Рішення № 94127884, 14.01.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2021 року Чернігів Справа № 620/6156/20

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Непочатих В.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради в особі Управління соціального захисту населення Деснянського району про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради в особі Управління соціального захисту населення Деснянського району, в якому просить: визнати протиправною відмову відповідача щодо виплати позивачу одноразової компенсації як особі, яка втратила годувальника; зобов`язати Управління соціального захисту населення Деснянської ради Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради виплатити позивачу, відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» одноразову компенсацію у зв`язку із втратою годувальника, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що нi Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ні Порядком виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 № 760 не передбачено такої підстави для відмови у виплаті одноразової компенсації як порушення строку звернення за її виплатою. Також позивач зазначає, що не мав змоги звернутися до відповідача в межах шестимісячного строку з дня смерті чоловіка, оскільки на момент спливу даного строку не було документального підтвердження, що захворювання, яке призвело до смерті чоловіка, було пов`язане саме з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову посилаючись на те, що постановою Кабінету Міністрів України № 760 затверджено Порядок виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вказаний Порядок регулює питання вищезазначеної виплати, що включає в себе порядок, строки звернення, розмір, перелік документів, коло осіб, які мають право на отримання зазначеної допомоги, дотримання яких є підставою для отримання виплати одноразової компенсації за втрату годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть, яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою. Оскільки із заявою про виплату одноразової компенсації як особі, яка втратила годувальника позивач звернувся після спливу шести місяців з для смерті чоловіка, відповідачем було відмовлено у вказаній виплаті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 з 05.12.1987, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 09.07.2020 (а.с. 14).

Відповідно до копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 20.12.2017 серії АВБ № 040088 ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 3 групи загального захворювання та перебувала на утриманні померлого на момент його смерті (а.с. 16).

Чоловік позивача - ОСОБА_2 був ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 04.03.2020 (а.с. 15).

Як слідує з матеріалів справи, 05.03.2020 позивач, в усній формі, звернувся до Управління соціального захисту населення Деснянського району Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради щодо виплати одноразової компенсації у зв`язку із втратою годувальника, смерть, якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою та отримав роз`яснення від працівників управління, що для виплати одноразової компенсації необхідно надати, зокрема, експертний висновок Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України та інші документи.

Згідно з копією експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 02.10.2020 № 2171 на засіданні № 79 від 24.09.2020 комісія розглянула звернення родичів з приводу смерті ОСОБА_2 та прийшла до висновку, що захворювання, яке призвело до смерті ОСОБА_2 , пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 18).

Вказане рішення експертної комісії позивач отримав 01.11.2020.

17.11.2020 Чернігівська обласна державна адміністрація видала посвідченні дружини померлого громадянина із числа осіб ліквідаторів першої категорії, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою за № 004917 (а.с. 20).

24.11.2020 позивач повторно звернувся до Управління соціального захисту населення Деснянського району Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради із заявою про виплату одноразової компенсації у зв`язку із втратою годувальника, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою (а.с. 35).

Листом від 26.11.2020 вих. № 10-6/2006 Управління соціального захисту населення Деснянського району Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради відмовило позивачу у такій виплаті, у зв`язку з пропуском шестимісячного строку звернення з дати смерті годувальника (а.с. 21).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 48 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII) одноразова компенсація виплачується, зокрема, дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт. Компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.

Отже, дружина померлого громадянина, якщо вона не одружилася вдруге, і, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою, має право на отримання одноразової компенсації в порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Порядок виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 № 760 (далі - Порядок № 760).

Пунктом 1 Порядку № 760 передбачено, що цей Порядок регулює питання здійснення виплати передбачених статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї (далі - одноразова компенсація), та щорічної допомоги на оздоровлення (далі - щорічна допомога) деяким категоріям громадян.

В силу пункту 2 Порядку № 760, одноразова компенсація та щорічна допомога виплачуються за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік для соціального захисту громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних і районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад за місцем фактичного проживання (перебування) громадян.

Згідно пункту 3 Порядку № 760 виплата одноразової компенсації здійснюється за єдиною заявою, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 № 1146 «Про вдосконалення механізму надання соціальної допомоги», поданою заінтересованою особою протягом шести місяців з дати встановлення інвалідності або смерті годувальника.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 760 одноразова компенсація виплачується в розмірах, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 № 285 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» (далі - Постанова № 285).

Пунктом 7 Порядку № 760 встановлено, що одноразова компенсація у зв`язку з втратою годувальника, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, виплачується дружині чи чоловікові в разі, коли вони не одружилися вдруге, сім`ї померлого годувальника з числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в якій є непрацездатні особи, що були на утриманні померлого на момент його смерті.

Виплата одноразової компенсації здійснюється на підставі: свідоцтва про смерть; документа, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, складення ядерних зарядів та здійснення на них регламентних робіт, із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; свідоцтва про шлюб; експертного висновку міжвідомчої експертної комісії з установлення причинного зв`язку хвороби, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, іншої ядерної аварії, участі в ядерному випробуванні, військовому навчанні із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт або військово-лікарської комісії, що діє в системі МВС, СБУ чи Міноборони.

Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи, позивачем були подані наступні документи: копія свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 09.07.2020; копія свідоцтві про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 від 04.03.2020; копія посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році 2 категорії померлого чоловіка серії НОМЕР_3 ; копія експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 02.10.2020 № 2171 про те, що смерть ОСОБА_2 пов`язана з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; копія посвідчення дружини померлого громадянина із числа ліквідаторів категорії 2, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою, виданого 17.11.2020 за № 004917 Чернігівською обласною державною адміністрацією.

Отже, позивачем надано усі документи, які необхідні для призначення одноразової компенсації за втрату годувальника з числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини наголошував, що поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як «майнові права», а отже, як «майно» (див. mutatis mutandis рішення у справі «Бейелер проти Італії» від 05.01.2000) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100).

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення від 01.06.2006 у справі «Федоренко проти України» (заява № 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності.

Європейський суд з прав людини у пункті 53 рішення від 26.06.2014 у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 і № 71378/10) зазначив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи.

Таким чином, з урахуванням первинного звернення позивача 05.03.2020 до Управління соціального захисту населення Деснянського району Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради щодо виплати одноразової компенсації у зв`язку із втратою годувальника, смерть, якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою, тривалим розгляд документів Центральною міжвідомчою експертною комісією МОЗ та МНС України, а також збір документів у період існування обмежувальних заходів, пов`язаних з розповсюдженням коронавірусу COVID-19, суд приходить до висновку, що позивачем були здійснені необхідні дії для отримання одноразової компенсації, а наявність вказаних обставин не може бути підставою для позбавлення позивача права, гарантованого Законом, на отримання одноразової компенсації у зв`язку з втратою годувальника.

Разом з тим, з практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 760 одноразова компенсація та щорічна допомога виплачуються за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік для соціального захисту громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних і районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад за місцем фактичного проживання (перебування) громадян.

Тобто, відповідач має виключну компетенцію в питаннях призначення одноразової компенсації у разі смерті годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням дискреційних повноважень відповідача на прийняття рішення про призначення одноразової компенсації особі, яка втратила годувальника, суд приходить до висновку, що порушені права позивача підлягають задоволенню частково шляхом: визнання протиправною відмови Управління соціального захисту населення Деснянського району Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради, викладену у листі від 26.11.2020 за вих. № 10-6/2006, щодо виплати ОСОБА_1 одноразової компенсації; зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про виплату одноразової компенсації у зв`язку із втратою годувальника, смерть, якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений нею при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 420,40 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради в особі Управління соціального захисту населення Деснянського району (вул. Івана Мазепи, буд. 19, м. Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ 43649464) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Деснянського району Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради, викладену у листі від 26.11.2020 за вих. № 10-6/2006, щодо виплати ОСОБА_1 одноразової компенсації.

Зобов`язати Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради в особі Управління соціального захисту населення Деснянського району повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової компенсації у зв`язку із втратою годувальника, смерть, якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою, з урахуванням висновків суду.

В решті позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 420,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14.01.2021.

Суддя В.О. Непочатих