Рішення № 94130665, 04.01.2021, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/1725/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2021 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Дубовік О. М., за участю секретаря судового засідання Безпалько В. В., розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров`я України та ДУ "Житомирський обласний лабораторний центр МОЗ України", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про усунення перешкод в реалізації права на працю шляхом визнання незаконними та скасування наказів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій зазначив, що працює на посаді директора ДУ “Житомирський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України”. Позивач вказав, що йому стало відомо про те, що Міністерство охорони здоров`я України винесло наказ від 15 червня 2020 року про призначення ОСОБА_2 виконуючим обов`язки директора ДУ “Житомирський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України” № 29-О, а також наказ про призначення ОСОБА_2 виконуючим обов`язки директора ДУ “Житомирський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України” № 31-О. Згадані накази, як зазначає позивач, є незаконними та перешкоджають йому у реалізації права на працю та позбавляє його роботи.

У зв`язку з наведеним, позивач просить суд визнати незаконними та скасувати накази Міністерства охорони здоров`я України від 15 червня 2020 року № 29-О “Про призначення ОСОБА_2 ” та від 26 червня 2020 року № 31-О “Про призначення ОСОБА_2 ”.

Міністерство охорони здоров`я України подало відзив на позовну заяву та письмові пояснення, в яких зазначило, що не укладало трудового контракту з позивачем, та що останній лише тимчасово виконував обов`язки директора ДУ “Житомирський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України”. Також МОЗ України вказало, що виконання обов`язків директора зазначеної установи покладено на ОСОБА_2 у зв`язку зі скаргами на незадовільну організацію роботи позивачем. Також МОЗ України зауважило, що діяло в межах наданих йому повноважень (т. 1 а.с. 118-124, 174-177, 218-221).

Позивач подав відповідь на відзив Міністерства охорони здоров`я України, якою підтримав свій позов. Поміж іншого також зауважив, що він не звільнений та працює на посаді директора установи, а не виконує обов`язки директора, оскільки його трудові відносини з ДУ “Житомирський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України” тривають на підставі контракту, укладеного з його правопопередником - ДУ “Житомирський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України” контракту (т. 2 а.с. 1-17).

Відповідач ДУ "Житомирський обласний лабораторний центр МОЗ України" подав відзив, в якому зазначив, що позов має бути задоволений в частині оскарження наказу МОЗ від 26 червня 2020 року № 31-О “Про призначення ОСОБА_2 ”, оскільки він перешкоджає позивачу в реалізації права на працю. Стосовно наказу МОЗ від 15 червня 2020 року № 29-О “Про призначення ОСОБА_2 ” відповідач зазначив, що він уже скасований, отже позовна вимога про його оскарження має бути залишена без задоволення (т. 2 а.с. 62-64).

Також відповідач ДУ "Житомирський обласний лабораторний центр МОЗ України" подав відзив, яким підтримав позовні вимоги в повному обсязі (т. 3 а.с. 37-41).

Позивач подав відповідь на відзив ДУ "Житомирський обласний лабораторний центр МОЗ України", в якому зазначив, що погоджується з тим, що у задоволенні його вимог стосовно оскарження наказу № 29-О “Про призначення ОСОБА_2 ” має бути відмовлено, а також вказав, що підтримує свої вимоги стосовно оскарження наказу від 26 червня 2020 року № 31-О “Про призначення ОСОБА_2 ” (т. 2 а.с. 102-103).

У судове засідання з`явилися представник позивача та представник ДУ "Житомирський обласний лабораторний центр МОЗ України", які підтримали позов, а також представник Міністерства охорони здоров`я України та третя особа, яка не заявляє самостійних виог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , які просили відмовити в задоволенні позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши думки сторін та їх представників, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Трудові відносини всіх працівників регулює Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП).

Частиною 2 ст. 2 КЗпП передбачено право працівників на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади.

Право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою (реч. 1 ч. 1 ст. 2 КЗпП).

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою (реч. 1 ч. 2 ст. 2 КЗпП).

Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (ч. 1 ст. 21 КЗпП).

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (ч. 3 ст. 21 КЗпП).

Відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається (ч. 2 ст. 22 КЗпП).

За змістом ст. 23 КЗпП трудовий договір може бути на визначений строк, встановлений за погодженням сторін. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Так, наказом Державної санітарно-епідеміологічної служби України від 14 травня 2013 року № 71-о ОСОБА_1 з 14 травня 2013 року був призначений на посаду директора ДУ “Житомирський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України” (т. 1 а.с. 17).

14 травня 2013 року Державна санітарно-епідеміологічна служба України уклала контракт з ОСОБА_1 № 7, за яким останній призначений на посаду директора ДУ “Житомирський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України” у термін до 14 травня 2014 року (т. 2 а.с. 22-30).

14 травня 2013 року ОСОБА_1 приступив до роботи на посаді директора ДУ “Житомирський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України” (т. 1 а.с. 16).

14 травня 2013 року у трудову книжку позивача було внесено запис про призначення його на посаду директора ДУ “Житомирський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України” (т. 2 а.с. 165-166).

Додатковою угодою № 1 від 27 березня 2014 року термін дії контракту № 7 від 14 травня 2013 року продовжено до 14 травня 2017 року (т. 2 а.с. 21).

Наказом МОЗ України від 01 липня 2016 року № 644 “Про прийняття до сфери управління Міністерства охорони здоров`я України цілісних майнових комплексів державних підприємств та державних установ” (т. 1 а.с. 133-140) було, поміж іншого:

прийнято до сфери управління Міністерства охорони здоров`я України цілісні майнові комплекси державних підприємств та державних установ Державної санітарно-епідеміологічної служби України (далі - державні підприємства та державні установи) згідно з додатком 1 до цього наказу;

затверджено акти приймання-передачі цілісних майнових комплексів державних підприємств та державних установ зі сфери управління Державної санітарно-епідеміологічної служби України до сфери управління Міністерства охорони здоров`я України за переліком, що додається;

закріпити цілісні майнові комплекси державних установ на праві оперативного управління та державні підприємства на праві господарського відання за державною установою “Центр громадського здоров`я Міністерства охорони здоров`я України”;

передано до державної установи “Центр громадського здоров`я Міністерства охорони здоров`я України” майно визначене в актах приймання-передачі, що затверджуються цим наказом;

припинено діяльність державних підприємств та державних установ шляхом їх реорганізації у формі приєднання до державної установи “Центр громадського здоров`я Міністерства охорони здоров`я України”;

встановлено, що державна установа “Центр громадського здоров`я Міністерства охорони здоров`я України” є правонаступником всіх прав та зобов`язань державних підприємств та державних установ;

утворено комісії з питань припинення діяльності юридичних осіб державних підприємств та державних установ та затвердити їх голів, згідно переліку, що додається.

Наказом МОЗ України від 08 липня 2016 року № 689 на ОСОБА_1 покладено виконання обов`язків керівника ДУ “Житомирський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України” (т. 1 а.с. 141-146).

Постановою Кабінету міністрів України від 29 березня 2017 р. № 348 Державну санітарно-епідеміологічну службу ліквідовано.

Відповідно до ч. 2 ст. 47 КЗпП у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Відомості про звільнення позивача у встановленому законом порядку із займаної посади шляхом винесення відповідного наказу матеріали справи не містять.

Запис про звільнення позивача у трудовій книжці також відсутній.

Крім того, у Реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зазначений, як керівник цього підприємства з 14 травня 2013 року (02 липня 2020 року було здійснено реєстраційну дію щодо зміни керівника, однак надалі ця реєстраційна дія була скасована за скаргою ОСОБА_1 {т. 2 а.с. 42-45}).

Отже, позивач не є звільненим з ДУ “Житомирський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України” та продовжує виконувати свої обов`язки, покладені на нього Наказом МОЗ України від 08 липня 2016 року № 689 (т. 1 а.с. 141-146), та на виконання п. 6 Порядку проведення конкурсу на зайняття посади керівника державного комунального закладу охорони здоров`я, затвердженого постановою КМУ №1094 від 27.12.2017 р.

Суд зауважує, що наказ МОЗ від 05 червня 2020 року № 1337 (т. 1 а.с. 150) (скасований Наказом МОЗ від 26 червня 2020 року № 1459 {т. 1 а.с. 185}), а також Наказ МОЗ від 26 червня 2020 року № 1460 (т. 1 а.с. 186) стосовно внесення змін до переліку виконуючих обов`язків директорів державних підприємств та державних установ МОЗ України, затвердженого Наказом МОЗ від 08 липня 2016 року № 689, шляхом виключення відомостей про ОСОБА_1 , як виконуючого обов`язки ДУ “Житомирський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України” не мають правового значення, оскільки звільнення останнього має бути здійснено відповідно до положень трудового законодавства шляхом винесення наказу про звільнення та внесення відповідних змін до Реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, але не шляхом внесення змін до наказу, на підставі якого він тривалий час виконує покладені на нього обов`язки.

Під час виконання позивачем своїх трудових обов`язків 15 червня 2020 року Міністерство охорони здоров`я України винесло наказ № 29-О про призначення ОСОБА_2 виконуючим обов`язки директора ДУ “Житомирський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України” (т. 1 а.с. 12).

Однак, 26 червня 2020 року Міністерство охорони здоров`я України винесло наказ №30-О про скасування наказу від 15 червня 2020 року № 29-О про призначення ОСОБА_2 виконуючим обов`язки директора ДУ “Житомирський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України” (т. 2 а.с. 206).

Також 26 червня 2020 року Міністерство охорони здоров`я України винесло наказ №31-О про призначення ОСОБА_2 виконуючим обов`язки директора ДУ “Житомирський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України” (т. 1 а.с. 11).

30 листопада 2020 року Міністерство охорони здоров`я України винесло наказ №57-О про визнання таким, що втратив чинність наказ Міністерства охорони здоров`я України від 26 червня 2020 року № 31-О “Про призначення ОСОБА_2 ” (т. 2 а.с. 205).

З огляду на те, що під час винесення зазначених спірних наказів позивач не був звільнений та продовжував виконувати свої обов`язки, призначення під час наявності у штатному розписі лише однієї штатної посади (т. 1 а.с. 13) іншої особи, як виконуючого обов`язки директора ДУ “Житомирський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України”, під час виконання таких обов`язків позивачем, на переконання суду, обмежують його у здійсненні своїх трудових прав та обов`язків.

З огляду на наведене, суд вважає за потрібне частково задовольнити позовну заяву та визнати незаконним наказ Міністерства охорони здоров`я України від 15 червня 2020 року № 29-О “Про призначення ОСОБА_2 ”.

У задоволенні іншої частини вимог суд вважає за потрібне відмовити, оскільки спірний наказ МОЗ № 29-О від 15 червня 2020 року скасований наказом МОЗ від 26 червня 2020 року № 30-О, а спірний наказ МОЗ від 26 червня 2020 року № 31-О визнано таким, що втратив чинність, наказом МОЗ від 30 листопада 2020 року № 57-О (т. 2 а.с. 205, 206).

Крім того, суд вважає за потрібне відмовити у задоволенні позовних вимог до ДУ "Житомирський обласний лабораторний центр МОЗ України", оскільки спірні накази видавалися саме МОЗ України.

Також суд вважає за потрібне на підставі ст. 141 ЦПК України стягнути з Міністерства охорони здоров`я України на користь держави 840,80 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-83, 89, 141 ЦПК України, ст. 2 КЗпП, суд -

ВИРІШИВ:

Частково задовольнити позовну заяву.

Визнати незаконним наказ Міністерства охорони здоров`я України від 15 червня 2020 року № 29-О “Про призначення ОСОБА_2 ”.

Відмовити в задоволенні позову в частині визнання незаконним та скасування наказу Міністерства охорони здоров`я України від 26 червня 2020 року № 31-О “Про призначення ОСОБА_2 ”.

Відмовити в задоволенні позову в частині позовних вимог до ДУ "Житомирський обласний лабораторний центр МОЗ України".

Стягнути з Міністерства охорони здоров`я України на користь держави 840,80 грн судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження в разі пропуску строку з поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 14 січня 2021 року.

Суддя О. М. Дубовік