Рішення № 94127897, 14.01.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2021 року Чернігів Справа № 620/5093/20

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баргаміної Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, Державної судової адміністрації України, в якому просить:

- визнати протиправними дії Територіального управління державної судової адміністрації України у Чернігівській області в частині визначення розміру надбавки за вислугу років позивача у період з 01.04.2002 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.12.2007, з 01.06.2008 по 31.12.2011 тільки у відсотках від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, та бездіяльності, що полягала у не проведенні нарахування та виплати надбавки за вислугу років до заробітної плати за період у відповідності до частини четвертої статті 44 Закону України «Про статус суддів»;

- зобов`язати Територіальне управління державної судової адміністрації України у Чернігівській області перерахувати та виплатити (з урахуванням різниці виплаченої суми) позивачу надбавку за вислугу років за періоди з 01.04.2002 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.12.2007 року, з 01.06.2008 по 31.12.2011 в розмірі визначеному частиною четвертою статті 44 Закону України «Про статус суддів» з урахуванням окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, надбавки за виконання особливо важливої роботи, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань, та індексації доходу з урахуванням компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку порушенням строків їх виплати»;

- зобов`язати Територіальне управління державної судової адміністрації України у Чернігівській області нарахувати та виплатити за період з 01.04.2002 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.12.2007, з 01.06.2008 по 31.12.2011 включно заробітну плату за час відпустки, допомогу по тимчасовій непрацездатності та матеріальні допомоги на вирішення соціально-побутових питань з врахуванням донарахованої надбавки за вислугу років за вказані періоди включно з урахуванням компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»;

- зобов`язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Територіальному управлінню державної судової адміністрації України у Чернігівській області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплати, недоплаченої позивачу заробітної плати з розрахунку надбавки за вислугу років згідно частини четвертої статті 44 Закону України «Про статус суддів» з урахуванням окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, надбавки за виконання особливо важливої роботи, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань, та індексації доходу з урахуванням компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» за періоди з 01.04.2002 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.12.2007, з 22.05.2008 по 31.12.2011.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Чернігівській області протиправно в зазначені періоди здійснювалась виплата заробітної плати не в повному обсязі, а саме визначення розміру надбавки за вислугу років здійснювалось тільки від посадового окладу з надбавкою за кваліфікаційний клас та надбавкою за інтенсивність праці, а не від загальної суми щомісячного заробітку.

Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області подало відзив на позов, в якому просило відмовити позивачу у задоволенні позову, та зазначило, що розміри посадових окладів, премій встановлювалися Кабінетом Міністрів України, а розміри надбавок за кваліфікаційні класи суддів та інших надбавок у різні періоди визначалися Указами Президента України та (або) постановами Кабінету Міністрів України. Стверджує, що у спірний період часу діяли норми, що передбачали нарахування та виплату надбавки з посадового окладу.

Державна судова адміністрація України подала відзив на позов, в якому просила відмовити позивачу у задоволенні позову, та зазначила, що надбавка за період роботи з 01.01.2008 по 22.05.2008 нарахована та виплачена на підставі чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала суддею Ніжинського райнарсуду з 22.06.1987, з 29.03.2004 по 14.09.2016 - суддею Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області (а.с. 10-13).

Наказом Управління юстиції в Чернігівській області № 31/3 від 27.03.2000 відповідно до рішення кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Чернігівської області від 24.03.2000 позивачу наказано виплачувати з 24.03.2000 надбавку за другий кваліфікаційний клас (а.с. 16).

Згідно розрахункових листів позивача щомісячна доплата за вислугу років позивача нараховувалась та виплачувалась в період: з 01.04.2002 по 30.04.2005 від нарахованого посадового окладу, доплати за кваліфікаційний клас та надбавки за інтенсивність праці; з 01.05.2005 по 31.12.2005 від нарахованого посадового окладу, доплат за кваліфікаційний клас, особливо важливу роботу та надбавки за інтенсивність праці; з 01.01.2007 по 31.12.2011 від нарахованого посадового окладу та доплати за кваліфікаційний клас (а.с. 17-30).

Не погоджуючись з діями Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області з нарахування та виплати надбавки за вислугу років, виходячи не з загальної суми щомісячного заробітку, як це передбачено частиною четвертою статті 44 Закону України «Про статус суддів», позивач звернувся до суду з даним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

Відповідно до частини першої статті 44 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 за №2862-XII, який втратив чинність 01.01.2012, заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.

Згідно частини четвертої статті 44 Закону України «Про статус суддів» суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Статтею 113 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» установлено, що у 2006 році суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах, передбачених частиною четвертою статті 44 Закону України «Про статус суддів», від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

З 01.01.2007 вказана вище надбавка мала нараховуватися відповідно до частини 4 статті 44 Закону України «Про статус суддів».

Положеннями підпункту «б» підпункту 2 пункту 61 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у абзаці другому частини четвертої статті 44 Закону України «Про статус суддів» слова «загальної суми щомісячного заробітку» замінити словами «посадового окладу».

Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2008 № 19, якою затверджено зміни, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», зазначену постанову було доповнено пунктом 2-2 такого змісту: «Суддям щомісяця виплачується надбавка за вислугу років у відсотках від посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас в таких розмірах: при стажі роботи понад три роки - 10 відсотків, понад п`ять років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків».

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008 положення підпункту «б» підпункту 2 пункту 61 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані неконституційними з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Таким чином, з 01.01.2006 по 31.12.2006 (під час дії статті 113 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік») та з 01.01.2008 до 22.05.2008 (з дати набрання чинності Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до винесення Конституційним Судом України рішення від 22.05.2008 №10-рп/2008) надбавка за вислугу років суддям мала виплачуватися у відсотках від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а у спірних періодах з 01.08.2003 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 31.12.2011 надбавка за вислугу років суддям мала виплачуватися у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.

Відсутність законодавчо закріпленого визначення поняття «загальна сума щомісячного заробітку» не може бути підставою для не врахування при визначенні суми надбавки за вислугу років інших виплат та надбавок, зокрема, щомісячних премій, премій до свят та інших надбавок, оскільки стаття 44 Закону України «Про статус суддів» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначала, що заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.

Пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Дана норма ставить у залежність суму заробітної плати за період відпустки від виплат, які нараховуються особі за 12 календарних місяців роботи.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 за №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (втратила чинність 01.01.2012) затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1 - 6, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи згідно з додатком 7.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 за № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» посадовим особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови: у разі надання відпустки виплачується додатковий посадовий оклад відповідно до частини п`ятої статті 44 Закону України «Про статус суддів», а також надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх середньомісячної заробітної плати.

Враховуючи викладене, вказані вище виплати заробітної плати за час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань взаємозалежні від заробітної плати судді.

Суд звертає увагу, що у рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» зазначено, що під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Таким чином, заробітна плата за час відпустки, допомога по тимчасовій непрацездатності та матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань підлягають перерахунку, оскільки вони входять до складових заробітної плати суддів.

У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 суд дійшов висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Також, у рішенні Конституційного Суду України в від 15.10.2013 № 9-рп/2013 у справі № 1-19/2013 суд дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Згідно статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статті 2 вищевказаного Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата.

Пунктом 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, передбачено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів.

При цьому, слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи та пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Суд звертає увагу, що використане у статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або такий, який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 816/301/16.

Одночасно, суд звертає увагу, що позивачу надбавка за вислугу років з 01.04.2002 по 31.12.2004 розраховувалась з суми посадового окладу, доплати за кваліфікаційний клас та надбавки за інтенсивність праці; з 01.01.2005 по 31.12.2005 розраховувалась з суми посадового окладу, доплат за кваліфікаційний клас, особливо важливу роботу та надбавки за інтенсивність праці; з 01.01.2007 по 31.12.2011 розраховувалась з суми посадового окладу та доплати за кваліфікаційний клас.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково шляхом визнання протиправною бездіяльності Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, що полягала у не проведенні нарахування та виплати позивачу надбавки за вислугу років за періоди: з 01.04.2002 по 31.12.2004, з 01.01.2005 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 31.12.2011 у відповідності до частини четвертої статті 44 Закону України «Про статус суддів» у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку; зобов`язання Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області перерахувати та виплатити позивачу (з урахуванням різниці виплаченої суми) за періоди: з 01.04.2002 по 31.12.2004 з 01.01.2005 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 31.12.2011 надбавку за вислугу років у розмірі, визначеному частиною четвертою статті 44 Закону України «Про статус суддів», з урахуванням загальної суми щомісячного заробітку, а саме: від окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій усіх видів, надбавки за виконання особливо важливої роботи, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань, індексації доходу, та на суму незаконно недоплаченої надбавки за вислугу років компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»; зобов`язання Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівської області нарахувати та виплатити позивачу (з урахуванням різниці виплаченої суми) за періоди: з 01.04.2002 по 31.12.2004, з 01.01.2005 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 31.12.2011 заробітну плату за час відпустки, допомогу по тимчасовій непрацездатності та матеріальні допомоги на вирішення соціально-побутових питань з врахуванням донарахованої надбавки за вислугу років за вказані періоди включно та на суму незаконно недоплачених сум заробітної плати компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій Територіального управління державної судової адміністрації України у Чернігівській області в частині визначення розміру надбавки за вислугу років позивача у період з 01.04.2002 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.12.2007, з 01.06.2008 по 31.12.2011 тільки у відсотках від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, то суд зазначає, що дана вимога задоволенню не підлягає, оскільки за вказані періоди надбавка за вислугу років позивачу виплачувалась з різних складових заробітної плати та охоплюється визнанням протиправною бездіяльності Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області, щодо не проведення нарахування та виплати позивачу надбавки за вислугу років до заробітної плати у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Територіальному управлінню державної судової адміністрації України у Чернігівській області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплати, недоплаченої позивачу заробітної плати з розрахунку надбавки за вислугу років згідно частини четвертої статті 44 Закону України «Про статус суддів» з урахуванням окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, надбавки за виконання особливо важливої роботи, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань, та індексації доходу з урахуванням компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» за періоди з 01.04.2002 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.12.2007, з 22.05.2008 по 31.12.2011, суд зазначає наступне.

З огляду на те, що питання здійснення фінансування при виконанні рішення суду в даній справі виникає тільки після набрання законної сили цим рішенням, а також у зв`язку з відсутністю відмови щодо такого фінансування з боку Державної судової адміністрації України суд приходить до висновку про передчасний характер заявленої позовної вимоги. З огляду на вищезазначене, суд відмовляє в задоволенні вказаної позовної вимоги.

Щодо прохання позивача зобов`язати відповідачів надати звіт про виконання судового рішення, суд звертає увагу на наступне.

Частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Тобто, здійснення судового контролю за виконанням судового рішення можливе виключно за ініціативою суду. Суд не вбачає підстав для застосування зазначеної форми контролю за виконанням судового рішення, оскільки не вважає, що Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Чернігівській області після набрання рішенням суду законної сили не будуть добровільно вживатися заходи з метою виконання даного судового рішення.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області (вул. Кирпоноса, буд. 16, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 26295412), Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, що полягала у не проведенні нарахування та виплати ОСОБА_1 надбавки за вислугу років за періоди: з 01.04.2002 по 31.12.2004, з 01.01.2005 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 31.12.2011 у відповідності до частини четвертої статті 44 Закону України «Про статус суддів» у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (з урахуванням різниці виплаченої суми) за періоди: з 01.04.2002 по 31.12.2004 з 01.01.2005 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 31.12.2011 надбавку за вислугу років у розмірі, визначеному частиною четвертою статті 44 Закону України «Про статус суддів», з урахуванням загальної суми щомісячного заробітку, а саме: від окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій усіх видів, надбавки за виконання особливо важливої роботи, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань, індексації доходу, та на суму незаконно недоплаченої надбавки за вислугу років компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (з урахуванням різниці виплаченої суми) за періоди: з 01.04.2002 по 31.12.2004, з 01.01.2005 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 31.12.2011 заробітну плату за час відпустки, допомогу по тимчасовій непрацездатності та матеріальні допомоги на вирішення соціально-побутових питань з врахуванням донарахованої надбавки за вислугу років за вказані періоди включно та на суму незаконно недоплачених сум заробітної плати компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14.01.2021.

Суддя Н.М. Баргаміна