Рішення № 94127770, 13.01.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/2487/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кіцманської міської ради Чернівецької області, про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернулась в суд з позовом до Кіцманського міського голови Булега Сергія Борисовича (далі - відповідач), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Кіцманської міської ради Чернівецької області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження міського голови № 218-к від 01.10.2020 року "Про звільнення ОСОБА_1 - начальника юридичного відділу виконавчого комітету Кіцманської міської ради" - в повному обсязі;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу правового забезпечення та реєстраційних дій виконавчого комітету Кіцманської міської ради Чернівецької області;

- зобов`язати голову Кіцманської міської ради Чернівецької області Булегу Сергія Борисовича виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за період вимушеного невиходу на роботу, який стався не з її вини, починаючи з 21.10.2020 року по дату фактичного допуску до виконання службових обов`язків на посаді начальника відділу правового забезпечення та реєстраційних дій виконавчого комітету Кіцманської міської ради Чернівецької області;

- стягнути з відповідача понесені судові витрати.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ

1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що працював на посаді начальника юридичного відділу виконавчого комітету Кіцманської міської ради Чернівецької області по день звільнення. Зокрема, 01.10.2020 року Кіцманським міським головою прийнято оскаржуване розпорядження № 218-к про звільнення останньої з займаної посади, у зв`язку зі скороченням штату працівників та відмовою від переведення на іншу роботу.

Вважає, оскаржуване розпорядження протиправним та прийнятим з порушенням вимог трудового законодавства, з огляду на наступне.

На думку позивача в Кіцманській міській раді не відбулось реального скорочення штатних одиниць в новоствореному відділі правового забезпечення та реєстраційних дій, створеному на підставі рішення XXXI сесії Кіцманської міської ради VII скликання № 136/6 від 26.06.2020р. "Про внесення змін до структури апарату виконавчого комітету Кіцманської міської ради", а навпаки такі збільшились з трьох до п`яти одиниць.

Окрім того вважає, що в Кіцманській міській раді не відбулась зміна в організації виробництва і праці, оскільки не відбулось запровадження нових форм організації праці, передових методів та технологій. При цьому, позивач посилається на пункт 10 постанови Пленуму ВСУ "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992р. № 9.

Позивач також зазначив, що Рішення № 136/6 від 26.06.2020року, яким внесено зміни до штатного розпису виконавчого комітету Кіцманської міської ради, було опубліковано на офіційному сайті Кіцманської міської ради тільки 02.07.2020року, а тому станом на день попередження останнього про наступне вивільнення працівників 30.06.2020 року не набуло чинності, отже, таке попередження було передчасним.

Обґрунтовуючи позов, позивач окрім іншого зазначив, що персональне попередження від 30.06.2020року № 1110 про наступне вивільнення неналежно оформлене, оскільки ним попереджається про таке вивільнення у зв`язку із припиненням діяльності "відділу юридичного забезпечення", шляхом його ліквідації, замість "юридичного відділу".

Наголошував на тому, що основні завдання юридичного відділу і новоствореного відділу правового забезпечення та реєстраційних дій є тотожними, тобто вони дублюються. При цьому наводить порівняння змісту пункту 1.3 Положення про юридичний відділ із пунктом 2 Положення про відділ правового забезпечення та реєстраційних дій.

2. Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Заперечив щодо доводів позивача, про відсутність реального скорочення штатних одиниць в новоствореному відділі правового забезпечення та реєстраційних дій, який створений на підставі рішення XXXI сесії Кіцманської міської ради VII скликання № 136/6 від 26.06.2020р. "Про внесення змін до структури апарату виконавчого комітету Кіцманської міської ради". При цьому зазначив, що зазначеним вище рішенням внесено зміни до структури апарату виконавчого комітету міської ради, зокрема відбулось утворення на основі двох ліквідованих вище відділів, зокрема - відділу правового забезпечення та реєстраційних дій виконавчого комітету Кіцманської міської ради з структурою п`ять штатних одиниць. Таким чином відбулась ліквідація двох посад, в т.ч. й посади позивача - начальника юридичного відділу виконавчого комітету Кіцманської міської ради, і утворено одну нову посаду.

Наголошував на тому, що звільнення позивача відбулось не на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України (відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці), а на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України - у зв`язку із скороченням штату працівників, отже посилання позивача на норми законодавства, які регулюють припинення трудового договору з підстав змін в організації виробництва і праці є безпідставними.

Також заперечив щодо тверджень позивача з приводу не оприлюднення рішення "Про внесення змін до структури апарату виконавчого комітету Кіцманської міської ради" на офіційному сайті міської ради, посилаючись при цьому на норми Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Крім того вважає, що в даному випадку день оприлюднення рішення на офіційному сайті міської ради не слід пов`язувати із датою введення його в дію, оскільки таке відбулось раніше - 29.06.2020р. Таким чином, станом на 30.06.2020р. (день вручення ознайомлення ОСОБА_1 із персональним попередженням про наступне вивільнення) Рішення № 136/6 від 26.06.2020р. набрало чинності.

Відповідач вважає помилковими доводи позивача про неналежне оформлення персонального попередження про вивільнення, оскільки при складані назви такого попередження сталась технічна помилка.

Окрім іншого звертав увагу суду на те, що позивач був повідомлений про наступне вивільнення за три місяці і 21 день до звільнення, а також позивачу запропоновано вакантні посади за два місяці і 2 дні до цього ж таки звільнення, отже, вимоги ст. 49-2 КЗпП України роботодавцем дотримано і не порушено.

Зазначив і те, що 11.09.2020 року первинною профспілковою організацією Кіцманської міської ради надано згоду на звільнення позивача у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується протоколом № 3. На вказаному засіданні профспілкової організації був присутній і позивач, який підтвердив свою позицію щодо відмови від переведення на рівнозначну посаду, а посади нижчого рівня не розглядав взагалі.

3. Позивачем подано до суду відповідь на відзив, де наведені переважно такі ж самі аргументи, як і в позовній заяві.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.

1. 23.11.2020 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

2. Усною ухвалою суду від 24.12.2020 року здійснено заміну третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Кіцманської міської ради Чернівецької області на належного відповідача Кіцманську міську раду Чернівецької області особі голови Кіцманської міської ради, що відображено в протоколі судового засідання. (а.с.82, зворотна сторона аркуша)

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. 24.12.2020 року позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав наведених в адміністративному позові. В судовому засіданні подав заяву, в якій просив суд розглянути справу в порядку письмового провадження.

2. Представник відповідача в судовому засіданні подав до суду заяву, в якій просив суд розглянути справу в порядку письмового провадження, проти задоволення позову заперечував з підстав наведених у відзиві.

3. Враховуючи приписи статті 194 КАС України, та подання учасниками справи заяв про розгляд справи у порядку письмового провадження, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами в порядку письмового провадження.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.

1. XXXI сесією VII скликання Кіцманської міської ради 26.06.2020 року прийнято рішення №136/6 "Про внесення змін до структури апарату виконавчого комітету Кіцманської міської ради", згідно якого вирішено: ліквідувати 31.08.2020 року юридичний відділ виконавчого комітету Кіцманської міської ради; ліквідувати 31.08.2020 року відділ з питань державної реєстрації виконавчого комітету Кіцманської міської ради; утворено з 01.09.2020 року відділ правового забезпечення та реєстраційних дій виконавчого комітету Кіцманської міської ради. (а.с. 18).

2. 26.06.2020 року XXXI сесією VII скликання Кіцманської міської ради прийнято рішення №139/6 "Про внесення змін до штатного розпису на 2020 рік виконавчого комітету Кіцманської міської ради та фінансового управління Кіцманської міської ради". (а.с. 21)

3. Судом встановлено, що 30.06.2020 року Кіцманським міським головою сформоване персональне попередження №1110 про наступне вивільнення у зв`язку із припиненням діяльності відділу юридичного забезпечення виконавчого комітету Кіцманської міської ради шляхом його ліквідації, з яким ОСОБА_1 , як начальник юридичного відділу, ознайомлена цього ж дня, що підтверджується її підписом. З вказаного попередження вбачається, що позивача попереджається про наступне розірвання 31.08.2020 року трудових відносин з ініціативи власника, в зв`язку із звільненням з обійманої посади начальника юридичного відділу виконавчого комітету Кіцманської міської ради та одночасно повідомлено, що до 20.08.2020 року їй буде запропоновано вакантну посаду у міській раді (а.с. 19).

4. Згідно розпорядження Кіцманського міського голови від 18.08.2020 року № 162-к "Щодо працевлаштування працівників при оптимізації відділів виконавчого комітету Кіцманської міської ради" ОСОБА_1 запропоновано рівнозначну вакантну посаду - начальник відділу з питань соціальної роботи, на що позивач за особистим підписом 19.08.2020 року відмовилась, оскільки у графі "згодна працівника" зазначено "ні" (а.с. 20).

5. Відповідно до розпорядження голови Кіцманської міської ради від 01.10.2020 року № 218-к ОСОБА_1 звільнено із займаної посади начальника юридичного відділу виконавчого комітету Кіцманської міської ради з 21 жовтня 2020 року, у зв`язку із скороченням штату працівників та відмовою від переведення на іншу роботу - п.1 ст. 40 КЗпП. (а.с.17)

6. Судом також досліджена копія трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 19.05.2003 року, штатний розпис на 2020 рік виконавчого комітету Кіцманської міської ради та фінансового управління Кіцманської міської ради, довідка Кіцманської міської ради про середньомісячну заробітну плату начальника відділу з питань державної реєстрації та начальника юридичного відділу. (а.с.15-16, 39, 62)

ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.

1. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу статті 146 Конституції України інші питання організації місцевого самоврядування, формування, діяльності та відповідальності органів місцевого самоврядування визначаються законом.

2. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

3. Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України "Про місцеве самоврядування" від 21.05.1997 р. №280/97-ВР. (далі - Закон № 280/97)

Пунктом 1 частини 4 статті 42 Закон № 280/97 передбачено, що сільський, селищний, міський голова забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади.

Частиною 8 статті 59 Закону №280/97-ВР визначено, що сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної, обласної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження.

4. Загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування, визначаються Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 №2493-III (далі - Закон №2493-III).

У відповідності до статті 1 Закону №2493-III служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

За змістом статті 7 Закону №2493-III посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції. На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції" та законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

5. Предметом даного позову є спірне розпорядження Кіцманського міського голови, яким звільнено із займаної посади позивача у зв`язку із скороченням штату працівників та відмовою від переведення на іншу роботу позивача. (пункт 1 статті 40 КЗпП України).

Звертаючись до суду позивач в обґрунтування своєї позиції наводить аргументи про відсутність реального скорочення штатних одиниць в новоствореному відділі правового забезпечення та реєстраційних дій, відтак на думку останнього скорочення штатних одиниць не відбулось, а навпаки збільшились з трьох до п 'яти.

Надаючи правову оцінку доводам позивача суд зазначає наступне.

Як встановлено судом в ході розгляду справи, відповідно до рішення Кіцманської міської ради № 136/6 від 26.06.2020 року, ліквідовуються з 31.08.2020 року юридичний відділ виконавчого комітету Кіцманської міської ради, в якому згідно штатного розпису на 2020 рік наявні три штатні одиниці (начальник юридичного відділу, спеціаліст 1 категорії юридичного відділу, спеціаліст з питань оборонної, мобілізаційної роботи, надзвичайних ситуацій та цивільного захисту) та відділ з питань державної реєстрації виконавчого комітету Кіцманської міської ради, в якому були наявні п`ять штатних одиниць (начальник відділу з питань державної реєстрації, провідний спеціаліст з питань реєстрації місця проживання фізичних осіб, провідний спеціаліст з питань реєстрації актів цивільного стану та два державні реєстратори). Отже загальна чисельність двох вказаних відділів складала вісім штатних одиниць.

Слід зазначити, що вносячи зміни до структури апарату виконавчого комітету міської ради на підставі рішення № 136/6 від 26.06.2020 року відбулось утворення на основі двох ліквідованих вище відділів одного відділу - відділу правового забезпечення та реєстраційних дій виконавчого комітету Кіцманської міської ради з структурою п`ять штатних одиниць, зокрема: посади начальників двох ліквідованих відділів об`єднано в одну посаду - начальник відділу правового забезпечення та реєстраційних дій виконавчого комітету Кіцманської міської ради, а всі інші посади включені до новоствореного відділу без змін, окрім провідного спеціаліста з питань реєстрації місця проживання фізичних осіб та провідного спеціаліста з питань реєстрації актів цивільного стану, які включені до штату відділу "Центр надання адміністративних послуг".

Зазначене вище також підтверджується наявними в матеріалах справи додатками № 1 і № 2 до рішення XXXI сесії Кіцманської міської ради VII скликання № 136/6 від 26.06.2020р. "Про внесення змін до штатного розпису на 2020 рік виконавчого комітету Кіцманської міської ради та Фінансового управління Кіцманської міської ради".

За таких обставин слід дійти висновку, що відбулась реальна ліквідація двох посад, в тому числі й посади позивача - начальника юридичного відділу виконавчого комітету Кіцманської міської ради, і утворено одну нову посаду (керівника).

Суд також наголошує на тому, що рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.10.2020 року в справі № 600/1278/20-а, яке набрало законної сили встановлено, що рішенням XXXI сесії Кіцманської міської ради VII скликання №136/6 від 26.06.2020 року "Про внесення змін до структури апарату виконавчого комітету Кіцманської міської ради" фактично ліквідовано два відділи та на їх основі створений один, а отже два начальника ліквідованих відділів виконавчого комітету Кіцманської міської ради перебувають у рівному становищі, що свідчить про відсутність дискримінації щодо позивача.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на наведене, суд відхиляє аргументи позивача з приводу відсутності реальної ліквідації штатних одиниць в штаті Кіцманської міської ради.

6. Поряд з цим, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи і твердження позивача про те, що рішення Кіцманської міської ради № 136/6 від 26.06.2020 року, яким внесено зміни до структури апарату виконавчого комітету Кіцманської ради було опубліковано на офіційному сайті Кіцманської міської ради тільки 02.07.2020 року, а тому станом на день попередження останнього про наступне вивільнення працівників (30.06.2020року) останнє не набуло чинності, отже, таке попередження було передчасним.

В статті 4 КАС України законодавцем наведено визначення нормативно-правового акту та індивідуального акту. А саме, нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Очевидним є те, що рішення Кіцманської міської ради № 136/6 від 26.06.2020 року, яким внесено зміни до структури апарату виконавчого комітету Кіцманської ради не є нормативно-правовим актом в розумінні наведених вище норм. Відтак, суд відхиляє аргументи позивача в цій частині, оскільки набрання чинності певного акту органів та посадових осіб місцевого самоврядування, відповідно частини 5 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачається тільки для актів нормативно-правового характеру, з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Відповідно до частини 2 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Механізм оприлюднення рішень зазначений в частині 11 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а саме - акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Аналіз наведених вище норм дає підстави дійти висновку про те, що норми Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" не передбачають особливої процедури набрання чинності актом індивідуальної дії. Разом з тим, такі акти мають офіційно оприлюднюватись, однак день офіційного оприлюднення акту індивідуальної дії не створює правових наслідків для набрання ним чинності.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 вказаного Закону доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом.

В ході розгляду справи судом встановлено, що на виконання зазначених вище норм Закону рішення Кіцманської міської ради № 136/6 від 26.06.2020 року опубліковано на інформаційному стенді в приміщенні Кіцманської міської ради, яке там перебувало станом на день вручення позивачеві (30.06.2020року) персонального попередження про наступне вивільнення, що також підтверджується матеріалами справи, зокрема довідкою від 11 грудня 2020 року № 2238, і протилежного цьому факту судом не встановлено.

Отже, в даному випадку день оприлюднення рішення на офіційному сайті міської ради не слід пов`язувати із датою введення його в дію, оскільки таке відбулось раніше - 29.06.2020 року. Відтак, станом на 30.06.2020року (день вручення ознайомлення ОСОБА_1 із персональним попередженням про наступне вивільнення) рішення № 136/6 від 26.06.2020 року набрало чинності.

7. Крім того, суд також відхиляє аргументи позивача щодо відсутності змін в організації виробництва і праці в Кіцманській міській раді, оскільки не відбулось запроваджень нових форм організації праці, зокрема щодо посилань останнього на пункт 10 постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992р. № 9, в частині раціоналізації робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо.

З даного приводу суд зазначає, що пункт 10 вказаної вище постанови Пленуму Верховного Суду України містить роз`яснення щодо припинення трудового договору за п. 6 ст. 36 КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці, яке може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо).

В даному ж випадку, позивач звільнений із займаної посади не на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України, а на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України - у зв`язку із скороченням штату працівників, в такому разі посилання позивача на норми законодавства, які регулюють припинення трудового договору з підстав змін в організації виробництва і праці є безпідставними.

8. З приводу тверджень позивача про те, що персональне попередження від 30.06.2020 року № 1110 про наступне вивільнення неналежно оформлене, оскільки ним попереджається про таке вивільнення у зв`язку із припиненням діяльності "відділу юридичного забезпечення", шляхом його ліквідації, замість "юридичного відділу", суд зазначає наступне.

Так, суд погоджується з аргументами позивача про те, що в назві персонального попередження від 30.06.2020 року № 1110, посадовими особами відповідача допущено технічну помилку і вказано про припинення не юридичного відділу, а відділу юридичного забезпечення. Однак, в тексті самого попередження тричі вказується на ліквідацію саме - юридичного відділу виконавчого комітету. Таким чином, суд вважає доводи позивача про неналежне оформлення персонального попередження про вивільнення, безпідставними і такими, що не можуть слугувати підставою для твердження, що останній не попереджався про вивільнення з займаної посади, оскільки за загальним правилом суть має переважати над змістом.

9. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач звертав увагу суду також на те, що останньому не було запропоновано одночасно з попередженням про звільнення іншу роботу на тому ж підприємстві, установі, організації.

Надаючи оцінку доводам позивача суд зазначає наступне.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України) правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 49-2 КЗпП України (окрім іншого) про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини 2 статті 40, частини 3 статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини 3 статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Як встановлено судом, позивачеві надавалось для ознайомлення відповідне персональне попередження про наступне вивільнення від 30.06.2020 року №1110, а також розпорядження Кіцманського міського голови від 18.08.2020 року № 162-к "Щодо працевлаштування працівників при оптимізації відділів виконавчого комітету Кіцманської міської ради", згідно якого ОСОБА_1 запропоновано рівнозначну вакантну посаду - начальник відділу з питань соціальної роботи, однак позивач відмовився від переведення на іншу посаду, що також не заперечувалось в судовому засіданні.

Проаналізувавши наведе вище в контексті встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що в діях відповідача відсутні порушення положень діючого законодавства та/або не проявлена бездіяльність під час виконання покладених на нього обов`язків, щодо пропозиції працевлаштування позивача.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити й те, що позивач не був позбавлений права на конкурсних умовах зайняти посаду начальника відділу правового забезпечення та реєстраційних дій виконавчого комітету Кіцманської міської ради, однак не скористався наділеним правом.

10. Вирішуючи даний спір слід зазначити, що висновки суду, які наведені вище очевидно вказують на те, що спірне розпорядження узгоджується з вимогами частини 2 статті 2 КАС України, які визначають, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Окремо суд звертає увагу на те, що відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази і довести певні обставини, які свідчать про правомірність його дій/бездіяльності, законність прийнятих рішень. Відтак, відповідач у згаданих правовідносинах, спростував доводи позивача щодо протиправності спірного розпорядження про звільнення із займаної посади.

11. Решта доводів та заперечень відповідача і третьої особи щодо порушень, які пов`язані з діяльністю позивача, не спростовують висновків суду.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

12. За нормами статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

13. Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів учасників справи, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази надані позивачем - суд дійшов висновку, що обґрунтування на які посилається відповідач, дають суду підстави для висновків, які спростовують доводи позивача, відтак в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

1. Враховуючи те, що позивач в даній категорії справ звільнений від сплати судового збору, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Кіцманської міської ради Чернівецької області в особі голови Кіцманської міської ради Булега Сергія Борисовича, про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді - відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Відповідач - Кіцманська міська рада в особі голови Кіцманського міської ради Булеги Сергія Борисовича (вул. Незалежності, 57, м.Кіцмань, Чернівецька область, 59300, код ЄДРПОУ: 04062127).

Суддя О.В. Боднарюк