Рішення № 94126869, 13.01.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7754/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення щодо відмови у видачі посвідки на постійне перебування; зобов`язати відповідача здійснити оформлення та видачу посвідки на постійне перебування.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з травня 2015 р. він неодноразово подавав документи на отримання посвідки на постійне перебування, так як з 05.11.2010 він перебуває у шлюбі з громадянкою України, та має двох дітей ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 , які також є громадянами України. Зазначені обставини на підставі п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію» надають позивачу право на отримання дозволу на імміграцію та отримання посвідки на постійне перебування. Однак відповідачем ігноруються звернення позивача та надані документи. Цей факт підтверджується записом у книзі реєстрації. У зв`язку із цим позивач вимушений звернутись за судовим захистом із даним позовом.

Ухвалою судді від 19.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

07.09.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що 02.07.2019 позивач звернувся із заявою до ГУ ДМС України в Одеській області та просив надати роз`яснення підстав ненадання йому посвідки на постійне проживання в Україні, документи які він нібито особисто подав до Приморського районного відділу у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області у 2015 році. Листом від 22.07.2019 № К-1513/6/5101-19/5100.5.3/10521-19 ГУ ДМС України в Одеській області надало позивачу відповідь, що згідно обліків ГУ ДМС України в Одеській області матеріали справи щодо надання позивачу дозволу на імміграцію в Україну до управління не надходили. В грудні позивач звернувся до ГУ ДМС України в Одеській області із заявою, в якій просив підняти з архівів його документи, які він подав для отримання посвідки на постійне перебування в Україні та здійснити відповідні процедури по формуванню вищезазначеного документа. Листом від 26.12.2019 № К-3273/6/5101-19/5100.5.3/19067-19 ГУ ДМС України в Одеській області надало позивачу відповідь, що згідно наявних обліків в провадженні ГУ ДМС України в Одеській області відсутні матеріали справи про надання йому дозволу на імміграцію в Україну. 07.07.2020 позивач також подав заяву (скаргу) до ГУ ДМС України в Одеській області, в якій просив надати правову оцінку ситуації, провести службове розслідування за фактом невиконання посадовими особами службових обов`язків та притягнути винних осіб до дисциплінарної або адміністративної відповідальності. За результатами розгляду заяви повідомити про можливі варіанти отримання дозволу на імміграцію в Україну, або видати рішення про відмову в отриманні дозволу на імміграцію в Україну. Листом від 28.07.2020 № К-1257/6/5101-20/5100.5.3/7722-20 ГУ ДМС України в Одеській області надано позивачу відповідь, згідно якої повідомлено, що за обліками ГУ ДМС України в Одеській області позивач не значиться. До заяви позивач надав документ про звернення за захистом, у зв`язку з чим є підстави вважати, що він звертався з заявою про визнання біженцем, або особою яка потребує додаткового захисту. Для з`ясування зазначеного факту ГУ ДМС України в Одеській області проводиться перевірка. Дана довідка не підтверджує законність перебування позивача на території України та не дає підстав для звернення з заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну. Пасивна поведінка позивача щодо не реалізації своїх законних прав за наявності належних на те підстав та обставин ні в якому разі не може ставитись у вину органу державної влади. Позивачем не було надано жодних обґрунтованих обставин на підтвердження власної правової позиції.

16.09.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої доказом звернення позивача є журнал реєстрації, який підтверджує факт його звернення. Також відповідач не надає доказів того, що позивач не подавав документи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є громадянином Сирійської Арабської Республіки, національний паспорт № НОМЕР_1 , НОМЕР_1 .

Згідно Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції 02.02.2011, ОСОБА_1 укладено 05.11.2010 шлюб із громадянкою України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

09.07.2019 позивач звернувся із заявою до ГУ ДМС України в Одеській області та просив надати роз`яснення підстав ненадання йому посвідки на постійне проживання в Україні, документи які він нібито особисто подав до Приморського районного відділу у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області у 2015 році.

Листом від 22.07.2019 № К-1513/6/5101-19/5100.5.3/10521-19 ГУ ДМС України в Одеській області надало позивачу відповідь про те, що згідно обліків ГУ ДМС України в Одеській області матеріали справи щодо надання позивачу дозволу на імміграцію в Україну до управління не надходили.

17.12.2019 позивач звернувся до ГУ ДМС України в Одеській області із заявою, в якій просив підняти з архівів його документи, які він подав для отримання посвідки на постійне перебування в Україні та здійснити відповідні процедури по формуванню вищезазначеного документа.

Листом від 26.12.2019 № К-3273/6/5101-19/5100.5.3/19067-19 ГУ ДМС України в Одеській області надало позивачу відповідь про те, що згідно наявних обліків, в провадженні ГУ ДМС України в Одеській області відсутні матеріали справи про надання йому дозволу на імміграцію в Україну.

07.07.2020 позивач подав заяву (скаргу) до ГУ ДМС України в Одеській області, в якій просив надати правову оцінку ситуації, провести службове розслідування за фактом невиконання посадовими особами службових обов`язків та притягнути винних осіб до дисциплінарної або адміністративної відповідальності. За результатами розгляду заяви повідомити про можливі варіанти отримання дозволу на імміграцію в Україну, або видати рішення про відмову в отриманні дозволу на імміграцію в Україну.

Листом від 28.07.2020 № К-1257/6/5101-20/5100.5.3/7722-20 ГУ ДМС України в Одеській області надано позивачу відповідь, згідно якої повідомлено, що за обліками ГУ ДМС України в Одеській області позивач не значиться. До заяви позивач надав документ про звернення за захистом, у зв`язку з чим є підстави вважати, що він звертався з заявою про визнання біженцем, або особою яка потребує додаткового захисту. Для з`ясування зазначеного факту ГУ ДМС України в Одеській області проводиться перевірка. Дана довідка не підтверджує законність перебування позивача на території України та не дає підстав для звернення з заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну.

Не погодившись із вищезазначеною відповіддю, позивач звернувся за судовим захистом із даним адміністративним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 р. № 321 затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання.

Згідно з п. 3 Порядку № 321 посвідка оформляється іноземцям або особам без громадянства, які мають дозвіл на імміграцію в Україну або до прийняття рішення про припинення громадянства України постійно проживали на території України і після прийняття такого рішення залишилися постійно проживати на її території

Посвідка оформляється іноземцям або особам без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України та які: досягли 16-річного віку, - на підставі заяв-анкет, поданих ними особисто; не досягли 16-річного віку або визнані обмежено дієздатними чи недієздатними, - на підставі заяв-анкет одного з батьків (усиновлювачів), з ким проживають особи на підставі дозволу на імміграцію, опікунів, піклувальників.

Посвідка видається строком на 10 років (п. 4 Порядку № 321).

Посвідка видається протягом 15 робочих днів з дати прийняття документів від іноземця або особи без громадянства (п. 5 Порядку № 321).

Згідно з п. 32 Порядку № 321 Для оформлення посвідки іноземець або особа без громадянства подають:

1) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, з візою типу D, якщо інше не передбачено законодавством і міжнародними договорами України, крім випадків, установлених абзацом сьомим цього пункту;

2) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, у разі подання документів законним представником;

3) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку;

4) копію рішення про надання дозволу на імміграцію;

5) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати.

Відповідно до пунктів 16-17 Розділу «Подання документів для оформлення, обміну посвідки» Порядку № 321 документи для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну подаються до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважений суб`єкт), територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС, за місцем проживання іноземця або особи без громадянства.

Документи для оформлення посвідки подаються не пізніше ніж за 15 робочих днів до закінчення встановленого строку перебування/проживання в Україні.

У разі виникнення обставин (подій), у зв`язку з якими посвідка підлягає обміну (крім закінчення строку дії), документи для її обміну подаються протягом одного місяця з дати виникнення таких обставин (подій).

У разі коли у зв`язку із зміною прізвища та (або) власного імені чи по батькові, встановленням розбіжностей у записах необхідно обміняти паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, документи для обміну посвідки подаються не пізніше ніж через місяць після отримання нового паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства.

У разі закінчення строку дії посвідки документи для її обміну можуть бути подані не пізніше ніж за 15 робочих днів до дати закінчення строку її дії. У такому випадку посвідка, що підлягає обміну, після прийому документів повертається іноземцю або особі без громадянства та здається ними під час отримання нової посвідки.

Згідно з п.п. 20-27 Розділу «Дії працівників під час приймання документів для оформлення, обміну посвідки» Порядку № 321 керівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, визначає працівників, які виконують функції з прийняття документів, формування заяв-анкет та видачі посвідки, і працівників, які виконують функції з оформлення посвідки (розгляд заяви-анкети, ідентифікація особи та прийняття рішення).

Керівник уповноваженого суб`єкта визначає осіб, які в межах повноважень, установлених законом, отримують доступ до інформаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, власником або розпорядником яких є ДМС, є матеріально відповідальними особами та виконують функції з прийняття документів, формування заяв-анкет і видачі посвідки.

Працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта під час приймання документів від іноземця або особи без громадянства перевіряє повноту поданих іноземцем або особою без громадянства документів, зазначених у пунктах 32 - 34 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства, своєчасність їх подання, наявність підстав для оформлення та видачі посвідки, наявність відмітки про перетинання державного кордону чи продовження строку перебування або наявність документа, що підтверджує законність перебування/проживання іноземця або особи без громадянства на території України, звіряє відомості про іноземця або особу без громадянства, зазначені в паспортному документі іноземця або документі, що посвідчує особу без громадянства, з даними, що містяться в заяві-анкеті.

У разі виявлення факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб`єкт інформують іноземця або особу без громадянства про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням іноземця або особи без громадянства відмова надається у письмовій формі.

Іноземець або особа без громадянства мають право повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв`язку з якими їм відмовлено в прийнятті документів, за умови дотримання строків, визначених пунктом 17 цього Порядку.

У разі відповідності поданих документів вимогам цього Порядку працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта з використанням електронного цифрового підпису та із застосуванням засобів Реєстру формує заяву-анкету (в тому числі здійснює отримання біометричних даних, параметрів). Реєстрація заяви-анкети здійснюється із застосуванням засобів Реєстру під час її формування.

Після формування заяви-анкети працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта друкує її та надає іноземцеві або особі без громадянства для перевірки правильності внесених до заяви-анкети відомостей.

У разі виявлення помилок у заяві-анкеті працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта вносить до неї відповідні виправлення.

Після перевірки заяви-анкети іноземець або особа без громадянства власним підписом підтверджують правильність внесених до заяви-анкети відомостей про особу. Якщо іноземець або особа без громадянства через фізичні вади не можуть підтвердити власним підписом правильність таких відомостей, працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта робить відмітку про неможливість такого підтвердження та засвідчує правильність внесених до заяви-анкети відомостей про особу власним підписом.

У разі необхідності прийняття документів від особи, яка не може пересуватися самостійно у зв`язку з тривалим розладом здоров`я, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров`я, за зверненням такої особи або її законного представника, оформленим у письмовій формі, здійснюється виїзд працівника територіального органу/територіального підрозділу ДМС за місцем проживання особи або проходження лікування.

Працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС під час особистого відвідування особи, яка не може пересуватися самостійно у зв`язку з тривалим розладом здоров`я, перевіряє та підтверджує тотожність зазначеної особи та особи, зображеної на фотокартці, про що складає акт. Акт складається в присутності особи, яка не може пересуватися самостійно у зв`язку з тривалим розладом здоров`я/її законного представника, у разі перебування особи в закладі охорони здоров`я - також лікуючого лікаря. В акті зазначається інформація про місце, дату та час відвідування, відомості про працівника територіального органу/територіального підрозділу ДМС і присутніх осіб, підстави для відвідування та підтвердження/ непідтвердження стану здоров`я, тотожності особи. Акт підписується працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, особою/її законним представником, а в разі перебування особи в закладі охорони здоров`я - також лікуючим лікарем.

У разі відсутності фізичних вад особа, яка не може пересуватися самостійно у зв`язку з тривалим розладом здоров`я, власноруч проставляє підпис на окремому аркуші для подальшого сканування із застосуванням засобів Реєстру.

Після перевірки іноземцем або особою без громадянства правильності внесених до заяви-анкети відомостей про особу заява-анкета перевіряється та підписується (із зазначенням дати, прізвища та ініціалів) працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта, який прийняв документи та сформував заяву-анкету.

Працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта сканує із застосуванням засобів Реєстру документи до заяви-анкети, які подаються іноземцем або особою без громадянства.

Прийняті уповноваженим суб`єктом заява-анкета та скановані документи (у тому числі отримані біометричні дані, параметри) із застосуванням засобів Реєстру автоматично розподіляються та надсилаються до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, який обслуговує відповідного уповноваженого суб`єкта, що здійснив прийняття документів від іноземця або особи без громадянства.

Згідно з п. 30 Порядку № 321 у разі прийняття рішення про відмову в розгляді документів, прийнятих уповноваженим суб`єктом, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС не пізніше наступного робочого дня надсилає уповноваженому суб`єкту письмове повідомлення про відмову в їх розгляді із зазначенням підстав відмови з метою його подальшого вручення іноземцеві або особі без громадянства.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем укладено шлюб із громадянкою України 05.11.2010, що є підставою для отримання дозволу на імміграцію в Україну.

Так, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.

У позовній заяві позивач наголошує, що звернувся в 2015 р. з приводу отримання посвідки на постійне перебування та посилається у позові на п. 37 Порядку № 321, зокрема не те, що чинність дозволу на імміграцію, копія якого надана іноземцем або особою без громадянства, перевіряється шляхом вивчення матеріалів справи про надання такого дозволу.

Однак з наданих на звернення позивача відповідей ГУ ДМС в Одеській області, зокрема від 22.07.2019 № К-1513/6/5101-19/5100.5.3/10521-19, від 26.12.2019 № К-3273/6/5101-19/5100.5.3/19067-19 вбачається, що звернення ОСОБА_1 щодо надання дозволу на імміграцію в України до ГУ ДМС в Одеській області не надходило.

При цьому позивачем до позову не додано докази наявності в нього дозволу на імміграцію в України, який є підставою для звернення за документуванням посвідкою на постійне проживання, а з листа ГУ ДМС в Одеській області вбачається, що таке питання на розгляді не перебувало та не перебуває.

Чинне законодавство України детально регламентує провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію, а також оформлення посвідки на постійне проживання, які з огляду на надані відповідачем матеріали, позивачем не розпочинались. Натомість встановлено, що позивач звертався із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

За встановлених судом обставин, ГУ ДМС України в Одеській області не приймалося негативного рішення про відмову в оформленні рішення про оформлення посвідки в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 р. № 321, що виключає задоволення п. 1 прохальної частини позовних вимог, адже такого рішення не існує.

Поряд із тим, судом встановлено, що рішенням ООАС від 17.06.2014 по справі № 815/2980/14 рішення Державної міграційної служби України № 481-13 від 12.08.2013 «Про відмову у визнанні ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту скасовано; зобов`язано Державну міграційну службу України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту з урахуванням інформації по країні походження позивача та обставин, встановлених судом.

Зі змісту вищезазначеного рішення вбачається, що 13.09.2012 року ОСОБА_1 звернувся до Управління у справах біженців ГУ ДМС України в Одеській області з заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

За висновком органу міграційної служби, ОСОБА_1 покинув країну постійного проживання (Саудівську Аравію) залишив 28.07.2011 року легально, авіарейсом з м. Джидда (Саудівська Аравія) - м. Абу-Дабі (ОАЕ) - м. Київ (Україна) на підставі національного паспорту № 001906425 та продовження терміну реєстрації на території України. Причиною виїзду було продовження навчання у Одеській державній академії холоду, причиною неможливості повернення до країни постійного проживання - закінчення терміну реєстрації на території Саудівської Аравії та відсутність можливості його продовження; причиною неможливості повернення до країни громадянської належності - військові дії на території Сирії та небажання розлучатись з родиною.

На підставі вказаного висновку, наказом № 76 від 05.10.2012 року було прийнято рішення «Про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту».

За результатами розгляду особової справи № ODS 12/354 ОСОБА_1 , громадянина Сирії, ІНФОРМАЦІЯ_3 , Державною міграційною службою України відповідно до ст. 10 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» було прийнято рішення № 481-13 від 12.08.2013, яким підтримано висновок ГУ ДМС України в Одеській області та вирішено відмовити заявнику у визнанні його біженцем, або особою яка потребує додаткового захисту, як особі, стосовно якої встановлено, що умови, передбачені п.п. 1, 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» відсутні, що зумовило позивач звернутись до суду в 2014 р.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2014 № 815/2980/14 апеляційну скаргу Державної міграційної служби України залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.06.2014.

Повертаючись до обставин розглядуваного спору, суд зазначає, що рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні суд приймає у справах, де відповідач допустив неправомірну бездіяльність за умови обов`язку вчинити певну дію. В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач, але не може втручатися в його компетенцію.

Відтак, оскільки за встановлених судом обставин ГУ ДМС в Одеській області не розглядалося питання про оформлення ОСОБА_1 посвідки на постійне проживання, відповідачем не було допущено неправомірної бездіяльності з цього питання, що виключає задоволення такої позовної вимоги.

В аспекті розглядуваного спору суд зазначає, що заява (скарга) ОСОБА_1 від 07.07.2020 не є належним зверненням в розумінні Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 25 квітня 2018 р. № 321, яким передбачено оформлення посвідки на постійне проживання на підставі відповідної заяви-анкети, поданою особисто із наданням визначеного п. 32 переліку документів, в тому числі чинного дозволу на імміграцію.

В свою чергу, лист ГУ ДМС в Одеській області від 28.07ю2929 № К-1257/6/5101-20/51.00.5.3./7722-20 не є рішенням про відмову в оформленні посвідки, яке повинно долучатися до матеріалів справи про надання дозволу на імміграцію. Більш того, судом взагалі не встановлено будь-якого ініціювання позивачем процедури отримання дозволу на імміграцію, яка передує процедурі отримання посвідки на постійне проживання. Позивач, зважаючи на обов`язок доведення правомірності дій та рішень суб`єктом владних повноважень, жодним чином не підтверджує стверджуваного ним початку такої процедури.

З доданих до позову матеріалів вбачається, що позивач має законне право отримати дозвіл на імміграцію поза квотою, так як біля десяти років перебуває в шлюбі з громадянкою України, проте матеріали справи свідчать, що позивач 17.12.2019, 07.07.2020 звертався із заявами, які по суті були запитом та скаргою, на що отримав вичерпні відповіді про відсутність на розгляді відповідних матеріалів, прийнятих рішень тощо. В той же час позивачем жодним чином не підтверджено факт свого звернення, який нібито мав місце п`ять років тому. При цьому позивач не позбавлений права за наявності відповідних підставв та належного пакету документів в будь-який час звернутися за встановленою законодавством процедурою із дотриманням вимог відповідних порядків за отриманням дозволу на імміграцію та подальше документування посвідкою на постійне проживання.

В процесі доказування можуть бути використані лише визнані достовірними пояснення особи, показання свідка та інші відомості, адже це пов`язано із встановленням істини у справі, що не може ґрунтуватися на хибних, недостовірних відомостях.

Термін «достовірний» означає «який не викликає сумніву, цілком правильний, точний». Оцінка достовірності показань полягає в тому, що: 1) вивчається особа, яка володіє відомостями про подію з точки зору її здатності дати правдиві і повні показання (висновок); 2) вивчається характер і умови виявлення матеріального об`єкта - носія інформації (предмет, який має ознаки речового доказу, документ); 3) аналізується зміст відомостей (послідовність і повнота викладення, наявність суперечностей, неточностей, упущень, обґрунтованості висновків, зроблених за даними науки, тощо); 4) інформація, яка одержана з певного процесуального джерела, порівнюється з інформацією, що отримана з інших процесуальних джерел.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивачем в ході судового розгляду справи не доведено неправомірність спірного дозволу.

В той же час, згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

В даному судовому провадженні відповідач обґрунтував відсутність порушення прав та інтересів позивача своїми діями / рішеннями. Наведені ж позивачем доводи судом визнані неспроможними та необґрунтованими.

З урахуванням викладеного, за результатами з`ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Судові витрати розподілити за правилами ст. 139 КАС України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (вул. Преображенська, 44, Одеса, Одеська область, 65045; ЄДРПОУ 37811384) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк