Рішення № 94130248, 12.01.2021, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/20898/20

Провадження № 2-а/161/15/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2021 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого - судді Черняка В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Луцької міської ради про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

17 грудня 2020 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ст.152 КУпАП, а також відсутність у відповідача доказів, що підтверджують вчинення позивачем цього правопорушення.

З цих підстав просить суд визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 18 серпня 2020 року №744, а також закрити справу про адміністративне правопорушення.

Також позивач просить суд поновити строк звернення до суду, оскільки про спірну постанову він дізнався лише 10 грудня 2020 року він отримав копію спірної постанови.

У письмовому відзиві відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

Частиною першою та другою статті 12 КАС України передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Суд зауважує, що вказаний перелік порядків, за якими здійснюється судочинство в адміністративних справах, є вичерпним.

Оскільки вказана справа є незначної складності і для неї пріоритетним є швидке вирішення, суд розглянув її в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, які визначені у ст.ст. 268, 269, 271, 286 КАС України. В свою чергу вищенаведені положення КАС України не містять у собі заборони або обмежень на застосування правил, передбачених для спрощеного позовного провадження у ч.5 ст.262 КАС України, а саме щодо можливості розгляду справи без повідомлення сторін за наявними матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Зважаючи на вищевикладене, а також відсутність від сторін клопотань про розгляд справи у судовому засіданні, суд здійснює розгляд у порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 18 серпня 2020 року адміністративною комісією при виконавчому комітеті Луцької міської ради винесена постанова №744, у якій встановлено, що ОСОБА_1 15 липня 2020 року о 09 год. 13 хв. розташував об`єкт торгівлі на території загального користування (тротуарі) по АДРЕСА_1 , чим порушив п.п.2.5.5.1.20 Правил благоустрою міста Луцька, які затвердженні рішенням Луцької міської ради від 29 липня 2009 року №44/2. На підставі цих обставин, позивачем визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП, а також накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 360,00 грн (а.с.6).

Частиною другою статті 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Оскільки оскаржувана постанова винесена 18 серпня 2020 року, а позивач звернувся до суду лише 17 грудня 2020 року, він пропустив встановлений у ч.2 ст.286 КАС України строк звернення до суду.

Одночасно, у позові міститься клопотання позивача з проханням поновити цей строк, оскільки він пропущений нею з поважних причин. а саме у зв`язку тим, що оскаржувану постанову він отримав лише 10 грудня 2020 року.

Частиною першою статті 121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Доказів надіслання та вручення позивачу копії вищенаведеної постанови, відповідач суду не надав.

З матеріалів справи слідує, що позивачу вона була направлена виконавчим комітетом Луцької міської ради листом від 10 грудня 2020 року №6.1-7/4182/2020 і у позові він підтверджує, що отримав постанову саме у цей день.

На переконання суду, оскільки оскаржуване рішення позивач отримав 10 грудня 2020 року, а до суду звернувся 17 грудня 2020 року, тобто протягом 10 днів з дня її одержання, наведені позивачем у своєму клопотанні причини пропуску строку звернення до суду є поважними, а тому його слід поновити.

Надаючи правову оцінку спірній постанові по суті, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, відповідач, підтверджуючи правомірність свого рішення про притягнення позивача до відповідальності, повинен був надати суду всі наявні у нього докази, що свідчать про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Переглянувши надані відповідачем матеріали, які слугували підставою для винесення спірної постанови, зокрема протокол про адміністративне правопорушення, рапорт до нього, письмові пояснення свідка, суд не знайшов будь-яких переконливих доказів того, що позивач у справі дійсно 15 липня 2020 року о 09 год. 13 хв. розташував об`єкт торгівлі на території загального користування (тротуарі) по АДРЕСА_1 .

Фактично все обвинувачення стосовно позивача базувалося на показах однієї особи - ОСОБА_2 , які були відібрані у нього старшим інспектором Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради.

При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ця особа допитувалася на засіданні колегіального органу, який розглядав справи про адміністративне правопорушення по суті - адміністративної комісії при виконавчому комітеті Луцької міської ради, а також чи був він попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які об`єктивні докази, як то фото чи відеофіксація події.

Оскільки обвинувачення особи не може базуватися на письмових поясненнях однієї особи, яка не допитувалася у встановленому порядку як свідок, а також не попереджалася про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова винесена передчасно, без повного з`ясування всіх обставин у справі та без наявності належних доказів здійснення позивачем розміщення об`єктів торгівлі на території загального користування (тротуарі).

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Оскільки відповідачем належними та допустимими доказами не доведений факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП, суд дійшов висновку, що слід скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

У задоволенні вимоги про визнання спірної постанови протиправною суд відмовляє, оскільки такого способу захисту порушеного права ст.286 КАС України не передбачає.

На підставі ст.139 КАС України, у зв`язку із задоволенням позову, позивачу слід відшкодувати судовий збір у розмірі 420,40 грн., який він сплатив при зверненні до суду, з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.139, 286 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Скасувати постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Луцької міської ради від 18 серпня 2020 року №744, а провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.152 КУпАП, відносно ОСОБА_1 - закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань адміністративної комісії при виконавчому комітеті Луцької міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області.

Позивачем у справі є ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідачем у справі є адміністративна комісія при виконавчому комітеті Луцької міської ради, адреса місцезнаходження м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 19, код ЄДРПОУ 04051327.

Повне судове рішення складено та підписано 12 січня 2021 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.В. Черняк