Рішення № 94126838, 13.01.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2021 р. № 400/5687/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, вул. Артилерійська, 18, м. Миколаїв, 54001

про:визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про

визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та скасування постанову про закінчення виконавчого провадження від 20.10.2020 ВП № 56856824, винесену головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Миколаїв Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Юдіною І.М. в частині виведення в окреме виконавче провадження постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 14 269,60 грн. та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 258,28грн., визнання протиправною та скасування постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 14269,60грн. ВП № 63350806, визнання протиправною та скасування постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 258,28 ВП № 63350911.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби та вжиття заходів примусового виконання виконавчого документа. Оскільки державним виконавцем не вживались заходи щодо примусового виконання виконавчого документа та заборгованість боржником була погашена добровільно до отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, тому у державного виконавця не було підстав для прийняття постанови про стягнення виконавчого збору.

Відповідач надав суду відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позову, оскільки спірні постанови винесені відповідно до вимог Закону України « Про виконавче провадження».

Позивач надав суду заяву про розгляд справи за її відсутністю. Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

26.07.2018 головним державним виконавцем Центрального ВДВС м.Миколаєва розглянута заява стягувача ПАТ «Ідея Банк» про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса № 1402 від 18.06.2018 про стягнення з ОСОБА_1 боргу в сумі 142696,98 грн. та прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 56856824.

19.09.2018 представник ПАТ «Ідея Банк» направив до Центрального ДВС заяву про закінчення виконавчого провадження, в зв`язку із фактичним повним його виконанням.

28.01.2020 державним виконавцем прийнято постанови про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

20.10.2020 державний виконавець прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39,ст.40 ЗУ №1404, в зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, в якій зазначив, що в окреме провадження виведені постанови про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 14269,69грн. та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 258,28 грн.

Автоматизована система виконавчого провадження свідчить та відповідач зазначив у відзиві, що 21.10.2020 державним виконавцем прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження № 63350911 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору в сумі 14269,69грн. та № 63350806 з примусового виконання витрат виконавчого провадження в сумі 258,28грн.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.11.2020 по справі № 400/4442/20 було визнано протиправною бездіяльність державного виконавця щодо неприйняття постанови про закриття виконавчого провадження.

Статтею 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Приписами статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Частиною четвертою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Згідно з частиною п`ятою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини дев`ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Частиною другою статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Абзацом 3 частини третьої статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з ч.3 ст.40 Закону України « Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

20.10.2020 виконавче провадження було закінчено на підставі ч.9 ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження», в зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі виконавчого документа.

Позивач обґрунтовує позов тим, що нею погашена заборгованість перед банком у добровільному порядку, до отримання постанови про відкриття виконавчого провадження.

Постанова про відкриття виконавчого провадження прийнята 26.07.2018.

У рішенні суду від 17.11.2020 по справі № 400/4442/20 зазначено, що 19.09.2018 представник банка ПАТ «Ідея Банк» повідомив державного виконавця про повне фактичне виконання виконавчого документа 17.09.2018.

Відтак, позивачем виконавчий документ був виконаний після прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому наслідки передбачені ч.9 ст.27 ЗУ №1404 до спірних правовідносин не можуть бути застосовані.

Посилання позивача на те, що правових підстав для стягнення з неї виконавчого збору не було, оскільки державний виконавець не вживав заходи примусового виконання рішення, не приймаються судом до уваги, оскільки стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання.

Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Таким чином, фактичне виконання судового рішення, крім випадку такого виконання до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішень не є обов`язковими умовами для стягнення виконавчого збору (позиція ВС від 20.11.2019 по справі № 480/1558/19).

Посилання позивача на позицію ВС у постановах від 19.06.2019 по справі № 824/172/18а та від 28.02.2019 по справі № 819/1116/17, ВПВС від 11.03.2020 щодо неможливості стягнення виконавчого збору без реального стягнення суми боргу у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою не приймається судом до уваги, оскільки ці постанови прийняті стосовно не тотожних правовідносин, які виникли до внесення змін 28.08.2018 у ст.27 ЗУ №1404, а спірна постанова прийнята 21.10.2020, стосуються повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою, а не закінчення виконавчого провадження, в зв`язку з повним фактичним виконанням, як в цій справі, тобто з інших підстав.

Державний виконавець відповідно до норм Закону України « Про виконавче провадження»(ч.4 ст.27 ЗУ №1404) повинен був в день відкриття виконавчого провадження прийняти постанову про стягнення виконавчого збору, але прийняв її тільки 28.01.2020.

Також державний виконавець повинен був 19.09.2018 прийняти постанову про закриття виконавчого провадження, але прийняв її тільки 20.10.2020.

Але порушення державним виконавцем цих строків не вплинули на правомірність прийняття спірних постанов: від 20.10.2020 в частині виведення в окреме виконавче провадження постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 14 269,60 грн. та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 258,28грн., прийняття постанови про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 14269,60грн. ВП № 63350806 від 21.10.2020 та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 258,28 ВП № 63350911 від 21.10.2020, оскільки навіть при прийнятті постанови про закінчення виконавчого провадження 19.09.2018 на підставі п.9 ч.1 ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження» державному виконавцю відповідно до ч.3 ст.40 ЗУ №1404 необхідно було б вирішити це питання та вивести в окреме провадження стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. Стаття 27 ЗУ №1404 не містить ніяких застережень стосовно можливості не стягувати виконавчий збір у спірних правовідносинах.

Стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при здійсненні виконавчих дій.

Відтак, спірні постанови винесені відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно зі ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Позивач не надав суду належних доказів протиправності спірних постанов.

За таких обставин, позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Артилерійська, 18, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 35065742) про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених ст. 287 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Апеляційна скарга подається в порядку, визначеному ст. 297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко