Рішення № 94130874, 11.01.2021, Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 289/767/20

провадження №2/283/33/2021

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 січня 2021 року Малинський районний суд Житомирської області в складі: під головуванням судді Ярмоленка В.В., з секретарем судового засідання Пух Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Малині цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Радомишльської міської ради Житомирської області, Кичкирівського старостинського округу Радомишльського району, треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Радомишльська державна нотаріальна контора Житомирської області, приватний нотаріус Радомишльського районного нотаріального округу Камінська Людмила Василівна, Житомирський обласний нотаріальний архів, ОСОБА_2 про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяв про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції сторін.

19.05.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Радомишльського районного суду Житомирської області з позовною заявою про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяв про прийняття спадщини.

Розпорядженням виконуючого обов`язки голови Радомишльського районного суду Житомирської області Сіренко Н.С. №25 від 22.05.2020 року цивільна справа №289/767/20 передана на розгляд до Малинського районного суду Житомирської області, як до найбільш територіально наближеного.

29.05.2020 року був проведений автоматизований розподіл судової справи №289/767/20, за результатами якого дана справа передана на розгляд судді Ярмоленку В.В.

Отже, предметом позову є визначення ОСОБА_1 додаткового строку, тривалістю два місяці, для подання до органів нотаріату заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та після смерті баби ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Підставою позовної заяви є те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Радомишль Житомирської області померла мати позивача ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_3 у Радомишльській державній нотаріальній конторі Житомирської області за заявою ОСОБА_1 була відкрита спадкова справа №41/1999. Як наслідок, ОСОБА_1 25.02.1999 року було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом. Спадкове майно, на яке було видано Свідоцтво складається з грошових внесків з належними процентами, компенсаціями, індексаціями та всіма нарахуваннями, що зберігаються в Радомишльському відділенні Ощадного банку України на особових рахунках померлої; іменної акції ВАТ «Київський ЦУМ», номінальною вартістю 1 грн. 05 коп., з належними процентами, компенсаціями, індексаціями та всіма нарахуваннями, належної померлій на підставі витягу з реєстру акціонера від 1998 року, виданого ТОВ «Претор-реєстратор» м. Київ.

ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Канів Черкаської області померла баба позивача ОСОБА_4 , після смерті якої на підставі заяви ОСОБА_5 Радомишльською державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа №18/2000. Як наслідок, 26.12.2003 року завідувачем нотаріальної контори на ім`я ОСОБА_5 було видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Спадкове майно, на яке видане дане Свідоцтво складається з іменної акції, номінальною вартістю 1 грн. 05 коп. ВАТ «Київський ЦУМ», що належала померлій на підставі сертифікату іменних акцій від 2002 року, виданої ТОВ «Прем-реєстратор».

Позивач вважає, що Свідоцтво про право власності за заповітом, яке видане на ім`я ОСОБА_5 було помилково оформлено нотаріусом. Після смерті ОСОБА_4 залишилося інше майно, зокрема, грошові внески, право на земельну частку (пай) та інше. На звернення ОСОБА_1 нотаріус проінформував позивача щодо обов`язковості подання ним рішення суду з визначеним додатковим строком для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , з метою реалізації своїх спадкових прав. У зв`язку з цим позивач змушений звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяв про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 та баби ОСОБА_4 .

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача Радомишльської міської ради Житомирської області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У ході судового розгляду справи до суду надійшла заява за підписом міського голови Володимира Тетерського, в якій останній просив проводити розгляд справи без участі представника органу місцевого самоврядування на підставі наявних у справі доказів.

Представник відповідача Кичкирівського старостинського округу Радомишльського району Житомирської області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належно. Свою позицію щодо позову ОСОБА_1 виконуюча обов`язки старости ОСОБА_6 висловила у відзиві, в якому зазначила, що Брусилівським районним судом Житомирської області розглядається цивільна справа №289/1410/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Кичкирівської сільської ради, ОСОБА_7 , треті особи: приватний нотаріус Камінська Л.В., Радомишльська державна нотаріальна контора Житомирської області про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, перерозподіл спадщини та визнання права власності на спадкове майно. Підставами звернення ОСОБА_1 до Брусилівського районного суду Житомирської області та Малинського районного суду Житомирської області є оспорювання позивачем, який вважає себе належним спадкоємцем на спадкове майно ОСОБА_4 , спадкових прав інших осіб, зокрема, ОСОБА_2 , якій було видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, спадкове майно згідно якого складається з житлового будинку та земельної ділянки в с. Кичкирі Радомишльського району. Разом з цим, жодних доказів щодо наявності перешкод для своєчасного оформлення спадщини після смерті матері та баби позивачем не надано. Виходячи з того, що з заявою про встановлення факту родинних відносин з померлою бабою ОСОБА_4 , ОСОБА_1 звернувся лише у 2016 році, то в.о. старости вважає, що рішення суду 2016 року – це також спроба позивача вплинути на строки для оформлення спадщини. Разом з цим, в період з 2016 року позивач не звертався з відповідною заявою про прийняття спадщини до нотаріальних органів. Позов про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є процесуальним зловживанням зі сторони ОСОБА_1 з метою посилення своєї позиції у справі №289/1410/16-ц, яка перебуває на розгляді Брусилівського районного суду.

Представник третьої особи Радомишльської державної нотаріальної контори Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) в судове засідання не з`явився. У ході судового розгляду справи до суду надійшла заява за підписом завідувача нотаріальної контори Оксани Капранчук, в якій остання просила проводити розгляд справи без її участі, не заперечила щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Представник третьої особи Житомирського обласного державного нотаріального архіву Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. У ході судового розгляду справи завідувач архівом Предаченко М.Л. подав заяву про розгляд справи без участі представника установи.

Третя особа приватний нотаріус Радомишльського районного нотаріального округу Житомирської області Камінська Л.В. в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Третя особа ОСОБА_2 (дружина померлого ОСОБА_5 ), яка залучена до участі в справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача згідно ухвали суду від 21.10.2020 року, в судове засідання не з`явилася. Разом з цим, в судове засідання з`явився представник ОСОБА_2 адвокат Чертков В.О., який представляє інтереси третьої особи на підставі ордеру серії АМ від 03.12.2020 року. Свою позицію щодо позову ОСОБА_1 ОСОБА_2 висловила у письмових поясненнях, наданих суду 05.11.2020 року. Адвокат Чертков В.О. дану позицію підтримав та просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю, виходячи з наступного. Так, на розгляді Брусилівського районного суду Житомирської області перебуває цивільна справа №289/1410/16-ц. Позовні вимоги за позовом у справі №289/1410/16-ц та у справі №289/767/20, яка перебуває на розгляді Малинського районного суду Житомирської області, є різними, однак підстави – тотожними. Щодо смерті ОСОБА_4 позивачу було відомо ще 1997 року, посилання ОСОБА_1 на неможливість підтвердити свої родинні відносини є безпідставними, оскільки фактично не є перешкодою для подання заяви про прийняття спадщини, доказів неможливості своєчасного оформлення спадщини позивачем не надано. Стосовно спірного заповіту, складеного ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 ОСОБА_2 пояснює, що у 1994 році ОСОБА_4 проживала разом з нею та її чоловіком ОСОБА_5 , які разом здійснювали догляд за ОСОБА_4 , оскільки остання потребувала сторонньої допомоги. На заповіті, який складений ОСОБА_4 20.02.1993 року на користь ОСОБА_5 та посвідчений секретарем Кичкирівської сільської ради Радомишльського району за №19 є відмітка щодо того, що на день смерті заповідача даний документ не змінений та не скасований. Після смерті ОСОБА_4 житловий будинок в АДРЕСА_1 був оформлений на ОСОБА_5 . На даний час за даною адресою побудоване нове домоволодіння у зв`язку з аварійним станом попереднього будинку, належного за життя ОСОБА_4 . Щодо наявності у ОСОБА_4 за життя права на земельну частку (пай) про яке зазначає ОСОБА_1 у своїй позовній заяві, ОСОБА_2 пояснює, що в списку осіб, що мають право на земельну частку (пай) по реформованому КСП «Світанок» в с. Кичкирі Радомишльського району ОСОБА_4 не значиться, а тому відомості, зазначені позивачем у заяві не відповідають дійсності.

Вивчивши письмові матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку про можливість ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів та вважає позов таким, що не підлягає до задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Радомишль Житомирської області померла мати позивача ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , актовий запис про смерть№135 (а.с.6) та свідоцтво про народження ОСОБА_1 , згідно якого його батьками є ОСОБА_8 та ОСОБА_3 (а.с.8).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на все належне їй за життя майно. На виконання ухвали Малинського районного суду від 22.09.2020 року Житомирським обласним державним нотаріальним архівом надана копія спадкової справи №41/1999 до майна померлої ОСОБА_3 , заведеної 25.02.1999 року Радомишльською державною нотаріальною конторою Житомирської області на підставі заяви ОСОБА_1 від 25.02.1999 року (а.с.119-132). З даної спадкової справи вбачається, що на підставі поданих заявником документів, а саме: свідоцтва про народження, свідоцтва про смерть ОСОБА_3 та виписки з Реєстру акціонерів №7020083 державним нотаріусом Ліпііним М.О. було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_1 , зареєстроване в реєстрі за №2-97. Спадкове майно, на яке видано дане свідоцтво складається з грошових внесків з належними процентами, компенсаціями, індексаціями та всіма нарахуваннями, що зберігаються в Радомишльському відділенні Ощадного банку України на особових рахунках померлої; іменної акції ВАТ «Київський ЦУМ», номінальною вартістю 1 грн. 05 коп., з належними процентами, компенсаціями, індексаціями та всіма нарахуваннями, належної померлій на підставі витягу з реєстру акціонера від 1998 року, виданого ТОВ «Претор-реєстратор» м. Київ.

ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Канів Черкаської області померла баба позивача ОСОБА_4 , про що свідчить запис акта про смерть №95 від 14.04.1997 року, виданий начальником відділу реєстрації актів громадянського стану. Згідно даного документу місце проживання померлої значиться, як с. Кичкирі Радомишльського району Житомирської області (а.с.7).

З Витягу зі Спадкового реєстру індексний номер 42479430 від 16.12.2015 року вбачається, що за життя ОСОБА_4 склала три заповіти, а саме: перший – 29.10.1970 року, посвідчений у Кичкирівській сільській раді Радомишльського району, номер у Спадковому реєстрі 40199753; другий – 20.02.1993 року, посвідчений у Кичкирівській сільській раді Радомишльського району, номер у Спадковому реєстрі 40216578 та третій – 06.10.1994 року, посвідчений у Лутівській сільській раді Радомишльського району Житомирської області, номер у Спадковому реєстрі 39704460 (а.с.10-11).

Отже, після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на все належне їй за життя майно. На виконання ухвали Малинського районного суду від 22.09.2020 року Житомирським обласним державним нотаріальним архівом надана копія спадкової справи №18/2000 до майна померлої ОСОБА_4 , заведеної 26.01.2000 року Радомишльською державною нотаріальною конторою Житомирської області на підставі заяви ОСОБА_5 від 26.01.2000 року (а.с.93-118).

З даної спадкової справи вбачається, що 20.02.1993 року ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений секретарем виконкому Кичкирівської сільської ради Радомишльського району та зареєстрований в реєстрі за №19, на користь ОСОБА_5 , з якого слідує, що все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті і на що за законом вона матиме право ОСОБА_4 заповідає ОСОБА_5 (а.с.99).

На підставі актового запису про смерть ОСОБА_4 ; довідки виконкому Кичкирівської сільської ради №4 від 26.01.2000 року, згідно якої ОСОБА_4 на день смерті була зареєстрована в с. Кичкирі Радомишльського району; заповіту; свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок по АДРЕСА_1 №323 від 24.06.1999 року, виданого на ім`я ОСОБА_4 ; довідки-характеристики №532 від 20.07.1999 року Житомирського обласного державного комунального підприємства по технічній інвентаризації; довідки виконкому Кичкирівської сільської ради народних депутатів №2 від 22.04.1999 року, згідно якої померла ОСОБА_4 залишила заповіт на користь ОСОБА_5 за №19 від 20.02.1993 року та останній прийняв спадщину шляхом вступу в фактичне володіння спадковим майном (проводив штучний ремонт будинку, обробляв земельну ділянку) завідувачем нотаріальної контори ОСОБА_9 було видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстровано в реєстрі за №1-2339 (а.с.107). Спадкове майно, на яке видане дане Свідоцтво складається з іменної акції, номінальною вартістю 1 грн. 05 коп. ВАТ «Київський ЦУМ», що належала померлій на підставі сертифікату іменних акцій від 2002 року, виданої ТОВ «Прем-реєстратор».

26.01.2000 року державним нотаріусом Радомишльської державної нотаріальної контори Ліпііним М.О. було видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 (а.с.201). Спадщина, на яку видане дане Свідоцтво складається з житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 .

В матеріалах справи міститься лист ОСОБА_1 №117 від 22.12.1999 року, з якого вбачається, що будучи приватним нотаріусом Радомишльського районного нотаріального округу, останній звертався до завідуючого Канівським ЗАГС з метою отримання копії актового запису про смерть ОСОБА_4 (а.с.200).

30.08.2016 року Радомишльським районним судом Житомирської області було ухвалено рішення у цивільній справі №289/455/16-ц за позовом ОСОБА_1 , заінтересована особа: Радомишльська державна нотаріальна контора Житомирської області про встановлення факту родинних відносин. Даним рішенням встановлено факт того, що ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Канів Черкаської області була і є рідною матір`ю ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Радомишль Житомирської області та була і є рідною бабою ОСОБА_1 , 1961 року народження, а останній відповідно був і є рідним внуком останньої (а.с.9).

Також на розгляді Брусилівського районного суду Житомирської області перебуває цивільна справа №289/1410/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Кичкирівської сільської ради Радомишльського району, ОСОБА_2 , треті особи: Радомишльська державна нотаріальна контора Житомирської області, приватний нотаріус Радомишльського районного нотаріального округу Камінська Л.В. про визнання недійсними виданих свідоцтв про право на спадщину за заповітом, перерозподіл спадщини та визнання права власності на спадкове майно та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Лутівської сільської ради Радомишльського району, ОСОБА_7 про визнання заповіту недійсним. Предметом позовних вимог ОСОБА_1 у даній справі є визнання недійсними виданих свідоцтв на право на спадщину за заповітом, перерозподіл спадщини та визнання права власності на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_4 , яке вона заповідала своєму сину ОСОБА_7 згідно заповіту, посвідченого 20.02.1993 року секретарем Лутівської сільської ради Радомишльського району, який в свою чергу скасовує попередній заповіт ОСОБА_4 , посвідчений 20.02.1993 року секретарем Кичкирівської сільської ради Радомишльського району, згідно якого вона заповіла все своє майно ОСОБА_5 , спадщину після смерті якого, в тому числі з майном померлої ОСОБА_4 , оформила на себе ОСОБА_2 (а.с.161-163). Предметом зустрічного позову ОСОБА_2 є визнання заповіту недійсним, яким ОСОБА_4 заповіла все своє майно сину ОСОБА_7 . Ухвалою суду від 29.05.2019 року зупинено провадження у справі до надходження відповіді від іноземного суду на судове доручення, згідно якого доручено допитати ОСОБА_7 (а.с.118).

Мотиви та застосовані норми права.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Вказане положення матеріального закону кореспондується з приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України, відповідно до якої завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Отже, суд може захистити лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси, а відсутність такого порушення унеможливлює існування цивільного спору, що є підставою для відмови у позові.

Законодавчі обмеження переліку способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Порушені цивільні права чи інтереси підлягають судовому захисту також у спосіб, не передбачений законом або договором, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що справи про спадкування судами розглядаються за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які права (інтереси) позивача порушені, невизнані оспорені відповідачами і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Звертаючись до Малинського районного суду Житомирської області з позовом до Радомишльської державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса Камінської Л.В. та Житомирського обласного державного нотаріального архіву, Бойко В.М. просив визначити йому додатковий строк для подачі до нотаріальних органів заяв про прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_3 та баби ОСОБА_4 . Інших позовних вимог ОСОБА_1 не заявляв. При цьому суд враховує, що на розгляді Брусилівського районного суду Житомирської області перебуває цивільна справа №289/1410/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Кичкирівської сільської ради Радомишльського району, ОСОБА_2 , в якому останній просить суд визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину, що видані нотаріальними органами на ім`я ОСОБА_2 на майно, яке перейшло їй від ОСОБА_5 і яке останній отримав згідно заповіту, складеного бабою позивача ОСОБА_4 ; визнання за ОСОБА_1 права власності на спадкове майно, яке за життя належало його бабі ОСОБА_4 , зокрема, на житловий будинок та земельні ділянки.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем обраний невірний спосіб захисту.

Крім того, суд звертає увагу на наступне.

Згідно ст.549 ЦК УРСР 1963 року (у редакції, чинній на момент смерті матері позивача ОСОБА_3 ) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Позивачем 25.02.1999 року була подана заява до Радомишльської нотаріальної контори Житомирської області та отримано Свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 .

Відповідно до ст.549 ЦК УРСР 1963 року (у редакції, чинній на момент смерті баби позивача ОСОБА_4 ) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. З такою заявою до суду ОСОБА_1 не звертався.

Відповідно до ст. 1272 ч. 3 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Згідно п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року №3, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

В постанові Верховного Суду від 05.12.2018 року (справа №717/1796/16-ц) зазначено, що судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови. Проте, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємця, складні умови праці, які пов`язані із тривалими відрядженнями, у тому числі закордонними, перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України, відбування покарання, з чим пов`язана неможливість прибуття для прийняття спадщини тощо.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, що свідчить про відсутність спору про право. ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини закінчився 13.10.1997 року.

Позивач не пояснив суду, чому заяву про прийняття спадщини не подав чи не надіслав поштою до нотаріальних органів у визначений строк та чому звернувся до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини аж у травні 2020 року. При цьому в матеріалах справи міститься лист ОСОБА_1 з проханням видати йому копію актового запису про смерть ОСОБА_4 , датований 22.12.1999 року, що свідчить про обізнаність позивача з фактом смерті ОСОБА_4 . Таким чином матеріали справи не містять жодних доказів того, що позивач був позбавлений можливості реалізувати свої спадкові права після смерті його матері та баби.

Крім того, суд зазначає, що позов ОСОБА_1 про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини зачіпає права спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 . У зв`язку з цим належним відповідачем у даному спорі про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. Лише за відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Аналогічна позиція висловлена і в постанові Верховного Суду від 25.03.2020 року (справа №140/871/16-ц).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову – обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

В постанові Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №752/19715/14-ц зазначено, що позивач визначає відповідача у справі самостійно. Суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.

Отже, належним відповідачем у справі за позовом ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини має бути обов`язково особа, яка прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 . Враховуючи той факт, що така особа померла, то у даному випадку це її спадкоємець – дружина ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5 .

Клопотань позивачем щодо залучення в якості відповідача спадкоємця, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 та в подальшому, ОСОБА_5 , суду не заявлялось.

Підсумовуючи вищевикладене, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності, які вказують, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, суд вважає, що позивач не довів порушення своїх прав на час звернення до суду, не надав доказів на підтвердження тих обставин, якими обґрунтовував свої вимоги, обрав невірний спосіб захисту права з урахуванням тих обставин, про які зазначив під час розгляду справи, тож підстав для задоволення позову суд не вбачає.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 4, 13, 83, 265, 268, 354 ЦПК України, ст. 1272 ЦК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяв про прийняття спадщини – відмовити повністю за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлено 14 січня 2021 року.

Суддя