Рішення № 94127939, 11.01.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2021 року м. Київ № 640/24525/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послу

треті особи Приватне акціонерне товариство "Львівобленерго", Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут"

про зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - відповідач), в якому просить: відшкодувати моральну шкоду в розмірі 100 000 грн; зобов`язати відповідача забезпечити право громади села Старе Село на компенсацію за недотримання стандартів якості надання послуг з електропостачання відповідно до постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 18 жовтня 2016 року № 1841 та від 12 червня 2016 року № 375.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що вона проживає у селі Старе Село Львівської області та неодноразово зверталась до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг з заявами щодо належного надання Приватним акціонерним товариством "Львівобленерго", Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут" послуг з постачання електроенергії та отримання компенсації за недотримання стандартів якості електричної енергії, проте не отримала жодної відповіді на свої звернення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у відзиві на позов вказує, що всі звернення позивача були розглянуті та надані листами відповіді. При цьому, представник відповідача вказує, що під час проведення перевірки Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" з питання дотримання Ліцензійних умов з постачання електричної енергії в результаті якої встановлено, що позивач ухилялась від укладання письмового договору про користування електричною енергією, а підставою для відключення позивачу постачання електричної енергії слугувала наявність заборгованості.

Представник Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" у письмових поясненнях також заперечував проти задоволення позовних вимог, з огляду на те, що позивачем не надано суду доказів щодо порушення Приватним акціонерним товариством "Львівобленерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут" Порядку забезпечення стандартів якості електропостачання та надання компенсацій споживачам за їх неотримання та неправомірних дій щодо припинення енергопостачання за місце проживання позивача.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут" також заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у письмових поясненнях, з яких вбачається, що останнім припинено енергопостачання за місцем проживання позивача у зв`язку з наявною у позивача заборгованістю за спожиту електроенергію.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2020 року позов ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, терті особи: Приватне акціонерне товариство "Львівобленерго", Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут" в частині позовних вимог про зобов`язання Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг забезпечити право громади села Старе Село на компенсацію за недотримання стандартів якості надання послуг з електропостачання відповідно до постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 18 жовтня 2016 року № 1841 та від 12 червня 2016 року № 375 залишено без розгляду. Продовжено розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, треті особи: Приватне акціонерне товариство "Львівобленерго", Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут" в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 100 000 грн; зобов`язання Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг забезпечити право ОСОБА_1 на компенсацію за недотримання стандартів якості надання послуг з електропостачання відповідно до постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 18 жовтня 2016 року № 1841 та від 12 червня 2016 року № 375 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 січня 2021 року заяви ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог повернуто без розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

ОСОБА_1 було направлено до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг ряд звернень, зокрема, від 10 червня 2019 року, від 14 червня 2019 року, від 02 жовтня 2019 року, від 23 жовтня 2019 року, від 12 листопада 2019 року, від 14 листопада 2019 року щодо неправомірних дій Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут" та врегулювання взаємовідносин між позивачем та названими товариствами за участі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Листами від 12 липня 2019 року №12110/20.1/9-19, від 30 жовтня 2019 року №1866/20.1/8-19, від 19 листопада 2019 року №18591/20.1/9-19 та від 22 листопада 2019 року №18849/20.1/9-19 позивачу надано відповідь за вказаними вище заявами.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд дійшов таких висновків.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг діє на підставі Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» № 1540-VIII від 22 вересня 2016 року (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до статті 1 якого Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Статтею 2 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» № 1540-VIII від 22 вересня 2016 року визначено, що Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема:

1) у сфері енергетики: діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії; діяльності з організації купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку, забезпечення купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, трейдерської діяльності; діяльності з транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), надання послуг установки LNG, постачання природного газу; діяльності з транспортування нафти, нафтопродуктів та інших речовин трубопровідним транспортом;

2) у сфері комунальних послуг: діяльності з виробництва теплової енергії на теплогенеруючих установках, включаючи установки для комбінованого виробництва теплової та електричної енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах понад рівень, що встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами); діяльності у сфері централізованого водопостачання та водовідведення в обсягах понад рівень, що встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами).

Розподіл видів діяльності відповідно до сфер застосовується виключно для цілей цього Закону.

Державне регулювання у сферах, визначених у частині першій цієї статті, здійснюється Регулятором відповідно до цього Закону, а також законів України "Про природні монополії", "Про ринок електричної енергії", "Про ринок природного газу", "Про трубопровідний транспорт", "Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу", "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", "Про теплопостачання", "Про питну воду та питне водопостачання", інших актів законодавства, що регулюють відносини у відповідних сферах.

При цьому, відповідно до статті 3 названого Закону Регулятор здійснює державне регулювання шляхом:

1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом;

2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг;

3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом;

4) державного контролю та застосування заходів впливу;

5) використання інших засобів, передбачених законом.

Основними завданнями Регулятора є:

1) забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг;

2) сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів;

3) сприяння інтеграції ринків електричної енергії, природного газу України з відповідними ринками інших держав, зокрема в рамках Енергетичного Співтовариства, співпраці з Радою регуляторів Енергетичного Співтовариства, Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та національними регуляторами енергетики інших держав;

4) забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами;

5) сприяння транскордонній торгівлі електричною енергією та природним газом, забезпечення інвестиційної привабливості для розвитку інфраструктури;

6) реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг;

7) сприяння впровадженню заходів з енергоефективності, збільшенню частки виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії та захисту навколишнього природного середовища;

8) створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток ринків у сферах енергетики та комунальних послуг;

9) сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг;

10) інші завдання, передбачені законом.

Відповідно до пунктів 10-12 частини 1 статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» № 1540-VIII від 22 вересня 2016 року, для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор, зокрема, бере участь у регулюванні платіжно-розрахункових відносин на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг у випадках, визначених законом; контролює додержання ліцензіатами законодавства у відповідній сфері регулювання і ліцензійних умов провадження господарської діяльності та вживає входів до запобігання порушенням ліцензійних умов; розглядає справи про порушення ліцензійних умов, а також справи про адміністративні правопорушення і за результатами розгляду приймає рішення про застосування санкцій, накладення адміністративних стягнень у випадках, передбачених законом, приймає у межах своєї компетенції рішення про направлення до відповідних державних органів матеріалів про виявлені факти порушення законодавства.

Судом встановлено, що відповідачем проведено планову перевірку дотримання Приватним акціонерним товариством «ЛЬВІВОБЛЕНЕРГО» Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25 липня 2017 року № 932 (далі - Ліцензійні умови з розподілу електричної енергії), та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 13 квітня 2017 ку № 504 (далі - Ліцензійні умови з постачання електричної енергії), за період діяльності з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року відповідно, за результатами якої складено Акти від 13 вересня 2019 року № 312 та № 313 (далі - Ати про перевірку).

Так, під час проведення планової перевірки НКРЕКП були розглянуті звернення позивача, що зафіксовано у Акті від 13 вересня 2019 року № 312, яким встановлено, що відповідно до рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27 березня 2018 року у справі № 464/9024/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ЛЬВІВОБЛЕНЕРГО», відмовлено у задоволенні позову про визнання бездіяльності ОСОБА_4 «Львівобленерго» по неврахуванню та невнесенню в квитанції на оплату інформації про субсидійні кошти незаконною та такою, що порушує права позивача як споживача, визнання дій ОСОБА_4 «Львівобленерго» по відключенню 26 липня 2016 року від електричної мережі її будинку за адресою: АДРЕСА_1 незаконними, визнання незаконним розмір заборгованості, що став підставою для відключення від електропостачання будинку позивача та зобов`язання ОСОБА_4 «Львівобленерго» зняти з обліку таку заборгованість, стягнення з ОСОБА_4 «Львівобленерго» 59 800 грн. матеріальної шкоди та 2700 000 грн. моральної шкоди. Рішення набрало законної сили 27 квітня 2018 року.

Також, під час перевірки було встановлено, що рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 лютого 2019 року у справі № 450/2018/18 задоволено позов Приватного акціонерного товариства «ЛЬВІВОБЛЕНЕРГО» до ОСОБА_1 та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «ЛЬВІВОБЛЕНЕРГО» вартість спожитої електроенергії в сумі 15 025,65 грн.

Підсумовуючи викладене, Актами про перевірку від 13 вересня 2019 року № 312 та № 313 не виявлено порушень з боку Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії в частині взаємовідносин із ОСОБА_1 .

Так, зі змісту рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27 березня 2018 року у справі № 464/9024/16-ц вбачається, що позивач проживає в приватному будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який придбаний нею 23 січня 2001року.

В Пустомитівському відділенні електропостачання Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» за вказаною адресою позивач зареєстрована як побутовий споживач послуг електропостачання, якій присвоєно особовий рахунок НОМЕР_1.

Письмовий договір про користування електричною енергією між сторонами не укладений.

Судом встановлено, що ухиляється від укладення письмового договору про користування електричною енергією саме позивач, зокрема рекомендованим листом № 316-0117 від 28 лютого 2017 року відповідач скерував у адресу позивача пропозицію щодо укладення такого договору, копія вказаного листа додатково була вручена позивачу під розпис 21 березня 2017 року.

Судом встановлено, що 24 лютого 2016 року за спожиту електричну енергію позивачем сплачено 115,74 грн. В подальшому позивач жодних платежів не здійснювала. Отримані субсидії не покривали вартість спожитої нею електричної енергії.

Згідно попередження №6086482, врученого під підпис позивачу 23 червня 2016 року, її попереджено, що у разі несплати заборгованості до 23 липня 2016 року, буде припинено постачання електричної енергії. Вказана обставина сторонами не оспорюється.

Згідно довідки про розмір виставленого нарахування та проведених оплат, з врахуванням наданих субсидій, заборгованість позивача за спожиту електроенергію станом на 01 червня 2016 року становила 589,62 грн. (після проведеного 27 липня 2016 року відповідачем коригування нарахувань, в порядку пункту 29 Правил, в сторону зменшення за усним зверненням позивача в Інформаційно-консультаційний центр відповідача). Позивачем розмір вказаної заборгованості не спростовано.

Як встановлено з акту про припинення енергопостачання № 0015076 від 26 липня 2016 року, енергопостачання до будинку позивача припинено за порушення термінів сплати за спожиту електроенергію.

Суд погоджується з доводами відповідача про дотримання процедури припинення електропостачання, оскільки відключення проведено через 33 дні після попередження, відключення здійснено 26 липня 2016 року, в день, що не передував ні вихідному (у вівторок) ні святковому дню, а заборгованість позивачем сплачена не була. Аналогічної позиції про дотримання процедури припинення енергопостачання та правомірність такого притримуються і треті особи по справі, як державні органи, що здійснюють захист прав споживача, про що свідчать численні їх листи, наявні в матеріалах справи.

Крім цього, судом встановлено, що в рахунках за спожиту електроенергію, які виставлялись позивачу, за наявності заборгованості, розмір призначеної субсидії до березня 2017 року окремо не відображався, однак сума до оплати на призначений розмір субсидії зменшувалась, тобто розмір призначеної субсидії враховувався, що підтверджується довідкою про розмір виставленого нарахування та проведених оплат. Вказана обставина не заперечується сторонами та підтверджується за результатами розгляду звернень позивача висновками третіх осіб по справі, як державних органів, що здійснюють захист прав споживача. Тому, за обставин врахування призначених субсидій, при нарахуванні за спожиту електроенергію, суд не знаходить порушень прав позивача, як споживача електричної енергії.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З урахуванням наведеного вище, обставини щодо правомірності відключення позивача від електропостачання, встановлені рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 27 березня 2018 року у справі № 464/9024/16-ц, та щодо ухилення позивача від укладання договору про користування електричною енергією не потребують доказування.

При цьому, суд наголошує, що позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження як вчинення дій щодо укладання договору про користування електричною енергією, так і погашення заборгованості за спожиту електроенергію.

З огляду на викладене, суд вважає безпідставними доводи позивача про бездіяльність з боку як відповідача щодо відсутності реагування на звернення позивача про надання послуг з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Щодо доводів позивача про недотримання стандартів якості електричної енергії та, як наслідок, наявності підстав для компенсації у зв`язку з таким недотриманням, суд наголошує, що відключення позивача від електропостачання було здійснено 20 серпня 2018 року та станом на час розгляду справи відсутні докази відновлення електропостачання позивачу.

Відсутність електропостачання унеможливлює дотримання стандартів якості електричної енергії, отже позов у вказаній частині є необґрунтованим.

Щодо позову в частині відшкодування моральної шкоди, суд зазначає таке.

Оскільки судом не встановлено факту порушення прав позивача винними діями та/або бездіяльністю відповідача, факт завдання позивачу моральної шкоди не вбачається, у зв`язку з чим позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування виконав та довів правомірність та обґрунтованість своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 143, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297, Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення», Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко