Рішення № 94127021, 13.01.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/6129/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Довгопол М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Лубенської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог

27 жовтня 2020 року ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Лубенської міської ради (далі-відповідач, УСЗН) про визнання протиправними дій Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Лубенської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни; зобов`язання Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Лубенської міської ради надати ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни на підставі пункту 2 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з дня порушення права - 23.06.2020; зобов`язання Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Лубенської міської ради видати ОСОБА_1 посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що проходив службу в органах внутрішніх справ України, а потім і Національної поліції України. Повідомив, що під час виконання службових обов`язків отримав тілесні ушкодження, внаслідок чого був визнаний непридатним до служби в органах поліції. Наказом Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 28.04.2020 №180о/с майор поліції ОСОБА_1 звільнений зі служби в Національній поліції за пунктом 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу), 30.04.2020. Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12ААБ №703781 ОСОБА_1 встановлена ІІ група інвалідності з 20.05.2020, причина інвалідності: травма, ТАК, пов`язана з виконанням службових обов`язків. У зв`язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності, яка настала у період виконання службових обов`язків, вважає, що набув статусу особи з інвалідності внаслідок війни. Позивач зазначив, що 23.06.2020 він звернувся до відповідача із заявою про встановлення статусу особи з інвалідності внаслідок війни та видачі безстрокового посвідчення. Однак, 23.06.2020 року відповідач повідомив про відсутність підстав для встановлення йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

2. Стислий зміст заперечень відповідача

02.12.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с.61-62/, в якому відповідач заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні повністю, посилаючись на інформацію Національної поліції (лист №5007/01/12-2020 від 22.04.2020), згідно з якою законодавством не передбачено застосування до осіб, які проходять службу у поліції, узагальнюючого поняття - особи рядового і начальницького складу, а Національна поліція як центральний орган виконавчої влади не належить до військових формувань. Зазначив, що аналіз законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що інвалідність позивача не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби в контексті статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (під час воєнних дій), а одержана внаслідок виконання службових обов`язків, тому позивач не може вважатися інвалідом війни.

3. Процесуальні дії по справі

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.10.2020 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України /а.с.47/.

03.11.2020 позивач надав до суду документи, якими усунув недоліки, що визначені ухвалою суду від 29.10.2020 /а.с.49/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) /а.с.56-57/.

18.12.2020 до суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив на позовну заяву /а.с.77-78/, у якій позивач посилався на ті ж обставини, що і у позовній заяві.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.

ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 31.07.2006 по 06.11.2015, а з 07.11.2015 по 30.04.2020 - у Національній поліції, що підтверджується записами у трудовій книжці /а.с.12-14/ та у послужному списку ОСОБА_1 /а.с.50-55/.

06.11.2015 позивач звільнений з органів внутрішніх справ згідно з пунктом 9 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, що затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 за пунктом 64 "з" (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) (наказ УМВС від 06.11.2015 №625 о/с). На момент звільнення з органів внутрішніх справ мав спеціальне звання - капітан міліції, що підтверджується записом у послужному списку ОСОБА_1 /а.с.50-55/.

07.11.2015 позивач призначений на посаду старшого оперуповноваженого Лубенського ВП ГУНП в Полтавській області (наказ ГУНП від 07.11.2015 №8о/с), присвоєно спеціальне звання - капітан поліції, що підтверджується записом у послужному списку ОСОБА_1 /а.с.50-55/.

04.03.2016 комісія у складі голови - заступника начальника Лубенського ВП ГУНП в Полтавській області, начальника кримінальної поліції підполковника поліції Луценка О.І , членів комісії: старшого інспектора Лубенського ВП ГУНП капітана поліції Гордієнка С.М. , начальника сектору Лубенського ВП ГУНП в Полтавській області майор поліції Нор Ж.В. , розглянувши матеріали службового розслідування за фактом травмування старшого оперуповноваженого Лубенського ВП ГУНП в Полтавській області капітана поліції ОСОБА_1 , склала відповідний висновок службового розслідування /а.с.29-34/.

Зі змісту наведеного висновку слідує, що 09.02.2016 близько 11-00 ОСОБА_1 , здійснюючи оперативно-розшукові заходи по встановленню місця знаходження та доставки в судове засідання гр. ОСОБА_2 , отримав тілесні ушкодження. У подальшому, ОСОБА_1 доставлено до приймального відділення Лубенської КЦМЛ для надання невідкладної допомоги. Після огляду лікарями йому поставлено діагноз - "уламкового перелому основної фаланги п`ятого пальця лівої кісті зі зміщенням, ЧМТ, струсу головного мозку" і госпіталізовано до неврологічного відділення Лубенської КЦМЛ. Як встановлено комісією під час службового розслідування, тілесні ушкодження 09.02.2016 у вигляді "уламкового перелому основної фаланги п`ятого пальця лівої кісті зі зміщенням, ЧМТ, струсу головного мозку" старший оперуповноважений Лубенського ВП ГУНП в Полтавській області капітан поліції ОСОБА_1 отримав при виконанні службових обов`язків, у період проходження служби внаслідок безпосереднього впливу правопорушника на працівника (учинення опору) /а.с.29-34/.

За наслідками службового розслідування за фактом травмування старшого оперуповноваженого Лубенського ВП ГУНП в Полтавській області капітана поліції ОСОБА_1 , 04.03.2016 Лубенським ВП ГУНП в Полтавській області складено акт розслідування нещасного випадку, що стався 09.02.2016 близько 11-00 із старшим оперуповноваженим Лубенського ВП ГУНП в Полтавській області капітаном поліції ОСОБА_1 за формою Н-5, за висновком якого нещасний випадок стався в період проходження служби при виконанні службових обов`язків внаслідок безпосереднього впливу правопорушника на працівника (учинення опору) /а.с.35-36/.

За результатами розслідування нещасного випадку, 04.03.2016 начальником Лубенського ВП ГУ НП в Полтавській області Бевзюком В.В. затверджено акт №13 про нещасний випадок за формою Н-1, за висновками якого нещасний випадок з старшим оперуповноваженим Лубенського ВП ГУНП в Полтавській області капітаном поліції ОСОБА_1 стався 09.02.2016 близько 11-00 в період проходження служби при виконанні службових обов`язків /а.с.37-38/.

06.04.2020 медичною (військово-лікарською) комісією ДУ "ТМО МВС України по Полтавській області) за розпорядженням УКЗ ГУНП в Полтавській області здійснено медичний огляд ОСОБА_1 , за результатами якого встановлено діагноз: наслідки закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку (09.02.2016) у вигляді вогнищ гліозу в субкортикальних відділах обох гемісфер, змішаної гідрацефалії, з стійкою лікворно-венозною дистензією, стійким вестибуло-атактичним синдромом, двобічною рефлекторно-пірамідною недостатністю, вегетативною дисфункцією з частими судинними вегетативними кризами, астено-невротичним синдромом - травма, ТАК, пов`язана з виконанням службових обов`язків, непридатний до служби в поліції, що підтверджується свідоцтвом про хворобу №98/С від 06.04.2020 /а.с.69-70/.

Наказом Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 28.04.2020 №180 о/с "По особовому складу" звільнено майора поліції ОСОБА_1 , заступника начальника Лубенського відділу поліції ГУНП - начальника сектору кримінальної поліції за пунктом 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу) 30 квітня 2020 року /а.с.41/.

Довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серія АГ №0022964 підтверджено, що ОСОБА_1 має ступінь втрати працездатності - 80 % з 20.05.2020, причина втрати професійної працездатності: травма, так, пов`язана з виконанням службових обов`язків /а.с.42/.

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12ААБ №703781 від 01.06.2020 ОСОБА_1 встановлено ІІ група інвалідності з 20.05.2020, причина інвалідності: травма, ТАК, пов`язана з виконанням службових обов`язків /а.с.43, 64/.

23.06.2020 ОСОБА_1 звернувся до Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Лубенської міської ради із заявою від 23.06.2020, у якій просив надати йому статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати посвідчення відповідно до поданих документів /а.с.44, 63/.

Листом від 23.06.2020 №03-2/2447 Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Лубенської міської ради повідомило ОСОБА_1 про відсутність підстав для встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, оскільки за інформацією Національної поліції законодавством не передбачено застосування до осіб, які проходять службу у поліції, узагальнюючого поняття - особи рядового і начальницького складу, а Національна поліція як центральний орган виконавчої влади не належить до військових формувань /а.с.45, 71/.

ОСОБА_1 , вважаючи дії Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Лубенської міської ради щодо відмови у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни протиправними, звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спеціальним законом, який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них, є Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-XII (далі - Закон №3551-XII).

Статтею 4 Закону №3551-XII визначено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Статтею 7 Закону № 3551-XII визначено осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Пунктом 2 частини 2 статті 7 Закону №3551 передбачено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.

Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни визначаються Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. N 302 (далі за текстом-Положення №302).

Пунктом 2 Положення №302 (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

Згідно з пунктом 3 Положення №302 інвалідам війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення інваліда війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - інвалід".

Пунктом 7 Положення №302 визначено, що "Посвідчення інваліда війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім`ї загиблого" видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

За змістом пункту 10 Положення №302 "Посвідчення інваліда війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

Системний аналіз пункту 2 частини 2 статті 7 Закону №3551 дає підстави для висновку, що юридично значущими умовами для визначення права на встановлення статусу «особа з інвалідності внаслідок війни» на підставі вказаного пункту є те, що: 1) особа, яка претендує на встановлення такого статусу, є особою з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань; 2) такій особі встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 31.07.2006 по 06.11.2015, а з 07.11.2015 по 30.04.2020 - у Національній поліції.

Також, судом встановлено, що ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності з 20.05.2020, причина інвалідності: травма, ТАК, пов`язана з виконанням службових обов`язків, що настала під час проходження служби у Національній поліції України.

Суд враховує, що 07.11.2015 набрав чинності Закон України "Про Національну поліцію" №580-VIII від 02.07.2015, який не містить законодавчої дефініції "особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ", натомість, застосовує термін "поліцейський" для позначення осіб, що проходять службу в органах поліції.

Водночас, вищенаведений закон не містить норм, які б прирівнювали правовий статус осіб рядового та начальницького органу внутрішніх справ та поліцейських.

При цьому, суд бере до уваги інформацію, викладену у листах Національної поліції від 22.04.2020 №5006/01/12-2020 /а.с.72/ та Міністерства соціальної політики України №03-20/1921 від 04.03.2020 /а.с.73/, згідно з якими законодавством не передбачено застосування до осіб, які проходять службу у поліції, узагальнюючого поняття - особи рядового і начальницького складу, а Національна поліція як центральний орган виконавчої влади не належить до військових формувань.

Підсумовуючи вищевикладене, можна дійти висновку, що законодавством не передбачено застосування до осіб, які проходять службу у поліції, узагальнюючого поняття - особи рядового і начальницького складу, а перехід зі служби в органах внутрішніх справ на службу в органах поліції не свідчить про автоматичне поширення правового статусу "особа рядового та начальницького органу внутрішніх справ" на поліцейських.

Таким чином, зважаючи на те, що позивач отримав травму, пов`язану з виконанням службових обов`язків, що настала під час проходження служби у Національній поліції України, а не під час проходження служби в органах внутрішніх справ, беручи до уваги те, що законодавством не передбачено застосування до осіб, які проходять службу у поліції, узагальнюючого поняття - особи рядового і начальницького складу, суд дійшов висновку, що відсутні підстави вважати, що позивач належить до складу осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ, а тому до нього не можуть бути застосовними положення пункту 2 частини 2 статті 7 Закону №3551.

Також, суд вважає слушними доводи відповідача щодо відсутності у позивача права на встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, оскільки останній отримав травму, пов`язану з виконанням службових обов`язків, а не під час виконання військового обов`язку.

Суд зауважує, що встановлення медичною комісією групи інвалідності з формулюванням "травма пов`язана з виконанням службових обов`язків", не є безперечною підставою для надання позивачу статусу інваліда війни, оскільки такий статус може бути визначений тільки у відповідності до вимог Закону.

Верховний Суд України в постановах від 20.01.2015 у справі № 21-528а14 та від 06.11.2013 у справі № 21-377а13 дійшов висновку, що не може вважатися інвалідом війни особа, інвалідність якої не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби в контексті статті 7 Закону № 3551-XII(під час воєнних дій), а одержана внаслідок виконання службових обов`язків.

При цьому, суд зазначає, що віднесення особи до інваліда війни відповідно до статті 7 Закону №3551-XIІ безпосередньо пов`язано з визначенням самого поняття "ветеран війни", якими є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

Таким чином, визначальною ознакою категорії осіб, які відносяться до «інвалідів війни», є те, що такі особи безпосередньо брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

Оскільки травма, яку отримав позивач та внаслідок якої встановлено інвалідність, не пов`язана із участю позивача у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав, суд зазначає про відсутність правових підстав для встановлення ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни на підставі пункту 2 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Такі висновки узгоджуються із висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 18.11.2020 у справі №1140/2362/18.

Отже, у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Лубенської міської ради (просп. Володимирський,9, м. Лубни, Полтавська область, 37500, ідентифікаційний код 24565327) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя М.В. Довгопол