. 1 ст. 177 КПК України, у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2 , а саме: можливість переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, на думку прокурора, обумовлюється: тяжкістю покарання, що загрожує обвинуваченому, у раз визнання судом його винним у вчиненні даного кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічного позбавлення волі; репутацією обвинуваченого ОСОБА_2 , який офіційно ніде не працює, постійного джерела доходу не має, неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, що свідчить, на думку прокурора, про відсутність у нього міцних соціальних зв`язків; реєстрацією місця проживання та фактичним місцем мешкання в Донецькій області, тобто поза межами місця проведення судового розгляду, де характеризується з негативного боку, зловживає спиртними напоями.

Наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 , а саме: можливість переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, на думку прокурора, обумовлюється: тяжкістю покарання, що загрожує обвинуваченому, у раз визнання судом його винним у вчиненні даного кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання в вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічного позбавлення волі; репутацією обвинуваченого ОСОБА_1 , який раніше судимий за скоєння тяжких злочинів, судимість у встановленому законом порядку не знята та не погашена, знову обвинувачується у скоєнні умисного особливо тяжкого злочину, спосіб вчинення інкримінованого йому злочину, його дії представляють підвищену суспільну небезпеку, те, що він ніде не працює, не має постійного джерела доходу для забезпечення у достатньому обсязі потреб для його існування, вказує на існування високого ступеню ризику продовження вчинення ним інших кримінальних правопорушень, а також, те що він не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, що свідчить, на думку прокурора, про відсутність міцних соціальних факторів за місцем проведення досудового розслідування, які б утримували його за місцем проживання, крім того, перебуває на обліку у лікаря-нарколога у зв`язку з вживання алкоголю - синдром залежності, враховуючи, що злочин, за яким обвинувачується, вчинено в стані алкогольного сп`яніння.

Наявність ризику, передбаченого п. 1) ч. 1 ст. 177 КПК України, у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 , а саме можливість переховуватися від суду, на думку прокурора, обумовлюється тяжкістю покарання, що загрожує обвинуваченому, у раз визнання судом його винним у вчиненні даного кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічного позбавлення волі; репутацією обвинуваченого ОСОБА_3 , який, будучи громадянином республіки Молдова, з 2009 р. перебуває на території України незаконно, не має документа, який засвідчує його особу, офіційно ніде не працює, постійного джерела доходу не має, неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, постійного місця мешкання не має, зареєстрований поза межами місця проведення досудового розслідування, що, на думку прокурора, свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв`язків за місцем проведення досудового розслідування; громадянством республіки Молдова, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 , з метою ухилення від кримінальної відповідальності, може повернутись до республіки Молдова, де мешкають близькі родичі останнього.

Прокурор наголошував, що, згідно позиції ЄСПЛ, викладеній у справі «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти РФ», а саме те, що тримання під вартою є виправданим, якщо це вимагають істинні вимоги публічного інтересу та у даному випадку, незважаючи на існування презумпції невинуватості, превалюють над принципом особистої свободи.

Крім того, прокурор звертав увагу суду на позицію ЄСПЛ, викладену у справі «Ілійков проти Болгарії», згідно з якою, ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

На підставі викладеного, прокурор вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може бути достатнім для запобігання вищевказаним ризикам та забезпечення виконання обвинуваченими їх процесуальних обов`язків, тому просив продовжити строк дії запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на 60 днів.

Обвинувачені та їх захисники не заперечували проти клопотань прокурора, просили вирішити їх на розсуд суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою.

За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Суд, заслухавши сторони кримінального провадження, які висловились щодо доцільності продовження строків тримання обвинувачених під вартою, вважає наступне.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , суд враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування кожного обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Як вбачається з обвинувального акту, обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Крім того, відповідно до рішення ЄСПЛ «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р., врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитися від слідства.

Суд враховує ризики, раніше враховані судом під час обрання обвинуваченим запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою, підстави, за яких судом було застосовано до обвинувачених запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не змінились, ризики не зменшились.

При вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених п. п. 1), 5) ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки вважає, що обвинувачені, не перебуваючи під вартою, можуть переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

При вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 суд виходить з необхідності уникнення ризику, визначеного п. 1) ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки вважає, що обвинувачений, не перебуваючи під вартою, може переховуватись від суду.

Як зазначав ЄСПЛ у рішенні «Бекчиєв проти Молдови», ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Так, суд враховує особи обвинувачених:

- ОСОБА_1 , який раніше неодноразово судимий, у тому числі за скоєння умисних злочинів з корисливих мотивів, судимості у встановленому законом порядку не знято та не погашено (згідно рішення Європейського суду з прав людини у справах Сельчук проти Туреччини (Selcuk v.Turkey), Мацнеттер проти Австрії (Matznetter v.Austria), наявність судимостей вказує на наявність підстав для ризику вчинити інше кримінальне правопорушення), не одружений, не навчається, не працює, що свідчить, на думку суду, про відсутність в нього міцних соціальних зв`язків, за місцем проживання, перебуває на обліку у лікаря-нарколога у зв`язку з вживання алкоголю - синдром залежності;

- ОСОБА_2 , який офіційно ніде не працює, постійного джерела доходу не має, не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, що, на думку суду, свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв`язків, зареєстрований та фактично мешкає в Донецькій області, тобто поза межами місця проведення судового розгляду, де характеризується з негативного боку, зловживає спиртними напоями;

- ОСОБА_3 , який, будучи громадянином республіки Молдова, з 2009 року перебуває на території України незаконно, не має документа, який засвідчує його особу, офіційно ніде не працює, постійного джерела доходу не має, не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, постійного місця мешкання не має, зареєстрований поза межами місця проведення судового розгляду, що свідчить, на думку суду, про відсутність в нього міцних соціальних зв`язків, являється громадянином республіки Молдова, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, може повернутись до республіки Молдова, де мешкають близькі родичі останнього.

Крім того, суд враховує, що злочин, за яким обвинувачуються ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідно до обвинувального акту, обвинувачені вчинили, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння.

На підставі викладеного, суд вважає, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинувачених під час розгляду кримінального провадження, що на даний час жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти ризикам, раніше врахованим судом під час обрання обвинуваченим запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою та забезпечити виконання обвинуваченими своїх процесуальних обов`язків, враховуючи те, що судове провадження на даний час не закінчено, з врахуванням відсутності належних даних щодо незадовільного стану здоров`я обвинувачених, що унеможливлює їх тримання під вартою, суд приходить до висновку, що обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 необхідно продовжити строк тримання під вартою на шістдесят днів.

Також при вирішенні питання щодо продовження строків тримання під вартою суд вважає, що в даному випадку продовження строків тримання під вартою обвинуваченим є виправданим, оскільки існують істинні потреби публічного інтересу які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують вимогу поваги до особистої свободи (рішення ЄС з прав людини Прокопенко проти України, Лабітта проти Італії).

Суд вважає, що продовження строку дії запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідає суспільному інтересу щодо охорони прав та інтересів інших осіб, зокрема життя та здоров`я осіб.

Керуючись ст. ст. 27, 331, 372, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12) ч. 2 ст. 115 КК України, вважати продовженим строком на 60 днів, тобто по 13.03.2021 року включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, їх захисникам, прокурору та направити до ДУ «Старобільський СІЗО».

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвалу може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Рубіжанський міський суд Луганської області, а обвинуваченими ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в той же строк та в тому ж порядку з моменту отримання ними копії ухвали.

Повний текст ухвали буде складено та оголошено 14.01.2021 року о 13 годині в приміщенні Рубіжанського міського суду Луганської області (м. Рубіжне, вул. Миру, 34).

Головуючий суддя В.В. Козюменська

Судді Ю.А. Ткачук

Н.В. М`якінченко